Як руйнувалась Америка. Свідчення очевидця
Славко Агеєв // 4 листопада 2008[caption id=”attachment_4273″ align=”alignleft” width=”250″ caption=”Як руйнувалась Америка”]
[/caption]
Рік тому я був в Американії, і знічев’я намагався зрозуміти їхню економіку. І хоча економічної освіти в мене нема, було цікаво, як функціонує світова фінансова система. Як вона працює в Україні, я приблизно знав - принаймні, на рівні дрібного та середнього підприємництва. А от американська система вражала мене величчю та загадковістю.
Загадковість полягала навіть не в гігантських масштабах. А вони гігантські настільки, що країна щороку може безболісно викидати трильйони доларів на військово-промисловий комплекст і “палєзнєйші” програми НАСА - спрямовані, до речі, на далеко не безневинні дослідження космосу… Втім, про це не буду, бо їхні агенти скрізь, а жити ще хочеться.
Тож я вирішив розібратися для себе, на побутовому та психологічному рівні - як працює американська система. Бо, якщо вірити старій добрій арістотелевій логіці, працювати вона не може аж ніяк. Принаймні, довго. Що й викликало в мене найбільший подив - бо хоча б позірно, система таки працює!
Дивним видавалося багато що. На нежиттєздатність системи вказувало щонайменше таке явище, як існування паразитів (члени соціуму, які нічого не виробляють, як називала їх ще комуністична теорія). Дивно й те, що вся ця махіна тримається і навіть ніби-то кудись рухається, даючи основній масі можливість жити у власних будинках та ганяти на власних авто. Усе це забезпечувалося кредитами - а банки ще й перепродавали одне одному кредитні зобов’язання, заробляючи на цьому.
Соціальний паразитизм проявлявся у вигляді неабиякої кількості процвітаючих працівників кредитних агентств та бюро кредитної історії. На кожному кроці можна було зустріти всіляких страхових та банківських агентів. Немало і агентів медицини, основна мета яких - не вилікувати, а витиснути якомога більше грошей. Ідеться про безліч людей, які, по суті, нічого не створюють, а лише паразитують на суспільстві, достатньо багатому, аби тягнути їх на собі. І при цьому саме суспільство вважало, що легіони фахівців у сфері кредитування та перепродажу нерухомості - ознака зрілості та розвиненості економіки інформаційної епохи.
Біда системи полягала у тому, що до обов’язку цих паразитів входить психологічний тиск на суспільство. Мета - збільшення його потреб і таким чином самозбагачення класу паразитів, який живиться відсотками з витрат жертв. Така система чимось схожа на ілюстрацію у підручнику з біології до харчових ланок екосистем. Пригадуєте, нас вчили, що коли вовків стає забагато, популяція зайців зменшується настільки, що не може прогодувати хижаків - і ті починають потроху вимирати без їжі.
Виявилось, що мої здогади були небезпідставними. Система й справді не працює - причому не в один бік, як феодальні та рабовласницькі системи, коли раби та покріпачені селяни були в довічних “мінусах”, а владарі мали все. Американська капіталістична система показала себе хибною “в обидва боки”. Тобто, не лише рядові громадяни стали рабами банків під кредитним ярмом штучно створених та розрекламованих потреб. Самі банки теж виявилися безпорадними заручниками кризи, яку, по суті, створили власноруч. Бульбашка кредитів, які не опиралися ні на що реальне, луснула. Банки виявили, що мають купу кредитних рабів. А купа нерухомості цих рабів, яку суди їм радо відсудили, коштує значно, іноді навіть у десятки разів, менше, ніж думали (чи вигадували) кредитні спеціалісти.
Так настав капець. І, схоже, капець в цій країні ще деякий час буде поширюватись, поки держава не врегулюює економіку, а населення не зрозуміє, що не завжди варто іти в кредитне рабство заради володіння благами, яких не можеш собі дозволити.
До слова, згідно з підрахунками компанії Touchpoll Ukraine, яка займається ринковими дослідженнями, за різноманітними кредитами сплачують близько 47% українців, дохід яких складає $400 і більше на члена сім’ї. У зв’язку з фінансовою кризою, рівень невиплат за кредитами може значно зрости.
Мораль цієї байки проста: не можеш щось собі дозволити - подивись, оближись і не бери кредит. І собі спокійніше, і фінансовій системі країни - легше та безпечніше.
Славко Агеєв
фото звідси
Обговорити статтю на Форумі »»
(10 голосів, середня оцінка: 4.2 з 5)
Loading ...
Бюро кредитної історії і їх працівники - такі ж “соціальні паразити”, як і ЗМІ з журналістами.
4 листопада, 2008 о 14:17Цілком з вами згоден. Але розмисл (так укр філософи перекладають “Ум”) - це така штука, що легко впада в залежність від інфокалу. Завданням журналістів і є забезпечення потреб населення в такому інфокалі. Потреба викликає пропозицію.
4 листопада, 2008 о 16:34Принаймні опис збігається з тим, як те ті блазні грали у “бонус-треку” від А. Чапая (з учорашньої статі). (”Мені дуже подобається слово ‘enhanced’, я завжди купляю все те, що є ‘енхансед’ ”
) Друкують buck$, а ми купляємо. А ще китайці з японцями, корейцями і Ко тримають (хоч, взагалі-то, це не так вже й зле, що досі тримають) дядька Сема за одне місце своїми заощадженнями.
4 листопада, 2008 о 16:42Оці “знічев’я” і “економічної освіти в мене нема” - дуже відповідний вступ для статті
4 листопада, 2008 о 16:47Феріке, маєте рацію - одна із заповідей (американки, до речі, (досить відомої)) Луїзи Хей - ніколи, ні за яких умов, як вона каже, не критикувати, і в першу чергу - себе. Звичайно, ( от тут треба розрізняти) то не стосується якихось конструктивних пропозицій (які покращують “довільну систему” - а “критиками”, якщо потрібно, виступають “хтось інші”), які, звичайно ж, потрібно вносити, коли це є необхідно. Автор повів себе скромно - хто порядніший і розумніший, оцінить, як і те, що пояснення то цілком резонне (на своєму якомусь, тут також, рівні) й потрібне; а хтось використає проти “загального блага” і у своїх недолугих цілях. Схоже, Хей права.
4 листопада, 2008 о 17:14слабо. виписався
4 листопада, 2008 о 21:56> Хей права
4 листопада, 2008 о 22:52Не знаю, як для Феріке, мені було досить цікаво прочитати статтю. Окрім того, досі так і не зустрів ніде якогось (доступного в т.ч.) системного пояснення від економістів чи то фінансистів, що ж то робиться.
2sadhak: Можете отримати таке пояснення від істориків. Почніть з Голландії
- замініть слово “тюльпанова цибулинка” на “високоліквідна нерухомість” і отримаєте пояснення поточної кризи.
2Станіслав Давиденко: а мені здавалося, що соціальний паразит - то будь-яка особистість з непродуктивною орієнтацією. Як казав дядя Фромм - “вони споживають створене іншими, паразитують на чужій праці, думках, досягненнях” і байдуже де і ким вони працюють - хоч в Академії наук, хоч в ливарному цеху.
А виявляється - то кредитори, страхові агенти :-))) Вам, напевно, ніколи не потрібні були кошти на свою справу чи вартісне навчання чи річ. І в лікуванні Ви ладні покладатися на конституцію України.
5 листопада, 2008 о 12:262 Кльово:
5 листопада, 2008 о 13:13Пані медик? (заздалегідь прошу вибачення, якщо питання розглядається вами як некоректне) просто в мене склалося таке враження, що сфера медицини вам чимось “рідна”
Я - ні. Я, лише, не люблю “гуманітарну розпливчастість термінів”. Якщо купуєш і продаєш слова - бажано не брати 300 відсотків навару…, а в ідеалі взагалі - “за що купив - за то продав”… без перекручень і “він має на увазі”
===
5 листопада, 2008 о 13:48А ще маю друзів - родину медиків. Коли чудовий досвідчений лікар, завідуючий відділом київської лікарні каже, що з виплатами отримує “АЖ 1300 ГРИВЕНЬ”… Знаєте, проблеми офісного планктону, банківських робітників, уся ця “криза” - видається досить дрібною.
2 Кльово:
5 листопада, 2008 о 13:57зрозуміло :), а у мене (тепер уже) родина медиків… тож я вас розумію - 1300 “страшні” гроші
2 Кльово
5 листопада, 2008 о 15:13Пробачте, а можна я засумніваюся, що Ваш знайомий заввідділом київської лікарні отримує (по факту) 1300 грн.?
По статті. Як на мене, як вийняти з неї марксистські терміни (такі як “паразити”), то автор каже правильні речі. Заробляти гроші з грошей неправильно, бо треба пам’ятати, що гроші - не папір, а символи вироблених людьми цінностей.
Кредит - це позичання у себе, під обіцянку, що я вироблю цінності потім і віддам. Тільки ще частину віддам банку. Тому якщо не впевнений, що виробиш - не позичай. А в Штатах, таке враження, ця межа стерлася. Людям кажуть - позичайте і не думайте, як віддати. От і допозичалися.
2 Paolo:
5 листопада, 2008 о 15:30+1
хоча… щодо 1300 по факту - може бути й правда. Ви ж не виключаєте вірогідності існування ПРИНЦИПОВО чесних людей. Я, наприклад, якийсь час сам таким був :)…
paolo:
То може Ви і депозитів ніколи не мали, і платіжна картка у Вас завжди пуста?
5 листопада, 2008 о 15:382paolo: Будь-ласка. Усі лікарі, вчителі, бюрократи - хабарники. Про це абсолютно точно знають усі політики, журналісти і телеглядачі. Бо самі - усі геть продажні. А усі чоловіки… А усі жінки… Та й загалом - усі люди…
===
5 листопада, 2008 о 15:43А я в своїх знайомих не сумніваюся. Інша справа, що ще є викладання, консультування і можливість працювати за кордоном. В країнах, де законотворці не такі совкові популісти.
2 Кльово:
5 листопада, 2008 о 16:30добре, що такі люди є і поки шо можуть зводити кінці з кінцями…
Прикол: ніколи не забуду своє знайомство з дружиною - наклала вона мені декілька швів на розбитий ніс (хоча мала повне право послати мене нах … в Жовтневу), а я щиро дякуючи поклав їй в ординаторькій на стіл 50грн (скіко мав при собі), пам’ятаю її крик мені услід “забєрітє, мєдікі харашо зарабативают” … бу-га-га-а…. але саме тоді мені було не до сміху, і дякував я від щирого серця, знаючи скіко вони “зарабативают”. Хабар? Можливо. Але я б це так не назвав…
Щодо лікарів. Я не говорив “хабарники”. Я як раз і мав на увазі викладання, консультування та ін. Тобто шляхи виходу поза “справєдлівую” систему, яку наша влада так захищає. Просто треба визнати, що в медицині вже вільний ринок, і на ньому є чесні гравці (багато є таких лікарів) та нечесні (оті самі хабарники). І якщо держава не хоче цього ринку визнавати, а відповідно і регулювати не хоче - то їй (а виходить і нам) же і гірше. Тому я і не люблю розмови про бідних лікарів. Немає їх уже майже. Але це не значить, що усі - хабарники. Але це оффтоп.
2 Андрій Хаврюченко
5 листопада, 2008 о 16:42Розумію до чого ведете. Але це моє таке переконання. Не вкладається у мене в голові, що якщо банк купив у мене мою обіцянку за 15% і перепродав за 20%, то якими реальними благами підтримуються оті 5%, які банк “заробив”?
paolo:
Тим, що профіль ризику у Вас і у банку суттєво різний.
Як і інформаційна доступність.
5 листопада, 2008 о 17:07Це на мою непрофесійну мову перекладається як: “Банк більш “шустрий” і знає де краще перепродати, а я не знаю”. Чи ні? Тоді це не є матеріальним благом і гроші зроблено з повітря.
5 листопада, 2008 о 17:172 Кльово:
в лікуванні покладаюся на росллине царство і йогу –це набагато ефективніше аллопатики.
мав свій бізнес. повірте, що таке пошук коштів знаю. Знаю й те, що краще викручуватися займаючи по кілька тисяч в знайомих, ніж лізти в лапи банків. Але стаття не про це. Ідея: не треба купувати в кредит побілки, машини та квартири.
Мій знайомий заввідділу київської лікарні окрім смішної зарплати яку забира раз на півроку отримує кілька тис долл в конвертиках
5 листопада, 2008 о 17:43paolo:
Ви можете вважати будь-як, як Вам до вподоби.
Але якщо Ви ідете купувати продукти до магазину поближче або до зручного Вам базару, а не об’їзджаєте всі виробників і склади в радіусі 150км, то
5 листопада, 2008 о 17:44у Вас шизофреніяВам було б бажано узгодити власні погляди з собою ж і- або перестати купувати “повітря” в магазині та на базарі
- або визнати що інформаційна доступність коштує реальних грошей
Тим, хто забув: в релігії Великої Вкуреної Утки є навіть заповідь Не живи з таким матеріальним рівнем, який не можеш собі дозволити. Чи якось так. Досить корисне одкровення:)
Банк завжди (крім періодів непрогнозованого хаосу, що трапляється досить рідко) добре знає, як з вас отримати прибуток за будь-яких обставин. Американські банки в таку пастку зловили майже все населення країни, а воно радо повелося на можливість легко мати будинки з басейнами.
5 листопада, 2008 о 17:54Йога і травичка - це добре для здорової людини. Якщо у Вас відрізало руку - жодна асана не допоможе. І тоді швидка - лікарня - лікар - і хірург. Все залежить від керівництва лікарні. Я припускаю, що ініціативний директор може організувати незаконну, але економічно-доцільну діяльність і, відповідно, стимулювати персонал - на свій страх і ризик. Не всі так роблять.
Якщо ви не хочете визнавати властивості товару за грошима, то не зупиняйтеся на такій дрібноті. Є ще й інформація - ну хіба люди, які її обробляють, щось виробляють ;-).
5 листопада, 2008 о 18:12===
А ідея правильна - окрім маленької поправки. Є речі на які варто витрачати багато грошей, якщо потреба в них термінова. Як на мене - це засоби виробництва, нерухомість, лікування і навчання. А без халату і ремонту у ванні дійсно можна прожити.
І без дверей в туалеті і тілівізора:)
5 листопада, 2008 о 20:40судя по написанному,автор никогда не брал кредит! а очень зря! сейчас все боятся кредитов и процентов,но забывают простую вещь-любой кредит с течением времени обесценивается!!!и если вы его тянете лет десять,то он стал дешевле минимум вдвое! простой пример 10 лет назад авто таврия стоила 10000грв-сейчас на эту сумму можно дай бог поменять электрику в доме,про авто речь не идет! лично я брал и буду брать кредиты-это выгодно и дешевле накоплений!
12 листопада, 2008 о 20:17