Казка та што дєлать, шеф? (с)

Огляд новин за 5.09
Наша політика з кожним днем набуває все більш виразних ознак казки. Бо чим далі, тим страшніше. І страшніше не тому, що оце вовтузіння під куполом має якесь вирішальне значення для долі нашої держави. Адже від переміни місць доданків сума не міняється, і як би ми не називали лайно – воно таки лайном і залишиться.

Тобто – хто б не виплив нагору нашої влади, а все одно «ми в глубокой ж..пе», як співав світлої пам’яті Єгорка Лєтов. І, головне, згідно із основоположним законом життя, випливе нагору той, хто за усіма ознаками найбільше відповідає змісту тієї консистенції, яка не тоне. Але страшніше стає від того, що ці маразматики вже геть втратили голову і здоровий глузд, ошалівши від нечуваної нагоди натворить ділов. Вчора БЮТ із Партією регіонів у розгнузданому пориві братньої любові почали мочити усіх і вся, нагадуючи екзальтованих і помішаних на зброї маніяків, яким до рук потрапив крупнокаліберний кулемет. І під першими ж чергами полягли міністр закордонних справ Огризко та міністр оборони Єхануров. Їх викликали на килим через те, що американський катер берегової охорони заходив без дозволу до українського порту. І мало хто сумнівався, що з того килиму обидва попрямують у відставку. Однак сьогодні вияснилися прецікаві обставини цієї справи. Виявляється, коні не винні, як писав класик. Бо дозвіл на перебування в українському порту у американського судна був. Ще 11 серпня Міністерство закордонних справ звернулося до уряду із проханням дозволити захід «Далласу» у територіальні води України із неофіційним візитом. «Надання дозволу погоджую» - саме таку резолюцію під цим листом поставили у Кабміні, і підписав її особисто Олександр Турчинов. Коментарі, як кажуть, зайві.

А між тим, сталися дві важливі події, які дозволяють припустити, що Юлія Тимошенко може повторити долю Олександра Мороза. Перша з них – учора увечері. Лідер комуністів Петро Симоненко заявив, що ноги його у коаліції з БЮТ та Партією регіонів не буде. Зараз вже не важливо, чи то на коммі натиснув їхній спонсор Григоришин, який має давні зв’язки із Балогою, чи то просто полум’яні ленінці не схотіли грати роль статистів на цьому празніку жизні. Але ідея коаліції, яка, за задумкою Юліних піарщиків, об’єднає Україну («Схід і захід разом» - вам це нічого не нагадує?), починає тріщати по всім швам. Сьогодні ж так само Литвин і його команда демонстративно на знак протесту залишили залу парламенту. Звісно, у БЮТ і ПР коаліція вийшла б і без оцих усіх сумних клоунів, однак злиття «білих» із «блакитними» у довгому пристрасному політичному поцілунку буде занадто очевидним навіть для відомих своєю сліпою закоханістю у кумира прихильників Тимошенко. З іншого ж боку, Ющенко, відчувши нервозність у діях Юлі та оцінивши деяку безвихідь у її перспективах для маневру, почав тиснути зі свого боку. Він поставив їй ультиматум: повернення до коаліції з НУНС можливе, але за умови, що Тимошенко висловить свою позицію з приводу подій у Грузії та погодиться відмінити усе, що наприймала у парі із Януковичем. З цього можна зробити висновок, що Ющенко насправді не дуже хоче нової «демократичної» коаліції, бо виставлені ним умови занадто тяжкі, щоб Юля на них погодилась – для неї це буде не просто поразка, а гучне публічне фіаско. І, головне, Тимошенко б зараз, може, і рада була б розрулити головняки, яких сама ж навигадувала, але «і там гаряче, і тут боляче». Подальше зближення із «регіонами» може для Юлі означати другу ходку на нари – а вона зараз не у тій ситуації, щоб перевіряти, наскільки її виборець добре сприймає співпрацю із януковичами, яким, як казала не раз сама Юля, тюрми. З іншого боку, підняти лапки догори та йти здаватися Балозі у полон – це теж повний крах усіх надій і сподівань. Што дєлать, шеф, што дєлать? (с)

Володимир Бородай