Феномен потрєблядства: над ким сміємось?! ;)

Перевести статью на русский

Весь інтернет вже кілька днів насміхається над типовими безмозкими потрєблядями, що з них ото постібався журнал “Есквайр”.

Теорія гумору твердить, що у будь-якої істоти, що має почуття гумору, найбільший сміх викликають її власні вчинки, які скоює хтось інший.

...Влітку мої молодші діти сиділи самі в готельному номері і дивились телевізор, надзвонюючи з мобільників на якесь телешоу. За ті 20 хвилин, поки я зі старшими близнюками скуповувалась в супермаркеті, вони примудрилися ухайдокати свіженьке поповнення рахунків на обох своїх телфонах — по 25 гривень кожен.

Старші діти, дізнавшись про це, підняли малечу на сміх, а я — влаштувала “вирвані роки”, протягом всього місяця відпочинку відмовляючись поповнювати їхні рахунки.

“Вадя, - вичитувала я середньому, майже дев'ятирічному. - Ну невже ти не розумієш, що у випадку, коли навіть ти можеш відповісти на питання тієї “теле-вікторини”, то це автоматично означає 100% надурийлвіку?! Хіба ти не бачив — там біжучим рядком написано, що вартість кожного дзвінка — аж 6 гривень?!” “Мама, - чесно зізнався Вадічка. Я прочитав той “біжучий рядок” лише тоді, коли побачив, що на наших з Владіком телефонах вже нема грошей... Владя хотів ще раз подзвонити з Яріного, але я йому не дав...” Коли чоловік згодом, вже дома, “для перевірки” запропонував малим подзвонити в якусь передачу, вони обурено заявили, що ніколи в житті більше не зроблять такої дурниці :)

Коли в такі історії встряває маленька дитина — це нормально. Повинен же майбутній суб'єкт економічних відносин на чомусь вчитись - аби наступного разу, натрапивши на будь-який різновид халявного сиру, “на автопілоті” шукати, якою саме “мишоловкою” його прихлопне за суєтне бажання зжерти сир, не маючи на це права.

В моєму дитинстві була прекрасна, неповторна, шикарна книжка доктора економічних наук В'ячеслава Петровича Стороженка - “Самая мелкая мелочь”, яка в доступній формі пояснювала дітям, що таке гроші. Не кажучи вже про “Незнайку” Миколи Носова... Сучасним же дітям ніхто не квапиться “централізовано”, в рамках державної шкільної чи позашкільної програми пояснювати елементарні речі про гроші – хоча нашим дітям це якраз на кілька порядків важливіше, ніж було потрібно нам – дітям “радянським”.

Суттєвий прошарок населення будь-якої країни — це підрощені чи навіть цілком дорослі “діти”. Вони або своєчасно не побігали по відповідних граблях, або це ті, хто здатен бігати по граблях хоч все життя без будь-яких наслідків для своїх мізків. Порахувати кількість таких людей в “помірній” стадії чи зовсім “непритомних” - неможливо, бо... об'єктивні показники відсутні! Але таких людей – більшість в будь-якому соціумі. Саме так, в будь-якому соціумі - від племені “мумбо-юмбо” до населення мегаполісів; і люди такі можуть належати до будь-яких суспільних прошарків, займатись будь-якими видами діяльності та мати будь-яку кількість грошей. Це - феномен, абсолютно не пов'язаний з рівнем освіти чи зі стандартно вимірюваним рівнем IQ, але повністю залежить від показника, який умовно можна назвати “жага халяви”.

“Жага халяви” - сталий показник та кваліфікуюча ознака потрєбляді. Навіть якщо ця потрєблядь виглядає цілком притомною, освіченою, розсудливою людиною, здатною порахувати “справжні” відсотки за споживчим кредитом чи остаточну вартість квартири, придбаної на стадії “кран-паркан-котлован” з урахуванням недоотриманого прибутку на перший внесок, втрат внаслідок несвоєчасної здачі в експлуатацію та витрат на “ремонт після будівельників”. Потрєблядь з високим рівнем освіти та інтелекту не “купиться” на відверту “розводку”, але на більш витончену – аж бігом! Тобто, “жага халяви” здатна “вирубати” будь-який інтелект, і питання для спритного шахрая - лише в тому, аби знайти для “непростої” потрєбляді непросту ж “замануху”.

Різні типи потрєблядєй потрапляють в “мишоловки” різного типу. Наприклад, одна моя знайома, яка завжди потішається з “класичних” “потрєблядєй” та ніколи в житті не візьме “прихований” кредит під 60% річних, примудрилася придбати “патентований” тренажер для похудіння та накачуння “пресу” за якусь нереальну суму грошей. Коли я побачила це одоробло та почула, скільки воно коштує, я вибухнула реготом. А відсміявшись - пояснила, що будь-які способи похудіння та накачування м'язів, крім професійно “розписаної” дієти та виснажливих тренувань, банально протирічать першому закону термодинаміки. Всі, хто пропонує “схуднути без дієт та виснажливих тренувань” - звичайні шахраї, які експлуатують людські лінощі та “жагу халяви” за тим самим принципом, що і власники атракціонів “подзвони, вгадай та виграй приз”, та банкіри, які дрібнесеньким шрифтом пишуть штрафні санкції за прострочку у сплаті кредиту. До честі цієї своєї знайомої, мушу зазначити, що вона щиро визнала себе потребляддю (а отже, перестала нею бути), стала менше їсти та почала бігати зранку ;)

Купа людей, падких на лестощі, посади та інші “статусні” понти - ніколи в житті не визнає себе потрєблядями. Але хто ж вони, як не “оно самоє”?! Якщо людина не здатна відмежувати “фактор чистого везіння” від своїх реальних досягнень, вона - “чистокровна” потрєблядь.

Ось деякі приклади “прихованого” потрєблядства:

• Ксенофоби “всіх мастєй”, які щиро переконані, що, якщо б вони навіть і народилися в племені мумба-юмба/циганському таборі/селі “40 років без врожаю”/сім'ї релігійних фанатиків - вони все одно були б значно кращими, розумнішими, шляхетнішими, ніж типові негри/цигани/сільські жлоби/”шахіди” будь-якої конфесії, яких вони так палко ненавидять.
• Самозакохані “члени золотого мільярда”/”корєнниє кієвлянє”/спадкоємці багатих родин, яким навіть на думку не спадає, що, пощастило б їм трохи менше в житті – вони спокійнісінько б зараз жерли коржики з багнюки на Гаїті, блювали після “ром-коли” та сємок на Майдані після народних гулянь чи пахали за копійки “на дядю”.
• Різноманітні “шістки” багатих та знаменитих – секретарі, коханці, водії, охоронці та т.і. - обох статей, які були витягнуті своїми патронами з лайна зі звичного середовища за рендомним принципом. Вони вперто не бажають розуміти, що в цьому рендомі їхніх особистих заслуг немає, а отже їхня “чиста” цінність як особистостей аж ніяк не збільшилася від самого факту того, що їм “просто пощастило”.
• Фізично та ментально здорові, красиві, пропорційно складені люди, які поблажливо, а то й знущальницьки ставляться до людей не настільки здорових та гарних зовні...

Цей список можна продовжувати до безкінечності, але, гадаю, принцип ідентифікації “нетипових” потрєблядєй зрозумілий. Це, до речі, надзвичайно популярна тема в усіх видах мистецтва – шляхом різноманітних художніх прийомів залишити людей такими, якими вони є за своєю внутрішньою сутністю, позбавити їх “лушпайок”. Мої найулюбленіші твори цього жанру – це казка “Попелюшка”, оповідання “Маукі” Джека Лондона та фільм “Їх поміняли місцями” (“Trading Places”) з Едді Мерфі :)

Що стосується типових потрєблядєй, то кожна нормальна держава дбає про те, аби люди, формально дієздатні, але з пониженими розумовими здібностями та підвищеною навіюваністю - не ставали жертвами власної нерозсудливості. Тому що саме добросовісній, соціально орієнтованій державі доводеться згодом вживати заходів, аби ці потенційні банкроти та їхні сім'ї не пішли на панель чи на велику дорогу з кастетом, збільшуючи рівень маргінальності та злочинності, а їхні діти не потрапили в дитбудинки при живих, але безмозких батьках.

Бо це лише здається, що від наслідків нестримного потрєблядства не страждає ніхто, крім самих жертв орально-анального фактора. У більшості з них є сім'ї — діти, старенькі батьки, інші родичі. Страждає все суспільство, тому що ці люди припиняють брати участь у створенні ВВП та “вішаються на шию” бюджету.

Але вважати нашу державу нормальною, тобто соціально-орієнтованою, а її керманичів відповідальними — може хіба що розумово відсталий. Наші керманичі — це такі самі потрєбляді, тільки в інших формах та інших масштабах.

Чим Тимошенко зі своїми нарядами чи Богатирьова зі своїм “тюнінгом” відрізняються від модельки, яка долганула 7000 баксів на сіліконові сісьгє? Чи плагіатор Литвин, прохвесор околовсячєскіх наук, чи Янукович, палкий поціновувач творчості Анни Ахмєтової та Ісаака Бебеля.

ОЛЕСЯ
26 років, модель

Заробітки на місяць: близько 20 000 рублів
ПРЕДМЕТ КРЕДИТУ: силіконові груди
СУМА КРЕДИТУ: 7 000 доларів

«Завжди мріяла про сукні та блузки з глибоким вирізом, але не могла собі цього дозволити зі своїми вишеньками першого розміру. Потім я народила дитину і зрозуміла, що в мене все готове до збільшення грудей - за винятком грошей. Але я була Одержима цією ідеєю, і в липні цього року пішла в "ОТП банк" і взяла кредит на 7000 доларів. Тепер у мене третій розмір, і кількість прихильників зросла моментально. Груди більше не болять. Але болить голова, тому що кожен місяць я шукаю 10 000 рублів на погашення заборгованості. З моєю професією не вгадаєш, скільки заробиш. Так що тепер я вся в боргах. Ще трохи, і я потраплю до чорного списку неплатників. А ви не знаєте, чи можуть видалити імплантати, якщо зовсім нічим буде платити? »

Чим Ющенко зі своїми “мистецькими арсеналами” та іншими забавками, що мають на меті повернути йому електоральну прихильність часів Майдану, відрізняється від страждальця, який профукав 300 000 рублів, аби повернути подружку, яка його кинула за зраду?

 

АРТЕМ
26 років, безробітний

Заробітки на місяць: непостійні заробітки
ПРЕДМЕТ КРЕДИТУ: романтичний вечір для дівчини
СУМА КРЕДИТУ: 300 000 рублів (приблизно 11 000 доларів на даний момент)

«Я фліртував з подружкою своєї дівчини. А моя дівчина не зрозуміла, що це жарт, і кинула мене. Я став випрошувати у неї пробачення, але вона не відповідала. Допоміг друг. Він працював у банку і без перевірок через знайомих менеджерів оформив мені кредит. Я взяв 300 000 рублів. Вирішив будь-що повернути дівчину. Під'їхав до її дому на Maybach, подарував 101 троянду за 10 000 рублів, каблучку з діамантами за 80 тисяч. Покаталися на лімузині на 40 тисяч, подарував картку в спа-салон за 40 тисяч, замовив ВІП-столик у ресторані за 30 тисяч, а на решту купив їй кофтинок в "Охотному ряду". І вона мене пробачила. Але через місяць все одно пішла. Розплачуватися з банком мені, звісна річ, нема чим, а звідти телефонують і погрожують забрати машину ».

Чим Коля Рудьковський, який “відірвався” з моделькою від нудних кабмінівських буднів, відрізняється від “мандрівника” на Сейшельські острови, якому набридло весь час працювати та захотілося “свята”?

ФЕДІР
30 років, менеджер тютюнової продукції

Заробітки на місяць: 15 000 рублів
ПРЕДМЕТ КРЕДИТУ: туристична поїздка на Сейшельські острови
СУМА КРЕДИТУ: 100 000 рублів

«Набридло працювати за копійки. Захотілося послати все подалі і махнути на острови. Минулої осені почув, що відпочити можна і в кредит. В "Кредит Європа Банк" мені відразу дали 100 000 рублів. Вистачило на тиждень в чотиризірковому готелі на Сейшелах. Від поїздки я в захваті. Але коли повернувся, почалася правда життя: кожен місяць я повинен був віддавати по 9 300 рублів. А зарплати і так ледве вистачало на комунальні послуги, бензин і їжу. За кредит я не платив півроку. Банк подав до суду, і мені довелося продати машину - старенький ВАЗ-2111. На вічну пам'ять про мій ідіотський вчинок залишився сувенір - імітація горіха сейшельскої пальми. Чоловічий горіх схожий на фалос, а жіночий - на жіночі органи. Ось така порнографія »

Чим сотні та тисячі можновладних потрєблядєй, які затіяли політичні та/або економічні “прожекти”, на закінчення яких у них об'єктивно немає і бути не може ресурсів - відрізнються від поштарки, у якої знесло дах від телефону “Нокія”, чи від прораба, який втратив розум через тєлік-”плазму”?

КОНСТЯНТИН
31 рік, виконроб

Заробітки на місяць: 10 000 рублів
ПРЕДМЕТ КРЕДИТУ: плазмовий телевізор Panasonic Viera
СУМА КРЕДИТУ: 50 000 рублів

«У мене перегорів чайник, і я приїхав у магазин по новий. Тоді-то мені й потрапив на очі напис: "Кредит за 15 хвилин. Початковий внесок - 0% від вартості покупки". Швиденько пробивши мої дані через комп'ютер, співробітниця банку "Хоум Кредит" повідомила, що я можу взяти кредит на 50 000 рублів. З відчуттям, що це просто подарунок долі, я пішов вибирати плазму, про яку мріяв з того моменту, коли вони з'явилися. Думав - якось погашу цей кредит. А через два місяці будівельну фірму, де я працював, закрили. А тепер ось фінансова криза. Йдуть і відсотки, і пені, з банку телефонують, надсилають листи з погрозами, що подадуть до суду, накладуть арешт на власність. А мені їм сказати нічого. Головне, щоб квартиру мою не чіпали »

По суті своїй — звісно ж, нічим. Різниця лише в тому, що від потрєблядтва звичайних людей страждають в першу чергу вони самі та їхні сім'ї, і лише опосередковано — все суспільство. Політикани ж різних мастей власним потрєблядством насолоджуються, а розплачується за них — перш за все суспільство.

Хіба хтось пояснював українцям, які “інвестували” на первинному ринку житла, що насправді ніхто не зобов'язаний всєнєпрємєннєйшє побудувати їм житло, бо вони — “нє халявщікі, а партньори”, що їхні договори не мають ніякого судового захисту, і що в цілому ризик залишитись і без грошей, і без житла — надзвичайно високий. А не пояснювалися людям ці банальні істини тому, що ВСЯ українська “іліта” плідно “паслася” на мильній бульбашці ринку нерухомості. Якби кожна людина перед тим, як укласти договір “інвестування”, хоча б прочитала нашу з чоловіком статтю “Сповідь квартирних лохів” - можливо, “кинутих” було хоч б трохи менше. Але “пробитись” з цією темою хоч на якесь телебачення мені вдалося лише нещодавно, коли криза вже ломилася в двері, а "інвестиційні" лохи просто зникли, як клас.

Якби людям, які брали іпотечні, а особливо - споживчі кредити, величезними червоними буквами та цифрами розписували, скільки саме грошей вони повинні віддавати щомісяця, а головне — чітко та недвозначно повідомляли, ЩО з ними буде у випадку прострочки, можливо, “знос даху” у деяких від нестримного бажання мати якусь нафіг нікому не потрібну цяцьку вдалося б перебити переляком. Але навіщо це нестримно жадібним банкірам, які самі позичали гроші під декілька відсотків, а роздавали — вже під декілька десятків відсотків, перекладаючи власне роздовбайство та корумпованість співробітників своїх кредитних відділів на добросовісних, але недалеких потрєблядєй?

Але наші можновладні потрєбляді нездатні замислитись над майбутнім поза межами їхніх власних носів. Вони в принципі нездатні діяти в інтересах всього суспільства. Суспільство для них — це невичерпне джерело всіляких “ніштяків”, за які ніколи, ніякою “валютою” розраховуватись не доведеться. Вони не розуміють, що з розорених внаслідок їхньої недалекоглядної зажерливості людей їм же самим тепер довго не вдасться “видоїти” хоч скільки-небудь суттєві суми.

Люди мають багато недоліків, але їм навіть на думку не спадає хизуватись більшістю з них. Потрєблядством же люди хизуються, не соромлячись, тому що не вважають цей недолік ганебним, чи навіть взагалі не вважають потрєблядство недоліком.

Люди завжди обирають собі подібних політиків. То чого ж дивуватись, що потрєбляді обрали своїми лідерами найпотрєблядніших з потрєблядєй, реалізовуючи свої приховані бажання стати такими, як вони, тобто - “споживати необмежено та безкарно”? Невже когось ще дивує закономірний “кризовий” фінал?

Настають суворі часи, коли у не-потрєблядєй (чи принаймні у деяких з них) - з'являється шанс нарешті обійняти належні їм місця в суспільній “табелі про ранги”, які звільнять безумні потрєбляді. У селян, які невідомо яким чином потрапили в “есквайєрівський” хіт-парад лауреатів на Премію Дарвіна, є реальна можливість відігратись за все-все-все.

ОЛЕГ (голова колгоспу імені Карла Маркса Семілукского району Воронезької області, 55 років), ОЛЬГА (головний бухгалтер колгоспу, 34 роки), ВОЛОДИМИР (механізатор, 58 років),
ЮРІЙ (механізатор, 57 років), ВАСИЛЬ (механізатор, 52 роки), ВІКТОР (механізатор, 48 років)

СЕРЕДНЯ ЗАРПЛАТНЯ НА МІСЯЦЬ: 3618 рублів
ПРЕДМЕТ КРЕДИТУ: пальне, насіння, гербіциди і добрива, запчастини для тракторів і комбайнів
СУМА КРЕДИТУ: 2 500 000 рублів

«На початку 2006 року наш колгосп був за крок банкрутства, а посівна - на межі зриву. Я не міг пустити по світу господарство та жителів села Мала Верейка. На загальних зборах колгоспу запропонував працівникам взяти в банку кредит на розвиток особистих підсобних господарств, і передати ці гроші рідному колгоспу на виконання весняних польових робіт. Погодилися 16 найсміливіших, вони й отримали кредити від 50 до 300 тисяч рублів. Ми склали гроші, успішно провели посівну і вкінці літа отримали гарний врожай. А восени до нас приїхали з перевіркою і звинуватили в нецільовому використанні коштів. Але хіба ж я їх собі в кишеню поклав? Може, трохи схитрував, але будь-які вкладення грошей в колгосп можна розглядати і як підтримку підсобних господарств. Але нас ніхто не зрозумів - і проти всіх позичальників було порушено кримінальні справи. Потім всі поступово усвідомили, що ми не мафія, і правда залишилася на нашому боці. Навесні 2007 року кримінальні справи щодо 16 колгоспників були закриті з формулюванням «внаслідок дієвого каяття». А мене повністю виправдали тільки в цьому році. Після цього я всіх позичальників нагородив картонними медалями, які сам і намалював, - «За порятунок колгоспу».

Головне – не прогавити цей шанс. Успіхів! ;)

ЗІ. Ну ж бо - напишіть мені, що я понтуюсь відсутністю понтів, що атеїзм — це різновид релігії, та таке інше. Мені подобаються такі феєричні зразки “логічних” самовиправдань потрєблядєй та релігійних фоннатів :)

Тетяна Монтян

В статті використані чудові кредитні історії з esquire.ru