Про політику та рибалку

Огляд новин за 16.09

Ета пєсня хараша, начінай сначала. Україна знову має нагоду з непідробним інтересом спостерігати традиційну народну забаву під назвою «створення коаліції». Головний лейтмотив цієї розваги полягає у пошуку відповіді на одвічне запитання «як об’єднати необ’єднуване», або, як казав класик, «впихнути невпихуєме».

Головні дійові особи – наші лідери зі своїм почтом, спонсорами та амбіціями. Шо характерно, участь у цій прецікавій забаві вимагає від гравців трошечки брехати і переступати через раніше проголошені принципи та колишніх друзів. Бо якщо подивитися уважно – за теперішніх умов у Верховній Раді просто фізично не може бути іншої коаліції, окрім тої, яка нині наказала довго жити. Звісно, за умови, що усі політичні сили чітко дотримуються своєї ідеологічної лінії. Тому і виходить на перший погляд, що це не парламент, а якась кунсткамера.

Однак справа тут набагато хитріша. Для початку варто сказати, що у жодної представленої у Раді політичної сили немає ніякої ідеології. «Ідеали Майдану» або «справедливість, за яку варто боротися», не кажучи вже про «томущолідєр» - це не ідеологія, а передвиборчі тези кандидатів. Є, правда, комуністи, але вони мають такий самий стосунок до захисту прав трудового люду та загалом комуністичної ідеології, як компанія «Систем Кепітал Менеджмент» Рината Ахметова – до «Капіталу» Карла Маркса.

Але це – таємниця. Виборцю про це краще не знати. Нехай лохторат думає, що він обирає лівих чи правих, або й центристів. Тому наші політичні сили докладають усіх можливих зусиль, аби в уяві електорату асоціюватися із якимось напрямком політичної думки. Хтось вступає в Соцінтерн, хтось тусується із європейськими центристами і т.п. Вони – як рибалки: хтось прийшов з вудкою ловити карасів, а хтось буде - щуку на блешню. Риба, звісно, ми. І з рибою не радяться, як її приготувати, бо це нонсенс. Але коли приходить отакий критичний момент, і на березі зібралося кілька рибалок – між ними починається гризня за те, кому скільки риби належить і якої, а отже – хто з них самий крутий і вправний. Що характерно, і серед рибалок, і серед політиків найчастіше цей статус отримує найбільший брехун, якому вистачило нахабства розписати свої подвиги у минулому та плани на майбутнє («я позавчора акулу у ставку зловив, на хліб – невеличка, метрів десять, а завтра її маму зловлю» та «за мого керівництва водка коштувала копійки, а ВВП не знали куди дівать, і далі буде ще краще»).

Із цієї ситуації є два виходи. Або рибалки домовляться та вирішать кому, чим і з ким ловити (політики у такому випадку забувають про свою партійну так звану ідеологію). Або будуть і далі битися між собою. Для риби ж – немає жодної різниці. Бо будь-яка бійка між тими, хто на березі, закінчується тим, що приходить ще один риболов із тротиловою шашкою. І тоді хана усім. Саме тому розумна риба обирає не спосіб, у який її спіймають та приготують, а рибінспектора. Або хоча б – невеличке лох-неське чудовисько, яке може вилізти на берег і наваляти усім цим нахабним рибалкам люлів.

Володимир Бородай

фото звідси

(9 голосів, середня оцінка: 4.78 з 5)

 Loading ...