Ментальний апартеїд. Мовно-національне питання в Естонії.
Тетяна Монтян // 8 вересня 2008
Ментальний апартеїд. Мовно-національне питання в Естонії.
«Знаєш, я ніколи не спав з жодною естонською жінкою!» - зізнався мені після суттєвої дози алкоголю російськомовний (з пристойним знанням естонської, ага) громадянин Естонії, корінний мешканець Таллінну. Оскільки цей 30-річний мужик був високим, струнким, накачаним та реально симпатичним, фінансово та інтелектуально спроможним, і відверто не виглядав страждаючим на брак жіночої уваги, це зізнання мене просто шокувало. «ЧОМУ?!» - запитала його я. «Ну… шльондр, яких і серед естонок, зрозуміло, вистачає – я не трахаю принципово, а нормальні жінки надають перевагу і серйозним, і навіть ні до чого не зобов’язуючим стосункам - зі своїми. Тому якось і не склалося. І таких, як я – багато. Ну, щоби з жодною – це рідкість, звісно, але в цілому… Не хочуть вони нас. Ну, хіба що когось відвідає палке, непереборне кохання – тоді, звісно, людям на все начхати, але ж це завжди рідкість. Щоправда, у російськомовної жінки більше шансів переспати з естонським мужиком, ніж навпаки, але не набагато. Ось якось так».
Такі стосунки між «росіянами» (до яких тут зараховуються за дефолтом всі неестонці) та естонцями - в усіх аспектах, а не лише в сексуальному. Фактично, дві громади, розподілені за мовно-національною ознакою, існують в «паралельних світах», які практично ніколи не перетинаються. У естонців майже немає друзів-«росіян», і навпаки. Вони читають різні газети, різні сайти/форуми і дивляться різне телебачення. Вони не працюють і не відпочивають разом. Вони не спілкуються «по душах» і навіть вже не лаються. По відношенню одне до одного вони – ввічливі, максимально відсторонені сусіди, що уникають будь-яких контактів, крім «технічних», мінімально необхідних. Навіть не знаю, чи є ще десь у світі подібний феномен.
«Росіян» в Естонії дуже багато – десь 30% відсотків від 1 400 000 населення. При цьому Нарва – це майже на 100% «російське» місто (біля 3% місцевих естонців – це муніципальні та інші держслужбовці, бо неестонцю на держслужбу потрапити нереально через недостатнє знання мови), Таллінн – на 40% «російське» місто, в той час як в Тарту чи в Пярну російської мови не чути взагалі. Але естонські «росіяни», як на мій «незамилений» погляд – не мають нічого спільного (крім мови, звісно) зі звичними нам росіянами з Росії та інших пострадянських республік, і нічим не відрізняються від звичайних собі європейців. Немає в них ніякого совкізму, так характерного для пострадянських людей. Натомість є культура поведінки, коректність, спокійний, неконфліктний характер, а головне – повага до права власності та розуміння того, що кожен – сам коваль свого щастя, а для того, аби краще жити – треба краще і більше працювати.
І навіть незважаючи на це – ментальний апартеїд існує, і визнається обома «спільнотами» найприйнятнішим варіантом співіснування. Дивина! І естонці, і «росіяни» розповідали мені, що був, був у них період майже тотальної, жагучої ненависті – в далеких 90-х: «Тибли» (від слів «Ти, бля!», ггг), валіть в свою немиту Расєю!» або «Чухонці вошиві, самі валіть куди хочете! Це – така сама наша батьківщина, як і ваша!». Але цей період продовжувався відносно недовго.
Обидві сторони висловлюють припущення, що «неоголошене примирення» сталося від загального урозуміння того простого факту, що ніхто вже нікуди не подінеться, і приблизно 100 000 «росіян», які таки виїхали на історичні батьківщини чи далі, на Захід – це все. Всім іншим таки доведеться жити разом, а оскільки «росіяни» ніколи вже не стануть естонцями, а естонці – росіянами, то хай вже так і буде. Ну, то чому б і не зробити співіснування максимально безболісним для обох «спільнот»? Тим більше, що ділити, власне кажучи, нічого, бо проблеми у всіх спільні, однакові та абсолютно стандартні: робота, зарплатня, власність, ефективність державного та муніципального управління – все, як і у всіх, у будь-якій країні.
Для мене було справжнім шоком дізнатись, що в Естонському парламенті з 101-го депутата – лише декілька «росіян», які, між тим, досконало володіють естонською – на рівні, достатньому для ефективної роботи над законопроектами. «Тому що наші «росіяни» не голосують за «російські» партії – вони у нас в маргінесі», – пояснили мені цей феномен естонці. – В свій час «російські» партії пересварилися між собою, перелаялися на ґрунті «у кого щі автентичніші», і з тих пір виборці-«росіяни» просто їм не довіряють!». «Так, це правда! – підтвердили мені «росіяни». Пішли всі ці «расєйські» політикани в пєнь! Ні на що конструктивне вони виявилися нездатними, а тому ми в основному голосуємо за естонських помірних – центристів. А що стосується оголтілих націоналістичних естонських партій, то вони теж зараз в маргінесі! Від них залишилося лише «драконівське» мовне законодавство, і «пєрєгіби» трапляються інколи і зараз, але в цілому… все вже затихло».
Рівень формалізації власності в Естонії стрімко наближається до 100 відсотків, практично вся земля приватна, кадастри (обліковується лише земля, яка – єдина – вважається справжньою нерухомістю, а будівлі – то так, скороминуще доповнення до землі) відкриті, тендери загальнодоступні та некорупційні, бюджетний процес прозорий, а отже красти немає звідки. Тому ніяких гопніків серед естонських депутатів всіх рівнів в принципі не може бути, бо що ж їм там робити?! 
«Слухай, зітри нарешті з обличчя свою захоплену усмішку та підбери щелепу з підлоги, - жартували зі мною співбесідники. – Проблем у нас тут – неміряно! «Тибли» таки існують, причому в обох «спільнотах» (і дійсно – побухати естонці полюбляють приблизно так само, як і «росіяни», і на вулицях Таллінна достатньо смердючих, жахливих бомжів), «совка» в усіх його проявах – також достатньо, особливо серед робітничого класу середнього та старшого віку, рівень безробіття доволі значний, ринок нерухомості просів, банки відсоткову ставку підняли з 3% до 6%, грошей як в державному, так і в муніципальних бюджетах – не вистачає багато на що…» Ну, що я могла їм відповісти?! «Мнє би ваші проблеми, Маріванна!», звісно.
ЗІ. Підлітки обох «спільнот» значно менше переймаються «апартеїдом», ніж їхні батьки, крім особливо затятих, звісно. Вони вже значно краще спілкуються між собою, і чим вони молодші – тим вужча прірва між ними. Їхні діти перейматимуться такими дріб’язками ще менше, а онуки – і поготів. Висновок: Всі проблеми, навіть такі гострі, як мовно-національні, обтяжені багаторічною взаємною ненавистю – можна і потрібно вирішувати. Головне – відпочити від безумних мрій вирішити їх «на арапа» і просто мати терпіння. Та розуміння банальної істини: всі ми – просто люди, і – перш за все люди. А вже потім – естонці, «росіяни» чи папуаси.
Тетяна Монтян
Сподобалося? Зачепило? Проголосуй за нас!
Читайте також попередній матеріал з Естонії: “Сувора виробнича тема”
Обговорити статтю на Форумі »»
(33 голосів, середня оцінка: 4.61 з 5)
Loading ...
Вот тепер тебе люблю я, сильно Вас січас ціню я, наконец то Ві Танюля, Мойдодіру угоділ… Вибачайте за щирий єкспромт. Це від душі! Але…
Можемо спорити на 5 гривень, що за добу у коментах ми побачим усьо!
І з боку авторки теж.
ПС. А хто у нас сьоні поміркований?
8 вересня, 2008 о 21:09Поки що, крім вас - ніхто не прокоментував
8 вересня, 2008 о 21:11Здається, вперше в житті я про це шкодую…
Таня відкриває для себе омериґу
Невже це не загальновідомо?
8 вересня, 2008 о 21:35У кожної людини - своє “загальновідоме”. Розпонтувався тут.
8 вересня, 2008 о 21:40Особливо картинка хороша!
8 вересня, 2008 о 21:42крім вас - ніхто не прокоментував
1.Исчо нє вєчір
2.Тре було писати російською…і тоді набігло б, б….. !
ПС. Так Ви такі скажітє…Хто в нас самий зараз поміркований? Для прискорення процесу європізаціі…
8 вересня, 2008 о 21:47Або давайте я спробую вгадать.
1.Мумія Мороза?
2. Вовчик -Литвин-приміряючий?
3.ЄЦ??
Нікого поміркованого не знаю. Наших палітєгів такі питання всерйоз не цікавлять - вони їх юзать виключно для того, аби попєаритись.
8 вересня, 2008 о 22:09давайте поміняємо їх на поміркованих підлітків - гірше не буде
8 вересня, 2008 о 22:23Дякую, Тетяно, за текст! Давно такого дорого не читав
8 вересня, 2008 о 22:31Менуточку! Не будемо брать до уваги ПР і їхнього лідера. Вони у питанні Цхінавалі проявили знову себе на 200% як потвори і збоченці. А Кисєльов кричав у Раді: Далой Огризка! Он берьот с сабой в Маскву пєрєводчіка…
І Ондрійович трохи передав куті меду.Хоч взагалі позиція і патриотична і кумівська.
А Йуля такий-сякий, а розум і проявила. Воно й вийшло - ситуативна поміркованість. І рибку с*єла, і не надулася. Ви її
8 вересня, 2008 о 22:36не любите, а вона бали набирає!
;==)
Надо мне съездить в Эстонию. А то шото не верится!
8 вересня, 2008 о 22:50а как оно может быть по-другому?
8 вересня, 2008 о 22:57У них - толерантность, вежливость, уважение к собеседнику. У нас - продажность, предательства, лживость, хамство. Они в Европе. А мы ……
9 вересня, 2008 о 0:29>Натомість є культура поведінки, коректність, спокійний, неконфліктний характер, а головне – повага до права власності та розуміння того, що кожен – сам коваль свого щастя, а для того, аби краще жити – треба краще і більше працювати
Оце головне, щоб країна рухалася вперед…
9 вересня, 2008 о 10:14Дмитро: А в них термін знаходження під вартою був у 2 рази коритший…
9 вересня, 2008 о 10:46зі слів моїх триюрідних сестер,приблизно так само і в латвії.
9 вересня, 2008 о 14:50автохтони та “понаєхавші” мирно співіснують особливо не перетинаючись.
всюди, і тут, до цього йде, хоча і з різною швидкістю
9 вересня, 2008 о 15:20Якщо “переносити” ситуацію на майбутнє України (більшість це робить більшою або меншою мірою, усвідомлюючи чи ні), слід не забувати такі, наприклад відмінності, як відчутно менша кількість “понаєхавших” (якою хто з них мовою говорить - друге питання), значно менша різниця між мовами, менша різниця між культурами (як за “змістом” так і (великою мірою) за “рівнем”).(Слова “великою мірою” відносно “рівня” культури хай сприймає собі кожен як хоче - а про доречність згадки про той “рівень” хай судить, спробувавши порівняти чи то Балтику з Московією, чи зверне ще раз увагу на порівняння авторкою естонських “рускіх” із “класичними” “совками”)
9 вересня, 2008 о 15:21Я казала про совкізм як такий, безвідносно до національностей. Совків-естонців там теж вистачає.
9 вересня, 2008 о 18:40(до 9 вересня, 2008 о 15:21) Так, саме це Ваше спостереження про “якісно новий рівень” homo-soveticus’у (мішанини, званої “русаками” чи ще як), що цілком “європеїзувався” у Естонії (що вже й мало - а чи й нічим, “як люди”, - не відрізняється від естонців) я й мав на увазі. (Чогось нещодавні погроми там згадалися саме зараз, як писав цю репліку - не раніше, коли, скажімо, читав статтю)
9 вересня, 2008 о 20:16>Не хочуть вони нас.
добре, що хоч один нарешті доглипав ..
10 вересня, 2008 о 3:52Я бы разместила у себя на страничке эту статью. Но, думаю, многие не поймут украинского, а очень хотелось бы, чтобы прочитали все и поняли, что эта проблема имеет решение.
10 вересня, 2008 о 14:45Если есть вариант на русском - скажите, пожалуйста, где. Спасибо.
“Але естонські «росіяни», як на мій «незамилений» погляд – не мають нічого спільного (крім мови, звісно) зі звичними нам росіянами з Росії та інших пострадянських республік, і нічим не відрізняються від звичайних собі європейців. Немає в них ніякого совкізму, так характерного для пострадянських людей. Натомість є культура поведінки, коректність, спокійний, неконфліктний характер, а головне – повага до права власності та розуміння того, що кожен – сам коваль свого щастя, а для того, аби краще жити – треба краще і більше працювати.”
Вспомнил события, связанные с “бронзовым солдатом”. Чем те участвовавшие в известных событиях “эстонские русские”, которые по мнению автора, с “культурой поведения” и “неконфликтным характером” отличаются от активистов мадам Витренко? Ничем.
10 вересня, 2008 о 16:282 Ника Фадеева: Я перекладу спеціально для вас
2 Виталий: Можливо, це переверне вашу свідомість, але серед мародерів було порівну естонців та “росіян”. Бо бидло - явище інтернаціональне, на жаль ;(
11 вересня, 2008 о 20:42“бронзовый солдат”” и история вокруг него - прямое попадание по яйцам ращистской полу-империи…
11 вересня, 2008 о 21:47Можна і по-іншому висвітлити:
30 вересня, 2008 о 20:101. Більшість бомжів - російсьомовні (якщо не всі - немає бажання перевіряти).
2. Підлітки знаходять спільну мову, бо вона у них вже є - естонська (завдяки “драконячим” законам, усі знають що краще мову знати.)
3. І таки-да, росіяни зовсім інші. Я б не асоціювала їх з європейцями. Вони просто не такі зарозумілі як в Україні. (Співставте два попердніх спостереження і стане ясно чому - нема сенсу вимахуватись)
Це я просто в контексті пошуку шляхів для України, де де-хто виліз наголову і нема на то ради
Мешкаю понад 20 років в Таллінні, люблю та поважаю як країну , так і народ. Прочитавши Вашу статтю, зазначу, що Ви все ж таки ідеалізуєте естонських росіян. Так, вони вже не ті, що в Росії, але ой як далеко ще їм до європейців. Ви, напевне, просто не з тими спілкувалися. І не було 50 на 50 під час бронзової ночі, а левова частина була російскомовною. Це Вас ввели в оману. Якщо бажаєте отримати ще долю інформації про російськомовних естонців, зайдіть на один з найпоширеніших сайтів http://www.rus.delfi.ee і почитайте коментарі до гострих політичних (та й не тільки) подій. І Ви проникнетеся духом…. І оптимізм Ваш стане трішки меншим, на жаль…
10 жовтня, 2008 о 10:56