ЗНЕНАЦЬКА. Усьо! Дешеві китайські діти закінчилися! ВІДЕО+ПЕРЕКЛАД (Аль-Джазіра)

А все! Китайські діти більше не хочуть корячитися над нашими з вами джинсами й айПедами, працюючи за сотню баксів на місяць! Тепер і їм, і їхнім батькам краще залишатися разом на селі - а заводам з виробництва бракує дешевих дитячих рук.

00.00. У місті Дунгуань на півдні Китаю палатки, в яких наймають робітників, стоять без діла, чекаючи на працівників. А ті так і не приїжджають. Історія завжди схожа. Відбувається те, про що раніше не можна було й помислити. Китаю не вистачає робочої сили. Як мінімум - невистачає тих бідних молодих людей із бідних провінцій, які бажали би працювати на конвеєрі за кількасот доларів на місяць.

00.24. На фабриці, властиком якої є Таньлі Ші, понад половина машин стоять без діла. А якби він не запропонував своїм робітникам збільшення в зарплаті на 25%, перед тим, як вони поїхали додому на китайський Новий рік, - каже він, - то навіть і ці люди не повернулися б.

00.39. "Зараз у мене 150 машин - і всі вони могли би працювати. А до декого з моїх друзів робітники не повертаються взагалі". Сімнадцятилітній Ху, який уперше вчиться працювати на швейній машині - це свого роду виняток у "поколінні однієї дитини в сім'ї", яке починає домінувати у складі робочої сили.

01.00. (Лі Куй-Вей, університет Гонконга) "Більшість родин у Китаї мають лише по одній дитині - а це значить, що у них є достатньо доходів: вони можуть досить багато витрачати на свою єдину дитину. От ці діти й вирішують не працювати на фабриках, і так далі".

01.10. А тепер поєднаймо це зі створенням більш оплачуваних робочих місць у глибині материкового Китаю, та заходами уряду зі збереження робочої сили у сільському господарстві. І от - індустріалізоване узбережжя щосили намагається впоратися зі збільшенням попиту. По всьому індустріальному материковому Китаю - історія подібна, від однієї фабрики до іншої. Рік тому підприємства, які конкурували одне з одним за замовлення, щоб утриматися на плаву - тепер конкурують одне з одним за робітників.

01.35. У глибинах економічної рецесії півтора роки тому ця фабрика тимчасово закрилась і звільнила тисячу робітників. Тоді вона виготовляла паперову продукцію. Тепер вона готується до того, щоб знову відкритися, виготовляючи валізи, та намагаючись найняти кілька сотень працівників із робочої сили, яка може собі дозволити перебирати роботою.

01.52. "Якщо робітники знаходить місце, де їм платять краще, вони чекають до кінця місяця, щоб отримати свою зарплату - і просто йдуть. Ти ж не можеш їх контролювати".

02.02. Під час обідньої розмови між менеджерами фабрики домінують подібні розмови - з відчуттям, що ціла країна перебуває на перепутті. "Я вас запевняю, зарплати можуть зрости по цілому Китаю. Доба дешевої робочої сили підходить до кінця. Тож фабрики, виробники, працедавці не мають альтернатив".

02.20. У цей час змін тут, у цьому куті "комуністичного" Китаю люди відчувають смак цього "робітничого раю". Роб МакБрайд, Аль-Джазіра, Дунгуань.

***

А як було досі: China Blue

Ключові слова для пошуку: а всьо!

Джерело: Аль-Джазіра

Книга пропозицій (у крайньому разі скарг): infoporn.news@gmail.com