Запах танков
Андрій Манчук // 1 вересня 2008
Запах танков
Восьмого августа я вернулся из командировки в затопленную наводнением Буковину. Шли первые сутки грузинской войны, и по телевизору показывали грузинские танки и снаряды «града», бившие по Цхинвали, а в украинском Интернете трубили о восстановлении конституционного порядка и маленькой победоносной войне. Об этом говорили те же недалекие люди, которые уже через день волшебно обратятся из офисных ястребов в голубей мира.
Вечером у моего школьного друга была свадьба – он отмечал ее в голосеевском парке, где из дверей каждого кафе доносились крики «горько!» и лошадиный топот танцующих ног. В этот день – 08.08.08 – хотели зарегистрировать брак множество пар. «На счастье» – так сказало нам игравшее в такси радио, где между легкой музыкой, в новостях, передавали военные сводки. Ближе к ночи на свадьбе запускали в воздух красные и желтые шары из тонкой бумаги, наполняя их горячим воздухом от свечей – тоже на счастье, по какому-то китайскому суеверью. Огненные шары уносились высоко в темное киевское небо, а я думал, как похожи они на ракетные снаряды, если смотреть на их полет издалека, и что где-то сейчас звучат другие крики, а старуха Атропос часто клацает своими ножницами, разрывая нити человеческих судеб.
Потом мы с женой вернулись домой, где в телевизоре все также лязгала военная техника, и наша маленькая дочь повторяла ненужное слово – «танки», которое наговорили ей комментаторы новостей. Благодаря этой войне Маруся познакомилась с ним гораздо раньше, чем этого хотелось бы нам. Массивные орудия убийства уже сумели исподволь вползти в мир маленького человека, где должно быть отведено место только для серьезных и важных понятий – мама, папа, любовь, дом, солнце, дождик, игра и сказка.
Я вспомнил об этом уже в Цхинвали, когда смотрел на сожженные танки – грузинские Т-72 и российские танкетки. Мертвые железные звери, с выбитым гусеницами и перекошенными башнями – одну из них оторвало взрывом и забросило на козырек соседнего здания – стояли на улицах и на пыльных горных дорогах. Внутри, в запекшемся в слиток металле, виднелись клочки камуфляжной одежды. Останки тех, кто по чужой воле стал начинкой для этих железных пирогов на столе бога войны.
Я живо представлял себе этих несчастных людей. В июле, когда мы поехали на редакционной машине снимать гиперболоид шуховской башни и старые мельницы на реке Рось, меня попросили заехать на репетицию показушного военного парада. Она проходила на взлетке полуразрушенного военного городка за Белой Церковью. Там, на адской жаре часами стояли нескончаемые ряды тяжелой военной техники – все то же, что мы видели потом в Южной Осетии. Их экипажи – срочники и офицеры – падали в обморок и вытирали крупные капли пота рукавами своих комбинезонов. Потом эти машины прошли по улицам Киева, под радостные крики обывателей, смотревших на них даже с верхушек каштанов. Заставив многих моих друзей задуматься – зачем понадобилось вводить в центр Киева полторы сотни боевых машин, на некруглую дату официозного праздника, потратив на это семьдесят миллионов, которые так нужны нищим офицерским семьям и людям, пострадавшим от наводнения, – на котором тоже пиарили себя организаторы киевского парада.
Танки – последний довод политиканов. Говорят, что Саакашвили, разогнавший спецсредствами оппозиционные демонстрации в центре Тбилиси, тоже любит военные парады. Их практиковал и Ельцин, приказавший расстрелять прямой наводкой из танков здание парламента своей страны. А потом эти же танки факелами горели вместе с экипажами на улицах Грозного и Цхинвали. Стоя у сгоревшей жестянки, я думал, что эта машина почти наверняка дефилировала перед генералами и политиками, которые затем послали ее сюда, на гибель для местных жителей и самих танкистов, записавшихся в армию от безработицы и безденежья. И что все это может повториться у нас, в Украине, где президент, потерявший доверие своего нищего, многократно обманутого им народа, уже использует танки, чтобы сохранить за собой политическую власть. Пока только путем парадной показухи – однако, за ней вполне может последовать небольшой путч в ельцинском духе, «антитеррористическая операция» путинского разлива или победносный танковый марш-бросок в сторону крымских пляжей. Стоило бы подумать о том, чтобы переименовать Банковую в Танковую улицу – если бы в Киеве уже не было улицы с этим названием, куда символично переезжает сейчас американское посольство. Рядом с ним вполне хватило бы места и для дипломатического офиса Черномырдина.
Поставив на танки, они апеллируют к шовинистическим настроениям, которые культивируются в массах политическими элитами. Мир «Вашингтонского консенсуса» вязнет в депрессии и балансирует на грани глобальной войны, в Украине углубляется социальный кризис, народ хронически не верит властям и учится ненавидеть большой бизнес – хозяев своей жизни. Они могут использовать эту ненависть, направив ее на жупелы внешнего и внутреннего врага, превратив нашу страну в заваленный трупами окоп, в поле бойни во имя интересов российских и западных монополий.
Несчастные ура-патриоты еще не ездили в душных кабинах танков, на которые занятно глазеть по телевизору и на Майдане. Они ведут свои битвы в сети, и никогда не обоняли запах сгоревшей военной техники – амбре прокопченного железа, похожее на запах сгоревших банок из-под тушенки, которые бросают в костер грамотные туристы. Они не видели дыры от танкового снаряда в стене школы или жилого дома, не видели впечатанные в землю трупы, по которым проехали танковые гусеницы. Они не знают, что им предназначена роль фарша для этих самоходных консервов – тогда как дети элиты будут отсиживаться в надежно укрытых бункерах. А потому образ воинственных политиков сохраняет электоральный спрос, и эти подонки по-прежнему имеют возможность въезжать во власть на броне. А спереди, из нашего будущего, тянет душком диктатуры – запахом танков.
Чи чуєте? Йде жар на нас,
Іде пожога, йде пожар
Пожар од пекла та до хмар
Аж ясний промінь сонця згас.
А промінь сонця вже погас,
І сонце котиться у хлань
Дивіться! Гей! Йде жар на нас
І прискає під неба грань.
Василь Бобинський, 1917 р.
Андрей Манчук
Фото автора
(19 голосів, середня оцінка: 3.74 з 5)
Loading ...
Уважаемый!
1 вересня, 2008 о 10:50Вы очем пишете??? Это что: лирическое отступление или попытка показать: какие Вы умненькие- благоразумненькие??!
(Танк, который на фотографиях: ПОДОРВАН ЭКИПАЖЕМ! а вот русским или грузинским- неизвестно.)
Вот и вся информация, которую можно подчерпнуть из вашей статейки.
Ось і п*ята колона підтягнулася.
І, дійсно, навіщо нам танки? Навіщо нам збройні сили, міліція, СБУ та інші агресивні підрозділи? Давайте усіх їх розпустимо, гроші нехай підуть поетам та журналюгам - вони напишуть про квіти і діток.
1 вересня, 2008 о 11:36Будемо усіх любити… танцювати і співати, адже життя таке прекрасне “под сенью дружеских штіков”. А голодомору не було і репресій не було - то бандерівці з американцями вигадали. Мир, дружба, кукуруза и жвачка.
Locksmith4:
Как это - неизвестно каким? Вы же, судя по вашему апломбу, сами из этого экипажа и сами его подорвали. Не секретничайте уж, признавайтесь.
Самому вам не стыдно такое писать?
1 вересня, 2008 о 14:31Кльово:
Мій прадід був репресований. І про голодівку у нас в родині розповідали з дитинства. Але це не значить, що моє покоління має гинути у розбірках бушів, путинів, та ющенко-саакашвілі.
Наша справжня “п`ята колона” - це недалекі малоосвічені “патріоти”. Власне, про це я й писав у сттаті.
1 вересня, 2008 о 14:38лукава стаття, написана талановито, від чого особливо гидко
1 вересня, 2008 о 14:53здається стільки гарних слів написав,а чомусь дійсно гидко.
1 вересня, 2008 о 15:05*:
Дякую. Справді, писалося від душі.
1 вересня, 2008 о 15:13Alexua:
Таке відчуття буває, коли ви знаєте, що ваш опонент правий, і не маєте проти нього аргументів.
Але дуже не хочете це визнавати - навіть самому собі.
1 вересня, 2008 о 15:17не лестіть своїй уявній правоті, бо таке навпаки буває, коли бачиш як гарна людина через своє глупство робить щось бридке й при цім радіє, наприклад: немовля сере мамці на лице
1 вересня, 2008 о 15:25автор боїться диктатури Ющенка? Тричі ХА! не треба путати Росію з Україною. для того і потрібна армія,щоб що в декого не було спокуси проводити «антитеррористические операции» і “восстановление конституционного порядка” звідки 70 000 000грн? інформація про великі мільйони на парад була спростована ще до параду.
1 вересня, 2008 о 15:31і взагалі, мухи окремо - котлети окремо. порівнювати парад до Дня незалежності і “«антитеррористическая операция» путинского разлива ” це, м*ягко кажучи, до спеціаліста
*:
>не лестіть своїй уявній правоті, бо таке навпаки буває, коли бачиш як гарна людина через своє глупство робить щось бридке й при цім радіє, наприклад: немовля сере мамці на лице
Мене тішить образ вашого мислення та загальний рівень вашої культури.
Що ж до правоти, посперечаємось про це, коли ви самі з`їздите до Цхінвалі, а не будете черпати свою “правоту” з ангажованих змі.
1 вересня, 2008 о 15:53Роман:
Автор не має симпатиків серед вітчизняних політиканів, та хоче будь-якої диктатури. А українські (чи західні) політикани нічим не ліпші за російських та грузинських мерзотників.
1 вересня, 2008 о 15:56Не вірю, що “від душі”, як каже цей письменник, є справді порядністю і його переконаннями про ідеї справедливості. Швидше цим “від душі” є лише потурання власним “шкурницьким” інтересам (тобто, інтересам “виживання” в межах кількох років, навіть, мабуть не всього життя, і тим паче не декількох (і не багатьох) поколінь, до чого “душа” справді ближча), і свідченням того, що в Україні досі немає справді української влади. Таке відчуття, що якби щойно така влада виникла, якби “зникла раптом” інформаційна окупація (по-суті - проплачені “сусідами” ЗМІ, з відповідним антиукраїнським змістом), всі такі “від щирої душі” “митці” враз стали б “творити” зовсім інше, в той же час, коли дійсно порядні люди почали б (більше) перейматися проблемаи прав національних меншин (і то ще - у разі їхніх якихось можливих утисків). Схоже, що і сам все це знає. І далі кривить. Така у (”окремо взятої”) людини “безвихідь” ( як своєрідне розуміння фрази “хліб насущний даждь нам днесь”). (Поруч же той самий голодний велосипедист московит пише - не зовсім “симетричні” факти, але важлива суть, яку відображено - то хто з них двох бреше?)
1 вересня, 2008 о 16:06Вибачте, не зрозумів вашої думки. Написано занадто складно для мене.
Але якщо ви натякаєте, що мені проплатив цю статтю Мєдвєдєв, то будьте ласкаві, передайте мені його гонорара. Бо на подорож довелося чимало витратити, а вдома мала дитина.
1 вересня, 2008 о 16:27Мій прадід був репресований. І про голодівку у нас в родині розповідали з дитинства. Але це не значить, що моє покоління має гинути у розбірках бушів, путинів, та ющенко-саакашвілі…
Чудово. У кожного антисиміта в родині знайдеться єврей, а в кожного мазохіста репресований. Можу пояснити аналогію, якщо історія вашої сім*ї не результат короткострокового збудження фантазії.
На початку минулого сторіччя багацько прадідів теж не захотіли гинути за усіляких Винниченко і Сагайдачних - бо політики - вони ж падлюки (як тоді так і зараз). Зручніше відсидітися в кущах, або хвацько постріляти у селянській вольниці і знову на призьбу - відпочивати. І жодних танків, жодної відповідальності, жодних розчарувань… І вже точно без Лінії Манергейма, без супротиву без надії, без віри без підстав…
П.С.: генетики констатують, що У хромосома поступово руйнується. Чоловіки стають лагіднішими, добрішими - відмовляються від агресії. Дівчат народжується більше… А додайте алкоголізм, тютюнопаління та наслідки Чорнобиля… Ще добре, що “ваше покоління” не ховається під ліжко, коли чує голосне бубухкання.
1 вересня, 2008 о 17:312 Кльово: Почитайте “відродження нації” Винниченка й вам стане зрозуміло, чому народ не схотів воювати за УНР
1 вересня, 2008 о 17:432red_brigade: завжди знайдеться причина - чому чогось не зробити. Тим більше у нашого народу. Той кривий, той лихий - а цей взагалі волоокий. Краще з любою біля річеньки, краще з друзями попід тинком… І щоб не заважали… ні гуркітом, не лайкою - любити і жаліти себе, коханого “нищего, многократно обманутого народа”.
Ой, зараз заплачу…
До традиційних скиглень треба додати ще сподівання на варягів, які прийдуть до бідного Андрійка Манчука і розрадять в біді з такою недолугою владою. І не будуть його “нищего обманівать”. А будуть харошего мальчика любить и холить…, “а сімейними оповідками про голод” можна буде потім пояснити свій інфантилізм.
1 вересня, 2008 о 18:10До kermanich ( о 16:06)
“Гелен:
Так що там! Ми обоє віщуни
і добре знаєм, що пташки, й утрібки,
і кров, і дим від жертви — все то тільки
покраси й покривало голій правді,
про людське око. Адже тая правда —
цнотлива дуже і поважна жінка,
і сором їй ходити без одежі.”
це дуже благородна аналогія до журналістики. Мені зовсім байдуже, хто вам платить - менш байдуже, чи журналіст користується суспільними настроями для заробітку, чи він їх змінює, наближуючи до майбутнього (чи то істини, “неупередженої об’єктивної точки зору” тощо) (Знову, якщо спрощувати - десь в Естонії, наприклад, були б ви незапитаним з такими установками - навіть їхнім “рускоязичним” “недогромадянам” не було б потрібно)
1 вересня, 2008 о 18:14До речі, (можливо), прочитайте (чи перечитайте ще раз), той чудовий твір (хоч аналогія (із журналістикою) є надто благородна. І не всім потрібно (про таке думати) )
Попытаюсь взять танки под свою защиту. Их через мои руки прошло не меньше, чем ваша дочурка сЪела конфет и они не виноваты ни в одной из войн.
Танк- это произведение, плод творческой человеческой мысли, это, если хотите песня,
а люди , которые их используют в корысных целях- это говно, ошибка природы. Танк - это сила и мощь, это средство устрашения, грозное оружие против врага…
это сигнал врагу : “на меня нельзя нападать -я дам сдачи”
Слабым нет места в этом мире.
Великий Тесла первым в этом мире , если не ошибаюсь в 1911 году, выдвинул идею обладания сверхмощным оружием всеми странами , что безусловно , по словам Теслы, станет залогом мира.
Пока его идея работает безотказно- ядерный мир реальность наших дней.
Есть войны справедливые и не справедливые.
Но и те и другие вонючее политическое говно использует в своих интересах.
Быть пацифистом во время справедливой войны- преступление,
быть пацифистом во время несправедливой войны- подвиг.
Всему своё время…
…Как быть гражданину страны, которая под смех всего мира, отдала ядерное оружие?
Наверное, ему не остаётся ничего, как только вести инетовские баталии…
Я думаю, что наши правнуки будут плевать на наши могилы, если им конечно, позволят посещать могилы близких.
———————————————-
1 вересня, 2008 о 19:05ул. Танковая в Киеве в былые времена в народе называлась не иначе, как Воровская, наверное, именно поэтому, пиндосовское посольство и решило переехать туда, тут же предприняв неудачную попытку переименовать улицу Танковую не то в Дж. Вашингтона не то в генерала Паттона( чьё имя носит один из пиндосовских танков)
Справді, танки не винні!
А от про Паттона-Вашінгтона не чув. Цікаво. Де про це можна дізнатися більше?
1 вересня, 2008 о 19:08Кльово:
А навіщо вигадувати “добрих варягів”? Чи ви маєте на увазі варягів, яких ви чекаєте з Вашінгтону?
Що ж до інфантілізму - вийміть себе з монітору, та спробуйте поїхати у Осетію, Косово, Ліван, Чечню, як це робили ми. А вже після цього повернемося до обговорення сутності цього поняття.
1 вересня, 2008 о 19:122kermanich: нагадаю (якщо не в курсі). Варяги - це бандюгани і волоцюги, яких приносить Дніпро. Американцям такий шлях дещо незручний. Але зручний для руських.
Чи не тому вас так дратують танки на Хрещатику, що гноміки з Кремля видаються більш рідними? А який вони гарний лад навели в Чечні? Ви ж там були??? Розкажіть, як там добре, які там багаті і щасливі люди - які надзвичайні керманичі. Мабудь, зовсім не крадуть… і тільки американські терористи заважають побудувати рай на землі.
І я не хочу їхати в Осетію і Ліван чи Чечню (може в Косово, коли воно війде в ЄС із Сербією). Мені гарно вдома.
Шкода тільки, що деякі нащадки ленінців-троцкістів намагаються організувати новий соціальний есперимент - тепер вже з “керованою демократією” двоголового бройлера.
1 вересня, 2008 о 20:15то kermanich:
не знаю, какие СМИ освещали попытку переименования, вся инфо от жителей. спросите у пресс-ат. посольства .
———————————————
1 вересня, 2008 о 20:37для тех, кто ездил в горячие точки делать репортажи - не путайте туризм с иммиграцией.
если ты месяцами - годами на войне , то метаморфоз столько, что мама не горю и направление этих метаморфоз не ведомо даже Господу.
Война -это плохо , но умереть за семью, дом , друга-это свято-аксиома.
Как можно умереть за Ющенка, Буша или Путина, или их семьи, кумовей и блядей? Это омерзительно даже в мыслях.
А именно это и будет в следующей войне , если она не дай Бог произойдёт.
>Как можно умереть за Ющенка, Буша или Путина, или их семьи, кумовей и блядей? Это омерзительно даже в мыслях.
А именно это и будет в следующей войне , если она не дай Бог произойдёт.
Да, все верно.
1 вересня, 2008 о 20:48Относительно названия - буду копать.
to Кльово:
Друже, вам треба змінити свій нік нп Занудно. Гадаю, якщо вам ворона нагадить на капелюха, ви теж будете шукати в цьому “руку Москви”.
Ви самі зізналися, що сидите вдома та не бачили у житті нічого, окрім монітора. Тож позбавляйтеся поганої звички патякати про те, у чому ви не розумієтеся. Телебачення та патріотичні газети вас великого розуму не навчили.
1 вересня, 2008 о 20:54із ліваків лиш маркс та мао не були глибоко законспірованими москалями
1 вересня, 2008 о 21:23Спасибо автору за его позицию.
1 вересня, 2008 о 21:26to *:
Приємно дізнатися про ваше ставлення до Маркса та Мао
1 вересня, 2008 о 21:462 КаркоЛом:
1 вересня, 2008 о 21:47“…Как можно умереть за Ющенка, Буша или Путина, или их семьи, кумовей и блядей….” а хто ж за них воювати збирається?В нас-ніхто.А за Путіна-вже воюють.
2 kermanich:
якщо думати в наперед заданому напрямку,то катання по світу розуму не добавить. так що нема чого хвалитись пройденими кілометрами(якщо вони взагалі були)
Чтоб женщин и детей спасать
1 вересня, 2008 о 22:12У них сперва нужно узнать
О социальном положеньи–
Взять даже справку в подтвержденье:
А то вдруг чья-нибудь кума ….
Какая храбрость !! Блеск ума
Уж ослепляет в мужиках.
В каких надёжных мы руках !!!!!!!!
Роман:
Звісно, які там кілометри? Нікуди ми не їздили, сиділи тут, у Києві, а фото Цхінвалі на мейл нам особисто Путін висилав. Навіть скомпілювали наше фото в Цхінвалі - з фотошопом у ФСБ і не таке можна зробити. А ви нас, брехунів, взяли, і викрили!
Перепрошую, більше не цікаво з вами розмовляти.
1 вересня, 2008 о 22:31“…..Посмотрев, как российские войска в союзе с южноосетинскими войсками снимают в Гори унитазы, Кокойты торжественно заявил, что больше в Южной Осетии не будет грузинских анклавов, а те, что были, уничтожены «в ходе боев».
1 вересня, 2008 о 22:34Так что, говорите, называется геноцидом? ”
http://rufront.msk.ru/arhiv.php?id=1219906110
Правда очі коле? а чого статєйка тільки зараз? Захотілось кулачками після бою помахати?
1 вересня, 2008 о 22:56під час війни Венесуелу з інтернету описуєм,мандрівний Ви наш? в Цхінвалі персонально для Вас виділенку незаблоковану провели, і пофіг Осетія,як там Чавес? і вистачає совісті тявкати “…та спробуйте поїхати у Осетію, Косово, Ліван, Чечню, як це робили ми”?
з.і. а чому “МИ”?
В каких надёжных Вы руках!!!
Пусть Вас оставит грусть и страх
Пусть темнота ослепших глаз
Отточит грань поспешных фраз
Пусть вам приснится сладкий сон
О жизне царственных персон
А в нём: “Бабло гони”-царицы клич
Спасает детский паралич
Царём украденные танки
Нам замещают суперЯнки…
И Квазимода -божья кара
Стихи укроет от пожара-
Он на руках выносит Мики
Под одобрительные крики
Вот это Лыцарь , вот Герой!
В стране блядь, падло гемморрррррррррррррррой,
От знати некуда деваться
Уж скоро станем продаваться
Кто за червонец, кто за рубль
(Кому приход, кому и убыль!!!)
Когда ж Морфей уйдёт из дому
Взгляни на жизнь чуть по-другому..
А вот короткий мой ответ-
2 вересня, 2008 о 0:13Бумажки нет и жизни нет.
Исчерпан спора наш предмет
Спокойной ночи! Всем привет!
Роман:
До мене? В Венесуелу? Рома, ви марите
Я був у Каракасі три роки тому. А інтерв`ю в наш час можна взяти по скайпу - якщо ви, звісно, знаєте, що це таке )
Чому “Ми”? Тому що на цьому сайті є матеріали ще одного журналіста, з яким я був у Цхінвали. А те, що ми агенти ОГПУ-ФСБ, ви й самі зрозуміли
2 вересня, 2008 о 1:20“задрав штаны, бежать за комсомолом”
2 вересня, 2008 о 1:562kermanich: обов*язково зміню нік. Одразу після вас… Як тільки замість керманича - вийде кормчий, а можна навіть “великий кормчий” - одразу…
І від обговорення мого ніка до вашого “доробку”. Те, що геб*йо звозило вас подивитися на “руїну” - не зробило вас ані фахівцем із військової справи, ані спеціалістом із зовнішньої політики. Ви як були руськомовною платною журналюгою, так і залишилися. Повторюєте стандартну жуйку тисячі місцевих цеховіків-затейників. Вкажіть хоч на одну оригінальну думку у вашому матеріалі - і я вибачуся. Але не доведеться.
Єдине що було цікаво - фотки. На околицях Києва можна і більші руйнування знайти. Навіть танк. Тільки фарбою ціну поставити.
2 вересня, 2008 о 11:00Спасибо за статью.
2 вересня, 2008 о 13:06Но, диктатура действительно вряд ли может опереться на ту армию, которая есть (во всяком случае ближайшие несколько лет). Так что Ющенко, как бы колоритен и не был - скорее карикатурный диктатор.
2 kermanich:
2 вересня, 2008 о 13:44Из Колумбии в Венесуэлу. Интервью с Олегом Ясинским
Андрій Манчук // 19 серпня, 2008
єдина стаття за цей період. А де з Цхінвалі в той час? Не знайшов ні слова. Поскромнічали? Чи “Вас тут нє стояло?”
Вы знаете, я в этом не уверен. Без маленького победоносного путча или небольшой гражданской войны Ющенко с очевидностью не удержит за собой верховную власть в стране.
2 вересня, 2008 о 16:502kermanich: а еще он детей по ночам крадет и кровь их пьет. И только эта кровь помогает ему - добрый доктор “Андрей Манчук” сам видел (он точно знает). И собирается организовать землетрясение - у него же верховная власть в стране. Она же - ого-го… какая охрен…ная.
Громадянська війна починається в голові (як розруха і нищета в клозеті kermanichа). І той, хто про це найбільше говорить - найбільше до цього готовий. Вже загриміло?
2 вересня, 2008 о 17:14Втім, друзі, на щастя, в нас ще не перевелися буржуазні демократи.
http://pravda.com.ua/news/2008/9/2/80627.htm
2 вересня, 2008 о 17:45Великое счастие, что мы разные.
2 вересня, 2008 о 19:35Откровенно, к Манчуку со временем испытывал всё меньше симпатий. т.к убеждался что все его деяния происходят для удовлетворения собственной гордыни.
А все остальные деяния для него просто слова.
Знаете, уважаемые, а не пошли бы вы все куда подальше. Вместо того, чтобы обсуждать собственно статью, вы устраиваете автору сеанс душевной вивисекции. При этом, я почти уверен, среди вас нет никого, кто смог бы не то что написать - даже подумать на качественно соотносимом уровне.
2 вересня, 2008 о 20:55А вы, товарищ Манчук, зря поддаетесь на провокации. Подавляющее большинство высказавшихся здесь не имеют вообще никаких мыслей по поводу написанного вами до тех пор, пока не сформируют свою точку зрения, отталкиваясь от вашей аргументации, но с противоположным знаком.
Лично мне статья понравилась, точнее, в ней есть один потрясающий по силе абзац, искупающий все остальные огрехи и даже саму кажущуюся бессмысленность писания на эту тему:
===Потом мы с женой вернулись домой, где в телевизоре все также лязгала военная техника, и наша маленькая дочь повторяла ненужное слово – «танки», которое наговорили ей комментаторы новостей. Благодаря этой войне Маруся познакомилась с ним гораздо раньше, чем этого хотелось бы нам. Массивные орудия убийства уже сумели исподволь вползти в мир маленького человека, где должно быть отведено место только для серьезных и важных понятий – мама, папа, любовь, дом, солнце, дождик, игра и сказка===
ПОЛІТИЧНІ ВИШИВАНКИ АНАТОЛІЯ ГРИЦЕНКА
Днями “на Свободі слова” телеканалу ICTV Анатолій Гриценко заявив, що Ющенко знав про початок грузинсько-російського конфлікту за 2 дні до його початку, та вмовляв Саакашвілі не робити такого. Вмовляли його, за словами Гриценка, і США.
Неприкрита провокація випирає, як швайка з мішка. По-перше! Звідкіля Анатолію Гриценку могла стати відома така конфіденційна інформація про дату початку операції Грузії в Південній Осетії? Цим фактом ,доречі, повинна б була, навіть не повинна, а змушена поцікавитись СБУ! Невже інструктори ЦРУ повідомили про свої контакти з Михайлом Саакашвілі звичайному депутату ВР України Анатолію Гриценку? Інше не менш курйозне питання: яким чином став відомий пану Гриценку факт того, що за два дні перед операцією в Південній Осетії Віктор Ющенко вмовляв Михайла Саакішвілі не робити цього? Звернiмо увагу,що в розробці операції брали участь американські й ізраїльські інструктори й її план і зокрема початок дій тримався у великому секреті. По-друге. Чи міг би Анатолій Гриценко пояснити якими каналами відбувались “вмовляння” Саакашвілі Ющенком і представниками США про відставку запланованої операції? Напряму по-мобілі, чи через якихось посередників? І це говорить екс-міністр збройних сил України? Швидше це скидається на марення сивої кобили, або закидон для “приїзжих лохів”. Для лохів заяви пана Гриценка цілком пасують. Виглядає, що всі знали про початок операції, усі вмовляли Саакашвілі цього не робити, проте він не послухав ні свого українського друга, ані наставників із Заходу ( де-факто керівників організацією операції) в Південнній Осетії та не зважаючи на дані військових розвідок про те що Росія підтягує свої війська до участку проведення операції, причому в неспівставних масштабах, Михайло Саакашвілі плює на все і пре буром проти 58 армії РФ. Що хоче сказати цим усім Анатолій Гриценко? Що Саакашвілі божевільний і кинув на амбразури своїх бійців? За принципом героїв Панфіловців: oступать некуда - за нами Москва.”?
Невже ж хтось думає, що в Ленглі й Моссаді сидять такі собі дурники і не здали собі справи, що без взяття під контроль всього-навсього двох основних транспортних сполучень з РФ до теренів Південної Осетії - Рокський тунель і обїздний Зарський шлях - це провал операції? Адже, заблокувавши ці дві автомагістралі, російській російській артилерії,танкам і піхоті не потрапити б до початку проведення операції 08.08.08 на терени Південної Осетії - як два пальці об асфальт! Лише російська авіація. Отже ви міркуєте, якщо до цього зуміли допетрати приватні розвідфірми, то до цього б не дошелепала персональна спецслужба Чейні?
А все набагато простіше. Якщо згідно із словами Анатолія Гриценка Віктору Ющенку було відомо ще за два дні наперед про початок здійснення операції в Південній Осетії і в тому числі США, то цим пан Гриценко розкидав каміння по чужих городах. Бо неодмінно постає запитання: хто здав Москві плани Грузинів? А на злодії, як-то кажуть і шапка горить. Є ще один нюанс, натяк Гриценка: не шукайте чорну кішку в темній кімнаті, шукайте кішку БІЛУ. І це пану екс-міністру Гриценку частково вдалось зробити. Багато хто й повірить в те що здача планів Грузії Кремлю - робота рук Юлії Тимошенко. СП й СБУ ж повірили. Адже безперечно - опосередковані мотиви є! Підтримка Москвою Ю. Тимошенко під час президентських іиборів взамін за інформацію про деталізовані плани Грузії щодо преведення воєнних заходів у Південній Осетії. І є ж такі риби в СБУ, що клюють на такого живця-пуголовка, як Анатолій Гриценко.
А для Анатолія Грицека резон є ще неабиякий - примірка президентського крісла перед виборами.
Славко Волинський,
3 вересня, 2008 о 0:43Агентство Євро-Атлантичного Співробітництва(АЕАС)
Олег Киевский:
Спасибо, узнал о себе много нового ) Интересно, мы с вами знакомы? Или вы на большом виртуальном расстоянии чувствуете гордыню ваших оппонентов? Которые виновны перед вами лишь в том, что смотрят на жизнь своими глазами, а не через телевизор.
3 вересня, 2008 о 0:45summersalmostgone:
Спасибо.
3 вересня, 2008 о 0:492 summersalmostgone:
3 вересня, 2008 о 1:49“…Подавляющее большинство высказавшихся здесь не имеют вообще никаких мыслей по поводу написанного вами до тех пор, пока не сформируют свою точку зрения, отталкиваясь от вашей аргументации, но с противоположным знаком. ” круто загнули,але мимо.
чи то спроба подавити “мошьчью інтеллекта” тих “…кто смог бы не то что написать - даже подумать на качественно соотносимом уровне. “? Бо на такому “уровнє” більшість порядних людей просто не думає,власне із-за своєї порядності
Порядна людина, а в вас є статті на цьому ресурсі?
3 вересня, 2008 о 10:54kermanich: (А какой апломб даже в нике ощущается, сила!!!) Мне очень не приятно когда: “Пироги печёт- САПОЖНИК…”
3 вересня, 2008 о 11:41“И с умным видом знатока”- рассуждает о вещах, о которых даже приблизительного представления НЕ ИМЕЕТ! И для которого критерием оценки качества является: “а в вас є статті на цьому ресурсі?” Мягко выражаясь: забавно!!!
А по- простому:”Подрости, салага!”, может чего- то и поймёшь в этой жизни!..
Locksmith4:
Ну что же, подождем, пока вы подрастете.
3 вересня, 2008 о 12:18Молодцом, товарищ! Снова в горячей точке) Только вот для второй книги название уже нужно не “наследники Че”, а “наследники Пиночета..” или лучше “Ельцина” - ну,это я со своего шестка.
полностью солидарен!
на Форумске в той же колонне стою) а Сурикова с Филинфм уже нет в них( они на Правдынфу переехали.
этот текст перепостил сюда:
http://www.cprf.info/news/party_news/52584.html
3 вересня, 2008 о 13:36Дякую, друже!
3 вересня, 2008 о 14:41Гарячою вона була трошки раніше, але автор тоді сидів як миш під віником і “прікідивался ветошью” з причин які він артистично обходить. а тепер “точка” привітно-тепла для певного сорту писак.
4 вересня, 2008 о 0:22а де “…впечатанные в землю трупы, по которым проехали танковые гусеницы. “? Фраза потужна, але показує повне дилетантство в цьому питанні
Рома, справді не стидно таке писати? Чи брак аргументів виправдовує у вас будь-яку дурницю чи непотрібну підлість?
4 вересня, 2008 о 16:39Ошибка: Ельцин как раз военных парадов не “практиковал”.
4 вересня, 2008 о 16:54Отчего же? А 9 мая 1995 года, например?
4 вересня, 2008 о 17:10Единственный случай, и, надо сказать, вполне оправданный. Кстати, парад тогда был именно исторический. Современная тяжёлая техника на Красной площади тогда не появлялась.
Напомню: 9 мая 1945 года исполнилось 50 лет победы в Великой Отечественной войне.
4 вересня, 2008 о 17:44Поправьте, пожалуйста: 1995 года
4 вересня, 2008 о 17:45“Чи брак аргументів виправдовує …” клікаєм kermanich:
Постпотоп [Aug. 8th, 2008|07:48 am
О войне [Aug. 9th, 2008|02:10 pm]
о, вроді воно? Та ні -
“Артем Чапай порадовал своим антивоенным постом. Rara аvis.”
Постпотоп-2 [Aug. 11th, 2008|01:49 pm]
Застройщики выкопали Днепр [Aug. 13th, 2008|04:23 pm
Компромат [Aug. 14th, 2008|04:34 pm]
Мы с Колей Спориком в окресностях Гуляй-Поля. Снято в конце девяностых.
Автор не разобрался” [Aug. 17th, 2008|12:31 pm]
Друг и соратник Игорь Луценко, журналист, активист ЗСК, и просто отличный парень, написал один из немногих честных репортажных материалов о грузинской войне.
Время цемента [Aug. 17th, 2008|12:56 pm
Южная Осетия [Aug. 24th, 2008|10:23 am - ну нарешті, “не прошло и пол-года”. А де все-таки “…впечатанные в землю трупы, по которым проехали танковые гусеницы.”?
оригінальна позиція - під час конфлікту і зразу після нього автор “спєціаліст шірокого профіля”,але не в тому,що зараз. А коли всіх в Цхінвалі “умиротворили по саме Горі” і утрясли “мєлкіє нєурядіци” з “трофейними” унітазами вілочькамі і тухлямі та нарешті дозволили журналістам бути в Цхінвалі без ризику що знайдуть щось не то, автор моментально стає крупним Міклухо-Маклаєм по Осетії.Чи, точніше “последрачным кулакомахателем”
5 вересня, 2008 о 4:56Друже, якщо б ви опинилися там навіть зараз, а не у серпні, ви наклали б собі повні патріотичні штани брунатної речовини. Але, на жаль, ви ніколи в житті не вилазите далі монітору
5 вересня, 2008 о 9:36та знов не вгадали,шановний.
Якщо для вас “патріотичний” - це страшна образа,то мені Вас жаль. Бо антоніми до цього –зрадник,яничар,манкурт,політична проститутка.
6 вересня, 2008 о 3:15точно! )
6 вересня, 2008 о 17:07Реконструйована хронологія подій в Грузії.
http://aillarionov.livejournal.com/26857.html?thread=1496041#t1496041
Набагато краще видно що було дією, а що - протидією. Обговорення в коментах також дуже корисне.
25 жовтня, 2008 о 12:26