Простий спосіб потрапити до міліцейської звітності, або Як „пришивають” збут наркотиків

Недавно мого товариша зловила міліція. Він приїхав в одне містечко на півдні України, зустрів двох місцевих знайомих, разом купили коноплі і накурилися в симпатичному дворику. Пізніше товариш, щоб не "палити" продавця, сказав слідчому, що траву знайшов.

„Знайшов”, значить, і запропонував покурити знайомим, один з яких, до речі, вже мав досвід ув’язнення за зберігання ганжі. Домовилися, зустрілись і вжили „продукт”. І раптом до цього дворика навідався патруль, який, схоже, непомітно стежив за хлопцями вже деякий час. І застав акурат під час вживання. Незрозуміло лише, хто здав - або один з хлопців виявився стукачем, або (скоріш за все) це зробив барига, в якого цю траву й купили.

Буденна ситуація: двох зловлених місцевих відпустили відразу ж після того, як їхні батьки занесли гроші. А от товариша мого, який іще й не мав документів, взяли, побили і почали встановлювати особистість. Дрібними порушеннями процедури затримання, як-то: хлопцеві не давали зв’язку з зовнішнім світом протягом трьох діб, били, принижували – нікого сьогодні не здивуєш, оскаржувати їх в суді – марнування часу. На трьох у хлопців було, якогось біса, три пакети ганжі (15 грамів, що було встановлено при понятих з сусідньої аптеки доблесними правоохоронцями).

Яким же було здивування друзів затриманого, коли замість ст. 309 п.1 чи п.2 „зберігання” без мети збуту, яке карається штрафом, хлопцеві почали „шити” збут (стаття 307). А це вже тягне на 5-10 років позбавлення волі.

Мєнти застосовували усі традиційні тактики залякування – лякали статтею „контрабанда” (в ході слідства випливло, що з одним з місцевих товариш познайомився закордоном), грозили посадити на 8 років. У СІЗО посадили у камеру з жорсткими кримінальниками й вошами, перевід в камеру з хабарниками і без вошів коштував 300 баксів.

Хлопчина у тонкощах Кримінального Кодексу не дуже грамотний (хоч і вчиться на політолога). Крім того, биття в РОВД - дуже дієвий засіб підписувати не дивлячись всілякі бумаженції. Коротше, визнав він, що зустрівся з хлопцями покурити (це юридичною мовою – „скоєння злочину групою осіб за попередньою змовою” – кваліфікується як обтяжуючий фактор). „Здавати” нікого не хотів, героїчно терпів побиття, при цьому слідчий розповідав, що товариші його зловлені вже всіх поздавали, і йому пора б. Вже пізніше виявилося, що це правда лише наполовину – „розколовся” один, який і дав свідчення на купу людей.

Далі товаришеві запропонували вибір – поповнити доблесну міліцейську статистику ще одним випадком розкритття наркоторгівлі (з відбуванням відповідного терміну за гратами і клеймом судимості), або домовитися. Товариш, точніше його батько, провінційний посадовець середньої ланки, що дуже боявся розголосу, обрав друге. Єдина розумна альтернатива полягала у тому, щоб брати диктофон, ховати відеокамеру чи інші записувальні пристрої, фіксувати переговори з вимаганням бабла в обмін на „заминання” справи, і тягти все це в СБУ.

Домовилися за посередництвом адвоката. До речі, охочих посприяти в такій важливій юридичній послузі, як передача судді хабара, за день утворилася ціла черга – після Зварича самі брати в незнайомих людей судді побоюються. Адвокату видали 3 тисячі доларів, з яких більшу частину він передав судді.

Така собі стандартна для України ситуація.

Тим, хто мало знайомий зі сферою вживання коноплі, відкрию одну таємницю – відносно незначний відсоток споживачів вживає її індивідуально. В основному ж паління Марії Хуани - це штука соціальна. І зазвичай всі, хто курять разом, вчиняють „попередню змову”. А ті, хто приносить продукт, згідно з українським законодавством, винні у злочині „збуту”, навіть якщо не беруть за продукт грошей.

Зроблю невеличкий відступ, щоб пояснити всю значимість події, яка відбулася з моїм товаришем.

Донедавна 80% затриманих і доведених до суду справ (до суду доходять рідко, зазвичай відкуплюються раніше) за зберігання „маріхуани” (в міліцейському списку заборонених речовин вважається важким наркотиком) без мети збуту проходили по статті 309 ККУ. Торгівців садили мало, бо всі серйозні торгівці давно під міліцією, а садили зрідка „молодих ділєтантів”, які спробували самостійно долучитися до прибуткового ринку (http://infoporn.org.ua/2009/08/28/chornyyi_rynok__narkotykv_v_ukrayin_chastyna__).

Однак громадська критика роботи МВС у ЗМІ на кшталт того, що міліція не бореться з торгівцями, а бореться з користувачами, змусила керівництво МВС „творити” торгівців. Дійсно, зі статистики МВС за словом „збут” не видно, коли йдеться про торгівців наркотиками, а коли людина „по доброті душевній” вирішила когось пригостити. Між тим, і одне й друге діяння класифікуються як збут.

Товаришеві, який накурив двох таких як і сам студентів, інкримінували скоєння злочину за ст .307 п.2, „збут”. Отже, щоб загриміти під „збут”, не треба барижити наркотики: достатньо безплатно пригостити малознайомого товариша, який мав колись стосунки з міліцією, або купити трави в міліцейського бариги, щоб тебе „записали”, як наркоторгівця.

Товариш мій врешті-решт визнав свою провину і щиро покаявся, що й було занесено до протоколу та рішення суду.

Дали пару місяців відсидки, але оскільки товариш на той час вже довго сидів в СІЗО і заплатив хабаря, відпустили. Добрий турботливий авдокат запропонував зустрітися через рік для надання послуги знищення справи з архівів і повного відбілювання особистої історії від судимості.

Підлий мєнтівський барига, який, так виглядає, заклав своїх покупців, продовжує тусувати на волі, продавати продукт, здавати покупців, і ніяке зберігання з метою збуту йому не загрожує.

З.І. До речі, хто ще не знає – є в українському законодавстві одна „мулька”, яку варто мати на увазі тим, у кого в кишені може завалятися кілька грамів сушеного листя коноплі, і кого вже притягували за нього до відповідальності. Стаття 309 ККУ п.4 передбачає наступне: Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою

цієї статті (обмеження або позбавлення волі на строк до 3-х років). Медики прекрасно знають, що лікувати „залежність” від коноплі немає сенсу, і або змушують „наркомана” прослухати кілька лекцій про те, як погано бути наркоманом, або за невелику суму відразу видають довідку, що ви лікуєтесь від наркоманії. З такою довідкою можна носити з собою невеликі кількості канабісу, не боячись потрапити за грати.

Станіслав Давиденко