Короткий лікнеп про сутність відкритих реєстрів та кадастрів — 1

Цивілізований світ відрізняється від нецивілізованого тим, що в першому, на відміну від другого -  власність та угоди з нею захищаються законом, а держава несе повну відповідальність перед добросовісними власниками за шкоду, пов'язану з недостовірністю інформації, занесеної в реєстри та кадастри . Україна за цією класифікацією знаходиться самі розумієте де. 

В Україні рівень формалізації власності, за різними методиками підрахунків, складає від 5 до 8%. Якщо говорити простими словами, то це означає, що -  за незначними виключеннями, нікому не відомо, що, де і кому належить, практично ніхто не несе відповідальність за невиконання зобов'язань,  за збитки та шахрайство, і на практиці ніяким чином неможливо примусити контрагента до оплати поставлених товарів і послуг, якщо цей контрагент має твердий намір “кидалова”.

Отже, в нашій країні абсолютна більшість комерційно привабливих активів перебуває або в “тіні”, або взагалі “поза економікою”, бо не використовується, хоча могли і повинні були б.  

Обсяг доступного для дрібнопідприємницької діяльності капіталу є вельми незначним, а комерційна діяльність є шалено ризикованою та доступною лише відчайдухам — або політикам та вищим чиновникам, захищеним своїми посадами та статусами. При цьому ж мільйони людей мають дрібні заощадження, які вони не можуть пустити “в діло”, і змушені або класти їх на банківські депозити, або купувати на них або “залізобетонні”, з їхньої точки зору, активи на кшталт нерухомості, або витрачати на “гломур” - на кшталт автомобілів чи поїздок на курорти.   

Ось що пише з приводу таких країн, як наша, Ернандо де Сото: “У цьому світі важко підтвердити або спростувати наявність прав власності, оскільки законні правила відсутні або не діють; тут потенційно корисні економічні властивості активів не описані і не організовані; їх неможливо використовувати для виробництва додаткового доходу за допомогою складного ланцюга операцій, оскільки їх невизначеність і незафіксованість відкривають занадто великий простір для плутанини, нечесності і визнання операцій недійсними. Іншими словами, тут більша частина активів являє собою “мертвий” капітал”.  

Він також зазначає те, що подібна ситуація спостерігається в усіх країнах, де рівень формалізаці власності є незначним, а процедури формалізації — заплутаними та доступними лише для мізерного відсотку населення країни - “багатих та/або знаменитих”. А найобразливішим є те, що в усіх таких країнах  “... підприємливість та винахідливість бідноти створили величезні багатства, що утворюють потенційно найбільше джерело капіталу, необхідного для розвитку цих країн. Ці бідняцькі активи не тільки багаторазово перевищують власність уряду, місцевих фондових ринків і прямих іноземних інвестицій; вони багаторазово перевищують обсяг допомоги та кредитів, що надаються розвинутими країнами, Міжнародним валютним фондом і Світовим банком”.

Цілком зрозуміло, що насправді керівництву України абсолютно непотрібно бігати з простягнутою рукою по всіляких Міжнародних Валютних Фондах та інших фінансових кидалах донорах та заганяти свою країну в борги на віки вічні. Тому що населення навіть найбідніших країн, не кажучи вже про Україну - володіє неймовірними багатствами у вигляді нерухомості, знань та власної підприємливості, які не може перетворити в продуктивний капітал, здатний породжувати ще більший капітал - через оголтілий бардак з формалізацією власності, відсутність належних систем її реєстрації та гарантій прав власників з боку держави. Так-так, мова йде саме про мої улюблені відкриті реєстри та кадастри, про які я ніколи не втомлююсь говорити.   

    Але наші політикани, замість того, аби провести відповідну, надзвичайно нескладну реформу системи формалізції власності - вперто швендяють по світу та клянчать гроші. Вони роблять це, оскільки тупо дерибанять отримані кредити мільйоном різноманітних способів, а МВФ та інші подібні кантори просто моляться на те, аби, збав боже, всілякі тЮльки, Ющі чи Яники ніколи не переводилися у керма “бананових країн”, серед яких, на жаль, Україна займає “почесне” місце.      

Де Сото стверджує, що капіталізм як такий розквітнув та став системою “практично загального благодєнствія” для всіх громадян суто випадково, оскільки, як і стверджував Маркс — капіталістам, звісно ж, було глибоко начхати на будь-що, крім власних прибутків. І тут раптом — демократія, соціальних захист, низький рівень корупції — звідки ж таке щастя? Як не дивно - це просто побічний ефект відкритої повної, загальної формалізації власності, яка була  затіяна аж ніяк не заради міра во фсьом міре того, аби кожен лох в будь-якій розвинутій західній країні жив як при комунізмі, тобто, не для створення капіталу та доступу до нього абсолютно всіх, а для більш приземлених цілей - для захисту прав власності на майно.

Тобто, в розвинутих країнах капітал виникає “...завдяки прихованим процесам, що відбуваються в лабіринтах офіційно визнаної системи власності.  

Але спробуйте уявити, чи можна продуктивно використовувати активи, які нікому не належать? Як можна було б упевнитися в існуванні цих активів, у реальності та законності операцій, перетворюючи їх і піднімаючи їх продуктивність, якщо б не офіційно оформлена система прав власності? Де можна було б зафіксувати економічні особливості активів, якщо б у рамках цієї системи не велися юридичні документи про права на володіння і власність? Чим можна було б керуватися в ході прийняття рішень про використання та передачі активів, якщо б не формальна система власності? Саме офіційно визнані, формальні відносини власності визначають процес, форми та правила, що дозволяють перетворити активи в елемент активного капіталу.”  

Які питання мучають будь-кого, хто хоче придбати в Україні якесь майно, тобто укласти угоду, що виходить за межі “звичайної побутової”?     

Хіба при таких умовах відчуватиме українець себе захищеним, чи інвестуватиме беззастрежно гроші в своє майно, чи розвиватиме свій бізнес, чи плануватиме щось на довгострокову перспективу? Ні звичайно. Причому це стосується як топ-політиканів, які грабують країну, як в останній день, тому що знають — виліт з політики означає майже гарантоване “розкуркулювання”, так і “пересічних”, які живуть в будинках з засцяними під'їздами та шабашать в “лівих” фірмах, бо не відчувають себе співвласниками власних багатоквартирних будинків і не бажають працювати “по-білому” та сплачувати податки в бюджет, бо знають, що як мінімум 2/3 цих податків буде тупо роздерибанено.  

Отже, головною проблемою України, як і інших постсовкових країн - є те, що завдяки Великій Жовтневій Революції перервався еволюційний шлях розвитку загальної системи реєстраії власності, і колишню загальнодержавну власність доводиться приватизовувати та формалізувати заново, фактично з нуля. А оскільки концептуально цією проблемою ніхто в Україні не те що не  займався, а навіть не піднімав її “на вищому рівні” - то маємо те, що маємо. Так, досі не зроблено вибір між актовою та титульною системою реєстрації власності, а землю та будівлі обліковують різні кантори.  

    Поточний стан зазначеного питання жахливий — пропонується, аби нерухомість обліковувала якась “госпрозрахункова” кантора “під Мінюстом”, яка зобов'язуватиме всіх отримувати титули в обов'язковому порядку за грубі гроші, але при цьому реєстри та кадастри будуть закритими, а держава не нестиме ніякої відповідальності перед добросовісними набувачами власності у випадку визнання титулу недійсним. Витратити ж на цю, з дозволу сказати - “реформу”, яка є відверто регресивною навіть в порівнянні з тим неподобством, яке є зараз - планується просто неймовірні суми з бюджету, які, звичайно ж, будуть тупо подерибанені “ким треба”. 

Чи випадково питання формалізації власності та створення відкритих реєстрів та кадастрів так вперто замовчується в Україні вже стільки років? Ні, звичайно. Шалений страх крадіїв-політиканів перед тим, що всі дізнаються, скільки саме не накрали їхні руки — позбавляє мільйони їхніх пересічних співгромадян можливості безперешкодного доступу до механізмів, які могли б законним чином зафіксувати економічний потенціал їхніх активів, що дало б можливість пустити їх у прибутковий оборот.  

Сутність системи тотальної формалізації майна можна порівняти з величезним паззлом, який складається з мільйонів шматочків. Паззл є цілісним, гарним та таким, яким можна прикрасити стіну, тобто використати за призначеням — тільки тоді, коли всі його шматочки — в наявності та на своєму місці. Якщо ж в паззлі не вистачає якихось шматочків, або вони не на своєму місці, або навіть на своєму, але не тим боком повернуті — цінність паззла різко знижується, бо хто ж повісить на стіну прикрасу з відвертим дефектом? 

Те саме відбувається і з реєстрами, в яких фіксується право власності на майно та супутні права, обмеження та обтяження, та з кадастрами, які є описанням цього майна. В розвинутих, цивілізованих країнах кожен актив - кожна ділянка землі, кожна будівля і кожен елемент рухомого майна - має формальне відображення в записах, які своєчасно оновлюються та здійснюються відповідно до загальних правил, і все це разом складає повний,  досконалий паззл системи приватної власності. Така система виключає оголтілий дерибан та корупцію як такі, а також дає відчуття економічної безпеки та спонукає до економічної відповідальності ВСІХ громадян без виключення. Бо куди ж ти подінешся, якщо всі все про тебе знають, і сам ти теж все знаєш про всіх? 

Сонце світить для всіх людей на Землі — але для того, аби використовувати його енергію по повній програмі, потрібні сонячні батареї. Власність також є у всіх людей — але для того, аби в повній мірі використовувати її потенціал для створення капіталу — потрібна система тотальної формалізації власності. Чим досконалішими є сонячні батареї, тим більше енергії вдасться отримати від сонця навіть холодною зимою. Чим більш повною, прозорою та досконалою є система формалізації власноті — тим заможнішими є люди навіть найсуворіших в природно-ресурсному відношенні країн.  

Де Сото пише: “Як і енергія, власність - це концепція, яка не дається нам у безпосередньому сприйнятті. Ніхто ніколи не бачив та не відчував чистої енергії. Нікому не дано побачити власність. Нам дано тільки спосерігати прояви першої та другої — власності та енергії”. 

Далі буде — детальніше про всі вигоди “цілісного паззла” відкритих реєстрів та кадастрів.

Тетяна Монтян

Короткий лікнеп про сутність відкритих реєстрів та кадастрів — 2 і 3