Я люблю ходити в музеї. В такому якось навіть соромно зізнаватися — все одно що проголосити: так, я «ботан», далекий від реалій життя, вимираючий вид, викопний ящір, мене саму в музей треба здати. Для дослідів. І тим не менш — я люблю ходити в музеї і такої нагоди не пропускаю ані в Україні, ані за кордоном.
До шатрів, що ховаються за мурами Нового замку в Кам’янці-Подільському, рухається загін яничарів. За прапороносцем та ватажком йде молодий турок зі списом, на списі голова запорожця з оселедцем та сумно обвислими вусами. Кілька подільських опришків-левенців в довгих свитах та постолах зупиняються, вражені зухвалістю османців. Буде битва? Буде, та не зараз. Ввечері. А поки що загони реконструкторів, які прибули на IV Міжнародний військово-історичний фестиваль Terra Heroica-2008, готуються до параду вулицями міста.
(more…)
— Вам до старої папірні? Ой, то ще довгий шмат пішки. Нашо вам туди, там зараз нікого. А, вам сфотографувати?
Я подумки зіщулилась: звикла до досить ворожого ставлення селян до людей з фотоапаратами. Нипають селами, шукають щось, фотографують, а потім сусідка курки не дорахується. Та на диво, в Проскурівці на Хмельниччині люди реагували приязно. Зрозуміло, чому: єдине промислове підприємство такого штибу в Ярмолинецькому районі помирає на їхніх очах, а тут його навіщось приїхали фотографувати. Може, купити хотять, відновити, створити робочі місця. Хоча пацієнт радше мертвий, аніж живий, і реанімація вимагала б чималих сум. (more…)
Відомості про Буковину у пересічного туриста вкладаються в кілька пунктів: 1) Чернівці — дуже гарне місто (що свята правда); 2) В Хотині дуже гарна фортеця (істинно так!); 3) Буковина — «пісенний край Черемоша і Прута» й десь тут народилася Софія Ротару (теж не посперечаєшся). Вірно, але мало. Навіть як на Чернівеччину — найменшу з українських областей.
Форум
