Привид ходить по Європі

А точніше - велосипед-привид. Можливо, багатьом вже давно відома тема. Є й привід - власне, історія Башкірцєва - що добряче «зачіпає». В принципі, інакше і не може бути, коли чиясь «помилка», недбалість або безтурботність коштує комусь іншому життя . Це тема, якій втрата актуальності навряд чи світить. Хоча б через те, що за кермом - скільки-б-то-не-було-колісного засобу - завжди будуть «реалізовуватися» як чесноти, так і вади людські.

Я особисто був свідком різних реальних і потенційних ДТП. Наприклад, часто йду додому через одне Т-подібне перехрестя. А тут - ситуація. На пішохідному переході - червоне світло. Через нього, маючи свою двохколісну «перевагу», хоче прослизнути один персонаж. Тільки от на той момент, будучи не на педалях, а стартуючи з ніг та незграбно виїжджаючи на зебру. Потенційний каліка. Що тут сказати? Принаймні, мав усі шанси стати калікою, якби водій, що здійснював в той час поворот, був би таким же «биком». А в новинах в той же вечір показували репортаж з місця одного ДТП. Коментар даїшника – водітєль грузовіка прі поворотє нє замєтіл вєлосіпєдіста. Типова ситуація. Хто частіше – велосипедисти чи автомобілісти – порушує правила? Звичайно, тут можна довго дискутувати, однак вразливішим все одно є той, хто крутить педалі.

Власне, на цьому і наголос. Про те, як зробити цей наголос, аби привернути увагу громадськості, йдеться в оригінальній статті. Її автор, недавно натрапивши на вело-привид (ghost bike), висвітлив і історію цього явища, і пов’язану з цим статистику.

Ідея щодо назви “Велосипед-привид” належить одному митцеві із Сан Франциско. Той, починаючи з 2002, розмальовував викинуті на вулицю “байки”, чи “ровери”, чи кому як більше подобається - і вивішував результати творчості на своєму сайті. Спочатку його дратувало те, що активісти «позичили» в нього назву «ghost bike», але це дрібниці. По суті, все почалося в 2003-му, коли один молодик побачив, як велосипедистку, що їхала по вело-доріжці, збив позашляховик. Хлопця це «зачепило». Згодом він на тому місці під покровом ночі поставив на прикіл розфарбованого в білий колір велика з табличкою «Тут збито велосипедиста». Ефект від «привиду» для самого ж хлопця був неочікуваним – водії часто пригальмовували, читаючи напис на велику. Пізніше він з друзями «припаркував» ще 15 таких привидів в тих місцях, де трапились подібні випадки.

В Сіетлі підійшли до проблеми ще конструктивніше. Розробили сайт, на якому була викладена карта міста з позначками над небезпечними для вело-любителів ділянками та перехрестями. В 2005-му на сорока найнебезпечніших місцях активісти встановили вело-привидів.

Це явище поширилося - як в Північній Америці, так і в Європі. Щоправда, з цим виникають і свої проблеми. В деяких випадках, як то в Лондоні, активісти зіштовхуються із забороною на встановлення «привидів» з боку місцевої влади. В інших випадках влада толерує такі самовільно встановлені знаки. Не обходиться і без вандалізму – в суспільстві не без виродків. Яким начхати на всілякі там громадські акції та їхню значущість…

Важко судити про те, чи прижились би такі «привиди» в нашій країні з огляду на «владу» і «вандалів». Втім, думаю, варто спробувати. А там – час покаже.

Руслан Гетьман

Сподобалося? Зачепило? Проголосуй за нас!

(10 голосів, середня оцінка: 5 з 5)

 Loading ...