Думаю, будь-який політперсонаж має усвідомлювати, що як тільки він дорвався до влади - автоматично стає мішенню. В сенсі для клятих журналюг. А тому громадська увага, критика, карикатури і багато чого неприємного із цієї ж серії йому гарантовано. І це слід сприймати не інакше, як належне. Рівень уваги є прямо пропорційним до посади, яку обіймає персонаж. От тільки не завжди і не до всього готові можновладці. Нерви «здають» у декого. Так і хочеться сказати: панове, дякуйте Богу, що судилося вам правити не в ті часи, коли невдоволені не лише «лайном поливали», а й зашморг на шию могли накинути… (more…)

Одною із причин прийняття Болгарії та Румунії в ЄС, про яку тоді офіційно навряд чи хто говорив, було їхнє «усунення» із сфери потенційного впливу Москви. Але, як виявляється, обростання «буферними тілами» дається Союзу дорогою ціною. Зараз Болгарію вже називають попереджувальним знаком щодо подальшого розширення. І на те є вагомі причини.

(more…)

Є ще в американському «пиріжку» елементи, котрих дуже непокоїть те, що їхня демократія може дійти свого апогею, і чорношкірого оберуть президентом. Від такої думки аж кров’ю обливаються молоді арійські серця. А ще – і це, мабуть, завдяки голлівудським фільмам - ці хлопці думають, що вони здатні запобігти такому розвитку подій. Трьох таких «воїнів-гастролерів» із нарізними стволами і телескопічними «причандалами» затримали в серпні під час з’їзду демократів у Денвері. Начебто один з них зізнався тоді слідчому, що, мовляв, справді приїхали прикінчити Обаму. (more…)

Ну, а надія, як відомо, помирає останньою. Через це на неї і варто покладатися. Особливо, коли ніщо інше вже не допомагає. Або - коли на оце «інше» у людини вже грошей не вистачає. Що саме може бути причиною в кожному окремому випадку – то вже лікарям видніше, але лікування пацієнта його ж таки надіями – виявляється, досить-таки поширене явище. Практикується так, що навіть виникає певний конфлікт. І, я б сказав, пацієнтам краще про нього не знати. (more…)

Декому подобається порівнювати наших верховно-(з)радників з павуками в банці. І це, я так розумію, слід вважати за натяк на їхнє взаємне кидалово і один-одне-пожиралово. Типу – такий собі канібалізм без розбору виду і статі. Що, в принципі, якщо перейматись - дуже кисло, але таки правдиво і комічно. Що ж до реальних павучків, то справи з деякими видами теж цікаві. Як в експериментальних умовах, так і в реальних. (more…)

Є таке повір’я, що після 30-ти люди «вгамовуються». Мабуть, мається на увазі те, що до притомних осіб приходить усвідомлення відповідальності за стан свого здоров’я, якість життя, добробут в майбутньому і всяке таке… Ну, а далі – чим ближче до пенсії – як на мене, існує дві опції. Або людина ще більше «заспокоюється», або ж навпаки – починається буйна старість.

Жив-був собі поважний чоловік. І робота в нього – з його ж таки слів – була чоловіча і поважна. (more…)

Будь-кому зрозуміло, що люди ще з давніх часів пізнали наркоту і почали її активно застосовувати. Але ж вчені - на те і вчені, аби говорити про це в такому ключі: мовляв, це тільки припущення, але доказів мало. І лише знайшовши такі докази, вчені впевнено, з гордістю за обґрунтованість своїх тверджень, кажуть, що так воно і є.

Нещодавно двоє археологів натрапили, власне, на такі от докази. На одному з карибських островів вони знайшли приладдя для виготовлення і вживання кохобо - галюциногену, що його виготовляють із насіння специфічного виду мімози. (more…)

Або про держслужбовців. Є така каста. Бюрократи, хай їм грець. Просунута ж каста – це каста «жерців», тобто реальних «рєшал». Жерти в ресторані із «потрібними» людьми і «рєшать» - це те, на чому дехто «піднімається». Хоч і мінімальний, але маю досвід спілкування з такими. Тендерний тип, так би мовити. Втім, далі мова … Про болгар. Таких, що за своїми діями дуже вже нагадують саме наших «тендерних».

Чому тендерний тип? А через прагнення впарити комусь щось за більші гроші, ніж коштує сам товар чи послуга, а різницю «роздеребанити» між своїми. (more…)

Як дехто небезпідставно вважає, пасіонарність – це те, чого у нашого народу вкрай мало, аби в житті країни сталися бодай якісь зрушення. Все, що із цієї серії у нас може мати місце – це мордобій між футбольними фанатами чи представниками різних субкультур, або ж «бої» ультра-правих з міліцією. Останнє хоч і має в собі певні натяки на пасіонарність, але який сенс і резонанс від тих боїв? Хочеться думати, що люди, здатні на щось більше, сидять поки що в підпіллі і чекають свого часу. Втім, вірогідність існування таких героїв скоріш за все дуже мала.

А от у Великобританії не те, що вірогідність, а, власне, такі от нарвані є. (more…)

Пам’ятаєте справу Лопато, про яку писала Монтян? Про дідуся, який квартирне питання в буквальному сенсі вирішив кувалдою. Тобто, накрив нею того, хто, як йому здавалося, хотів відібрати у нього шматок життєвого простору. Шокуючий випадок, на перший погляд. Але тільки через те, що ми так звикли сприймати людей похилого віку. Типу – якщо старенькі, то й спокійненькі. Ага, як би не так - часи вже не ті…

Думаю, хто спостережливий, той давно вже помітив протилежну тенденцію. Бо Уінд ов Чейндж (вітер перемін) – як от лагідно його називали Scorpions в 91-му році – нормально так «підірвав» дах підростаючому поколінню пенсіонерів з їх совковою ментальністю. (more…)

Або засуньте своє моралізаторство собі в одне місце.

Бо спроби запхати його в закон для всіх – і кожного окремого члена ЄС – нариваються на висновок про «нєвпіхуємость». Власне, через конфлікт контексту і контенту. Якщо це розвинена демократія, то як в неї «вписуються» закони, що стуляють пельку? Мова про так звані закони про пам’ять (memory laws). Тобто - ті, що стосуються історичних подій і їхньої інтерпретації. Законотворчість в цьому напрямку настільки дістала істориків, що ті об’єдналися в рух проти цього абсурду й недавно зробили офіційний заклик щодо припинення політичного моралізаторства. (more…)

Якщо бандюгани беруться тебе вбити, і планують завершити цей «проект» до Різдва - що робити? Точніше – як далі з цим жити?

В одному з постів я вже згадував подібний курйоз. Актор-аматор, що знімався у фільмі про неаполітанську мафію під назвою «Гоморра», виявився бандюком. «Друзі» впізнали його при перегляді цього фільму в тюрязі. І ніхто ніколи не дізнався б про злочинне минуле лицедія, якби дружки-в’язні не «злили» його. Жаба їх, мабуть, давила. Але це так – побічний ефект. Бо головний негаразд пов’язаний саме з автором.

Екранізація роману Роберто Савіано на фестивалі в Каннах взяла другий приз і є кандидатом на Оскара. Лише в самій Італії в друкованому варіанті роман розійшовся кількістю понад мільйон примірників. (more…)

Нещодавно Папа римський спрямував свої ясні очі на Індію і канонізував одну індійку. Закріпив, так би мовити, позиції божого промислу на індійських теренах. На них, типу, теж може статися непорочне зачаття. Але зупинятися на цьому, на мою скромну думку, йому не слід. Наступним – при тому, що він так «проситься» - мабуть, має бути Іран. (more…)

Якось потрапив мені до рук диск із фільмом «Грошова піраміда» (Money pyramid). У фільмі популярно розповідається про те, як виникли банки, і що насправді собою являють сучасні гроші. Цікавий і пізнавальний, але навряд чи його показали б по національному телебаченню. Навіть в країнах «розвиненої демократії». Бо криза, яку передбачали автори фільму, фактично почалася, а звідки у неї ростуть ноги – людям краще не знати. Але мова дещо про інше. Вкінці цього «страшного» мультика автори розмірковують, чи є альтернатива сучасним грошовим знакам. Вони навели кілька можливих способів ведення розрахунків в кризовий період. Одна з них – це бартер. І прогноз уже почав справджуватися. (more…)

Як вдало хтось колись пожартував, мовляв, не ту країну назвали Гондурасом. Можливо, і не ту… Тільки Гондурас – це в же не про нас. Ситуація просто зараз така, що π3ЄЦ-як нагадує Зімбабве. Тамтешні вожді – так само, як і наші – ні про що не можуть домовитися, ну, і через це країна відповідно знаходиться … там, де вона знаходиться. (more…)