Огляд новин за 10.10
Якщо хтось сподівався, що з оголошенням дострокових виборів усі політичні сили спокійно візьмуться до агітації, то це явно хибна думка. Вони вже зараз планують, як би ото попсувати один одному нерви ще до початку агітаційної кампанії. Щоправда, такої затяжної епопеї, як це було минулого року, чекати годі, але найближчим часом ми можемо стати свідками прецікавого протистояння. БЮТ, наприклад, вже взявся блокувати трибуну, а ще планує оголосити презіку імпічмент.

Найспокійніше у цій ситуації себе може почувати Ющенко. Щоправда, це стосується швидше самого факту виборів аніж очікуваного результату пропрезидентських сил. Бо, здається, чи не вперше наш Гарант щось утнув у строгій відповідності до закону. А чи розвалював Балога коаліцію НУНСу і БЮТу, чи то просто у Юлі клямка падає – це вже діло десяте. Бо нема в українському законодавстві статті, яка б забороняла «розвалювати коаліцію» - так само, як і «зраджувати партнера по коаліції». Тому це нехай залишається на совісті учасників, а закону Ющ таки дотримав. Щоправда, особисто я не маю такої вже глобальної впевненості, що це йому хоч якось допоможе набрати більше голосів, аніж це було у 2007 році.

Усім іншим політичним силам, окрім, можливо, Партії регіонів, є чого переживати. Бо на відміну від «донецьких», усі інші не мають настільки дисциплінованого електорату, який готовий ходити на вибори по десять разів на день п’ять разів на тиждень, якщо партія велить. Щоправда, саме через це шанси Партії регіонів переплюнути свої минулорічні досягнення прямують до нуля – адже кількість піддатливих зомбуванню виборців все ж обмежена, і майже всі вони вже давно зібралися під блакитними знаменами. І за рахунок чого «регіони» будуть розширяти свою присутність у раді – не зовсім ясно.

Юлії Тимошенко, на відміну від Януковича, навряд чи варто тішити себе оптимістичними настроями напередодні виборів. Бо і без гадалки відомо, що буде далі, і що за будь-яких розкладів вона пролітає мимо влади. Скільки б вона не набрала (у межах розумного, а значить - ймовірного), цього все одно буде мало для того, аби створити коаліцію самостійно або плюс хто-небудь дрібніший, наприклад, Литвин. А на коаліцію з ПР або НУ (не НУНС, бо «Самооборона» вийшла з блоку, але про це згодом) Тимошенко розраховувати не може хоча б з огляду на те, що вона за останній місяць встигнула прокинути і тих, і інших. Отож на неї дуже злі усі, плюс ще ж вжитися із Юліними амбіціями – завданнячко, порівняне за рівнем складності із мандрами до Північного полюсу на асфальтовкладальному катку.

А найбільше переживають політичні лузери типу комуністів, литвинівців та луценківців. Ні в кого з них нема стовідсоткової певності у тому, що вони і цього разу перетнуть заповітний тривідсотковий бар’єр, а у «самомоборонців» є сто шансів зі ста пролетіти мимо, як гівно над полем. Тому, очевидно, Юрась так розходився у вихвалянні Юлії Тимошенко та закликах до об’єднання усіх демократичних сил навколо БЮТу. Можу лише уявити, з якою невимовною огидою слухають БЮТівці це патякання алкоголічної політичної повії. Бо усі вони прекрасно розуміють: Луценкові єднання демократичних сил потрібно не більше, аніж багаття у літню спеку. Його цікавить лише кількість місць у списку, у яку Юля оцінить його слиняві поцілунки нижче пояса. Так само ведуть себе й інші колишні НУНСівці, які перекинулись на бік Юлі.

І, головне, перед Юлею стоїть складна дилема. Якщо вона не візьме оцей увесь непотріб у список – буде виглядати як остання падлюка, яка кинула напризволяще тих, хто у свій час за неї зрадив рідну фракцію. А якщо візьме – буде повною ідіоткою, бо від цих персонажів користі нуль, ні грошей, ні рейтингу, одні вимоги та амбіції…

Володимир Бородай

малюнок звідси

(11 голосів, середня оцінка: 4.82 з 5)

 Loading ...