Коли я їхав до Будапешта, мені казали, що це дуже праве, ба навіть расистське місто. І справді, в перший же вечір ми потрапили на марш ультраправих, наковтавшись при цьому сльозогінного газу - про що я вже писав раніше. Втім, усе виявилося не так погано: і тут є багато дуже навіть адекватних людей. Власне, не знаю, чи зібралося б в Україні стільки людей на позапартійний мітинг проти дискримінації та насильства. Кажуть, це була найбільша непартійна демонстрація в Угорщині від часів повалення комуністичного ладу.

Організаторами виступили кілька десятків невеликих громадських організацій. Їм вдалося зібрати близько десяти тисяч людей на зібрання, приурочене до міжнародного дня ненасильства, під гаслом “За розмаїту Угорщину” (Tarka Magyar). Порахувати точно я не можу, але це була найбільша акція, на якій я був, з часів української “Помаранчевої революції”.

Серед організаторів дійства - багато угорських інтелектуалів, письменників, режисерів. Втім, під час збору на площі Deak Ferenc заявилися також і кілька “ультрапатріотів”, до яких одразу линули журналісти - отримати “протилежну точку зору”. З боку правих сил, правда, інтелектуалів було поменше.

Найбільше вражає в таких випадках поєднання насильницької ідеології, риторики ненависті з показною релігійністю. Як відомо, Бог є любов:

Тим часом на площі збираються все більше учасників демонстрації. Мушу сказати, я був приємно вражений. Якщо в Україні на мітинги проти насильства, расизму та сегрегації виходять переважно політизовані молоді люди - то тут можна було побачити звичайних угорців: сім”ї з дітьми, літніх людей. Втім, помітно було, що організатори, як би то сказати, “шарящі”. Хоча б із музики, яку грали під час збору: Чамбавамба, Ману Чао, Молотов:

Особливих промов ніхто не виголошував. Учасники підписували декларацію про те, що всі вони хочуть жити в Угорщині, вільній від дискримінації та всіх форм насильства. Найбільша група, що піддається дискримінації в цій країні - це національна меншина рома, або ж циган. Серед учасників можна було бачити представників рома, однак більшість усе ж становили якрах етнічні угорці. Й саме це не може не радувати.

За півгодини кілька тисяч людей вирушили в бік площі Героїв бульваром Андраші. Між іншим, саме на цьому бульварі, що входить до фонду Світової культурної спадщини, два тижні тому ми бігали між копами та ультраправими. І цього разу навколо теж багато поліції, над нами кружляє поліцейський гелікоптер.

Судячи з цілком цивільного складу публіки - копи охороняють не стільки довколишні вулиці від демонстрантів, скільки самих демонстрантів від можливого нападу з боку ультраправих. Дідусь із хрестом та біло-червоним смугастим націоналістичним прапором і далі йде поруч із колоною і по-християнськи матюкається, вимагаючи очистити Угорщину від зайд. Вже ззаду йдуть також кілька качків із подібними біло-червоними смугастими прапорами.

Втім, цього разу на них можна особливо не зважати. Люди сміються, йдучи собі бульваром Андраші, хтось грає на барабанах, хтось вмикає циганську музику, далі хтось запускає запис промови Мартіна Лютера Кінга. Колона розтягується більш ніж на кілометр. Так, за кілька годин ми повільно доходимо до площі Героїв, де й починається концерт.

Звичайно, така акція - не настільки захоплююча, як бої проти поліції та втеча від сльозогінного газу. Проте сам вид стількох людей, які вийшли просто щоб показати своє несприйняття дискримінації, не може не захоплювати.

Артем Чапай

поліція бдіт

сфінкс (у центрі фото)

один з організаторів - кажуть, відомий в Угорщині режисер

деяких плакатів я не розумів - але вони мені все одно подобалися

полювання на мисливців

Tarka Magyar

Обговорити статтю на Форумі »»