Пророцтво Сороса: чи прийде друга хвиля кризи

В економіці не знають жодної теорії, яка б описувала економічний процес у всій його повноті і могла б на сто відсотків спрогнозувати рух економічних процесів. Прогнози, які видає масам наука, заснована на математиці й підрахунках, чаcто виглядають ворожінням на кавовій гущі. Утім, деякі гравці ринку прогнозують розвиток подій досить точно і, керуючись власними передбаченнями, отримують прибуток. Один з таких гравців - Джордж Сорос, який у жовтні 2009 попередив про можливість другої хвилі кризи в 2010 чи 2011 році.

Якщо дещо спростити, то сьогодні тема кризи в економіці описується двома тезами:

1. криза закінчилась, ми її подолали. І дійсно, наразі спостерігається певне пожвавлення;

2. криза не закінчилася. Сучасне пожвавлення на ринках — тимчасове, і воно може знизитися, оскільки уряди борються не з причинами — вразливою фінансовою системою, а з наслідками її нестабільності. А отже, у цьому чи в наступному році світ зіткнеться з новою рецесією.

Перша теза превалює. Окрім експертів, її всіляко повтроюють політики, уряди, каденції яких закінчуються, та МВФ. Другу зрідка чуємо від “незалежних” експертів, політиків та урядів. Звучала вона й на форумі в Давосі.

Сорос попереджає про появу “бульбашки” на ринку золота. Налякані інвестори занадто захопилися золотом як “тихою гаванню”, де можна сховати активи. Ціна на жовтий метал за останній рік збільшилась на 40%. Приблизно так само, як до цього зростали ціни на житло в США. Очевидно, що причина появи "бульбашок" досі залишається невідкорегованою.

Але ринок золота - лише невелика складова, а сучасні проблеми дуже масштабні. Другу хвилю може спровокувати різке падіння ринків, сповільнення китайської економіки, криза євро, завеликі зовнішні борги розвинених країн.

На користь тези про другу хвилю кризи свідчить низка фактів. Кілька національних економік наблизилися до дефолту. Є ризик “бульбашок” в економіці Китаю, куди багато інвесторів кинулися вкладати гроші. Вирішуючи короткострокові проблеми, уряди відкладають низку питань на майбутнє. Це і величезні зовнішні й внутрішні борги США, і 1,5 трлн. долларів “поганих кредитів”, які ще доведеться списати штатівським банкам, і швидке зростання соціальних і пенсійних видатків у розвинених країнах, - все це загрожує величезними бюджетними дефіцитами в майбутньому. Загроза для американської економіки залишається великою - і якщо цієї загрози не уникнуть, багато країн відчують її наслідки.

Утім, є й заспокійливі новини - США, на яких тримається вся світова економіка, закінчили-таки четвертий квартал досить позитивно. Те ж саме стосується найсильніших національних економік. Китайці і японці продавати американські активи, начебто, не збираються.

На думку Сороса, якщо другу хвилю й вдасться зупинити, це лише відсуне проблему. А полягає вона в тому, що фінансові ринки керуються хибною концепцією: вважається, що ринки прагнуть рівноваги, а насправді, будучи неконтрольованими, вони схильні створювати бульбашки, які неминуче призводять до обвалів.

Чи буде друга хвиля? Ніхто не знає напевно, а якщо й знає, то не каже. Ясно одне: якщо це станеться, окрім негативу (безробіття, банкрутств, збагачення багатих за рахунок бідних) можуть розпочатися й корисні зміни: реорганізація світової економічної системи на ефективніших принципах. Робити цього ніхто не хоче, тому реорганізація відбудеться лише у випадку, якщо подітися буде вже нікуди.

Глобальна система економічної гри, завдання у якій - індивідуальне збагачення всіма доступними способами і майже без правил, обов’язково спричинятиме до різких міграцій капіталу. Соціальні наслідки раптового зникнення капіталу — медійна паніка, закриття підприємств, безробіття, руйнація виробництв, на підтримання яких у власників раптом починає бракувати грошей.

Згадаємо Маркса: така система приносить прибуток тому, хто виграв на деякий час в біржевій грі. Але для розвитку людства в цілому це означає втрату здобутих важкою працею матеріальних ресурсів. Сучасна система працює для тимчасового збагачення окремих індивідів, але шкідлива й дуже небезпечна для людства в цілому.

Синусоїдальна поведінка системи характерна в довгостроковому вимірі: можливі і майже обов’язкові збільшення амплітуди коливань на ринках — зі збільшенням соціальних наслідків — до повного розорення цілих країн у нижчих точках синусоїди, відновлення яких триватиме десятиліттями.

З іншого боку, достатньо авторитетні персонажі кажуть, що ситуація покращується, і ніякої другої хвилі не буде, а буде повільне й довге “одужання”. Серед оптимістів — МВФ і Воррен Баффет, інвестор, якому довіряють найбільше (Сорос — лише третій у списку довіри). Баффет недавно написав, що ситуація на штатівському ринку нерухомості стабілізується і все невдовзі налагодиться.

Чого сподіватися звичайному українцеві від майбутнього? Люди, які не можуть претендувати на роль гравців у глобальній економічній грі, не мають і доступу до справжньої інформації. Нам відводиться лише пасивна роль жертв, які можуть хіба що мінімізувати свої втрати, будучи попередженими.

Можна більш-менш впевнено сказати одне — сучасна економіка знаходиться в поганому стані, і вона занадто складна, щоб органи, які її контролюють, могли впоратися з наявними проблемами. Ці органи знаходяться під впливом завеликої кількості груп тиску, з різними, часто протилежними інтересами. Статистика лише приблизно відображає стан економіки. А в кризові періоди її відірваність від реальної ситуації зростає — на цифри тиснуть зацікавлені групи, які намагаються приховати свої "провтики".

А тому маємо: прогнози економістів не справджуються, дорогі програми раптом зазнають фіаско, або виявляється, що гроші, виділені на порятунок банків, пішли на премії топ-менеджменту.

Коротше кажучи, ситуація заскладна і занадто суперечлива, щоб швидко і якісно впоратися з наслідками кризи. А це значить, що на швидке її закінчення очікувати не доводиться...

І ще одне — в сучасній економічній грі у програші майже завжди залишається звичайна людина. Незалежно від того, як буде долатися криза, точно можна сказати одне — в усіх “цивілізованих країнах” зростатимуть податки й побори, зростатиме втручання держапарату в економічні процеси.

Станіслав Давиденко