Вечірня бійка почалася зранку.

У четвер п’ятій ранку 50-70 “молодиків спортивної статури” забезпечили проїзд будівельної техніки на територію студії звукозапису українського радіо. Будівельна фірма, за якою, подейкують, стоїть один із депутатів блоку Литвина, невідомими неправдами відхопила у студії звукозапису чималий шматок землі, і вирішила будувати там декілька висоток. Так кажуть місцеві мешканці – але в це складно повірити. Бо там лише круті схили, і над єдиним рівним місцем вже бовваніє більш ніж 20-поверхове дітище хворої уяви якогось архітектора. Будувати впритул до нього – означає не тільки руйнувати корпус студії звукозапису, але й робити підкоп під фундамент хмарочоса.

Працівники студії показували тріщини у їхній будівлі, які з’явилися після того, коли поряд з ними спорудили кілька висоток. Тепер же любителі високого поверху прийшли до них у двір.

Мешканці сусідніх будинків уже постраждали від ущільнювальної забудови. Один із будинків у настільки поганому стані, що там значна частина людей продає квартири. Інші побоюються, що наступна пара висоток знищить їх будинки повністю.

Тому вирішили боротися.

Кілька тижнів тому місцеві перегородили в’їзд до заднього двору студії імпровізованою барикадою з каміння. Будівельна компанія взяла час на роздуми – і спланувала захоплення. Було найнято не менше 50 чоловік – частково з охоронної фірми, частково – взагалі з вулиці.

Атакували рано вранці. Жителі, що спросоння повибігали на вулицю, зіштовхнулися з жорстким натиском. Людей розкидали, жінок побили (декого забрала швидка), бульдозером розчистили шлях для техніки.

Міліція спокійно стояла та спостерігала доти, поки не знайшла привід втрутитися на боці загарбників, нейтралізуючи особливо “буйних” місцевих.

Потім так само у супроводі охорони механізована колона відійшла – приблизно об одинадцятій.

Залишили кран і трактор, якісь матеріали. Зібралися розчищати схил і починати земельні роботи.

Але вранішню образу кияни не забули – влаштували другий раунд.

Ввечері, близько шостої, зібралося чоловік 50 – місцеві (жінки, чоловіки, літні люди), активісти “Збережи старий Київ” та члени загону ім. Кармелюка.

Спочатку вони відновили барикаду – для цього пожертвували двома металевими контейнерами для сміття з-під сусіднього з будівництвом будинку. Контейнери підкріпили камінням, склали туди дерев’яне сміття та запалили – символічний жест, щоб привернути увагу до беззаконня.

Весь цей час найняті охоронці забудовника юрмилися біля воріт будівництва, тривожно позираючи з-за них на те, що відбувається. Після того, як активісти відновили барикаду у вогняній версії, вони пішли на загін охоронців. Атакували камінням, і “спортсменам” довелося відступити на безпечну відстань від воріт.

Затріщав паркан. Його ламали руками та пиляли бензопилою. Побачивши, що атакуючі озброєні такою технікою, охоронці теж почали кидати каміння та палиці – своєрідний попереджувальний вогонь, щоб оператор бензопили до них не наближався. Злякалися.

Вони взагалі вели себе нахабно та інколи сміливо, але тоді справді дещо розгубилися…

Паркан зносили і кидали у вогонь. Демонтували і залізні ворота, і вивіску з інформацією про будівництво.

Нарешті, коли між протестуючими та охоронцями вже не було перешкод – сторони пішли стінка на стінку. Загін ім.. Кармелюка вишикувався в лаву, “спортсмени” також стали плече до плеча.

На цьому подальший перебіг подій доведеться перервати – в цей момент автора, що знаходився трохи осторонь фронту, схопили троє охоронців, повалили на землю і заходилися бити. Автор перервав спостереження за акцією та зосередився на захисті голови і відеокамери – в обох випадках невдало.

Після того, як стан нокдауну пройшов і можна було підвестися, виявилось, що камеру забрали, а між силами забудовника і киян стоїть тоненький кордон міліції. До цього вона стояла десь за спинами активістів – і, найімовірніше, бачила, як б’ють журналістів.

Камеру повернули лише після того, як міліція поставила охоронцям ультиматум – або вони її віддають, або усіх зараз запакують. Апарат повернули у жалюгідному стані та без касети.

Після бійки з’ясувалась сумна і незвична статистика – журналісти, які не втручалися у бійку і лише фотографували або здійснювали відеозйомку, постраждали значно сильніше за активістів. Поламали руку фотокору “Комерсанта”, репортер УНІАНУ отримав травми. Включно з автором – троє.

Серед активістів постраждав лише один – щоправда, істотно: йому в лікарні зашили розсічення шкіри на голові і дозволили поїхати додому.

Секрет такого співвідношення простий. Активісти здійснювали силовий спротив. А журналістів, які працювали поодинці та без захисту, було легко зробити здобиччю.

Але чому охоронці так ненавидять журналістів? Бо знали – ті фіксують їх власну аморальність. Власне, це і є непрямим визнанням своєї провини стороною забудовника.

Іще один висновок – дуже невигідно бути осторонь бійки, навіть якщо ти співчуваєш одній зі сторін. “Хату скраю” дуже легко зруйнувати. Як не дивно, безпечніше брати до рук зброю і воювати.

Ігор Луценко

фото з zaraz.org та saveoldkyiv

 

Сподобалось? Зачепило? Проголосуй за нас!

Обговорити статтю на Форумі »»