До шатрів, що ховаються за мурами Нового замку в Кам’янці-Подільському, рухається загін яничарів. За прапороносцем та ватажком йде молодий турок зі списом, на списі голова запорожця з оселедцем та сумно обвислими вусами. Кілька подільських опришків-левенців в довгих свитах та постолах зупиняються, вражені зухвалістю османців. Буде битва? Буде, та не зараз. Ввечері. А поки що загони реконструкторів, які прибули на IV Міжнародний військово-історичний фестиваль Terra Heroica-2008, готуються до параду вулицями міста.








Living history в Старому місті

З цілої когорти фестивалів, які проводяться в Кам’янці-Подільському, Terra Heroica виділяється розмахом, географією учасників та резонансом. Кам’янець активно просуває себе як фестивальну столицю України, та про «Технопарки кам’яного періоду» й «Аквадроми» чули хіба в сусідніх областях, а от Терра є наймасштабнішим дійством в Центральній та Східній Європі, присвяченим відтворенню побуту XVII століття. (Скромні організатори дійства чудово знають, що воно є наймасштабнішим в Європі взагалі, але вони правда скромні, і цей факт особливо не афішують). Цього року на фестиваль, що проходив 3-4 жовтня, зібралися понад 400 учасників з Чехії (Magna Moravia, Altblau Regiment), Росії (Московские Стрельцы, «Рондашер»), Польщі (Regiment Krola Jegomosci, Lorica, Choragiew rycerstwa ziemi Lubelskiej,Arsenal, Zolty Regiment, Liga Baronow, Towarzystwo jazdy dawnej), Словаччини, України (Київський реєстровий козацький полк, Поддільська повстанська купа ім. Морозенка, Чигиринський полк, «49 орта», Перекопська Орда) й Білорусі. Крім реконструкторів-вояків були й реконструктори-музиканти: дивовижне київське тріо «Музичні асамблеї» брало участь в концертах хорового співу доби сарматизму, а на вечірній учті в Старій фортеці гостей звеселяли Rabussa (Чехія), Run, Spiritual Seasons й «Баскери» (Україна), Musica Radicum (Росія). В початковій програмі дійства значився ще й Олег Скрипка, та не склалося.

На волосині висів не лише приїзд зірки української сцени, а й саме дійство: фестиваль з кошторисом понад 300 тис гривень вимагає солідних спонсорських внесків, а пивний гігант Holsten, який допомагав раніше, в цьому році відзначився скупістю. Міська рада зібрала рестораторів і готельєрів Кам’янця і по-простому пояснила, що туриста треба не чекати, туриста треба підманювати гучними подіями. Ресторатори і готельєри зрозуміли – і в накладі не лишилися. Знайти вільні номери під час Терри Героїки було неможливо, а всі кав’ярні ще з четверга були заповнені чеськими мушкетерами, московськими стрільцями та іншим кольоровим реконструкторським людом.



Тонкощі середньовічної моди

Влада й справді старалася йти організаторам події назустріч. Старалася часом аж засильно. Для мера та його почту були виготовлені дорогезні шляхетські костюми (2 500 гривень за шати та ще близько 2000 гривень за шаблю на боку). В білосніжному чепчику красувалася запрошена на свято олімпійська чемпіонка Яна Клочкова. Денис Сілантьєв відзначив на Террі Героїці свій день народження – в образі козака.

А депутат від соцпартії пан В. вирішив з’явитися на свято справжнім гоголем і дістав десь рицарські лати XV століття. В такому вигляді, та ще й на квадроциклі, він мріяв відкривати парад учасників Терри, та був жорстоко висміяний отаманом Київського реєстрового полку, організатором фестивалю та автором ідеї Терри Героїки в одній особі, геральдистом Олексою Руденком.

Тут треба пояснити. Реконструктори — не самодіяльність, ці люди й справді знають про обрану епоху майже все. І кожна деталь їхнього одягу має відповідати букві Історії. Ніяких тобі синтетичних тканин, швейних машинок чи чоботів із секонд-хендів. Одяг шиється за старовинними лекалами, гудзики виготовляються за музейними зразками. Живуть реконструктори в наметах, відтворених за давніми гравюрами (у крайньому випадку підійде й великий військовий намет), сплять на сіні, їдять з дерев’яного та олов’яного посуду, а знайдений у таборі банан пояснюють дарунком від яничарів.

Тому-то київські козаки з деякою снобістською зверхністю дивилися на новачків фестивалю, групу «Запорізькі козаки» з Праги (Чехія): ну коли це, мовляв, козаки, в таких кольорових жупанах ходили? Яскраві хлопці з оселедцями та клеєними вусами, з булавами в руках, проте, подобалися публіці. До того ж, чехи й справді старалися: самі шили чоботи, самі вишивали (!) сорочки. А деякі невідповідності з часом минуться — це був все-таки дебют.

Битва, в котрій перемогли всі.

В усій красі реконструктори показали себе спочатку під час параду вулицями міста (хоча отці Кам’янця вийшли на перший план, заслонивши могутніми спинами навіть крилатих гусарів на конях), а вже потім на полі битви, під Замковим мостом. В минулому ті часи, коли реконструкторам для бою вистачало вузького Замкового мосту.

Минулого року дійство спустилося до річки, на приватні городи. Та цього року навіть це поле було тісне для майже 450 учасників битви. На майданчику збудували криті соломою українські хатки, команда піротехніків попрацювала на славу — і почалося.

Полум’я пожежі, гарматні постріли, зойки «поранених» і «вбитих», загін козаків з левенцями і стрільцями йде у наступ на польські позиції — враження, що переглядаєш кінострічку, що ожила.

Якби ще полем бою пересувалося трохи менше фотографів та операторів в цивільному, ілюзія була б повною. Хоча й так вражень від 35-хвилинної баталії багато, і вони чудові. Після бою мушкетер-киянин піддіває на шпагу забутий господарем городу, на якому точилася битва, кабачок, а учасник московської групи «Рондашер» схиляє коліно перед своєю прекрасною подругою, в руці замість букету велика капустина.

Все-таки така антуражність надає реконструкторському бою неабиякого шарму. Час підводити підсумки: убитих — нуль, поранених — кілька, але це лише легкі подряпини та неважкі обпіки, щасливих — 450 реконструкторів і кілька тисяч глядачів.

Хоча реконструкторам, на відміну від міської влади, про глядачів не йдеться. Вони роблять це не на публіку, а виключно для себе. Навіть якщо бою не побачив би ніхто з сторонніх, учасники дійства б не засмутилися. Вони — річ в собі, цілком самодостатні і цією самодостатністю задоволені. Місто намагається якось інтегруватися в їхні плани, вставляє в церемонію відкриття виступи дитячих хорів та менует в дивацьких костюмах, відкриває під «Терру» боулінг-клуб та виставки батального живопису, хоча потрапити в такт з Террою змогли хіба експозиція, присвячена історії фортифікації (підготовлена киянином Святославом Кузьмичем в нещодавно відреставрованій Казематній башті) та три фотовиставки, присвячені минулим фестивалям.

Далі будуть вечірні концерти середньовічної музики, фейєрверк на ратушній площі і вечірня учта в наметовому таборі.

Злива, яка перетворить табір на колекцію брудних калюж, змусить організаторів відмовитися від турніру лучників та урочистого закриття фестивалю. Що ж, вважатимемо, що фестиваль так і не завершився, він продовжується – хай і лише в пам’яті тих, хто був присутнім на Террі Героїці-2008.

Ірина Пустиннікова
фото автора

Сподобалося? Зачепило? Проголосуй за нас!

Обговорити статтю на Форумі »»