Снетч

Армія без таких, мабуть, просто не можлива. На те вона і армія. В смислі - такі два типажі в будь-якій іншій сфері теж мають місце бути, але в армії – це дітища від самої природи цієї організації. Наприклад, чим вищий чин у військового, тим менша його схильність визнавати свої помилки. Командир завжди правий – п.№ 1, п.№2 … всі й так знають. І такий принцип може діяти на найвищих рівнях цієї організації. Тільки от у випадку армії бикувата «правота» одного верховно-кабінетного начальника може вимірюватися головами, покладеними у полі. І скільки треба трупів записати такому бику на його рахунок, аби йому дійшло, що він не правий? У випадку, про який піде мова – 34.

А йдеться, власне, про банальні бобіки. Точніше – про легко-броньовані Снетчі, що британцями були розроблені і застосовувалися з 60-х по 90-ті роки для швидкого переміщення військових під час «Проблем» (Troubles), як вони це називають, в Північній Ірландії. Навколо них ще з літа почалися скандали, бо для місії в Афганістані ці бобики просто не підходять. Бо розносить їх мінами разом з людьми на шмаття. Командувачі британського спецназу в Афганістані дзвонять після інцидентів міністру оборони, мовляв, виділіть броню, а їм у відповідь – бобики для виконання вашого завдання цілком підходять. Після чого ті, кому на них їхати у «поле», рвуть на собі волосся, матюкають міністра…

Коротше, наразі цього міністра дуже «просють на вихід». Бо розцінюють його реагування на запити підлеглих, як зухвальство і недбалість. До того ж, вкрай неадекватні. Як каже майор, що командував британськими військами під час війни в Персидській Затоці, - позиція та висловлювання міністра просто на голову не налазять. От тільки, аби скандал дійшов свого апогею, треба було, щоб загинуло більше 30 чоловік, в тому числі й жінка-військовослужбовець. Ну, і щоб парламентар від партії-суперника почав компромат копати.  Хоча, в принципі, що тут для нас може бути дивного? У нас, мабуть, шахтарів за рік гине більше, ніж у них військовослужбовців.

Далі про ще одну військову «зірочку», що її засвітили британські ЗМІ. Все-таки визнали винним того горе-шпигуна, що числився перекладачем при командувачі британськими військами в Афганістані. Сам командувач описує його, як складну й «гарячу» особу, але при цьому розумну. Хоча по тому, що ця особа «молола» в суді, то не скажеш.

Взагалі-то цей «красунчик» іранського походження до армії мав різного роду заняття. Як він розказав присяжним – був він і круп’є, і бодібілдером, і інструктором по сальса. А от в армії заманулося йому стати дуже крутим шпигуном, бо ж була неабияка нагода, а що головне – доступ до інформації. Але те, що він намагався налагодити контакт з іранським посольством в Кабулі, він подав присяжним, як … Місію. Саме так. Типу, він намагався налагодити відносини між Іраном та Афганістаном, був пішаком в чужій грі, та ще й кляте ЦРУ йому в цій грі перешкоджало. Діагноз – фантазер, вирок – винний у замаху на розкриття військової таємниці. Як кажуть – кадри вирішують все. В даному ж випадку їх, очевидно, слід добирати таких, щоб не дай Бог чого не «вирішили».
Втім, у нас свої «клоуни». І, як завжди, кисло від того, що на самому вищому рівні, і поводяться, як діти в пісочниці. Юля Володимирівна каже - «дайош» контрактну армію з 2009-го, а Віктор Андрійович – «дайош» в наступному році два призови. Типу – а дулі тобі, тут будуть мої пасочки…

Руслан Гетьман

фото звідси

(4 голосів, середня оцінка: 4 з 5)

 Loading ...