Дисбаланс – то є основний термін, яким в останній час закінчується пояснення всіх неприємностей в політиці, економіці, фінансах, енергетиці, соціальній сфері і т.д. А звідки і чому він раптом виник? У кінцевому рахунку, потрібно чи необхідно з ним щось робити? Спробуємо розібратися, що за цим ховається чи, скоріше, що ховають наші оракули.

Ахілесова п’ята української економіки

Протягом останніх чотирьох років всі ми зацікавлено спостерігаємо чергову фінальну частину газових переговорів між Україною та Росією.

Головне питання, яке хвилює учасників переговорів і сторонніх уболівальників – чи настане перехід на світові ціни у наступному році або взагалі коли-небудь потім?

Та тверезий погляд на цю неспортивну лихоманку наштовхує на неприємні питання, які вельми лякають. Що ж таки змінилось в економіці за останні чотири роки в очікуванні прийдешнього «апокаліпсису»? Скільки потрібно часу державі, бізнесу і простим громадянам для того, щоб відносно безболісно пройти цей неприємний перехід на світові ціни?

Середньоєвропейська ціна за 1000 кубометрів газу має збільшитися з 280$ у 2005 р. до 400$ наприкінці 2008 р. (прогнозна оцінка Газпрому), тобто - на 42,8%, або в середньому на 10,7% за рік. Середньоазійські експортери газу, починаючи з 2009 року, переходять на європійські ціни, а Росія планує щорічно збільшувати на 25% ціну за газ для свого населення, з метою переходу на світові ціни на внутрішньому ринку у 2012 році. Виникає природне питання, чи витримають економіка та населення України таке швидке зростання цін на енергоносії?

Зрозуміло, що перехід на світові ціни через невдалі переговори чи вимоги СОТ рано чи пізно відбудеться, і реформування економіки є неминучим. Перманентне відкладання та затягування реформ енергетичного і житлово-комунального комплексів, а відповідно і економіки загалом, вже становить загрозу економічній та національній безпеці держави. Для реалізації державної політики щодо цього реформування потрібен інструментарій, який би позбавив ризиків «шокової терапії» і «ручного управління».

Загальноприйнята світова практика управління економічними процесами в усталених чи перехідних умовах базується на використанні економічних розрахунків і балансових моделей. В енергетиці основним інструментом прогнозування, планування та управління є енергетичні баланси в натуральних і вартісних показниках. Для довідки: останній енергетичний (паливний) баланс України складався у 1990 р. за методикою планової економіки тільки в натуральних показниках у вугільному еквіваленті. За відсутності енергетичних балансів на територіальному, регіональному і загальнодержавному рівнях в принципі неможливо навіть казати про управління економікою, тимпаче під час перехідного періоду, який у нас ще попереду. Причина надзвичайно проста – відсутність державних методів і засобів збору первинних даних, необхідних для формування енергетичних балансів. Держкомстат офіційно своїм листом до Мінекономіки №08/2-1-3\77 від 12.05.2005 визнав, що «В країні відсутні нормативно-правова база, організаційні та методичні засади з питань перерахування обсягів палива та енергії з натуральних одиниць в умовні».

Як свідчить світовий досвід, система моніторингу індикативних показників і формування енергетичних балансів на державному рівні є обов’язковою умовою для створення і нормального функціонування ринку енергоресурсів та житлово-комунальних послуг.

Створення державного інструментарію індикативних показників і формування енергетичних балансів в натуральних і вартісних показниках нашими вченими і спеціалістами вже давно усвідомлена. Науково-технічні напрацювання та наявний в Україні потенціал дозволяють їм відповідально стверджувати про готовність впровадження системи протягом 3-5 років.До вищих керівників країни с 2000 року вже неодноразово доводилася пропозиція щодо впровадження Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та сплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги (ЄДСМ).

Інформація для роздумів

Наведемо недавню історію поневірянь проекту ЄДСМ у владних коридорах.

В результаті доручення Президента України Кабінету міністрів України від 23.09.2005 №001/49902-01 «Про створення Національної комісії з питань державного контролю за інформацією щодо всіх індикативних показників діяльності паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства України» був підготовлений та прийнятий Указ Президента України №1900/2005 від 31.12.2005 «Про створення Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів» (НАЕР). Одним з завдань, покладених на це агентство, було «створення державної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоресурсів, удосконалення системи обліку та контролю за споживанням енергетичних ресурсів».

Завдяки таким хитромудрим формулюванням було підмінено мету, завдання та функції не тільки Національної комісії по впровадженню ЄДСМ, а і, власне, призначення ЄДСМ. По-перше, були непомітно викривлені мета і завдання Національної комісії з питань державного контролю за інформацією щодо всіх індикативних показників діяльності паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства України, основною метою діяльності якої мало були методичне та інформаційне забезпечення впровадження і функціонування ЄДСМ. Замість того на НАЕР були покладені регуляторні функції щодо енергоефективності. По-друге, таємниче зникли основні функції системи моніторингу: відслідковування за постачанням, транспортуванням та сплатою за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги. Це нагадує старий анекдот про телеграму у центр – «Колгосп створено! Надсилайте колгоспників».

Протягом двох років діяльності НАЕР не було помічено будь-яких результативних дій щодо підвищення енергоефективності економіки. Про впровадження ЄДСМ і не йшлося, бо чиновники НАЕР не пристали навіть на знайомство із проектом ЄДСМ та його розробниками.

Тимчасом, критичний стан у паливно-енергетичному та житлово-комунальному комплексах поглибився і став загрозою не тільки для функціонування енергетики та ЖКГ, але і для національної безпеки держави. Розуміння ситуації, що склалася у 2006 році, призвело до усвідомлення на рівні законодавчої влади необхідності створення міжкомітетсько-урядової робочої групи із реформування житлово-комунального господарства. Вкотре прийшли до висновку щодо необхідності створення Національної комісії України з контролю за впровадженням, функціонуванням та удосконаленням ЄДСМ, як механізму виведення паливно-енергетичного та житлово-комунального комплексів з кризового стану. В результаті роботи міжкомітетсько-урядової робочої групи з реформування житлово-комунального господарства був підготовлений та ухвалений Верховною Радою України 17 травня 2007 року у першому читанні проект Закону «Про Національну комісію України з контролю за впровадженням, функціонуванням та удосконаленням Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та сплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги». Дуже важливою відмінністю при підготовці проекту Закону виявилось те, що під час політичного протистояння був досягнутий консенсус і авторами Законопроекту стали представники всіх фракцій і груп Верховної Ради України.

15 січня 2008 року відбулося розширене засідання Президії НАН України за участю Прем’єр-міністра України Ю.В. Тимошенко і членів Уряду з питання обговорення проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» та завдань наукових установ НАН України. До Уряду були передані підготовлені вченими Академії пропозиції з вирішення окремих актуальних проблем, зокрема з питань використання єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та сплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги.

Крім того, у листі № 267/48-1 від 15 січня 2008 року Прем’єр-міністру України Ю.В. Тимошенко Національна академія наук України підтримала пропозицію щодо створення ЄДСМ і зазначила, що її впровадження сприятиме реалізації Програми Уряду та забезпечить суттєвий вплив на рівень економічної, соціальної, енергетичної та екологічної безпеки держави. Національна академія наук України запропонувала при розробці, створенні та експлуатації вищезгаданої системи використати напрацьований Інститутом кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України, Інститутом економіки та прогнозування НАН України, Інститутом Науково-практичних розробок комплексних систем та провідних інститутів Національної академії наук України унікальний досвід та науково-технічні напрацювання.

У Верховну Раду України 11 березня 2008 р. внесено на розгляд у другому читанні законопроект №0954 «Про засади функціонування Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та сплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги».

На засіданні РНБО 30 травня 2008 року були ухвалені такі рішення:

- Рекомендувати уряду низку заходів з метою виведення із нарощуваної кризи внутрішнього ринку країни (відсутність чіткої і ясної програмної політики захисту внутрішнього ринку та його адаптації до вимог Світової організації торгівлі; відсутність скоординованості, а зазвичай і логіки, у врегулюванні найбільш вразливих аспектів внутрішнього ринку).

- Створити державну систему моніторингу показників енергоефективності.

- Забезпечити формування єдиного енергетичного балансу.

- Провести енергетичний аудит підприємств і природних монополій та ЖКГ.

На засіданні Опозиційного уряду України від 5 червня 2008 року було ухвалено рішення «організувати розроблення та впровадження моніторингу показників єдиного енергетичного балансу. До 01.07.2008 організувати розгляд Верховною Радою України проекту Закону України «Про засади функціонування Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування та сплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги»; …підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо переоцінки основних фондів всіх підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Розуміння і добра воля кардинально змінити ситуацію в енергетичному і житлово-комунальному комплексах демонструється всіма політичними силами. Питання не в тому, хто винний і що робити, а чи вистачить у них політичної мужності і волі для ухвалення важливого державного рішення незалежно від політичної кон’юнктури, та чи достатньо на це буде відпущено часу?

Гроші люблять тишу, тобто повну прихованість інформації. Енергетика і ЖКГ є основними джерелами тіньових доходів наших сіамских тройняшок: політиків, чиновників і бізнесменів. Тому ця тема була, є і буде дозволена лише для обраних (тобто для тих, до чиїх кишень спрямовані потоки коштів, які населення і підприємства сплачують за енергоносії та послуги ЖКГ). А іншим залишилося лише усвідомлювати, чому стан 50 найбагатших російських олигархів складає лише 35% ВВП країни, коли в Україні – 85% ?

А народ будуть регулярно розважати телевізійними шоу Савіка Шустера та іншими подібними на дуже актуальні теми: За якими слушними цінами Росія має постачати газ в Україну? Де потрібно будувати альтернативні нафто- і газопроводи? Як створювати альтернативні джерела енергії? Чи є газ на Марсі? Та багато чого іншого і перспективного. У нас і майбутніх поколінь чудове майбутнє, чи не так?

Автори:

Івлічев В.П., науковий співробітник Інституту кібернетики ім. Глушкова НАН України, головний конструктор проекту ЄДСМ;

Любаревич А.Ю., керівник групи розробників ЄДСМ Інституту науково-практичних розробок комплексних систем

фото звідси

Сподобалося? Зачепило? Проголосуй за нас!

Обговорити статтю на Форумі »»