Моя суб’єктивна думка про причини кризи
Тетяна Монтян // 30 жовтня 2008
Можна розцінювати як провокацію, да.
Спочатку - “докризова” замальовка 
Нещодавно я їхала з одного суду в інший - справи були призначені “впритул”, і я ледве встигала. Пробка, класична ситуація - два “ваділи” на “Деу” та на “Авео” притерлися боками, перегородили дві полоси з чотирьох та влаштували гарненький затор. Стоять, матюкають один одного, дзвонять в свої страхові, чекають аварійного комісара та ДАІ. Я не стрималася, підійшла, кажу: “Роз’їжджайтеся звідси, дістали! Все одно ніфіга ви не отримаєте, тільки час згаєте - і добре б, якщо лише свій - гляньте осьо, скільки народу через вас кудись спізниться!” “Чому це ми нічого не отримаємо?” - запитали мене двоє цих створінь. “Гляньте в свої страхові поліси та прочитайте, що там зазначено про суму франшизи!” “М-да… - дружньо сказали горе-драйвери, - франшиза - до 1000 гривень…” “Ось і чюднєнько - сказала я. Красна ціна вашим подряпинам - сотня-півтори баксів. Ну то що?”
Звісно, вони сіли в свої калоші , куплені в кредит з нульовим чи майже нульовим першим внеском, та й поїхали собі. “Бу-га-га, - прокоментували мої сусіди по пробці. - Понаєхалі тут… Нульвий внесок, ага. Заборонити б ці кредити нафіг - не проїхати вже по Києву від цих лохів!”
…Офісний планктон, який заробляє втричі менше, ніж я - бере квартири та новесенькі тачки в кредит, підписуючись під боргову кабалу хіба не на пісят років, “зависає” в розважальних центрах, їздить у відпустки на модні курорти. Шмаркачня по 12-13 років ходить з мабілами по 600-700 баксів в шмотках, дорожчих, ніж мої, разів в п’ять. Пафосні кабаки, дискотеки та клуби набиті народом вщент. А деякі менеджери середньої ланки настільки збожеволіли від орієнтації на “статусність”, що купують квартири у центрі по 400 тисяч під 30% річних у кредит - бо у типовій панельці на смердючій Оболоні вони, бачте, жити не можуть…
Кожен, кому обломилося трохи бабла - мріє замутити якусь спекуляцію, наприклад - земельну, взагалі при цьому не розуміючись на цих питаннях. Бо вони, бачте, чули, що багато хто на цьому піднявся…
…Практично ніхто не хоче просто_чесно_працювати та ПОСТУПОВО нарощувати свій добробут та рівень життя. Майже жодна дитина не мріє стати МАЙСТРОМ - “золоті руки” - мрії про халяву та розваги заполонили мозок. Роботодавці скаржаться, що пролетаріат став вимираючим класом - неможливо навіть за непогані гроші найняти реально толкового інженера, агронома, технолога, зварювальника, токара… І навіть комбайнери не хочуть працювати - вони стоять на біржі, отримують “пособіє по бєзработіцє”, а за кермо готові сісти лише за “чорний нал”… Справедливості заради слід зазначити, що роботодавці і самі доклалися до цієї ситуації, бо багато років поспіль платили пролетаріату копійки, змушуючи його шукати кращої долі за межами України чи перекваліфіковуватись в торгаші.
Коротше, покоління пост-совкових українців дорвалося до красивого життя. Людям нібито повністю відшибло мозок, і вони не бажають визнавати, що нічого не виникає з нічого, і за все треба платити. Що в кредит береш чужі та на деякий час, а віддаєш - свої та назавжди. Що зароблене на інфляції (”квартіри будут даражать всєгда!!!”) - інфляцією ж і повертається. Що з глобальної точки зору - не можна користуватись чимось, на що ти не маєш права, бо ще на це не заробив (і немає гарантії, що колись заробиш)! Що для того, аби добре жити - треба добре працювати, а не сподіватись на вдалу спекуляцію чи ще якусь там манну небесну!
Лошари на “Деу” та “Авео”, придбаних в кредит з нульовим першим внеском, мали б за рівнем своїх доходів їздити лише на іржавих “копійках”.
Офісний планктон з зарплатнею в півтори штуки баксів мав би жити вшістьох в трьошці на околиці Борщагівки з краєвидом на смітник - за 150 баксів “з носу”, а не вдвох в однушці на Подолі за 650 баксів.
Розвагою офісного планктону з подібним рівнем доходів має бути пиво, морозиво та бюджетні місця в кінотеатрах, а не поїздки на гівнокурорти вартістю в їхню місячну зарплатню за тиждень…
Все, замальовка красіве життя скінчилося. Настав час розплати.
КРИЗА! Очищаюча криза, яка, здається - єдина - здатна прочистити мозок тим, у кого він ще залишився…
ВИСНОВОК: 1) ідеологія “потреблядства”, не підкріпленого ЗАРОБЛЕНИМИ грошима в РЕАЛЬНОМУ секторі економіки (абсолютна більшість українського бабла - “повітряне”, спекулятиве, з сфери послуг); 2) загальнодоступні кредити; 3) популістські, безвідповідальні керманичі, яким навіть на думку ніколи не спадало займатись всі ці роки хоч чимось, крім дерибану (“тиМошеннічєство”, ага) - довели цю країну до ручки. Все це вкупі розбестило людей, відівчило їх “простягати ніжки по одьожці” та адекватно оцінювати себе та своє місце в цьому буремному світі.
Хтось незгоден?
* * *
Моєю першою машиною, придбаною на 18-річчя за 200 баксів, був “вухастий” червоний “Запорожець”. На ньому я їздила від гуртожитку до Універу та назад. На цю машину я заробила сама, і вона повністю відповідала моєму тодішньому рівню доходів. Другою машиною була “копійка”, ми з чоловіком придбали її десь в році 96-му за 1000- з чимось баксів. Вона теж повністю відповідала нашому тодішньому рівню доходів. Третьою - “трійка”, четвертою - “Тойота Королла” 1983 р.в., п’ятою - “Ауді-80″ 1988 р.в., а зараз я їжджу на “Шкоді-Октавії” 1998 р.в., хоча можу дозволити собі як мінімум вдвічі дорожчу машину. Чоловік взагалі ганьбить суддівський та адвокатський корпус України, гордо розсікаючи на “Славуті”, яку він здуру придбав мені в подарунок, коли я розбила “Ауді”, і не погоджується прикупити собі щось пристойніше, бо йому просто ліньки возитись з усім цим “купі-продаєм”.
… Коли моїм дітям треба придбати одяг, я купую його на базарі, бо все одно будь-яка шмотка, навіть з найдорожчого магазину, після півгодинної прогулянки у дворі виглядатиме “як з помийки”.
Навіть в лихоманці мені не спаде на думку купити собі шмотку в гламурному магазині, тому що в американських та європейських моллах (які я відвідую під час ділових чи ознайомчих поїздок) під час розпродажів все те саме (зроблене руками китайців під гламурними лейблами) коштує в п’ять разів дешевше.
…В судові засідання та “фтілівізор” я ходжу в джинсах та в кросівках, і абсолютно не переймаюсь, коли навпроти мене сидять гламурні співбесідники в брюліках та дорогих костюмах. Тому що і там, і там людей цікавить вміст моєї голови, а не мого гаманця.
…Ми не робимо супер-пупер-ремонт в квартирі, бо доки діти малі – вони “вб’ють” його швидше, ніж ми його зробимо.
На літній відпочинок наші діти їздять в туристичні табори в Карпати , в приморське село Героївське біля Керчі та в Асканію-Нову, а не на пафосні курорти, на які зазвичай їздять люди нашого рівня доходів.
Мій мобільний телефон коштує 300 гривень, а телефон чоловіка – 1000. Тому що телефон – це засіб зв’язку, а не понтів.
Зате наші діти щодня ходять на тренування - на мордобій по понеділках, середах та п’ятницях, а по вівторках, четвергах та суботах - на стрибки в воду. А ще - у кожного з них є свій персональний комп’ютер з безлімітним тирнєтом, а також додатково - один на всіх ноутбук, який вони беруть в поїздки.
Коли їм не вистачає кишенькових грошей - вони заробляють їх самостійно (пляшки, макулатура, листівки, газети етс.), і дуже цим пишаються…
ЗІ. Нам з чоловіком наплювати на кризу. У нас немає грошей на рахунку в жодному з банків. Ми нікому нічого не винні - навіть якщо б ми захотіли взяти бабло в кредит, нам би його не дали, бо у нас забагато дітей. Ну звичайно – хіба може зрівнятись наша з ним платоспроможність з платоспроможністю вчорашніх малолєток, що працюють якимись там манагєрами та мєрчандайзєрами?! 
Оскільки ми постійно практикуємо “живе” право, тобто досі ходимо по судах навіть 1 інстанції, (хоча б могли, як інші юристи нашого рівня - замутити “Юридичну хвірму” та експлуатувати свої імена та юристів-початківців) - ми ніколи не залишимісь без роботи.
Наші діти, привчені до праці та притомного рівня споживання, проб’ються в цьому житті, навіть якщо з нами щось станеться.
Чи багато українців можуть зараз сказати те саме?
Тетяна Монтян
малюнок звідси
Продовження: Дарагой планктон! Бабло не приносить оргазмів!
Обговорити статтю на Форумі »»
(88 голосів, середня оцінка: 4.39 з 5)
Loading ...
Навколо мене - можуть. Кого допинав, хто пам’ятає ще з радянських та перебудовних часів.
Я сам ледве не попалившись 8 років тому на дотком-краші органічно не розумію як можна набирати кредити на речі, які дешевшають вдвічі за рік, а тіло+відсотки на кредит набігають на суму вдвічі більшу.
Кредити можна брати в двох випадках:
1. Ти гарантовано на купленому за ці гроші заробиш більше ніж кредит. (Напр на купленій в кредит машині будеш таксувати)
2. У тебе вже є ці гроші, але ти можеш їх вкласти вигідніше. Наприклад у тебе є вже гроші на машину, банк обіцяє дати кредит під єфективний відсоток 9% річних, а якщо ти вкладеш ці гроші в свій бізнес, ти гарантовано отримаєш 20% на рік
Знаючи наскільки рідко виконуються ці умови, я досі дивуюсь з цих людей.
Ну і чекаю масового розпродажу кредитних авто наступного року щоб собі щось майже нове і вже недороге купити, ага
30 жовтня, 2008 о 12:16Чудовий текст, який варто всіляко піарити.
Коли почалася криза, мені одразу стало дивно, чому мені взагалі не страшно. Прочитавши цю статтю, я зрозумів, чому. Нам з
30 жовтня, 2008 о 12:24чоловікомдружиною наплювати на кризу. У нас немає грошей на рахунку в жодному з банків. Ми нікому нічого не винні. Крім того, я володію реальним вмінням, яке має попит. Мабуть, мій несвідомий розрахунок на це - а не на шалені гроші з повітря - зараз дає свої найбільші плоди.З іншого боку, існують об”єктивні ситуації, коли доводиться “жить не по средствах” - наприклад, випадок молодої сім”ї, яка справді потребує окремої квартири, але не мають з чого відвалити 150 штук за однокімнатну троєщинську панель. Тут вже не про статусність ідеться.
30 жовтня, 2008 о 12:33Каждое слово в статье - правда
_______________
Ну і чекаю масового розпродажу кредитних авто наступного року щоб собі щось майже нове і вже недороге купити, ага
30 жовтня, 2008 о 12:40***********
раньше думал, много нас таких хитріх, сейчас вижу - хрен там, всех их сожрет очищающий Ктулху
“Офісний планктон з зарплатнею в півтори штуки баксів мав би жити вшістьох в трьошці на околиці Борщагівки з краєвидом на смітник - за 150 баксів “з носу”, а не вдвох в однушці на Подолі за 650 баксів”
отличающееся в деталях (зарабатываем и платим чуть больше, живем на Лукьяновке), но в общем точное изложение нашей с девушкой ситуации. другое дело, что мне кажется нормальным отдавать 20-30% дохода за жилье. это трата, которую очень легко оправдать.
30 жовтня, 2008 о 12:43Ріспект !
30 жовтня, 2008 о 12:44dali_bude:
А квартира не в Києві не влаштує?
30 жовтня, 2008 о 12:57Hammer::
Поперхнеться. У випадку повної Ж я уходжу на свою землю і відстрілююсь там до останнього патрону.
30 жовтня, 2008 о 12:58Вельмишановна Тетяно, Ви озвучили всі ті самі думки, які є і в інших нормальних людей. Ця криза - виліковна. Вона просто зобов’язана вилікувати массу народу від казкових ілюзій.
30 жовтня, 2008 о 13:03Що до кредиту: в мене є квартира, яку я придбав ще 2003 року в кредит на 10 років під заставу батьківської. Тількі з тіїє причини, що я хтів жити окремо. Зараз я вже одружений, маю доньку, але все одно мене “не напрягает” платити 300 баксів за цю квартиру раз на місяць. Це нормально. А коли інші платять по штуці баксів лише відсотків… Я плачу з них. Вони нещасні люди.
До речі, я поки що теж катаюсь на Славуті, яку я придбав майже новою після старого БМВ. Добра машина, “жре” лише 8 літрів на сотню по місту. Бидло на “джипах” на дорозі тількі інколи задирає, але наступного року, здається мені, ми з тим бидлом місцями і машинами поміняємось
Дякую Андрію за вчасну думку.
+1 до Вашої думки.
Андрій Хаврюченко: для молодої сім”ї все, що більше (умовно) десяти тисяч баксів, є непідйомною сумою. В якому місті можна купити квартиру за такі гроші?
30 жовтня, 2008 о 13:04Золотые слова!
30 жовтня, 2008 о 13:07Никак не могу объяснить знакомым подросткам (многие из них из небогатых, а то и неблагополучных семей), как я могу ходить три года с одним и тем же телефоном, который моя малая уже изжевала и исцарапала и в котором даже нет блютуса!
Добрі спостереження. Так китайці, японці чи індійці працюють значно більше, а “проїдають” і витрачають незрівнянно менше (вони, до речі, як правило добре знають, що якщо все й береться з нізвідки, то також потім і дівається в нікуди, прихопивши туди ж саме й того, хто його, те, з нізвідки, узяв). На відміну від них “америкоси”, яким “пощастило” опинитися на вершині світової системи спекуляції, жили “в кредит”. З іншого боку, те, що є кризою зараз в Україні, швидше має своїми “безпосередніми причинами” залежність від експорту сировини, потреба в якій у них там “за бугром” так різко впала. Як той Ахметов оце на днях сказав: “треба не підтримувати зараз виробників сталі, а підтримувати споживачів” - а сам не подбав, ти бачиш, про те, щоби створити замкнений цикл виробництва тут.
30 жовтня, 2008 о 13:12Але “напрямок” “моралі” цілком правильний - ящо людина й має прагнути чого де більше споживати - то це тільки на рівні інформації й ідей. Споживання ж усіх інших “ресурсів” (пов’язаних з енергією й сировиною) має бути зведене до мінімума - лише для підтримання фізичного тіла в доброму стані - і для цього потрібно (”матеріальних ресурсів”) зовсім мало.
Але на жаль більше потерпають не ті, що живуть на широку ногу не маючи на це підстав, а ті хто все життя розраховує лише на себе і тому навпаки відкладав копійку на “чорний день”.
30 жовтня, 2008 о 13:18А з бажанням жити на широку ногу люди не народилися, це плід суспільства в якому ціниться не праця, а вміння пристосуватись.
Гарна стаття.
І дуже доречно сьогодні лента принесла одкровення саме описаного планктона (літо-2008)
· То, где ты живешь, негласно говорит о том, где твоя среда. Это твой самый истинный показатель
· Формулировка “спальный район” звучит трагично. Не играет роли развитость инфраструктуры района
· Вопрос с переселением надо решать немедленно и даже не искать экономической выгоды
· Для менеджеров высшего и среднего звена, оплота формирующегося национального среднего класса, главное— жить среди людей своего статуса. А значит — в новых домах.
http://financist.org.ua/news/593
30 жовтня, 2008 о 13:29Олексій Радецький:
Як тавровод - славутоводу: покладіть поряд з водійским сидінням (зліва) короткий ломик. Один раз показаний - лікує бидлячу поведінку швидко.
Ну і в господарстві річ корисна
:)
30 жовтня, 2008 о 13:29dali_bude:
В райцентрі.
Приклад перший. Радомишль (Житомирська область) - там живе сім’я моєї дружини. ~1 година до Києва. Однокімнатна квартира коштує приблизно такі гроші (наскільки я знаю).
Приклад другий. Ватутіно (Черкасська область) - моїм батькам залилась в спадок квартира в чотириквартирному (!) будинку з присадибною ділянкою в пару соток. Фактично - це коттедж. Коштує звичайно не 10 тисяч, але в містечку є і звичайні квартири, які можна купити і дешевше.
Приклад третій був би пару років тому: купуєш хату в селі під Києвом, машину і зекономлені гроші кладеш на депозит. Зараз вже пізно - пуста ділянка 50км від Києва іде за $10K+
Я відповів на Ваше питання?
30 жовтня, 2008 о 13:38zanyda:
Я не бачу щоб я потерпав. Чого я не помічаю?
30 жовтня, 2008 о 13:39Я орендую квартиру за половину з/п . Хочу жити в хорошій квартирі і сам, без совкового уплотнєнія. Купувати житло в Києві не збирюсь, хіба що ціни в кілька разів впадуть.
30 жовтня, 2008 о 13:40Андрій Хаврюченко: “~1 година до Києва.” 1 година чим? Автомобілем? Тоді до 10к треба додати ще 10к - молода сім”я без машини.
“Я відповів на Ваше питання?” - це не моє питання, слава Богу
30 жовтня, 2008 о 13:46А Ви хто? Пуп землі?
30 жовтня, 2008 о 13:48Ви не бачите людей, що сплачують за онколіки в валюті страшенні кошти? Не бачите пенсіонерів, відкладаючих хто на зуби, хто на похорони? Не бачите подружжя вчителів, що десятиліття відкладали на навчання дітей?
То може Вам краще на на незаселений острів?
“…Офісний планктон, який заробляє втричі менше, ніж я - бере квартири та новесенькі тачки в кредит”
“Офісний планктон з зарплатнею в півтори штуки баксів мав би жити вшістьох в трьошці на околиці Борщагівки з краєвидом на смітник - за 150 баксів “з носу”, а не вдвох в однушці на Подолі за 650 баксів.”
за такою арифметикою авторка заробляє 4500 баксів (в 3 рази більше від офісного планктону)
і при цьому розповідає про власну скромність у витратах?
“У нас немає грошей на рахунку в жодному з банків. Ми нікому нічого не винні - навіть якщо б ми захотіли взяти бабло в кредит, нам би його не дали, бо у нас забагато дітей.”
Куди ж тоді ті зароблені гроші поділися?
30 жовтня, 2008 о 14:00Дивіться, усе, перелічене авторкою мають люди з простої сім”ї з доходом лише у 1000$ (в них є навіть комп і ноут)
Куди ж авторка поділа “зайві” $3500 ?
Правильно. Мой мобильный стоит 300 с копейками гривен, машину вообще никогда не видел смысла покупать, хотя и мог себе позволить. Деньги на счету есть только на самый крайний случай. “Великої Економічної Криси” не боюсь, пусть топ-манагеры боятся.
30 жовтня, 2008 о 14:01dali_bude:
Маршруткою.
А в таврославуті за $3K їздити вже западло?
30 жовтня, 2008 о 14:03zanyda:
А чого ж Ви бомжів не згадали? Давайте всією країною дружно орієнтуватись на бомжів як на найкращий приклад життєвого успіху?
Стосовно Вашого питання - так, таких людей у мене в дельта-околі нема. Бо тих, хто були я виштовхав на більш близький до реальності спосіб мишлення.
А якщо ваші міфічні пенсіонери досі за всі свої 50-60-70 років не вивчили, що у грі в азартні ігри з цією державою завжди виграє держава і досі відкладають гроші (байдуже в якій валюті), а не створюють свою соціальну мережу підтримки - хто ж їм лікар?
BTW, у мене мати - пенсіонер. Тому я знаю про що кажу.
Якщо поддружжя вчителів відкладає гроші на навчання дітей, то їм треба міняти професію. Бо освіта за гроші ніколи не купується. Купується лише диплом.
Резюме - дайте мені людину, яка хоче виправити свою життєву ситуацію - і я її підтримаю аж до успіху і моменту коли зможе іти самостійно.
Ті хто хоче плакатись про своє нещасне життя - хай плачуться далі.
30 жовтня, 2008 о 14:10Тетяно, браво! В мене до вас аж відношення змінилось після прочитання
30 жовтня, 2008 о 14:10Кожне сказане вами слово - абсолютна правда, і мушу визнати, що отакі кризи дуже добре прочищають мізки зарвавшимся менегерам. От тільки шкода, що ненадовго. Потім все повертається на круги своя.
хє. а я думав я один такий “дурний”
30 жовтня, 2008 о 14:14виявляється що ні !
Андрій Хаврюченко:
А в таврославуті за $3K їздити вже западло?
Щодо автомобілів теж окрема розмова. Тут одним з найважливіших критеріїв є безпека. Якщо я колись купуватиму автомобіль (в чому я дуже сумніваюся зараз), то це ніколи не буде таврославута, тому що таврославута робить труп в будь-якій аварії на швидкості вище 50 км/год. Статистично дорожчі автомобілі є безпечнішими за дешеві, бо вони інвестують хоч якісь кошти в системи безпеки.
Якщо поддружжя вчителів відкладає гроші на навчання дітей, то їм треба міняти професію. Бо освіта за гроші ніколи не купується. Купується лише диплом.
Це гарні слова, але гроші все одно потрібні - і тут не йдеться про якісь хабарі. Йдеться про репетиторів, які обов”язково знадобляться, і йдеться про перспективи офіційно платного навчання, тому що на бюджет часто-густо беруть “своїх”, і місця для “чужих” просто фізично не залишається.
30 жовтня, 2008 о 14:27Guest:
Чого Вам не вистачило щоб розрізнити “заробляє” та “витрачає”?
30 жовтня, 2008 о 14:27Резюме - дайте мені людину, яка хоче виправити свою життєву ситуацію - і я її підтримаю аж до успіху і моменту коли зможе іти самостійно.
30 жовтня, 2008 о 14:31Пардон муа,шановний.Яким макаром Ви можете підтримати? Невже Ви маєте дійсно “толкові” поради?
Что-то злобно написано видимо проблемы психологического характера.
30 жовтня, 2008 о 14:39Зависть матушка заела
dali_bude:
Я в курсі. Самі обираєте з купи варіантів
- ходити пішки
- їздити громадським транспортом в т.ч. і маршруткою
- їздити в таврославуті
- одягнути собі кредитний зашморг на шию
Варіант з наявністю грошей на нормальний автомобіль ми ж не розглядаємо?
Я колись, в різний час, обирав (1), (2) та (3). Зараз їзжу на таврії, хоча можу її в’їхати в стовп, вийти і тут же купити іншу.
Я що, просто так сказав про соціальну мережу?
Якщо подружжя - вчителі, хто їм заважає надавати послуги “по бартеру”?
Цим Ви купите диплом, а не освіту.
30 жовтня, 2008 о 14:40А чого ж Ви про бомжів не згадали?
Бомжам якраз найкраще. Їми опікується сам Черновецький.
30 жовтня, 2008 о 14:42Не бачу ніякої підстави злорадіти з тих, хто ніколи ні в кого нічого не просив і на все завжди заробляв сам. Саме вони розрахуються за бидло що при владі і за непомірні трати офісного планктону.
Купити житло в Радомишлі може і можна за 10тисяч, але роботи там нема взагалі, при тому що ціна на мясо така ж як і в Києві. В більш нормальному в плані роботи Н-Волинську в тій же Жит. обл. ціна на однокімнатну стартує від 25тис.
І хто сказав що потрібно мати власне житло? В Німеччині власне житло мають дуже небагато людей. Люди все життя житло винаймають і ніяк не страждають від цього.
В наших реаліях люба схема соціальної підтримки рано чи пізно стане не чим інде як грою в азартні ігри.
Цитата Андрій Хаврюченко
“Чого Вам не вистачило щоб розрізнити “заробляє” та “витрачає”?”
Хм, якщо заробляє більше ніж вирачає, то куди ж різниця дівається? На рахунки в банках? Так ні, адже написано що “У нас немає грошей на рахунку в жодному з банків.”
То де ж тоді бабки? В панчоху складають, як ті персіонери?
Цитата “Андрій Хаврюченко”
“А якщо ваші міфічні пенсіонери досі за всі свої 50-60-70 років не вивчили, що у грі в азартні ігри з цією державою завжди виграє держава і досі відкладають гроші (байдуже в якій валюті), а не створюють свою соціальну мережу підтримки - хто ж їм лікар?”
Що це мережа підтримки, ану розповідайте, як ви то собі уявляєте у виконанні 70річних бабусь?
30 жовтня, 2008 о 14:47Эта адвокатесса защищает весь киевский бомонд, светится в ТВ , получает якобы 4.5К бакинских и еще учит экономии неразумных пересичных украинцев.
30 жовтня, 2008 о 15:09Про аскетизм пусть расскажет в другом месте, а ей по К.Станиславскому “НЕ верю(с)”. Кризисы случаются с регулярной периодичностью и обнищанием массы. Так сейчас было хотя бы пару лет когда народ повеселился и ему будет что вспомнить кроме давки в общественном транспорте, обоссаной хрущевки и питания макаронами.
Как у Высоцкого :
” И пусть болит моя травма в паху, и пусть допрыгался до хромоты, все равно я вель был наверху и меня не спихнуть с высоты”
К зв”язку із популярністю цієї статті, Тетяну Монтян умовно - достроково розбанено.
30 жовтня, 2008 о 15:10Термін відбування бану перенесено
Заплатити за навчання по контракту і купити диплом речі зовсім не тотожні.
30 жовтня, 2008 о 15:11Я особисто заплатила за навчання своєї доньки, ні разу “на лапу” за екзамени ми не платили. Працює на виробництві, не офісний планктон, кредитами і не думали гратися. То чому її доходи сьогодні реально зменшені в половину?
Да й Ви самі хіба не впевнені що в баксовому еквіваленті завтра за мясо на базарі платитимете стільки ж як і на початку вересня?
Тому не слід співати ” я такий розумний і мені криза до ж@пи.
Тетяна має рацію по всіх пунктах, але ж злюча яка!
30 жовтня, 2008 о 15:13Я в курсі. Самі обираєте з купи варіантів
Я обрав велосипед. Рекомендую. На автомобілях світ клином не зійшовся.
Я що, просто так сказав про соціальну мережу? Якщо подружжя - вчителі, хто їм заважає надавати послуги “по бартеру”?
Не зовсім зрозумів про бартер. Самим вчити своїх дітей? На це може не бути часу. Клянчити безкоштовне репетиторство в знайомих? Не знаю як ви, особисто я дуже не люблю просити про такі великі послуги.
Цим Ви купите диплом, а не освіту.
Тобто “освіта на платному” нездатна дати добру освіту? Функція з одним параметром? Якось ви так широко узагальнюєте, що аж страшно
30 жовтня, 2008 о 15:14Оксфорди з МІТ-ами безплатно вчать, мабуть
“У нас немає грошей на рахунку в жодному з банків”, “ми ніколи не залишимісь без роботи.”
30 жовтня, 2008 о 15:21Не згоден з цими принципами. Раптом, вы тяжко захворiiте чи станете iнвалiдом? тодi - Всьо, прiєхалi…
Да почему ж пост-совковых?
Именно что без пост: совок дорвался до Вековой Мечты - Ав-то-мо-би-ля!
например
вот и
30 жовтня, 2008 о 15:22Про мабілу.
30 жовтня, 2008 о 15:25Один мій знайомий колись давно сказав: “У справжнього мужчини мабіла має бути за одну гривню (він мав наувазі акційні мабіли при підключенні на контракт). Щоби не шкода було, коли впаде в пиво, чи вкрадуть)”. Ггггггггггггг.
Стаття - супер! Тетяна читає мої думки. Ніколи не купую річ, якщо не можу за неї розплатитися відразу. Це тупі америкоси привчили людей жити в кредит, а наш народ вважає, що це нормально (бовдури).
30 жовтня, 2008 о 15:26Будівельник:
Вам просто поцікавитись чи потрібна реальна підтримка?
Якщо останнє - то в приват. Контактна інформація знаходиться в два кліки.
30 жовтня, 2008 о 15:28zanyda:
Вам щось ввижається, шановний. Я ні з кого не злорадію.
Ще раз - година до Києва. Батько моєї жінки живе в Радомишлі, працює в Києві.
Так що “нє нада!”
Ввідна формулювалась саме так.
Я, звичайно, зараз би стартував зі зйомної.
30 жовтня, 2008 о 15:33нетупим неамирикосам: ви оце зараз за столиком у доміно між собою спілкуєтеся?
30 жовтня, 2008 о 15:36Guest:
А Вам що до того? Краще б зайнялись зароблянняв власних грошей ніж рахуванням чужих.
Далеко ходити не треба - буквально сьогодні Фінансист писав:
http://financist.org.ua/news/2222
І якщо б Ви дійсно спілкувались з 70-річними бабусями, то Ви б знали що у них - найкраща мережа підтримки. Вони знають всіх навкруги, по всіх будинках, під’їздах мають знайомих і подруг і якщо в магазинах зникнуть геть усі продукти, то вони - виживуть, бо видресовані до цього радянською владою.
30 жовтня, 2008 о 15:38Андрій Хаврюченко:
Я, звичайно, зараз би стартував зі зйомної.
У вас діти є? Зйомна квартира з маленькими дітьми - це треш.
30 жовтня, 2008 о 15:39Батько моєї дружини живе в Радомишлі, працює в Києві.
30 жовтня, 2008 о 15:43Ну знаєте, цього собі і офісний планктон не дозволить, в день 80-100грн лише на бензин…
zanyda:
Ще раз. “Заплатити за навчання” - це не отримати освіту.
Реальна освіта давно вже не отримується в інституто-університетах. Тим більше не в пост-радянських.
Ви розумієте про що я кажу?
Коротка відповідь: бо жопа глобальна.
Довга відповідь: ви грались. Тільки не напряму. Ви користувались суспільними послугами, купували техніку, товари, продукти - були включені в товарно-грошову економіку. Зараз цикл коррекції і вартість всієї економіки зменшилась.
Не хочете гратись - треба виселятись геть і вести натуральне господарство.
Ні, не впевнений.
Hint: я ні в чому не впевенений, тому у мене всюди перестраховки і резерви
Буде дорожче - заплачу дорожче. Буде занадто дорого - буду без м’яса. Не вперше.
Ні, не до філейної частини. Наприклад, різьке падіння гривні з’їло мої резерви і я вимушений домовлятись зі своїми людьми про внутрішній розрахунковий курс долара. Бо продавши по 5.5, розрахуватись через тиждень по 7 я не можу.
Банкрутство Ісландії мене теж зачепило помітно.
І що?
30 жовтня, 2008 о 15:44О!!! Клас!
30 жовтня, 2008 о 15:47Вся власть советам!!!
Всіх дресіровать радянською владою!!!
dali_bude:
Я не можу велосипедом возити сім’ю та картоплю за 50 км від Києва за температури -20.
Не просіть. Домовтесь
Я, наприклад, можу краще будь-якого університетського викладача навчити невелику групу підлітків роботі на комп’ютері і розробці.
Мій батько і брат - хімії Теж краще університетських викладачів
Скільки треба ще знайомих щоб зібрати повний комплект?
BTW, я на повному серйозі - давайте об’єднуватись, я давно думаю цю думку.
Формальне навчання, плата за навчання і набута освіта (ЗУН - знання, уміння, навички) слабко корелюють один з одним.
Сурпрайз?
Я взагалі страшний.
Вам знайти безкоштовні матеріали їх лекцій? Про людей, які будуть вчити я сказав вище.
30 жовтня, 2008 о 15:49Уважаемая автор…
Хотя нет, уважаемая, у меня “язык не поворачивается” написать.
Во-первых, объясните почему вы возомнили себе, что имеете право ТАК отзываться о людях? (конечно конституционные и юридические права вы имеете, но моральных - никаких). Я отношу себя к, так названному вами “офисному планктону” - зарабатываю средние деньги, имею кредит на недорогой загарничный автомобиль, и имею достаточную долю пофигизма что бы плевать на кризис. Я не “понаехавший лошара” , но вполне нормально отношусь к людям которые приезжают в Киев работать, делают много полезных дел. У меня много хороших друзей среди них. Кстати, судя по вашей манере изложения мыслей и стилистики написания - вы относитесь к тому же отряду “понаехавших”, с разницей только в том, что коптите киевский воздух не новым кредитным автомобилем, а как минимум 10 летним корытом или “чудом “украинского автопрома.
Во-вторых, какое право вы имеет судить? Сложилось впечатление что вы длань Божья и дали бы вам в руки меч, так стали бы еще и карающей. Не судите и не судимы будете.
Скажу честно, статья меня рассердила, объективности и реалий в ней практически не заметно, только злость на других… на тех кто живет ярче, богаче и интереснее. Вам фантазии не хватает та жить? Мне например не улыбается платить 1000 откладываемых мной у.е на совковый крымский или карпатский сервис….гораздо приятнее потратить их где то за границей, где к тебе другое отношение.
Можно в принципе долго еще растекаться тут мыслью по древу, но скажу лишь одно - проблема нашего социума (то есть большинства таких как вы) в том, что всюду злость и равнодушие. В том что уже очень давно в первых строчках газет и эфирах новостей ставят в основном негатив, в том что у нас человек-человеку враг.
И пока такие как вы будут писать такие статьи, полные желчи, злобы, ненависти - ничего хорошего не будет. Пока пресса и политики будут разъединять - Украина будет на коленях, а гляди и того загнется.
И последнее, вы довольно публичное лицо, Татьяна, адвокат (что уже о многом говорит) которого многие знают по связям с разного рода “честными” людьми… Так что не кривите душей, не лицемерьте, все в жизни возвращается бумерангом.
30 жовтня, 2008 о 15:50Все вірно.
Не погоджусь лише з коментаторами щодо молодих родин, яким пора звалювати в села, якщо не мають свого житла
Схоже на боротьбу з конкурентами :)))
Молоді родини різні бувають, декому просто нікуди, бо всі батьки і так зі страшими братами-сестрами живуть та там вже внуки бігають, ще їм на голову свою родину привезти? Та і що робити в селі-мухостранську програмісту чи радіотехніку (інтернет там швидше за все відсутній).
30 жовтня, 2008 о 15:54dali_bude:
Вже є. Але я і живу в своїй.
30 жовтня, 2008 о 16:05zanyda:
Ви не читаєте написаного. Він їздить маршруткою.
30 жовтня, 2008 о 16:06Я не можу велосипедом возити сім’ю та картоплю за 50 км від Києва за температури -20.
Я теж. Тому коли велосипед не канає, я беру таксі. Все одно вартість тазика “виплачується” не швидше, ніж потенційна тривалість життя того тазика.
Не просіть. Домовтесь
Те, що ви придумали, є обміном послуги за послугу. Я не бачу принципових переваг над обміном грошей на послугу. В обох випадках мені доведеться робити ЩОСЬ, щоб отримати ЩОСЬ, але в другому випадку я працюю кваліфікованіше і з більшим задоволенням.
Я отримав чудову освіту в чудовому вузі - ЛНУ. Безплатно. Мій молодший брат буде там вчитися - можливо безплатно, можливо платно. Цей вуз поки що не скурвився (принаймні його компютерно-математичні факультети), тому ця проблема аж так гостро не стоїть.
Формальне навчання, плата за навчання і набута освіта (ЗУН - знання, уміння, навички) слабко корелюють один з одним.
Так я ж про це і товкмачу. Що якщо в вашу функцію ще включити вуз як параметр, окрім факту платності, то вона стає наближеною до реальності.
Платність не є ні необхідною, ні достатньою умовою якісної освіти. Але часом її неможливо обійти.
30 жовтня, 2008 о 16:07ti.ua:
Ну, хай платять $800 на місяць за квартиру при доході на сім’ю в $1500. Вибір є завжди.
От програмісту як раз робити є що, бо зараз важче знайти місце де інету нема, ніж де він є.
30 жовтня, 2008 о 16:10> объясните почему вы возомнили
> себе, что имеете право ТАК
> отзываться о людях
Дмитрий, окститесь.
Какие ж это люди?
Это кишечные паразиты, о них только так и надо, а с ними нужно ещё жёстче.
30 жовтня, 2008 о 16:19Бунт мас.
30 жовтня, 2008 о 16:20Цитую Андрій Хаврюченко:
“Ще раз - година до Києва. Батько моєї жінки живе в Радомишлі, працює в Києві.”
Цікаво, як він добирається з тими корками на дорогах? Яким транспортом?
“А Вам що до того? Краще б зайнялись зароблянняв власних грошей ніж рахуванням чужих.”
Авторка сама почала цю розмову, та іще й повчає
, що хтось “мав би жити вшістьох в трьошці на околиці Борщагівки з краєвидом на смітник - за 150 баксів “з носу””
Якщо вона вже починає зачіпати спосіб життя інших, то чому і я не можу поцікавитися її способом життя?
А ще цікаво, чому я працюючи в “реальному секторі” не заробляю бабла 4500 баксів, а ті, хто тільки і меле язиками (як автор цієї статті) - заробляють???
Де той “високотехнологічний реальний продукт” що вироблює Тетяна Монтян?
“Далеко ходити не треба - буквально сьогодні Фінансист писав:
http://financist.org.ua/news/2222”
Браво, чудесна стаття, але я питав про 70-ти річних бусь.
Серед кожних семи 70-тирічних бабусь знайдеться “защитник, деловой, лекарь, законник, советник, государев и тусовщик”
і 70річні бабусі змодуть виконувати такі функції?
“І якщо б Ви дійсно спілкувались з 70-річними бабусями, то Ви б знали що у них - найкраща мережа підтримки. Вони знають всіх навкруги, по всіх будинках, під’їздах мають знайомих і подруг і якщо в магазинах зникнуть геть усі продукти, то вони - виживуть, бо видресовані до цього радянською владою.”
Очевидно, випадок, коли одна з тих бабусь вмирає, і її знаходять через тиждень у власному ліжку лише
завдяки трупному запаху, яскраво ілюструє “ефективність” та “оперативність” їхньої “мережі піддтримки”.
“якщо в магазинах зникнуть геть усі продукти” - то тоді наступить голод, і тих сухеньких бабусь їстимуть молодші і здоровші канібали,
й ніякі “знайомі і подруги” їм не допоможуть.
“Реальна освіта давно вже не отримується в інституто-університетах. Тим більше не в пост-радянських.”
В який спосіб юний студент добуде комп”ютер для “реальної освіти” якщо немає бабок?
Чи ви наполягаєте, що для покупки компа, підручників і т.д. бабки не потрібні?
Чи це ви про ту “реальну освіру” - “як треба жити”?
30 жовтня, 2008 о 16:25Очевидно, що з юних літ збираючи пляшки по смітникам людина відкриє собі небувалу життєву перспективу в галузі високих технологій?
Маршруткою з Радомишля на роботу в Києві?
30 жовтня, 2008 о 16:45Теж чудово, 25 грн сюди, 25 - назад. В день -50. В місяць -1000грн. На двох - 2000грн. За ці гроші і на околиці Києва можна було зняти квартиру!
dali_bude:
У мене інша ситуація, в т.ч. і по фінансових витратах/перевагах.
Як хочете. Мабуть секс теж краще отримувати за гроші, а не в обмін на секс. Тоді буде більш кваліфіковано і більше задоволення
1. Ні, Ви помиляєтесь щодо безкоштовності.
Ваші батьки сплатили Ваше навчання через податки. Также як і мої - моє.
2. Ви отримали освіту. Але дати освіту неможливо - можна дати лише навчання. Ця теза зрозуміла?
Різниця між навчанням та освітою зрозуміла?
Ніфіга не зрозумів з вашого речення.
Дублюю своє твердження: за потреби можу зібрати групу викладачів, яка навчить, скажімо, хімії краще за сучасний викладацький склад хімфаку КНУ. Диплом, звичайно, не гарантую - але ж потрібен не диплом?
Можна і вище я вказав як. Інша справа що Ви не хочете обходити.
Але ж це дійсно - інша справа?
30 жовтня, 2008 о 16:46Guest:
Можете далі розмовляти зі своїми уявленнями.
Переконувати Вас (і кого небудь іншого) в тому, що
30 жовтня, 2008 о 16:54(а) освіту краще брати самому
(б) треба жити по грошах
(в) зв’язки (соціальна мережа) в умовах кризи ефективніша за грошові відносини
безкоштовно я не буду.
zanyda: > Ви не бачите людей, що сплачують за онколіки в валюті страшенні кошти?
30 жовтня, 2008 о 16:56То зовсім не мною першим сказано, і, звичайно, не зовсім так просто, але треба нагадати цей вислів: До сорока років людина або сам собі лікар, або дурень. (Якщо “в трьох словах” вище не є переконливим, раджу почитати (наприклад) Луїзу Хей - про рак вона також пише, із власним досвідом у тому числі)
Андрій Хаврюченко:
“за потреби можу зібрати групу викладачів, яка навчить, скажімо, хімії краще за сучасний викладацький склад хімфаку КНУ.”
І викладачі працюватимуть безкоштовно? Цікаво, де ж ці викладачі навчилися? Напевно теж таким самим методом передачі знань?
Взагалі, по вашим словам, так напевно існує якась паралельна , “єдина істинно правильна” хімія, що її знає лише згадана вами група осіб?
Десь можна почитати їхні наукові праці? Або де є їхні небувалі досягненя в хімічній галузі? Може вони винайшли нове паливо, що зробить енергетичну революцію? А може синтесували новий конструктивний матеріал?
“зв’язки (соціальна мережа) в умовах кризи ефективніша за грошові відносини
безкоштовно я не буду.”
ну от кажете “безкоштовно я не буду”, а щойно писали, “ефективніша за грошові відносини”, якось непослідовно виходить…
Я б з вами в одному тімі не працював би… ато коли я вам щось зробити, то “соціальна мережа ефективніша”, а коли ви мені щось зробити, то “безкоштовно я не буду”.
30 жовтня, 2008 о 17:14Я можу так сказати. З 16 років себе опікаю фінансово сама.
30 жовтня, 2008 о 17:17Танєчко, зачод.
30 жовтня, 2008 о 17:23А взагалі то пусті суперечки…
30 жовтня, 2008 о 17:25Краще поговорити про наслідки глобальної ж@пи.
Для нашої країни найгіршим вважаю остаточну зневіру в банках.
Адже навіть якщо перестати кредитувати споживчі забаганки і перейти до кредитування лише реального виробництва, люди все рівно в банки гроші більше не понесуть. Все! Це була остання крапля!
Це означає що не буде кредитів під малий і середній бізнес, який до речі на Заході є основним виробником ВВП. Це скорочення виробництва і реальна стагнація, це безробіття в першу чергу для працівників робочих професій.
Це… Якщо коротше ще не раз згадаємо про “Україну без Кучми”.
Чудовий матеріал. Не такий смішний, як в Обкомі (Кризис мазохизма - http://obkom.net.ua/articles/2008-10/30.1131.shtml). Але теж про те саме - “криза, як і розруха - в головах”…
30 жовтня, 2008 о 17:30zanyda:
Я передам йому Ваші розрахунки, дякую
30 жовтня, 2008 о 17:31Як хочете. Мабуть секс теж краще отримувати за гроші, а не в обмін на секс. Тоді буде більш кваліфіковано і більше задоволення
O_O Андрію, ви вдаєтеся до якоїсь відвертої демагогії
При цьому я не розумію, для чого, адже у нас немає якихось принципових розбіжностей.
30 жовтня, 2008 о 17:37Можна і вище я вказав як. Інша справа що Ви не хочете обходити.
Але ж це дійсно - інша справа?
Ок, приїжджайте до нас до Львова, переконайте моїх батьків в якості вашого навчання, чи то освіти, як вам краще. Пройдіть з моїм братом університетську програму, яка включає, зокрема, майже мехматівський курс вищої математики. І скажіть,
30 жовтня, 2008 о 17:41скільки це коштуєщо я маю вам за це зробитиДля відвідувачів сайту, які не читають українською мовою
Прочитати статтю російською можна переклавши її тут
30 жовтня, 2008 о 17:46Стаття - програмна. Тру.
Не розумію тенденції, коли купують дорогу нову техніку в кредит, замість того, щоб купувати ту саму техніку, але т.з. “возвратку” (товар, який був повернений зі складу/покупцем через недоліки, потім був відремонтований та виставлений на продаж)?
Ціни на таку техніку зазвичай нижче. На Заході такий спосіб користується попитом.
Для порівняння:
наприклад, батько у відрядженні в США купив (магазині з гарантією и все таке) відремонтований та “знецінений” ноутбук за $600. Новий би коштував близько $1500.
В ноуті було замінено через несправність, жорсткий диск марки “Самсунг” на такий самий, але марки “Вестерн Діджітал”. :))))
У самого телефон Nokia 6021, який придбав за 250 грн в Ельдорадо (новий такий десь гривень 700 коштує). Теж після ремонту. 6й місяць нормально працює. :))
Вчора бачив на “возвратці” мр3-плеєр Самсунг з тач-падом і 8ма гігабайтами пам’яті всередині за 490 грн.
Ну і що, що після ремонту? Аби працював.
Кредити вони понабирали, блін.
30 жовтня, 2008 о 17:46Не заглиблюючись дуже у полеміку, мушу сказати, що самодостатній людині потрібно значно менше, ніж вона думає. І таких людей стає все більше, і не через якусь там кризу, про яку більшість почуло по ТБ та прочило в “Українському тижні”, а через зрілість свідомості, що втомилася від споживацького способу мислення та життя. Задовольнятися найменшим - велике мистецтво і до того ж велике щастя…
30 жовтня, 2008 о 17:48Монтан висловила те, про що я думаю останні 2-3 роки.
В мене народилася навіть така репліка:
Я - людина і мені за це соромно.
Більшості людей має бути соромно за те як вони живуть, особливо якщо це “статусне” життя з пакетом “машина/квартира/дача”.
Бо саме це статусне життя і призвело до тої кр