Виношу з каментів. Дуже показово. Про інферно

Людина, яка продивилася мій виступ на TEDxTalks, написала мені таке: Відносно меж прибудинкових територій і 85% зносу по Києву. Мій двір біля будинку на 5 парадняків цілорічно нагадує танкодром, як в учебці в Дівичках ("Десна"). Однак, вкотре прийшло заштрихкодоване посланійо від КП "ЖЕК "Лукянівка", де першим рядком: «Послуги з утримання будинків та прибудинкових територій 36 грн. 24 коп.» Можна було б скинутись усім будинком і залити все асфальтом, але жаба душить, бо знов з першими півнями заїде якесь бульдозеро і на х... ковшом усіх розбудить, і забодає залишки "прибудинкової території"... І що це за фігня, коли влітку нічого не робиться, а з першими дощами і заморозками відморозки від комунслужб починають довбати траншеї, які залишають на тиждень, а то й місяць? А потім нічтоже сумняшеся кажуть, давай сц...ко, сплачуй комунпослуги за "утримання прибудинкових територій". Могли б дописати правду — "за утримання в руїні..."  

Я відписала:  Якщо ви всі дружно платите, НЕЗВАЖАЮЧИ на танкодром, значить, КП "ЖЕК" Лук'янівка" не має ніяких спонукальних мотивів щось облагороджувати. Що тут незрозумілого? Якщо ж ви з сусідами хочете кардинально щось змінити, тоді потрібно створити ОСББ в усіх будинках, розібратись, що ж там таке жахливе з комунікаціями, якщо їх весь час рве, та замінити їх раз і назавжди. 

І ось — проміжний результат: Тетяно, дякую за відповідь. ПроТЕСТував перспективи ОСББ у сусідів. Спорадично - кого зустрів після роботи вздовж будинку по дорозі в магазин. До того погуглив тему. Ітогі падвєдьом (с):
- Це ти шо - весь дім хочеш прихватить?
- Це ти, мабуть, активіст цього, як його Пелепишного, чи як його там?
- А скільки треба буде платить? І кому - тобі? Нє?
- Нас може розсЕлять і на х... воно мені надо?
- Нема коли.
- Агітіруєш? А за кого?
- Шоб вони всі здохли (влада як всєлєнське зло).
- Це нічо не дасть, мені внучка помага і якось воно буде.
- А шо тут такого? Вони там хай самі розбираються.
- Синок, диви, шоб тобі машину не спалили.
- Братуха, не занимайся ху...нёй!
Здається, що колективізація набула мутантних форм... 

Не можу не погодитись з останньою фразою цієї людини. Українці, як я вже неодноразово зазначала, категорично нездатні колективно вирішувати навіть найпростіші питання, пов'язані зі спільною власністю на неподільне майно — від багатоквартирного будинку до України в цілому. Тому що їх ніхто і ніколи цьому не вчив. Тому що в поточному українському законодавстві немає належних алгоритмів для цього, тобто - не встановлено «правил гри». 

Але навіть якщо уявити, що якимось дивом ці алгоритми в нашому законодавстві з'являться, наш недолугий Закон «Про ОСББ» магічним чином перетвориться на якийсь аналог естонського Закону «Про квартирні товариства», і при цьому наша влада проникнеться важливістю задачі та буде зацікавлена в тому, аби люди навчилися бути справжніми власниками, а не намагатиметься в особі своїх чиновників погріти руки на людському глупстві та недосвідченості — не факт, що суспільство, типові представники якого відповідали моєму дописувачу, зможе «переформатуватись» швидше, ніж наші будинки потонуть в лайні та розваляться, а Україна — зануриться в дефолт. 

Навіть «якби я була доброю феєю» ;), все одно я не уявляю, з чого слід було б починати, аби повернути до тями наших людей та змусити їх усвідомити себе співвласниками їхніх багатоквартирних будинків та України в цілому. Адже «...Это люди, с которыми можно сделать все, что угодно! Ограбить, отнять жен и возлюбленных, выгнать из удобных домов. Надо только применить старый, как наш и земной мир, прием - восхвалять их. Кричите им, что они велики, прекрасны, храбры и умны - и они позволят вам все. Но попробуйте назвать их тем, что они есть на самом деле: невеждами, глупцами, тупыми и беспомощными ублюдками, и рев негодования заглушит любое разумное обращение к ним, хотя они живут всю жизнь в унижении куда худшем»... 

Наші політики саме цим і займаються — восхваляють «мудрий, працьовитий» український народ, зневажаючи його насправді усіма фібрами своїх злодійських душонок, а самі під ці  солодкі вихваляння дерибанять все-все-все. А чом би й ні? Адже «піпл хаває», а значить, можна не обмежувати себе в вихваляннях та іншому запудрюванні моску лохторату, і тим більше не обмежувати себе в обсягах дерибану... «Після нас — хоч потоп», да :( 

Іван Єфремов, безумовно, геніальна людина, а «Час Бика» - одна з моїх найулюбленіших книг. Далі він пише: «...Вы, очевидно, из фильмов, вывезенных с Земли, усвоили худший из способов управления людьми, - укоризненно сказала Родис. - Но и тогда уже нашими предками применялся другой метод: обращение к здравому смыслу людей, стремление объяснить им причины действий и доказать следствия. Тогда по глубоко заложенному в нас чувству справедливости и ощущению правоты мы сделаем гораздо больше и пойдем на трудные испытания, что и было доказано людьми прошлого. Нельзя выбирать всегда легкий путь - можно очутиться в безвыходном инферно». 

Саме на краю безвихідного інферно і стоїть зараз Україна, яка обрала «легкий шлях» популізму та лінощів. З безсилим відчаєм я спостерігаю вже багато років, що всі мої спроби достукатись до людей з якимось конструктивом — наштовхуються на:

а) небажання подумати, поворушити моском, спробувати хоч щось зрозуміти;

б) звинувачення «ти не така, говориш не тим голосом, дружиш не з тими людьми, і взагалі невідомо, хто тобі платить»;

в) небажання хоч щось робити навіть заради самих себе, бо ж є Вітя, Юля, Вова, Пєтя тощо — «ми їх обираємо на виборах, ось хай вони все це і роблять»;

г) почитайте типові каменти під моїми серйозними статтями, і знайдете ще стопіццот пунктів типових звинувачень. 

Безумовно, ВСІ народи саме такі, як і наш. Більшість людей в будь-якому соціумі — ледачі, незацікавлені і задовольняються старими, як світ, потребами - «хліба та видовищ!!!». Меншість — здатні зрозуміти механізми управління державою. Свідчу, що абсолютна більшість наших політиків поодинці таки розуміють, що і до чого. В приватних бесідах вони кажуть: «Да, Тань, ти все правильно говориш — таки треба проводити ті реформи, про які ти пишеш, але ти ж розумієш: той, хто розпочне їх чи хоча б заїкнеться про їхнє проведення — негайно буде «забитий ногами» конкурентами-популістами»! А тому — іншим разом, коли ми прийдемо до влади/матимемо суттєву перевагу в Раді/наш лідер(ка) стане президентом/коротше, коли рак свисне на горі». 

Тобто, наш політикум поводиться так само, як і типові мешканці типового багатоквартирного будинку. Кожного з них окремо доволі легко переконати в тому, що ніхто, крім них — займатись їхнім будинком/країною не буде; що треба створювати ОСББ/проводити реформи, бо якщо цього не робити — тотальний капець будинку/України є неминучим. Але коли справа доходить до діла — нє-нє-нє, тільки не я, я не хочу бути «самотнім дурнем серед моря», нє-нє-нє!»  

Складається враження, що нами рулять безумці, які чомусь вважають, що, перебуваючи на на одному підводному човні з усім народом — щоправда, не під пайолами, як народ, а в комфортабельних каютах, як і личить феодалам-«слугам народним» — вони зможуть уникнути спільної сумної долі, коли цей човен потоне. Але ці безумці — це всього лише відображення нас самих, обрані серед нас — найбезумніші з безумних... 

Найгірше — тим, хто не є безумним, тим, хто бачить, що човен тоне, адже вони нездатні вплинути на процес. Що ж, «гібєльний восторг» - це теж цікаве відчуття. Тим більше, коли не залишається нічого, крім як розслабитись та віддатись йому.  

Тетяна Монтян