… жажда признания – это есть
недостающее звено
между либеральной экономикой
и либеральной политикой
Фрэнсис Фукуяма

Тяжко все-таки людям жити без визнання. В принципі, воно й зрозуміло – на цій темі людство «повернуте» ще з глибини віків. Тема визнання одної суспільної одиниці іншими – в діапазоні від міжособистісного до кланово-народного – це той «черв’ячок», дякуючи якому люди завжди були… І є такими, якими вони є - найбільш хижими створіннями, і як наслідок - жерцями (від слова «жерти» ) тієї кульки, що називається Земля. Але це так… (more…)

“LiveJournal - это сборище таких деградирующих подростков, которые разглагаются… Новая мразь! Виртуальная коррупция души!”, - Олександр Дугін, філософ, лідер Міжнародного Євразійського руху.

Посодють чи не посодють? Таке питання повинен ставити перед собою кожен громадянин РФ, перш ніж запостити чи відкоментити в жж. Фільтрувати треба всі опуси – щоб не було наїздів ні на владу, ні на колегу, ні на коханку чоловіка. (more…)

Армія без таких, мабуть, просто не можлива. На те вона і армія. В смислі - такі два типажі в будь-якій іншій сфері теж мають місце бути, але в армії – це дітища від самої природи цієї організації. Наприклад, чим вищий чин у військового, тим менша його схильність визнавати свої помилки. Командир завжди правий – п.№ 1, п.№2 … всі й так знають. (more…)

Президент Росії звернувся до свого народу.

Сказав багато такого, що усі в залі (вся російська політична, економічна та православна верхівка) аплодували, немов в оскаженінні, а голосніше за всіх - Владімір Путін. Прем’єр-міністр кивками підтверджував згоду з кожною тезою президента.

(more…)

Багато чого ми вже перейняли у Заходу. Судячи з усього, надходить черга і до раціональності. Чи то пак – економності. Тільки от вчитимуть нас цьому суто нашими методами - тобто, за допомогою різкого підвищення тарифів на все й одразу. Ну, і правильно… Як сказав би дехто. Але! Ви коли-небудь були в студентському гуртожитку? (more…)

Як руйнувалась Америка

Рік тому я був в Американії, і знічев’я намагався зрозуміти їхню економіку. І хоча економічної освіти в мене нема, було цікаво, як функціонує світова фінансова система. Як вона працює в Україні, я приблизно знав - принаймні, на рівні дрібного та середнього підприємництва. А от американська система вражала мене величчю та загадковістю.

(more…)

Сенсаційна новина мовою американських ЗМІ – це така, від якої аж земля під ногами репається. Угу, граундбрейкінг. Тільки що в тому сенсаційного, що телебачення сприяє сексуалізації малоліток, а відповідно, і «зальотам» серед цієї вікової категорії? Та й далеко ходити за таким «відкриттям» не довелося. Лежало воно собі на поверхні - і треба було лише обдзвонити кілька тисяч підлітків, відстежити зміни протягом кількох років, не дуже зважати на інші чинники… І ось вам – ваші побоювання підтверджено: чим би дитя не бавилося, аби «телевізора» менше дивилось та наслідувало. (more…)

Як відомо, «колядують» американські дітлахи під час Хеловіну дуже просто: тим, хто відчиняє їм двері, висувається альтернатива - фокус або гостинці. Знаючи, якими піротехнічними – і не тільки – «фокусами» можуть володіти малі шибеники, та й взагалі – це ж все таки традиційна дитяча розвага… Коротше, однозначний варіант – гостинці. Якщо, звичайно, криза їх іще не «зжерла». У політиків же свій «хеловін». Але з дещо іншою схемою – ми вам «фокуси», а ви нам – «гостинці». (more…)

Думаю, будь-який політперсонаж має усвідомлювати, що як тільки він дорвався до влади - автоматично стає мішенню. В сенсі для клятих журналюг. А тому громадська увага, критика, карикатури і багато чого неприємного із цієї ж серії йому гарантовано. І це слід сприймати не інакше, як належне. Рівень уваги є прямо пропорційним до посади, яку обіймає персонаж. От тільки не завжди і не до всього готові можновладці. Нерви «здають» у декого. Так і хочеться сказати: панове, дякуйте Богу, що судилося вам правити не в ті часи, коли невдоволені не лише «лайном поливали», а й зашморг на шию могли накинути… (more…)

Одною із причин прийняття Болгарії та Румунії в ЄС, про яку тоді офіційно навряд чи хто говорив, було їхнє «усунення» із сфери потенційного впливу Москви. Але, як виявляється, обростання «буферними тілами» дається Союзу дорогою ціною. Зараз Болгарію вже називають попереджувальним знаком щодо подальшого розширення. І на те є вагомі причини.

(more…)

Є ще в американському «пиріжку» елементи, котрих дуже непокоїть те, що їхня демократія може дійти свого апогею, і чорношкірого оберуть президентом. Від такої думки аж кров’ю обливаються молоді арійські серця. А ще – і це, мабуть, завдяки голлівудським фільмам - ці хлопці думають, що вони здатні запобігти такому розвитку подій. Трьох таких «воїнів-гастролерів» із нарізними стволами і телескопічними «причандалами» затримали в серпні під час з’їзду демократів у Денвері. Начебто один з них зізнався тоді слідчому, що, мовляв, справді приїхали прикінчити Обаму. (more…)

Дорогие друзья, наверное, вы видели по телевизору кадры бастующих студентов и преподавателей, по всей Италии оккупируют школы. Для тех кому интересно, опишу немного происходящее. Главное возмущение толпы сегодня следущим: тетя министр (адвокат по образованию) заявила, что итальянская система образования в кризисе - и поэтому надо на хрен поувольнять балбесов и переделать всю систему. В чем-то она, конечно, права. В Италии есть курсы (представим, факультет иностранных языков, специализация финнский язык и художественный перевод), где учится 1 человек. (more…)

Ну, а надія, як відомо, помирає останньою. Через це на неї і варто покладатися. Особливо, коли ніщо інше вже не допомагає. Або - коли на оце «інше» у людини вже грошей не вистачає. Що саме може бути причиною в кожному окремому випадку – то вже лікарям видніше, але лікування пацієнта його ж таки надіями – виявляється, досить-таки поширене явище. Практикується так, що навіть виникає певний конфлікт. І, я б сказав, пацієнтам краще про нього не знати. (more…)

Ось, вирішив і собі написати щось у жанрі Гліба Кантора “імєнно жизнь”. Правда, для мене вона ближча до духу його брата, Леоніда Кантора - натхненника ідеї подорожі з табуретом через півсвіту. З дитинства мене тягнуло мандрувати. Коли після школи я пішов до військового вузу через бідність - то дуже швидко зрозумів, що потрапив не туди: передусім саме через обмеження територіальної свободи. І як тільки вирвався звідти - вже з першого місяця почав їздити куди лише вийде, за кожної нагоди - переважно (знову ж, через брак грошей) автостопом: Полтавщина, Чернігівщина, Харків, Суми, з Києва додому через Вінниччину та Хмельниччину. (more…)

Декому подобається порівнювати наших верховно-(з)радників з павуками в банці. І це, я так розумію, слід вважати за натяк на їхнє взаємне кидалово і один-одне-пожиралово. Типу – такий собі канібалізм без розбору виду і статі. Що, в принципі, якщо перейматись - дуже кисло, але таки правдиво і комічно. Що ж до реальних павучків, то справи з деякими видами теж цікаві. Як в експериментальних умовах, так і в реальних. (more…)