Хоч вс.русь, та не покорюсь

Огляд новин за 10.02

Здається, Тимошенко таки вирішила довести усьому світові, що вона єдина д’артаньяниха серед цих підарасів. Що вибори були фальсифіковано, а ніхто цього, окрім самої Юлі, і не помітив. За цією логікою, наприклад, Європарламент із його заявами щодо демократичності українських виборів щонайменше облажався, або навіть був у змові з Януковичем. Читати далi »

Отчего люди не живут в лесу?

Теперь живут — в латвийском посёлке Аматциемс.

Несколько месяцев назад блогосфера полнилась слухами о волшебной экодеревне под названием Город Солнца, расположенной недалеко от Цесиса, одного из крупных городов Латвии. «Частный корреспондент» отправился в Аматциемс (так на самом деле называется посёлок), чтобы лично проверить, есть ли место утопии в разорённой кризисом Прибалтике. Посёлок оказался уникальным проектом и делом жизни бизнесмена Айвара Звирбулиса, а популярность его в интернете — абсолютно случайной.

Обіцянки для бізнесу: з однієї кишені беремо, в іншу кладемо

Не минуло й тижня від виборів, як Янукович вже почав роздавати обіцянки податкового Ельдорадо для окремих видів бізнесу (наразі йдеться про готельний, малий бізнес). Питання, звідки він компенсуватиме втрати бюджету.

Всі попередні експерименти зі зниження ставок податків оберталися введенням міріад неподаткових поборів: від обов'язкового придбання бланків суворої звітності до чисельних процедур з сертифікації, ліцензування, а також підвищенням штрафів, введенням обов'язкового рівня штрафів (це коли приходять та домовляються про суму штрафу, "шоб нє копать глубже"). Отже, від податків звільнять і остаточно придушать додатковими сотнями обов'язкових коштовних папірців. В них це добре відпрацьовано, бо вже знижували податок на доходи фізичних осіб і податок на прибуток.

«Забутa мелодія»

Молодою вона була дуже красивою. Мріяла стати артисткою. Але доля розпорядилася по-іншому. Спочатку на перешкоді став страшний голод, під час якого вимерла вся її сім'я (одинадцять чоловік!), а потім війна.

Усіх чоловіків із села мобілізували на фронт, а жінки стали солдатками тилу — вирощували хліб. Бо доки є хліб, є і життя. Чотири роки вона й орала, і сіяла, і тягала плуг, і валила ліс, і чого тільки не робила. Розуміла, що це потрібно для перемоги. Читати далi »

Записки эмигранта: свой или другой?

Часто говорят, что у эмигранта не может быть друга из коренных жителей. Что разницу менталитетов не преодолеть - и отличие культур проявится, как бы ни старался ее сгладить. Что, избавься ты хоть начисто от акцента ( это невероятно трудно, кстати), одевайся и шути “как они”, забудь, откуда ты родом, демонстрируй исключительно лояльность по отношению к новой родине ( или тот уровень лояльности, который принято демонстрировать по отношению к ней у коренных жителей - он в разных странах различен), ты все равно будешь чужим, потому что они знают: ты чужой, и никогда этого не забудут. Что местные эмигранта никогда не примут за своего и как своего.