Аркадій Корнацький: «Це політики не повинні займатися бізнесом, а не бізнесмени політикою»

Аркадій Корнацький свого часу став одним з великих українських землевласників. На початку 2000-х Леонід Кучма дозволив селянам продавати сертифікати на землю - а потім сам же намагався відібрати у Корнацького землі, які той придбав у селян. Зараз Корнацький працює заступником губернатора Миколаївської області. Він є автором винаходів, захищених міжнародними патентами, виступає проти мораторію на продаж сільськогосподарських земель та пропонує провести нову земельну реформу. Днями Аркадій Олексійович приїхав до Києва для участі у ток-шоу на одному з українських телеканалів на тему земельних реформ. Попри брак часу, він по старій дружбі погодився дати інтерв’ю «Інфопорну».

-Зараз ми можемо спостерігати протистояння по лінії Секретаріат президента-Кабінет міністрів. Губернатори теж, хочеш не хочеш, змушені брати участь у цьому протистоянні і займати чиюсь сторону. На чиєму боці Миколаївщина?

-Я не визначав би таким чином дії Секретаріату та Кабміну. Кожна із цих гілок державної влади просто виконує свої функції. Президент виконує свої функції стосовно Кабміну – йому належить право керувати урядом, і він це робить. А КМУ втілює у життя укази президента та РНБО. Тому я не говорив би про протистояння у тому сенсі, як робите це ви. Протистояння – це явище, притаманне стосункам влади із опозицією. А всередині влади – це своєрідне виконання функцій. Я бачу ці події у іншому світлі. Ви бачите розділення губернаторського корпусу, а я не вбачаю цього, хоча всі губернатори до приходу на держслужбу належали до тих чи інших політичних партій. Тому дехто симпатизує опозиції, а інші владі. Миколаївщина є винятком у цій схемі, бо керівник обласної державної адміністрації (Олег Гаркуша – ред.) є представником Народної партії Литвина. І він, можливо, є одним-єдиним серед усіх губернаторів посадовцем, який наочно демонструє стиль та методи керівництва областю, притаманні періоду президентства Кучми. Хоча і, так би мовити, модернізовані. Якщо за Кучми говорили правильні речі стосовно реформування економіки, але робилося усе навпаки – інтереси держави та народу не дотримувалися, то тепер промови та лозунги ще більш правильні, але, як і раніше, на ділі це пусті слова. Тому, розмірковуючи над феноменом рішення про призначення представника Народної партії керівником Миколаївщини, я схильний до думки, що це геніальний політичний крок. Його прихований зміст полягає у тому, щоб люди мали наочний приклад кучкізму і не забували про те, що його вже нема.
-Тоді пряме уточнююче запитання: як ви ставитесь до губернатора Миколаївщини?

-Я засуджую кучмізм як стиль державного керівництва. І не з особистої антипатії до Кучми чи Литвина, а виключно через об’єктивні наслідки їхньої роботи, які бачать усі – у що перетворено потужну економіку країни та сільське господарство зокрема. До цього левову частку зусиль доклали саме представники Народної партії, яка спочатку називалася Аграрною, потім Народною аграрною, а вже потім просто Народною. Але я не єдиний, хто з цілком об’єктивних причин називає її антиНародною. Село розвалили та розікрали якраз ставленики цієї політичної сили. Особиста роль Литвина взагалі видатна. Мораторій на ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення – це його дітище. Він шкодить селянам і селу взагалі. Крім того, наприкінці 2004 року Литвин доклав титанічних зусиль, щоб внести до Земельного кодексу поправку про визнання недійсними усіх угод щодо розпорядження селянами своїми паями.
-Зараз у нашій владі йде дискусія щодо того, кому мають підпорядковуватися губернатори – президенту чи голові уряду. Що ви думаєте з цього приводу?

-Губернатори мають підпорядковуватись і президенту, і Кабінету міністрів. Бо і президент, і уряд мають бути однією неподільною гілкою виконавчої влади. Відсічення у президента повноважень створило у одній гілці влади два центри впливу, а це, як ми бачимо, не є добре.
-Як ви вважаєте, губернаторів на посаду потрібно обирати, як в США, чи призначати, як в Росії?

-Усі виборчі системи є гарними і демократичними, але доцільними лише у країнах із сформованою традицією демократії. У недорозвинених демократіях вибори перетворюються на антинародний та шкідливий спосіб призначення вищих посадових осіб. Бо ще не сформовано громадянського суспільства, нема відповідного менталітету у народу. Тому за виборами у таких суспільствах до влади приходять пройдисвіти або ті, у кого є гроші. Це наочно показує досвід українського місцевого самоврядування. Воно є антинародним, бо дозволяє потрапляти до влади випадковим людям, і тим, хто не відповідає критеріям суспільної потреби.
-Як ви оцінюєте роботу уряду Тимошенко?

-Загалом як успішну за тих умов, за яких він працює. Але як помилкову та недостатню у багатьох життєво важливих питаннях. Наприклад, стосовно агропромислової галузі – славнозвісні дотації сільгоспвиробникам. Вони видаються за компенсаційним принципом. Сільгоспвиробники повинні залізти у борги, потім сплатити відсотки за борг, а тоді вже держава, можливо, частину відсотків компенсує. Або, наприклад, дотації на посів озимих – на тій же основі. Постанову Кабміну прийнято у лютому-березні, заявку на отримання компенсації виробники повинні подати до 1 квітня, зібравши величезну кількість довідок, взявши зобов’язання 20% врожаю продати державі та застрахувати посіви. Оскільки термін для подачі заявки малий, а умови про страхування та обов’язковий продаж зерна державі багатьох не влаштовують, заявки багато сільгоспвиробників не подають. Зате через місяць після закінчення строку подачі заявок Кабмін знімає вимоги про страхування та продаж, але термін подачі заявок не продовжує. Тому більшість виробників цю допомогу отримати просто не можуть. Миколаївщина, наприклад, отримала з держбюджету 36 млн. грн. на компенсації. А заявки на отримання вчасно подано на 25 млн. грн. Решта грошей залишилися не витребуваними. Крім того, великою проблемою у роботі уряду є так звані «порядки». Це підзаконні регуляторні акти, за якими сільгоспвиробники можуть отримати державну допомогу. Вони дуже складні та забюрократизовані. Тому отримати компенсацію – це мало не подвиг.
-А як щодо квотування експорту?

-Квотування – це антиринкова практика, яка не повинна мати місця у роботі уряду. Її наслідками є корупція та деформація зернового ринку. Квотування призводить до затоварювання внутрішнього ринку, як було цього року внаслідок квотувань у минулому. Зерно не було продано, і не були звільнені зерносховища, елеватори для прийому нового урожаю. Це спричинило катастрофічне зниження цін на зерно і як наслідок – тяжке фінансове становище сільгоспвиробників.
-Що ви, як сільгоспвиробник, чекаєте від вступу України до СОТ?

-Внаслідок вступу до СОТ наше сільське господарство повинно отримати багато стимулів та ресурсів для розвитку та зростання. Це можливо за умови, що уряд не повторюватиме негативного досвіду адміністративного втручання у ринкові механізми. А державна допомога сільгоспвиробниками буде вчасною та належною. Вступ до СОТ повинен відкрити шлях багатомільярдним інвестиціям в українське сільське господарство. На заваді цьому, крім вже згаданих адміністративних бар’єрів, стоїть лише мораторій на ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення. А також антиринковое земельне законодавство, спрямоване проти крупнотоварного сільгоспвиробництва.
-А як же дрібний та середній виробник?

-Наше виробництво завжди було крупним. Його штучно порвали. Ми бачимо, що фермерство не може зробити Україну світовим аграрним лідером. Воно можливе як уклад, але українські перспективи залежать від інвестицій у крупне виробництво. Крім того, потрібно міняти підходи до сільськогосподарського машинобудування. Його потрібно припинити! Наші заводи випускають металобрухт, а держава його дотує. Але це влаштовує власників заводів, і тих, хто розподіляє бюджетні дотації. Окрема тема – цінова політика уряду на ринку пального, бездіяльність стосовно цін на дизельне пальне. Як відомо, виробництво дизелю є на 20-30% дешевше, ніж найдешевшого бензину. По суті, солярка – це продукт першої стадії освітлення нафти. Тому і ціна на дизель має бути пропорційно нижчою, адже уся решта витрат на реалізацію солярки і бензину аналогічні. Тим не менш, з весни вартість дизельного пального зрівнялась із ціною 95-го бензину, і навіть обігнала її. Це завдало сільгоспвиробникам великих збитків. Така ситуація є протизаконною та злочинною. Жодних економічних підстав для такого стрибка нема. Хтось отримав надприбутки, а Кабінет міністрів та Антимонопольний комітет, державні органи контролю за цінами та контрольно-ревізійні органи не допрацювали і досі мовчать.
-Чи правда, що ви є одним із найбільших землевласників в Україні?

-Агрофірма, засновником якої я є, має 15 тис. гектарів землі. Це середній розмір землеволодіння, хоча ми маємо намір і надалі розширятися.
-А як же відділення бізнесу від влади?

-Стосовно відділення бізнесу від влади – це повна дурниця. Це жупел, який хтось придумав, а усі жують і давляться ним. Чому успішний підприємець не може працювати у владі? Він що, зачумлений? Чи не громадянин держави з усіма належними правами? Чи ті невдахи, хто ходить із протягнутою рукою, краще зможуть керувати? Успішний підприємець, якщо його бізнес створено власним розумом та руками, повинен брати участь у законотворчості та роботі органів державного управління. Просто люди, які працюють у державній владі, не повинні перетворювати її на бізнес. Це політики не повинні займатися бізнесом, а не бізнесмени політикою. Наприклад, особисто я написав проект закону про земельний ринок, і вважаю його найкращим з того, що досі було запропоновано. Бо усі проекти такого закону, які зареєстровані у Верховній Раді – антиринкові, антиселянські та антиінвестиційні.
-Розкажіть, чим закінчився конфлікт між вашою фірмою та Леонідом Кучмою.

-За вказівкою Кучми органи державної влади «розбиралися» із нашою агрофірмою. Ця історія закінчилася у Страсбурзі, коли представник Кучми у суді добився закриття справи.
-Цього року президент фактично заблокував приватизацію об’єктів державної власності. Однак він особисто наполягав на тому, щоб до списку об’єктів приватизації було внесено Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара. Чому? Хто зацікавлений у приватизації заводу?

-Це трохи не мій профіль. Однак я не виключаю, що коли дійде до тієї приватизації, суднобудівний завод залишиться тільки на папері. Бо територію заводу використовують не за цільовим призначенням. Наскільки мені відомо, землі інших заводів надаються під цілі, не пов’язані із кораблебудуванням.
-Які, на вашу думку, сьогодні існують найнагальніші проблеми у Миколаївській області?

-Проблем багато! У Миколаївській області є великі проблеми із розпорядженням природними ресурсами. Протягом кількох останніх років спеціальні дозволи на користування природними ресурсами оформлялися чиновниками державних органів на фіктивні фірми, зареєстровані на підставних осіб. Після отримання ліцензії вони перепродувалися за багатомільйонні суми. Використання природних ресурсів Миколаївщини здійснюється за корупційною схемою із зловживанням службовим становищем. Крім того, тисячі гектарів земель використовуються без договорів оренди. Незаконно використовуються землі Міністерства оборони України – це тисячі гектарів. У 25-ти господарствах області земля не розпайована, і сотні сімей не мають засобів до існування. Масово порушуються земельні права селян. Розгляд справ у судах здійснюється виключно із антиселянським спрямуванням. Зловживання місцевих державних адміністрацій та керівництва місцевих рад носить масовий характер. Наприклад, у Очаківському районі у багатодітної сім’ї забрали землю тільки тому, що один кручелик поклав на неї оком…
-Що ви, як заступник губернатора, робите для того, щоб ці проблеми вирішити?

-Я як заступник губернатора не маю важелів впливу. Я можу лише надавати рекомендації з того чи іншого приводу. Але усі ці порушення я документую, їх буде направлено до Генпрокуратури.

Розмовляв Олексій Бик

фото звідси