Жежогляд повертається. Back in the USSR

Перевести статью на русский

«Не було мене так давно, що зовсім нічого й не змінилося», - пише класик. Жежогляд повертається до ваших домівок і жежівок, невихід в друк його може бути спричинений тільки одним єдиним фактором – ви якусь фігню пишете в своїх жежівках.

«Той самий сморід на сходах» - цього разу від Артема Чапая: «хрИпів, стогнав, чхав і пердів, пускав бульки, гидко плямкав – причому весь час по-різному, нерівномірно. і абсолютно незалежно від того, чи перевертався на спину, чи на бік – а коли притискав пузо, то тупо задихався».

«Той самий кавеен на всіх каналах, крім першого» - Котигорошко і Тимур Бекмамбетов одночасно винайшли одну літеру для двох алфавітів – українського і російського, от вона – братня чуйка! Хоча, в коментарях пишуть, що цій літері – вже кілька років і криза тут ні до чого.

«Але на першому навіть кавеен був би за щастя» - Вконтактє можуть закрить за порнографію, пише Отар Довженко. Де ж будуть витрачати свою безцінну енергію чисельні пацанчики і тьолочки? Звісно – це неподобство! Вконтактє, як і порнуха, мусить жити і процвітати, хоча з іншого боку – блогерів прибуде, але толку від тих блоґерів...

«Хоч які вже там знову жарти з приводу сала?» - пише про сало Сашко Ушкалов (про поетів риму легко складати). «Їду вчора в маршрутці й так вийшло, що було в ній доволі багато батьків, діти яких, рочків від 5 до 8, говорили чистою, гарною українською. а навпроти них сиділо дві гламурні тьолки в полушубках з дорогими телефонами. і от одна з них і каже іншій: гм, какіє еті хахлята смєшниє са сваім украінскім... а як по мені, так гламурні тьолки смішні...» От такі в них жарти – з приводу сала. А що робити – в часи страшної кризи інших немає.

«Листів як таких немає, проте якась мара регулярно підкидає під двері то квитанції за несплату, то "Кур'єр Кривбасу", то іншу погань», - як, скажімо, двоязиковий (в цьому випадку – саме так) сайт президента України, який глаголіт про страшну вину русскіх перед козаками. «Як, наприклад, запрошення на презентацію сицілійських бронежилетів або на виставку дитячого малюнка "Наш дім - Україна"», або ж на відкриття книгарні, яка Є: «Кажуть, що жінка - це непрочитана книга. Тоді антимісячні прокладки - це обкладинки, памперси - обгортки, а тампакс – це закладка, шоб не забути, в якому місці кінчив чтиво насьогодні. Не забувай слинявити палець, гортаючи сторінки. Більшість книг для поза-класного читання колись належали до книжок для класного читання. Не шукай змісту: ця сторінка вирвана тим, хто читав першим, особливо якшо книжка з бібліотеки, тому однаково добре йдуть як і спереду назад, так ззаду наперед (особливо книжки видавництва "ВЕСЕЛКА")». А взагалі – краще не читайте книжок – це справа для ледачих фантазерів, книжки роблять нас нещасними (з «451 за Фаренгейтом»), книжки – це тільки якийсь тупий і невдалий наркотик. Якщо щось і читати, то книжки по ділу. Наприклад – «Як стати лідером» Професора Генія або «Як заробити трильярд» Ібрагіма Абрамовченка. А блогерам читати книжок взагалі не рекомендують – зір треба берегти.

«Я знаю, що наш дім – Україна». І Те34 знає, а тому пише паскудні рецензії на усіх без винятку роздовбаїв і навіть не роздовбаїв українського літературного процесу. Вона дійсно читає книжки і дійсно хоче зародити живу дискусію – о наївна! Хоча автори ще наївніше реагують на критику: «Ще одне дітя Інтєрнєта, що приміряє на себе віночок "Літературного Епататора і Правдоруба Всєя Ненькі-України", без усяких на те талантів. Типово для подібних індивідуумів має вірну зграйку читачів, які за добре описаним паном Павловим рефлексом реагують на опуси Самої слинями дружним суржиком "Хатєл купіть, а тєпєрь нє куплю, бугога! Лікуватися елетрикою, мабуть, вже запізно», - пише Олександр Шевченко. Так їх, критиків – електрикою! А письменників – на палю, або ж і розп’яти можна показово, чого б ні.

«Я відвертаюся до стіни
І закриваю очі
З бажанням проспати років п’ятдесят
Після чого не прокинутись»
Вірш Юрія Андруховича

Богдан Логвиненко

картинка звідси