Якось воно вийшло, що я дуже давно не читав книжок українською.Та і не українською. Знаєте, як воно бува в житті? То голова болить, то ремонт, то „човникування”, то спроби отримати медаль ім. св.Георгія по боротьбі зі змієм,

А тут такий піднявся галас про сучукрліт, що я зацікавився, не витримав і купив роман М.Бриниха „ Шахмати для дибілів”. Вирішив трохи себе відволікти від тяжкої буденності, а заразом ліквідувати надбану обставинами тимчасову неписьменність.
Купив. В анотаціі написано: класичний роман – містичний трилер - шаховий підручник О! Це добре! Пряма економія! Якщо книжку не губити, то ще є й можливість по ній навчити грати в шахи майбутніх онуків.

Почав читати. Читається легко. Часом занадто легко, і перлини авторських думок мають паскудну властивість пролітити повз свідомість читача.. Треба було їх винести у кінець книги. Або іншим шрифтом виділити. Щоб краще у голові трималися, без зусиль!

А чому роман легко читати? Бо його написано спеціальним діалектом. І не суржиком, і не українською. Це така нова мова – укролбанська! Нею більша частина українського сегменту ЖЖ написана. І сам автор роману має звичку в ЖЖ ж звернутися укролбанською до своїх краян з недільним закликом до покути, або переконує усіх, що Василь Іванчук шаховий геній. Між цими двома напрямками просвітницької діяльності доктора Падлюччо я ніяк не можу побачити взаємозвязку. Може і автор не бачить, але пише. То й набив собі руку, а потенційниму читачеві роману – око.

Так от… і я з набитим оком почав читати. А воно виявилося про політику! Якщо уважно прочитати зміст:

Дебют Арангутанга – ясне діло, це про перший президентский термін!

Дебют Гроба – це про другий

Дебют Андерсена – про вплив США

Дебют Альохіна – про дії Російської Федераціі

І все таке інше. Боюсь і перераховувати, бо коли пан Наливайчено дізнається про це, а ще й про премію, яку отримав роман на „Коронаціі слова-2008″, то буде усім: і письменнику, і видавцеві, і читачам, і тім хто поруч стояв!

Може, це в мене враження не від роману? А від газет, сайтів новин і каналу „Рада”?

Може воно треба зменшити патологічну пильність, і ще раз, вже з розетки вимкнути телевізор, і почитати М.Бриниха більш уважно? Бо у романі він майже про все на світі сам з собою веде діалог, а про коаліцію БЮТ+ПР там нічого нема!

Бо якщо читати Бриниха і продовжувати слідкувати за електорально–політичним процесом, то літери забудеш, а то й залишків розуму позбудешся. А цим виборам кінця і краю не видно. Та воно вже починає набридати за 4 роки. Це, як той відомий роман, що я пробував читати ще у своїй передостанній інкарнаціі. Джойс „Уліс”. Але потік свідомості у нашій політиці ціклічно зведений до розмірів трамвайного талону : ХТО КОГО ПЕРШИЙ НАДУРИВ!

А тема „сучукрліту” для мене виявалася новою… Якщо чесно, то я ще рік тому про неї не мав ані найменшого уявлення. А воно несподіванно виявилося цікавим. Аби тільки і тут не лаялися по-спражньому, бо параної достатньо і без цього.

Доктору Падлюччо хочу традіційно порадити: Афтар пєши исчо! Не охоплені такі важливі теми, як… Усьо! Мовчу! Не фатало ще мені на старість ганьби піддатися спокусі зануритися у сарагасову калабаню „ автохохлосрачу” по сучукрліту.

Тарас Плащевский

фото звідси

Обговорити статтю на Форумі »»