ЗУПИНІТЬ КАВАЛЕРІЮ!

      Існування – це звичка, яку я все ще сподіваюсь придбати.

      Е. Чоран

Світ, чиє минуле давно застаріло, а сучасне швидко відкидається в антикваріат, потребує своїх хранителів. Утім, наші автори чомусь
завжди воліють трагедію, без огляду на довколишній фарс. Усі їхні рефлексії – довкола розчарувань, зради, спаплюжених надій і
нездійснених бажань. Схоже на “Втрачені ілюзії” Бальзака, “Загиблі мріяння” Діккенса і “Загублений рай” Мільтона. І вкрай рідко згадують казку про голого Короля, сповнену розбитих надій, гірких розчарувань, втрачених ілюзій, загиблих мріянь та покинутого раю. Себто про самого себе. (more…)

Разве мог предположить,
Что придется долго жить?

       А. Межиров

…У Франції існує “Асоціація за право гідно померти”. Але це у Франції – там тепло! І літературних джентльменів удачі там шанують ще за життя. Натомість український літератор зазвичай позбавлений права на гідній відхід. Згадаймо, як безсоромно, на “державному” рівні, спекулювали на смерті Василя Симоненка, Леоніда Кісельова, Василя Стуса… (more…)

Александр Солженицын

Что дороже всего в мире?
Оказывается: сознавать, что ты не участвуешь в несправедливостях.
Они сильней тебя, они были и будут, но пусть — не через тебя.

     А.Солженицын («В круге первом»)

Как ни крути, а Солженицын – писатель знаковый. Чего он только не делал в жизни: воевал, писал, отбывал заключение, бунтовал, вёл телепередачи. И вот – умер. Его похоронили с почестями и помпой. И вдруг, на  фоне сообщений о том, что хоронили писателя и политики, и знаменитости, что он-де «Глыба Современности» и знают его все, мне пришла в голову странная идея: провести опрос среди своих друзей, типа: «Что ты читал? И вообще - кто это?» (more…)

Джордж Оруэлл

Читайте также: Джордж Оруэлл: стукачество, плагиат, социальный заказ (часть 1)

Океания – рядом?

Критика неоднократно писала, что сюжет «1984» вплоть до ряда мелких деталей списан из романа «Мы» Замятина. Впрочем, это не сильно скрывал и сам Оруэлл, прочитавший «Мы» за два года до выхода в свет своей антиутопии.

Замятина многое роднит с Оруэллом. (more…)

"1984"

Мир – это война.
Свобода – это рабство.
Оруэлл – это писатель.

«Вы читали эту книгу? Вы должны прочитать ее. Тогда вы узнаете, почему мы должны сбросить атомную бомбу на коммуняк» – такими словами несчастный слепой продавец газет рекомендовал мне «1984» в Нью-Йорке», – свидетельствует журналист и историк Исаак Дойчер, лично знавший Джорджа Оруэлла. Книги Оруэлла считаются классикой «правды о коммунизме», а его роман «1984» и сказка «Ферма животных» продолжают издаваться на разных языках, и были даже экранизированы. (more…)

Чапай на висоті 5100 м

Нещодавно у видавництві Sky Country вийшла книга Артема Чапая. Думаєте, про незаконні забудови? Про “дух, що тіло рве до бою”? Помиляєтеся. Еротико-політичний документальний калейдоскоп - ось так класифікують книжку Чапая про мандрівку до США та Латинської Америки.

(more…)

“Грех” Захара Прілєпіна

Або Як формують “національну” літературу 

Молитесь на ночь, чтобы вам
Вдруг не проснуться знаменитым.
А.Ахматова

Головне гасло недержавної, але вельми престижної в Росії літературної премії – “Проснуться знаменитым!” – не надто пасує до її цьогорічного лауреата. Сей автор, будучи давно “відкритим”, уже потрапляв до “короткого” списку “Національного бестселера” в 2005 і 2006 роках, але тільки сьогодні “відкриття” оформили преміально, закріпивши грошовим еквівалентом слави.

(more…)

Портвейн для Сталіна, або Хроніка “червоних” бенкетів

И летят в одном аккорде
Люди, рюмки и обед.

С.Черный

Важливою особливістю учасника “творчої” радянської номенклатури завжди було уміння правильно будувати неформальні стосунки з колегами. Неабияк сприяло цьому застілля. Варто зазначити, що йшлося лише про запровадження не дуже нової “радянської” моралі з соціальної галузі до суто “духовної”. Адже літопис радянських вождів, а також решти партійного бомонду свідчить про те, що їхні смаки були не лише літературні. (more…)

Чотири полемісти і пес тоталітаризму

Якщо проблеми не існує – її висмоктують з пальця. Тому й зустрілися якось український, російський, польський і німецький письменники, аби з’ясувати, чи тоталітаризм – досі літературна тема?

Цікаво, що про актуальність заявленої теми ані Юрій Андрухович від України, ані Франц Годяк від Німеччини чи Віктор Єрофєєв від Росії і Войцех Кучок від Польщі, зустрівшись нещодавно в Київському Молодому театрі, якось не згадували. До речі, потреба заявити “тоталітарну” тему виникла в директора Польського інституту в Києві Єжи Онуха. Певно, так само, як у випадку з нещодавньою мистецькою акцією “Реанімація” у Львові, він вирішив, що “це є для них дуже важлива інтелектуальна гімнастика”. (more…)

"Наталонько, тоді була весна..."

Акурат у канун Дня перемоги “Літературна Україна” видрукувала оповідання “Німчики, голубчики…” Анатолія Дімарова про дівчину Наталку, котра в часі ВОВ залишалася на “окупованій території”, ведучи зовсім не героїчний спосіб життя. Декому це видасться черговою провокацією, дехто зрадіє відродженій офіційним органом НСПУ темі колаборанства, але хтось, безперечно, зауважить ще й особисту позицію старого автора, що лише вряди-годи міняв у своїх творах “плюси” історії на “мінуси” її партійної інтерпретації. (more…)

Бий першим, Чарлі!

Безпробудний п’яниця і безперечний літавторитет Чарльз Буковскі (1920 – 1994) здобув світову славу в середині 1970-х, вже по тому, як Сартр і Жене назвали його кращим з американських поетів сучасності. Так, за життя сексуальний монстр і мізантроп Буковскі був дуже популярний. Коли помер з перепою, ще й під час статевого акту з малоліткою, його популярність неабияк зросла. Але якщо в Жене був той самий благодійник Сартр, який свого часу витягнув його з багна, то Буковскі не мав нічого. Хіба що видавця, котрий, зачувши у “чорнушних” писаннях свого клієнта запах бабла, почав видавати йому на пиво по сто доларів щомісяця. Щоби, значить, писав, себто пив, а не витрачав час на пошуки роботи. (more…)

Сергій Жадан

У журналі “Новый мир” вкотре переклали нашого Жадана. Раніше, пригадується, була “Дружба народов”, а тепер ось – багатообіцяючий світ нових геополітичних стосунків. Усе це неспроста, як сказав би Вінні Пух, адже російські пани не люблять малоросійських переможців. Чи Жадан для них не малорос-переможець, і тоді ми знову в глибокій Європі?

Слід визнати, що Сергій Жадан цікавить російських ідеологів культури в якості яскравого приклада невтішної геополітики. Так, можливо, “незалежність” в Україні й перемогла, але для Росії наш Жадан – представник “зіркових” аутсайдерів на маргінесі пам’яті про “мою зоряну УРСР”. Інакше чого б його перекладали? (more…)

Чорні справи у Білій Церкві

З Віктором Ющенком трапилася неприємна історія. Напевно, стоячи на Майдані-2004 під захоплений рев «Ю-ще-нко!» багатотисячного натовпу, Віктор Андрійович і подумати не міг, що лише кілька років потому він чутиме від тих самих людей зовсім, зовсім інші слова.

Відео, на якому мешканці Білої Церкви кричать президентові «Ганьба!», користується скаженою популярністю в інтернеті. (more…)

Молодая бельгийская писательница

К молодой бельгийской писательнице Амели Нотомб можно относиться по-разному. Критики называют её «enfant terrible франкоязычной литературы», её романы – садомазохистскими экскурсами в человеческую психику. А читатели ставят её в один ряд с циничными философами Мишелем Уэльбеком и Фредериком Бегбедером (говорят, кстати, что все трое не прочь собраться вместе и хорошенько выпить). Точно можно сказать одно: её книги, написанные довольно скупым языком, неизменно цепляют за живое. Недаром Амели является обладательницей гран-при Французской академии и номинантом Гонкуровской премии за роман «Страх и трепет».
(more…)

Не умеешь плавать – учись!

Британские учёные недавно обнаружили, что антарктические ледники сползают в океан с возростающей скоростью. Как свидетельствуют исследования, в предыдущие годы движение ледников ускорялось в среднем на 1% ежегодно. Но в последнем сезоне эта цифра стала в семь раз больше. Если такие процессы продолжатся, то один только ледяной массив Пайн Айланд может увеличить уровень мирового океана на 25 см. (more…)