Підписатись на RSS

Коли голова у риби з гнильцею

Руслан Гетьман // 18 листопада 2008
180px-ride_with_hitler

Коли голова у риби з гнильцею

Перевести статью на русский

Є в мене на роботі двоє колег. Обоє кияни, у кожного квартира в центрі, сім’я, тачка, статок рівня жирного планктону. І все б взагалі було сухо і комфортно, якби не ціни на бензин. Які змусили цих двох колег кооперуватися. Просто живуть вони недалеко одне від одного, тож часто їздять на одній машині на роботу. Економлять таким чином. Втім, це – дуже рідкісний випадок, можливий винятково через певні обставини, та аж ніяк нам не властивий. Мається на увазі кооперація на взаємовигідних засадах.

В світі ж таке явище вже давно існує й нівроку функціонує. «Карпулінг» називається. Іншими словами – почергове використання особистих автомобілів в межах певної спільноти. Це ще може називатися «клаб», «ком’юніті». Просто наше слово «спільнота» якось не застосовується в такому контексті, бо відповідного явища в нашій реальності нема. Ми поки що суспільство жлобське і громадсько-недорозвинене. І клуби у нас можуть бути за інтересами, або ж “по понятіям”. Але це більше пов’язане з фінансовими аферами, пірамідами, центр-елітами та іншими гнидами… До буденної ж взаємодії – і тим більше з прагматичних міркувань на обопільно вигідних умовах – мабуть, часи нас іще тільки мають «навернути»…

Інтернет, певна річ, розширює будь-чиї можливості. Ну, а таке явище, як гуртове використання авто, так і поготів – здається, завдяки і-нету й виникло. Хоча насправді виникло воно набагато давніше. Під час другої світової американська пропаганда закликала до «спільно-клубного» використання авто приблизно так: коли їдеш сам - ти їдеш з Гітлером, ану давай кооперуйся

Так от. Здавалось би, все просто чудово – у тих, хто має можливість «вичислити» в і-неті людей, з якими можна домовитися про спільні поїздки на одному авто на роботу, з роботи… Дивлячись, кому й куди треба. Взагалі, з цього випливає декілька «жирних» плюсів. По-перше, це якоюсь мірою зменшує кількість автомобілів на дорогах. По-друге, зменшуються викиди СО2 в повітря. Про економію грошей – тим більше, в наш час – мабуть, говорити зайве…

З одного боку, за канадців можна лише радіти. З іншого – не дуже. Бо жлоби – вони і в Канаді теж, точніше – в провінції Онтаріо. Але це я не про пересічних громадян. Ті довели свою суспільну авто-кооперацію до такого рівня, що декого жаба задавила. Власне, місцевого автоперевізника. І справді - куди це годиться, коли потенційна клієнтура твоїми послугами гребує? Та й взагалі капець якийсь – конкуренти в і-неті, це як козли в городі! Треба затягати їх по судах, паскуд мережевих!

Тільки от тут якраз для кого – козли, а для кого – громадяни, що використовують можливості і-нету і просто можливості одне одного у власних цілях і в обхід громадського транспорту. Але… комітет з питань перевезень провінції Онтаріо своєю постановою і штрафом, накладеним на он-лайн службу, дає зрозуміти «ху із ху». А точніше – те, що ця служба є, типу, не зовсім законною компанією-перевізником. А з іншого боку – те, що місцевий авто-перевізник – це реальний жлоб, котрому начхати на громадську взаємодію, її еко-доцільність, доцільність у відношенні дорожнього руху. То все байдуже  – аби тільки «конкурентів» прищемити. Якщо не підвищенням якості своїх послуг, то за допомогою недосконалого закону. Навіть байдуже, що ці «конкуренти» дещо з іншої, несуміжної площини…

Доведеться тепер канадцям активізуватися проти жлобів від влади. Адже, уявіть, обмеження накладені на карпулінг такі, що ледве не зводять його нанівець. Користуватися послугою «підвези мене» тепер можна лише, коли прямуєш на роботу чи з роботи. Тільки в межах міста. І звертатися протягом одного тижня ви мусити до одного й того ж водія…

Біс його знає, яким чином буде контролюватися дотримання цих обмежень, але хочеться вірити, що це не надовго. Бо обмеження суперечать здоровому глузду. А те, що у декого «гнильця» в голові завелася… Так її можна відрізати. В смислі – голову. Для суспільного організму це лише матиме ефект омолодження. І всякі такі «голови» мають це розуміти. Особливо, якщо вони живуть в громадянському суспільстві.
Але нам до цього далеко. Бо який там в біса карпулінг, коли навкруги один лише каржлобінг…

Руслан Гетьман

картинка звідси

Обговорити статтю на Форумі »»

6 коментарів на запис “Коли голова у риби з гнильцею”

  1. руслан:

    о, згадав - є у нас таке, що можна назвати “тікет-шерінг” - теж кооперація. Угу, вийшов із траліка/трамваю й віддав вого прокомпостованого талончика тому, хто туди заходить… теж громадяни кооперуються, тільки при цьому негоже чинять по відношенню до тих, хто їх перевозить…  

  2. Кльово:

    Ага, а студентських містечках заборонять розвішувати оголошення про сумісні поїздки (коли збирають компанії, щоб  поїхати відпочити)…
    І в Україні такі б системи були розвинутими, якби більше народу мали б машини, а пальне було б дорожче (або хоча б населення пам*ятало про енергетичну кризу 80-х - чи взагалі б цінувало енергоресурси).

  3. руслан:

    2 Кльово:
    угу, це те що малося на увазі під “часи ще навернуть”

  4. Skapirus:

    Ви б про Німеччину написали з їхніми дешевими поїздками шляхом зашарювання автомобілів - http://www.mitfahrerzentrale.de/ Наприклад, якщо хтось їде своєю машиною наприклад порожняком з Гамбурга в Берлін такого-то числа о такій-то годині, то дає відповідне оголошення на сайті та вказує телефон. Про ціну попереджають на сайті або обумовлюють по телефону. Пасажири їдуть реально десь за третину вартості залізничного квитка. Чому ця ідея не працює в Україні, я не знаю.

  5. Sadhak:

    > Skapirus
    Так, а ще у Німеччині фантастичні ціни на (швидкі й зручні) поїзди - тому більше літають літаками, (або домовляються, як Ви про те кажете).

  6. руслан:

    Skapirus:
    по-перше, у нас бандюганів багацько, аби давати такі оголошення та довіряти …
    по-друге, просто жлобство - це ж тіко уявити - якийсь вася поцоватий сидітиме в моїй (!) машині!!!

Залиште коментар

Підписатись на коментарі