… жажда признания – это есть
недостающее звено
между либеральной экономикой
и либеральной политикой
Фрэнсис Фукуяма

Тяжко все-таки людям жити без визнання. В принципі, воно й зрозуміло – на цій темі людство «повернуте» ще з глибини віків. Тема визнання одної суспільної одиниці іншими – в діапазоні від міжособистісного до кланово-народного – це той «черв’ячок», дякуючи якому люди завжди були… І є такими, якими вони є - найбільш хижими створіннями, і як наслідок - жерцями (від слова «жерти» ) тієї кульки, що називається Земля. Але це так… (more…)

Армія без таких, мабуть, просто не можлива. На те вона і армія. В смислі - такі два типажі в будь-якій іншій сфері теж мають місце бути, але в армії – це дітища від самої природи цієї організації. Наприклад, чим вищий чин у військового, тим менша його схильність визнавати свої помилки. Командир завжди правий – п.№ 1, п.№2 … всі й так знають. (more…)

Багато чого ми вже перейняли у Заходу. Судячи з усього, надходить черга і до раціональності. Чи то пак – економності. Тільки от вчитимуть нас цьому суто нашими методами - тобто, за допомогою різкого підвищення тарифів на все й одразу. Ну, і правильно… Як сказав би дехто. Але! Ви коли-небудь були в студентському гуртожитку? (more…)

Сенсаційна новина мовою американських ЗМІ – це така, від якої аж земля під ногами репається. Угу, граундбрейкінг. Тільки що в тому сенсаційного, що телебачення сприяє сексуалізації малоліток, а відповідно, і «зальотам» серед цієї вікової категорії? Та й далеко ходити за таким «відкриттям» не довелося. Лежало воно собі на поверхні - і треба було лише обдзвонити кілька тисяч підлітків, відстежити зміни протягом кількох років, не дуже зважати на інші чинники… І ось вам – ваші побоювання підтверджено: чим би дитя не бавилося, аби «телевізора» менше дивилось та наслідувало. (more…)

Як відомо, «колядують» американські дітлахи під час Хеловіну дуже просто: тим, хто відчиняє їм двері, висувається альтернатива - фокус або гостинці. Знаючи, якими піротехнічними – і не тільки – «фокусами» можуть володіти малі шибеники, та й взагалі – це ж все таки традиційна дитяча розвага… Коротше, однозначний варіант – гостинці. Якщо, звичайно, криза їх іще не «зжерла». У політиків же свій «хеловін». Але з дещо іншою схемою – ми вам «фокуси», а ви нам – «гостинці». (more…)

Думаю, будь-який політперсонаж має усвідомлювати, що як тільки він дорвався до влади - автоматично стає мішенню. В сенсі для клятих журналюг. А тому громадська увага, критика, карикатури і багато чого неприємного із цієї ж серії йому гарантовано. І це слід сприймати не інакше, як належне. Рівень уваги є прямо пропорційним до посади, яку обіймає персонаж. От тільки не завжди і не до всього готові можновладці. Нерви «здають» у декого. Так і хочеться сказати: панове, дякуйте Богу, що судилося вам правити не в ті часи, коли невдоволені не лише «лайном поливали», а й зашморг на шию могли накинути… (more…)

Одною із причин прийняття Болгарії та Румунії в ЄС, про яку тоді офіційно навряд чи хто говорив, було їхнє «усунення» із сфери потенційного впливу Москви. Але, як виявляється, обростання «буферними тілами» дається Союзу дорогою ціною. Зараз Болгарію вже називають попереджувальним знаком щодо подальшого розширення. І на те є вагомі причини.

(more…)

Є ще в американському «пиріжку» елементи, котрих дуже непокоїть те, що їхня демократія може дійти свого апогею, і чорношкірого оберуть президентом. Від такої думки аж кров’ю обливаються молоді арійські серця. А ще – і це, мабуть, завдяки голлівудським фільмам - ці хлопці думають, що вони здатні запобігти такому розвитку подій. Трьох таких «воїнів-гастролерів» із нарізними стволами і телескопічними «причандалами» затримали в серпні під час з’їзду демократів у Денвері. Начебто один з них зізнався тоді слідчому, що, мовляв, справді приїхали прикінчити Обаму. (more…)

Ну, а надія, як відомо, помирає останньою. Через це на неї і варто покладатися. Особливо, коли ніщо інше вже не допомагає. Або - коли на оце «інше» у людини вже грошей не вистачає. Що саме може бути причиною в кожному окремому випадку – то вже лікарям видніше, але лікування пацієнта його ж таки надіями – виявляється, досить-таки поширене явище. Практикується так, що навіть виникає певний конфлікт. І, я б сказав, пацієнтам краще про нього не знати. (more…)

Декому подобається порівнювати наших верховно-(з)радників з павуками в банці. І це, я так розумію, слід вважати за натяк на їхнє взаємне кидалово і один-одне-пожиралово. Типу – такий собі канібалізм без розбору виду і статі. Що, в принципі, якщо перейматись - дуже кисло, але таки правдиво і комічно. Що ж до реальних павучків, то справи з деякими видами теж цікаві. Як в експериментальних умовах, так і в реальних. (more…)

Є таке повір’я, що після 30-ти люди «вгамовуються». Мабуть, мається на увазі те, що до притомних осіб приходить усвідомлення відповідальності за стан свого здоров’я, якість життя, добробут в майбутньому і всяке таке… Ну, а далі – чим ближче до пенсії – як на мене, існує дві опції. Або людина ще більше «заспокоюється», або ж навпаки – починається буйна старість.

Жив-був собі поважний чоловік. І робота в нього – з його ж таки слів – була чоловіча і поважна. (more…)

Будь-кому зрозуміло, що люди ще з давніх часів пізнали наркоту і почали її активно застосовувати. Але ж вчені - на те і вчені, аби говорити про це в такому ключі: мовляв, це тільки припущення, але доказів мало. І лише знайшовши такі докази, вчені впевнено, з гордістю за обґрунтованість своїх тверджень, кажуть, що так воно і є.

Нещодавно двоє археологів натрапили, власне, на такі от докази. На одному з карибських островів вони знайшли приладдя для виготовлення і вживання кохобо - галюциногену, що його виготовляють із насіння специфічного виду мімози. (more…)

Або про держслужбовців. Є така каста. Бюрократи, хай їм грець. Просунута ж каста – це каста «жерців», тобто реальних «рєшал». Жерти в ресторані із «потрібними» людьми і «рєшать» - це те, на чому дехто «піднімається». Хоч і мінімальний, але маю досвід спілкування з такими. Тендерний тип, так би мовити. Втім, далі мова … Про болгар. Таких, що за своїми діями дуже вже нагадують саме наших «тендерних».

Чому тендерний тип? А через прагнення впарити комусь щось за більші гроші, ніж коштує сам товар чи послуга, а різницю «роздеребанити» між своїми. (more…)

Як дехто небезпідставно вважає, пасіонарність – це те, чого у нашого народу вкрай мало, аби в житті країни сталися бодай якісь зрушення. Все, що із цієї серії у нас може мати місце – це мордобій між футбольними фанатами чи представниками різних субкультур, або ж «бої» ультра-правих з міліцією. Останнє хоч і має в собі певні натяки на пасіонарність, але який сенс і резонанс від тих боїв? Хочеться думати, що люди, здатні на щось більше, сидять поки що в підпіллі і чекають свого часу. Втім, вірогідність існування таких героїв скоріш за все дуже мала.

А от у Великобританії не те, що вірогідність, а, власне, такі от нарвані є. (more…)

Пам’ятаєте справу Лопато, про яку писала Монтян? Про дідуся, який квартирне питання в буквальному сенсі вирішив кувалдою. Тобто, накрив нею того, хто, як йому здавалося, хотів відібрати у нього шматок життєвого простору. Шокуючий випадок, на перший погляд. Але тільки через те, що ми так звикли сприймати людей похилого віку. Типу – якщо старенькі, то й спокійненькі. Ага, як би не так - часи вже не ті…

Думаю, хто спостережливий, той давно вже помітив протилежну тенденцію. Бо Уінд ов Чейндж (вітер перемін) – як от лагідно його називали Scorpions в 91-му році – нормально так «підірвав» дах підростаючому поколінню пенсіонерів з їх совковою ментальністю. (more…)