На шаховій дошці немає прихованих клітинок, але кожен бачить лише те, що сприймає його мозок, а не очі. Людина, яка вміє грати в шахи, бачить, що якусь фігуру переставили з однієї клітинки на іншу, і це означає для неї частину якогось плану, задуму, стратегії - а глибина розуміння залежить виключно від її ігрової майстерності. Для людини, далекої від захоплення шахами, очевидним є лише рух фігури з клітинки на клітинку, а сенс ходу залишається для неї неусвідомленим.

Фігури на “політичній шахівниці” стоять чи пересуваються цілком відкрито, але розуміти глибинний сенс цієї статики чи динаміки можуть лише ті, хто знає, як працює весь “механізм” в цілому та як співвідносяться між собою його окремі частини.

На відміну від шахів, де ігрове поле та склад фігур не змінювалися вже сотні років, “політична шахівниця” - значно мінливіша. Відслідкувати абсолютно всі ходи – навряд чи реально, але ми намагатимемося робити це по максимуму.

(Кожен відвідувач зможе особисто долучитись до моніторінгу, надіславши свою статтю чи посилання на цікаву новину).

Наша ідеологія

Україна розділена зовсім не на Схід і Захід, не на „біло-блакитних” і „помаранчевих”, і навіть не на багатих і бідних. Вона розділена на них і нас – правих і безправних, недоторкАнних і недотОрканих. У них – власний бюджет, який вони чомусь називають „державним”, власна прокуратура, власні суди, власна податкова міліція, власне Міністерство охорони їхнього здоров’я. Для них – усе, для нас – закон. Але їм цього мало й тому вони час від часу скубуться між собою - за те, кому саме з них призначати їхнього генерального прокурора чи звільняти їхнього міністра закордонних справ, кому й у якій пропорції розкрадати їхній „державний” бюджет чи відправляти для них видимість їхнього правосуддя. Щоправда, інколи вони згадують і про нас, влаштовуючи нам телевізійні шоу в стінах їхнього парламенту, але при цьому всі вони переконані, що кинуті згори хліб та видовища цілком можуть замінити нам нашу свободу й нашу гідність.
Володимир Бойко

Наша ідеологія є надзвичайно простою і зводиться до банального здорового глузду. Вона полягає в тому, аби не робити вибір між сортами лайна різними політичними силами. За єдиним винятком: у випадку безпосередньої загрози територіальній цілісності України чи концентрації влади в руках однієї з політичних сил - ситуативна, тимчасова підтримка є умовно допустимою. Не більше. Головною нашою вимогою до політиків є – дотримуватись “правил гри”.

Що таке “Правила гри”

Йдеться саме про формальні правила, прописані в Конституції та законах України. Нас не цікавить приватне життя політиканів, але “на людях” вони зобов’язані поводитись гідно – голосувати виключно власними картками на засіданнях Верховної Ради та дотримуватись законів, публічних домовленостей та обіцянок. Якщо хтось із них зможе переграти суперника з дотриманням цих правил – честь їм та хвала, а переможені – самі винні. Знову ж таки – відступати від формальних правил є умовно допустимим лише в умовах крайної необхідності, з неодмінним публічним визнанням формальної незаконності таких дій та обгрунтуванням такої необхідності, із обов’язковими наслідками.

В світі – астрономічна кількість вбивць та гвалтівників, але лише одиниці з них мають нахабність стерджувати, що вбивати чи гвалтувати МОЖНА. Українські політики вважають саме так - що МОЖНА порушувати Конституцію та закони, бо це є ДЕРЖАВНОЮ ПОЛІТИКОЮ. Суть її полягає в тому, що всілякі там папірці-закони – це для маленьких українців, а не для “обраних”. Це - світогляд. Наша мета – зламати схиблене світосприйняття українських політиків та чиновників і змусити їх навести порядок у власних головах. Єдиний шлях до цього – створити в суспільстві атмосферу нетерпимості до такого світогляду можновладців. Адже очевидно, що суспільство значно здоровіше на голову від наших політиків, і давно готове до наведення порядку та гри за правилами.

Політики та чиновники

Представники української влади досі так і не зрозуміли, що негативні наслідки від самого ФАКТУ порушення закону високопосадовцем завжди перекривають навіть найочевиднішу для них якусь там гіпотетичну вигоду в конкретному випадку. Тому що навіть дрібне порушення закону політиками та чиновниками – це знак суспільству, що МОЖНА плювати на закон.

Наша мета – створити умови для того, аби у владу йшли НОРМАЛЬНІ люди, які вважають неприпустимим ігнорувати закони, приписувати собі чужі заслуги та красти гроші. Люди, які хотіли б займатись нормальним державним менеджментом та отримувати за це справедливу легальну винагороду. Бо керування державою – це звичайний собі менеджмент, не більше. Функція, а не сакральна мета.

Отже, є аксіомою, що ПРАКТИЧНО ВСІ політики та чиновники, задіяні нині на українській політичній арені, прагнуть лише одного – дерибану. Виключення бувають, але їх з повним правом можна назвати “непорозумінням”.

Інших політиків та чиновників, крім дерибанщиків - не буде і бути не може, доки:

1. Не відбудеться повна кадастрізація земель та формалізація всього майна.
2. Не будуть створені відкриті реєстри всієї власності.
3. Не буде публічного декларування майна та доходів всіма, хто живе за рахунок бюджету.
4. Не буде змінено виборчу систему на таку модель, яку, наприклад, запропонував суддя Конституційного Суду України Віктор Шишкін, тобто модель з умовною назвою “відкриті списки”.

Похідними від кадастризації є реформа місцевого самоврядування та судова реформа.

Дісклеймер від Тетяни Монтян а.к.а. MentBuster, автора проекту:
“Заявляю, що добровільно і назавжди відмовляюсь від будь-якої влади в будь-якому вигляді, від будь-якої посади та від грошей, крім тих, що зароблю самостійно в якості адвокатських гонорарів. Тому що лише незалежність та свобода дають мені право висловлювати свою точку зору та уникати звинувачень в заангажованості”.