Аркадій Корнацький: «Це політики не повинні займатися бізнесом, а не бізнесмени політикою»
Інфопорн // 4 вересня 2008
Аркадій Корнацький: «Це політики не повинні займатися бізнесом, а не бізнесмени політикою»
Аркадій Корнацький свого часу став одним з великих українських землевласників. На початку 2000-х Леонід Кучма дозволив селянам продавати сертифікати на землю - а потім сам же намагався відібрати у Корнацького землі, які той придбав у селян. Зараз Корнацький працює заступником губернатора Миколаївської області. Він є автором винаходів, захищених міжнародними патентами, виступає проти мораторію на продаж сільськогосподарських земель та пропонує провести нову земельну реформу. Днями Аркадій Олексійович приїхав до Києва для участі у ток-шоу на одному з українських телеканалів на тему земельних реформ. Попри брак часу, він по старій дружбі погодився дати інтерв’ю «Інфопорну».
-Зараз ми можемо спостерігати протистояння по лінії Секретаріат президента-Кабінет міністрів. Губернатори теж, хочеш не хочеш, змушені брати участь у цьому протистоянні і займати чиюсь сторону. На чиєму боці Миколаївщина?
-Я не визначав би таким чином дії Секретаріату та Кабміну. Кожна із цих гілок державної влади просто виконує свої функції. Президент виконує свої функції стосовно Кабміну – йому належить право керувати урядом, і він це робить. А КМУ втілює у життя укази президента та РНБО. Тому я не говорив би про протистояння у тому сенсі, як робите це ви. Протистояння – це явище, притаманне стосункам влади із опозицією. А всередині влади – це своєрідне виконання функцій. Я бачу ці події у іншому світлі. Ви бачите розділення губернаторського корпусу, а я не вбачаю цього, хоча всі губернатори до приходу на держслужбу належали до тих чи інших політичних партій. Тому дехто симпатизує опозиції, а інші владі. Миколаївщина є винятком у цій схемі, бо керівник обласної державної адміністрації (Олег Гаркуша – ред.) є представником Народної партії Литвина. І він, можливо, є одним-єдиним серед усіх губернаторів посадовцем, який наочно демонструє стиль та методи керівництва областю, притаманні періоду президентства Кучми. Хоча і, так би мовити, модернізовані. Якщо за Кучми говорили правильні речі стосовно реформування економіки, але робилося усе навпаки – інтереси держави та народу не дотримувалися, то тепер промови та лозунги ще більш правильні, але, як і раніше, на ділі це пусті слова. Тому, розмірковуючи над феноменом рішення про призначення представника Народної партії керівником Миколаївщини, я схильний до думки, що це геніальний політичний крок. Його прихований зміст полягає у тому, щоб люди мали наочний приклад кучкізму і не забували про те, що його вже нема.
-Тоді пряме уточнююче запитання: як ви ставитесь до губернатора Миколаївщини?
-Я засуджую кучмізм як стиль державного керівництва. І не з особистої антипатії до Кучми чи Литвина, а виключно через об’єктивні наслідки їхньої роботи, які бачать усі – у що перетворено потужну економіку країни та сільське господарство зокрема. До цього левову частку зусиль доклали саме представники Народної партії, яка спочатку називалася Аграрною, потім Народною аграрною, а вже потім просто Народною. Але я не єдиний, хто з цілком об’єктивних причин називає її антиНародною. Село розвалили та розікрали якраз ставленики цієї політичної сили. Особиста роль Литвина взагалі видатна. Мораторій на ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення – це його дітище. Він шкодить селянам і селу взагалі. Крім того, наприкінці 2004 року Литвин доклав титанічних зусиль, щоб внести до Земельного кодексу поправку про визнання недійсними усіх угод щодо розпорядження селянами своїми паями.
-Зараз у нашій владі йде дискусія щодо того, кому мають підпорядковуватися губернатори – президенту чи голові уряду. Що ви думаєте з цього приводу?
-Губернатори мають підпорядковуватись і президенту, і Кабінету міністрів. Бо і президент, і уряд мають бути однією неподільною гілкою виконавчої влади. Відсічення у президента повноважень створило у одній гілці влади два центри впливу, а це, як ми бачимо, не є добре.
-Як ви вважаєте, губернаторів на посаду потрібно обирати, як в США, чи призначати, як в Росії?
-Усі виборчі системи є гарними і демократичними, але доцільними лише у країнах із сформованою традицією демократії. У недорозвинених демократіях вибори перетворюються на антинародний та шкідливий спосіб призначення вищих посадових осіб. Бо ще не сформовано громадянського суспільства, нема відповідного менталітету у народу. Тому за виборами у таких суспільствах до влади приходять пройдисвіти або ті, у кого є гроші. Це наочно показує досвід українського місцевого самоврядування. Воно є антинародним, бо дозволяє потрапляти до влади випадковим людям, і тим, хто не відповідає критеріям суспільної потреби.
-Як ви оцінюєте роботу уряду Тимошенко?
-Загалом як успішну за тих умов, за яких він працює. Але як помилкову та недостатню у багатьох життєво важливих питаннях. Наприклад, стосовно агропромислової галузі – славнозвісні дотації сільгоспвиробникам. Вони видаються за компенсаційним принципом. Сільгоспвиробники повинні залізти у борги, потім сплатити відсотки за борг, а тоді вже держава, можливо, частину відсотків компенсує. Або, наприклад, дотації на посів озимих – на тій же основі. Постанову Кабміну прийнято у лютому-березні, заявку на отримання компенсації виробники повинні подати до 1 квітня, зібравши величезну кількість довідок, взявши зобов’язання 20% врожаю продати державі та застрахувати посіви. Оскільки термін для подачі заявки малий, а умови про страхування та обов’язковий продаж зерна державі багатьох не влаштовують, заявки багато сільгоспвиробників не подають. Зате через місяць після закінчення строку подачі заявок Кабмін знімає вимоги про страхування та продаж, але термін подачі заявок не продовжує. Тому більшість виробників цю допомогу отримати просто не можуть. Миколаївщина, наприклад, отримала з держбюджету 36 млн. грн. на компенсації. А заявки на отримання вчасно подано на 25 млн. грн. Решта грошей залишилися не витребуваними. Крім того, великою проблемою у роботі уряду є так звані «порядки». Це підзаконні регуляторні акти, за якими сільгоспвиробники можуть отримати державну допомогу. Вони дуже складні та забюрократизовані. Тому отримати компенсацію – це мало не подвиг.
-А як щодо квотування експорту?
-Квотування – це антиринкова практика, яка не повинна мати місця у роботі уряду. Її наслідками є корупція та деформація зернового ринку. Квотування призводить до затоварювання внутрішнього ринку, як було цього року внаслідок квотувань у минулому. Зерно не було продано, і не були звільнені зерносховища, елеватори для прийому нового урожаю. Це спричинило катастрофічне зниження цін на зерно і як наслідок – тяжке фінансове становище сільгоспвиробників.
-Що ви, як сільгоспвиробник, чекаєте від вступу України до СОТ?
-Внаслідок вступу до СОТ наше сільське господарство повинно отримати багато стимулів та ресурсів для розвитку та зростання. Це можливо за умови, що уряд не повторюватиме негативного досвіду адміністративного втручання у ринкові механізми. А державна допомога сільгоспвиробниками буде вчасною та належною. Вступ до СОТ повинен відкрити шлях багатомільярдним інвестиціям в українське сільське господарство. На заваді цьому, крім вже згаданих адміністративних бар’єрів, стоїть лише мораторій на ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення. А також антиринковое земельне законодавство, спрямоване проти крупнотоварного сільгоспвиробництва.
-А як же дрібний та середній виробник?
-Наше виробництво завжди було крупним. Його штучно порвали. Ми бачимо, що фермерство не може зробити Україну світовим аграрним лідером. Воно можливе як уклад, але українські перспективи залежать від інвестицій у крупне виробництво. Крім того, потрібно міняти підходи до сільськогосподарського машинобудування. Його потрібно припинити! Наші заводи випускають металобрухт, а держава його дотує. Але це влаштовує власників заводів, і тих, хто розподіляє бюджетні дотації. Окрема тема – цінова політика уряду на ринку пального, бездіяльність стосовно цін на дизельне пальне. Як відомо, виробництво дизелю є на 20-30% дешевше, ніж найдешевшого бензину. По суті, солярка – це продукт першої стадії освітлення нафти. Тому і ціна на дизель має бути пропорційно нижчою, адже уся решта витрат на реалізацію солярки і бензину аналогічні. Тим не менш, з весни вартість дизельного пального зрівнялась із ціною 95-го бензину, і навіть обігнала її. Це завдало сільгоспвиробникам великих збитків. Така ситуація є протизаконною та злочинною. Жодних економічних підстав для такого стрибка нема. Хтось отримав надприбутки, а Кабінет міністрів та Антимонопольний комітет, державні органи контролю за цінами та контрольно-ревізійні органи не допрацювали і досі мовчать.
-Чи правда, що ви є одним із найбільших землевласників в Україні?
-Агрофірма, засновником якої я є, має 15 тис. гектарів землі. Це середній розмір землеволодіння, хоча ми маємо намір і надалі розширятися.
-А як же відділення бізнесу від влади?
-Стосовно відділення бізнесу від влади – це повна дурниця. Це жупел, який хтось придумав, а усі жують і давляться ним. Чому успішний підприємець не може працювати у владі? Він що, зачумлений? Чи не громадянин держави з усіма належними правами? Чи ті невдахи, хто ходить із протягнутою рукою, краще зможуть керувати? Успішний підприємець, якщо його бізнес створено власним розумом та руками, повинен брати участь у законотворчості та роботі органів державного управління. Просто люди, які працюють у державній владі, не повинні перетворювати її на бізнес. Це політики не повинні займатися бізнесом, а не бізнесмени політикою. Наприклад, особисто я написав проект закону про земельний ринок, і вважаю його найкращим з того, що досі було запропоновано. Бо усі проекти такого закону, які зареєстровані у Верховній Раді – антиринкові, антиселянські та антиінвестиційні.
-Розкажіть, чим закінчився конфлікт між вашою фірмою та Леонідом Кучмою.
-За вказівкою Кучми органи державної влади «розбиралися» із нашою агрофірмою. Ця історія закінчилася у Страсбурзі, коли представник Кучми у суді добився закриття справи.
-Цього року президент фактично заблокував приватизацію об’єктів державної власності. Однак він особисто наполягав на тому, щоб до списку об’єктів приватизації було внесено Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара. Чому? Хто зацікавлений у приватизації заводу?
-Це трохи не мій профіль. Однак я не виключаю, що коли дійде до тієї приватизації, суднобудівний завод залишиться тільки на папері. Бо територію заводу використовують не за цільовим призначенням. Наскільки мені відомо, землі інших заводів надаються під цілі, не пов’язані із кораблебудуванням.
-Які, на вашу думку, сьогодні існують найнагальніші проблеми у Миколаївській області?
-Проблем багато! У Миколаївській області є великі проблеми із розпорядженням природними ресурсами. Протягом кількох останніх років спеціальні дозволи на користування природними ресурсами оформлялися чиновниками державних органів на фіктивні фірми, зареєстровані на підставних осіб. Після отримання ліцензії вони перепродувалися за багатомільйонні суми. Використання природних ресурсів Миколаївщини здійснюється за корупційною схемою із зловживанням службовим становищем. Крім того, тисячі гектарів земель використовуються без договорів оренди. Незаконно використовуються землі Міністерства оборони України – це тисячі гектарів. У 25-ти господарствах області земля не розпайована, і сотні сімей не мають засобів до існування. Масово порушуються земельні права селян. Розгляд справ у судах здійснюється виключно із антиселянським спрямуванням. Зловживання місцевих державних адміністрацій та керівництва місцевих рад носить масовий характер. Наприклад, у Очаківському районі у багатодітної сім’ї забрали землю тільки тому, що один кручелик поклав на неї оком…
-Що ви, як заступник губернатора, робите для того, щоб ці проблеми вирішити?
-Я як заступник губернатора не маю важелів впливу. Я можу лише надавати рекомендації з того чи іншого приводу. Але усі ці порушення я документую, їх буде направлено до Генпрокуратури.
Розмовляв Олексій Бик
фото звідси
Обговорити статтю на Форумі »»
(12 голосів, середня оцінка: 4.33 з 5)
Loading ...
неістерично висловлені опінії вже заслуговують на увагу
4 вересня, 2008 о 14:17А чого тут істерити?
4 вересня, 2008 о 14:40Проблема полягає в тому, що такі нормальні мужики, як Корнацький, які просто_хочуть_робити_справу - нездатні прорватись крізь стрункі лами звіздоболів та дерибанщиків, бо не вміють здобувати підтримку маргіналів, без чого до реальної влади не прорватись
И что, этот российский бизнесмен вот так гладко говорит на украинском? Эсли это правда, то честь ему и хвала. Ибо вон взять хотя бы Черномырдина - посол “дружественной” страны, а за много лет два слова по-русски не может связать, не то что по-украински))
4 вересня, 2008 о 14:49и то правда.
4 вересня, 2008 о 15:002 summersalmostgone: Да, блін! Вивчив мову з нуля!
4 вересня, 2008 о 15:08А ще він відмовився від російського громадянства та прописався в якомусь селі -де немає навіть назв у вулиць та номерів у будинків.
це вже корелюється з поняттям щастя, тему якого ви були зачепили в себе на блозі: воно або є, або ні, тоді як “стрункі лами звіздоболів та дерибанщиків” пнуться мірятися його кількістю
4 вересня, 2008 о 15:41Якщо людина досягла таких успіхів у бізнесі,то і підтримку може здобути,бо просто розумніша тих маргіналів.Напевно просто є совість у нього,адже скільки є лікрів психіатрів,і чудових,а от Кашпіровським не стали.
4 вересня, 2008 о 15:45Так, совість у нього є. Він вважає западлом красти бабло - він його заробляє. Що ж стосується підтримки, то суперничати йому з природженими популістами неможливо так само, як нормальним психіатрам - з Кашпіровським.
4 вересня, 2008 о 16:192 Тетяна Монтян: Хороший мужик. Даже странно как-то видеть таких в “балогане”. Лично мне импонирует, что он не боится называть вещи своими именами - по поводу своего шефа Гаркуши, например. Сразу видно, что либо “крыша” надежная у человека, либо власть для него - это пыль. ИМХО, скорее второе, потому как при надежной “крыше” он бы с его-то талантами повыше пристроился.
4 вересня, 2008 о 17:12Возможно,просто и него есть знания,а всё это отребье,что ставил Ющенко,быстро слетало,там уровень ответственности очень большой и без знающих людей и особенно хороших менеджеров,трудно везде.Успех любого дела упирается в человеческий фактор.Похоже,там его больше просят поработать.
4 вересня, 2008 о 17:37Татьяна, а вам, как юристу, не режут ухо абсолютно безграмотные высказывания г-на Корнацкого о том, что “Президент виконує свої функції стосовно Кабміну – йому належить право керувати урядом, і він це робить”, или о том, как юристы по указке Кучмы закрыли дело в Страссбурге? И этот бред несет чиновник высокого ранга, который обязан знать Конституцию, а обвинения в продажности Европейского суда по правам человека подтверждать хоть какими-нибудь доказательствами.
4 вересня, 2008 о 17:58Кстати, а как г-н Корнацкий стал крупным латифундистом? Посредством скупки земли у крестьян! Так за такие действия Губский и Осыка давно “преданы анафеме”, а г-н Корнацкий остается “белым и пушистым”? Да, прав был старик Эйнштейн, как все относительно в этом мире! Вот, например, если прокуратуру штурмует “хороший парень Вася”, то это - “восстановление законности”, а если завтра прокуратуру будет штурмовать Луценко, то быть ему “подонком высшей меры”
4 вересня, 2008 о 18:10>бо не вміють здобувати підтримку маргіналів
маргінали, яких >80%, це вже не маргінали…
4 вересня, 2008 о 18:35Якщо людина досягла таких успіхів у бізнесі,то і підтримку може здобути,бо просто розумніша тих маргіналів.
_____________
Ошибка
Посредством скупки земли у крестьян!
4 вересня, 2008 о 21:46**************
Шариков, а скажи - покупать землю у крестьян - это преступление? С каких пор, с 17 года? а в мире продают и покупают, и никто никого не сажает. Или только здесь землю нельзя продавать, а везде можно? Или самому нужна земля для личного употребления (вовнутрь)?
Особисто я нічого поганого в скуповуванні земель у тих, хто сам хоче їх продати, аж пищить - не вбачаю.
4 вересня, 2008 о 23:43Якщо Югочка колись здатен буде штурманути хоч щось, крім пляшки з горілкою, я заціню його дії на відповідність діючому законодавству, і тоді поговоримо
А на місці Цушка я б не лише прокуратуру штурмом взяла, а ще й заарештувала всіх тих балоганівських шісток
купля-продажа землі це нормальне явище.Вся справа в ЦІНІ! А РЕАЛЬНА ціна на с-г землі бувших колгоспів невідома.Почому він її викуповував в ті веселі часи?
5 вересня, 2008 о 1:21та й не землю він купував,а земельні сертифікати,які з тої ж серії що приватизаційні “ваучери”-для більшості людей це були нікчемні паперчики,бо справжню їх вартість дуже старанно прихоували.
Реальна ціна - це ціна, на яку добровільно погоджуються покупець та продавець в даний конкретний момент часу. Між іншим, селяни, у яких Корнацький купував сертифікати, були дуже, дуже різними - хтось на виручене від нього бабло переїхав в місто, вивчив дітей, а хтось накупив машин, побутової техніки та т.і. або тупо пробухав.
5 вересня, 2008 о 8:14ЗІ. А “справжню”, тобто сучасну ціну київських квартир в ті часи, коли хрущовку можна було купити за 7500 баксів - теж хтось від когось “ретельно приховував”?
Бугога.
Поспрашивал по знакомым в Николаеве. Говорят, что Корнацкий в самом деле относительно дорого землю покупал - люди себе машины покупали. Если учесть, что обрабатывать эту землю они не хотели - цена, имхо, справедливая. Правда, говорят, что когда полученные деньги они истратили - начали кричать, что Корнацкий их обманул. Но это обычное явление.
5 вересня, 2008 о 11:41Він купував її не просто дорого, а набагато дорожче за всіх. Тому до нього черги стояли з бажаючих продати.
5 вересня, 2008 о 18:132 Тетяна Монтян:
6 вересня, 2008 о 2:32“Реальна ціна - це ціна, на яку добровільно погоджуються покупець та продавець в даний конкретний момент часу.” - Якщо покупець(чи продавець) не володіє повною інформацією про справжню вартість, чи завідомо вводиться в оману відносно неї, то як це називається,пані юрист?
“…теж хтось від когось “ретельно приховував”?”
прошу назвати мені ціну на землю в “даний конкретний момент часу.” чи підказати,де є така інформація.і де вона була тоді. і де взагалі є інформація про ціни на сільськогосподарські землі України. Бо “Він купував її не просто дорого,” - це фіга з маком, а “…набагато дорожче за всіх” це фіга з маком + пару доларів
Романе, у вас дійсно якісь ідеалыстичні уявлення про нібито апупєнну вартість українських земель.
6 вересня, 2008 о 8:00Насправді хоч скільки-небудь цінними є лише землі в містах та навколо великих міст + морське узбережжя, і цінні вони лише “під забудову”. Суто сільскогосподарські ж землі у нас доброго слова не варті, бо засрані бурьянами, горбаті (нормальна техніка не пройде), отруєні пестицидами та виснажені неправильними сівозмінами.
Ті перші 2000 гектарів, які Корнацький придбав ще при Кучмі, лише зараз, після інвестування в їх покращення туєвої хучі бабла - стали давати більш-менш пристойні врожаї.
Самі подумайте - скільки може коштувати 5-гектарний, не виділений в натурі пай посеред 100-гектарного поля в жопі світу - селі Чаусове Первомайського району Миколаївської області? Кілька тисяч баксів - це просто захмарна ціна, але Корнацький її заплатив, аби селяни могли розпочати на це бабло нове життя, і дехто так і зробив. А інші просто забирали цю землю на шару - використовували її за 1,5 відсотки в оренді, тобто за пару мішків дерті, і продовжують робити те саме в сусідніх селах.
Бо у людей або немає сил цю землю обробляти (старенькі та немічні), або немає оборотних капіталів, а на додачу ще й нема куди реалізовувати врожай.
Вас все ще дивує, що до Корнацького доси стоять черги жаждущіх продати йому землю?
Роман:
Сурпрайз, покупець (чи продавець) ніколи не володіє повною інформацією про всі фактори, які впливають на вартість землі. Тому для покупця і продавця вартість різна. Тому вони шляхом переговорів доходять згоди про ціну.
Різниця між вартістю і ціною зрозуміла?
6 вересня, 2008 о 10:12Цікаво, чи багато з тих, хто продав свої хати в Києві за 7 штук в 1998 році, зробили б це, якщо б знали, що в 2007 році їхні помийки коштуватимуть 120 штук?
6 вересня, 2008 о 12:32Тетяна Монтян:
Цікаво, чи багато з тих, хто купив свої хати в Києві за шалене бабло цього та минулого року, зробили б це, якщо б знали що в 2020 році їхні помийки будуть коштувати втричі менше?
6 вересня, 2008 о 12:43Я зараз в Естонії, вже третій день вислуховую від місцевих жахливі історії про те, як страждають ті, хто купив квартири на піку цін, а тепер вони коштують менше, ніж люди висять банкам, які до того ж підняли відсоткові ставки.
6 вересня, 2008 о 13:15Але емігрувати з Естонії щось ніхто не рветься
Купівля-продаж - це завжди ризик. Кому не подобається - вперед, в Півеічну Корею, там пайка рису 600 грам на день гарантується
бороьнбо вас з такою рекламою, половина ж цікавих авторів звідси втічуть
6 вересня, 2008 о 13:55З якою ще рекламою? Що саме ви мали на увазі?
6 вересня, 2008 о 14:16Тетяна Монтян:
6 вересня, 2008 о 15:28“Ті перші 2000 гектарів, які Корнацький придбав ще при Кучмі, лише зараз, після інвестування в їх покращення туєвої хучі бабла - стали давати більш-менш пристойні врожаї.”
Просто святий! і прибутки його взагалі не цікавлять!Тільки щоб селяни були щасливі,так? а якщо ні і більш як п”ятирічне вкладання немалих грошей в землю фінансово виправдане значить земля того вартує, а не…
” Суто сільскогосподарські ж землі у нас доброго слова не варті, бо засрані бурьянами, горбаті (нормальна техніка не пройде), отруєні пестицидами та виснажені неправильними сівозмінами”
З.І. і де це в Миколаівській області горбаті землі посеред степу?
І звідки там виснаження і отруєння якщо земля там не оброблялася(з Ваших слів)?
скорше це слова Корнацького,який хоче ще купити “хреновенької” земельки,пояснивши селянам, що їх земля “доброго слова не варта”, ну і відповідно будь-яку ціну буде давати з видом благодійника. так поселенці викупили у тубільців Манхеттен десь доларів за 18 (чи коло того) - “Нікому не потрібний острів, а ми вам за нього у-у-у які буси даємо!”
Романе, ви дійсно з неба впали. Селяни на цій землі все життя живуть і прекрасно знають, скільки коштує її обробити, зібрати врожай, а потім - його реалізувати. Повірте - вони анітрохи не дурніші за вас, і насильно продавати землю іх ніхто не змушував. Вони самі в черзі стояли, але Корнацький купував лише цілими полями, бо купувати одиничними абстрактними паями не мало жодного сенсу.
6 вересня, 2008 о 15:43ЗІ. Я переконана, що, якщо ви захочете з”їздити на екскурсію на агрофірму Корнацького - вам не лише ніхто не чинитиме перешкод, а навіть навпаки - охоче все покажуть та розкажуть. Тоді ви наберетеся хоч якихось базових знань в галузі сільського господарства і припините писати наївні пости на форумах
2_Тетяна Монтян: реклама ліво-рівної жменьки рису у кндр
6 вересня, 2008 о 16:23Щось не віриться, що пан Корнацький на своїй посаді таки щось робить, в Миколаєві його навіть не чуть. Почув про нього лише з ЖЖ, хоча я мешкаю в Миколаєві. Здається йому ще треба вчитися адмін. методам.
8 вересня, 2008 о 7:52Вася, Корнацький - замгубернатора по АПК! Тому, якщо ви не маєте відношення до сільського господарства - ви і не могли про нього чути! Хоча місцева преса та електронні ЗМІ пишуть про нього регулярно - попитайте Гугл
8 вересня, 2008 о 9:40Гарно з*їжджеєте з теми,останній мій пост був трі-і-шечки не про те.
9 вересня, 2008 о 11:50і якщо Ви цього не розумієте, то наївна Ви,а не я, якщо розумієте і таке пишете,то… (не напишу,тут модератор строгий)
З.І. а з с/г я досить тісно пов*язаний, і стикався з такими “благодєтєлями”.