На службі народу і власній кишені

Цікаво, який ККД від роботи депутата? Про роботу деяких наших обранців взагалі можна було б сказати: «кака де?». Де, питається, ця кака, коли її карточка голосує типу сама по собі? Здається, якось був натрапив на повідомлення про те, що відповідь на моє питання справді існує. В сенсі не про те, де знаходяться каки, а яка від них «користь». А саме - як ухвалені Верховною Зрадою закони впливають на добробут народу. І ще, здається, та інформація призначалася виключно для внутрішнього користування в державних установах. Правда це, чи наснилося то мені – не важливо. Але певен, що оприлюднювати таку інформацію в будь-якому разі не варто. Аби не порушувати спокій громадян. Вони і так завше злі та знервовані, тож зайвий драконити раз не треба…

Громадський порядок і безпека. Ось такі пріоритети на порядку денному у обранців. На жаль, не у наших, а у німців. Пов’язані з цим ініціативи уряду ще не «проголосували», але суть законопроекту наступна. Німецькі консерватори планують http://www.dw-world.de/dw/article/0,2144,3580978,00.html дещо посилити контроль уряду над «вразливими» і в той же час стратегічно важливими галузями - енергетичним сектором, банками, операторами зв’язку. Згідно із законопроектом, якщо інвестор (який не контролюється ЄС) захоче купити більш, ніж 25% акцій німецької компанії, міністерство економіки матиме 3 місяці на розгляд угоди і 2 місяці, впродовж яких матиме право накласти на неї вето. От такий собі шлагбаум проти державних інвестиційних фондів Росії, Китаю та країн Ближнього Сходу.

Противники цього законопроекту говорять, що Німеччина дуже залежна від відкритих ринків. Що інвестиції – це економічне зростання і робочі місця. Втім, на мій скромний погляд, такий законопроект, мабуть, «натякає» на те, що війни зараз ведуться не тільки за допомогою танків та інформагентств… От тільки є тут заковика. Аналітики вважають, що «шлагбаум» обійти і «зайти» (як у нас кажуть) в стратегічну німецьку компанію «чужі» держфонди зможуть через інвестиційні групи інших країн ЄС.

А по ходу п’єси слуги народу не гребують тим, щоб тишком-нишком «розвести» держбюджет на пару зайвих «лимонів» до пенсії. В Норвегії пенсійний доход колишнього МР (member of parliament) складає 66% від його депутатської зарплатні - і це за норвезькими мірками вважається щедрістю. Зараз пенсійний доход екс-депутата дорівнює 80-ти тисячам доларів на рік. Здається - малувато, як для європейської країни, але я так здогадуюсь – це не вся пенсія, а лише за вислугу років у парламенті. Мабуть, через те і називається «пенсійним доходом».

Втім, згідно норвезьких законів, член парламенту може розраховувати на повний розмір такого доходу, якщо відслужив таким от членом 12 років. Або якщо кількість років у парламенті і його вік в сумі складають 75 років. За такої умови кар’єрист може отримати повну депутатську пенсію і у віці 50 років.

Але прикол в тому, що є іще одна умова. Після виходу на пенсію можна мати доход з нової роботи без втрати депутатської пенсії. Якщо такий доход не перевищує розмір останньої. І тут людське єство дає слабинку http://www.aftenposten.no/english/local/article2618161.ece . Разом із хитринкою, звичайно. Мабуть, спокуса занадто великою була, щоб чесно декларувати свої доходи. Норвезькі державні аудитори (мабуть, щось на кшталт нашого КРУ) викрили декількох достойників, котрі за останні 10 років отримали на 6 мільйонів крон (1 млн. доларів) більше, ніж належить. Так що, словами класика: ні в них, ні в нас порядку нема. В сенсі – із совістю слуг народних.

Руслан Гетьман

фото звідси

(4 голосів, середня оцінка: 2.25 з 5)

 Loading ...