Хенкок - нове ім’я вічному герою

Лише минулого місяця на американські екрани вийшла нова стрічка про Бетмена „Темний лицар”, яка вже встигла очолити список найліпших американських фільмів всіх часів, а вже зараз ми маємо змогу тішитися новим епосом про супергероя і його подвиги — „Хенкоком”. Коли повернення до одного мотиву проявляється настільки часто, воно волею-неволею мусить підняти питання про причини такого попиту…

Цього разу голівудський супергерой — Джон Хенкок (Вілл Сміт) — виглядає бомжувато, полюбляє випити і погрубіянити, а у вільний час рятує людям життя. Він володіє феноменальними вміннями: може літати, жодна зброя його не бере, а силі його немає міри. Правда, життя Хенкока навряд чи можна назвати щасливим.

Від людей на вулицях замість прояву вдячності і любові герой отримує образи, докори і кпини. Їх дратують Хенкокові втручання, дарма, що будівлі він руйнує, лише аби врятувати когось з біди. Органи надсилають йому повістки до суду і підраховують його персональний борг місту. Отака-от глобальна несправедливість, розпинають святого. Здається, все детально продумано, щоб глядач прикипів до Хенкока з першої хвилини. Шкода, але прикипіти до свого персонажа не дає Вілл Сміт з замороженим виразом обличчя, який до кінця розшифрувати так і не вдається. Скоріше за все, так виглядає вселенська туга.

Одного разу Хенкок рятує життя піарщику з утопічними життєвими установками („Я намагаюсь змінити світ на краще!” або „Роздаючи ліки хворим безкоштовно, ваша компанія отримає зиск” і т.д.), який вирішує віддячити герою зміною іміджу на позитивний. Горе-іміджмейкер радить Хенкоку податися за ґрати за всі його проступки перед законом і дозволити людям відчути в ньому потребу. Не змінюючи виразу обличчя, Хенкок так і робить, - і не проходить навіть двох тижнів у в’язниці, як його кличуть на допомогу. І він летить. Хенкок навіть погоджується вбратися в костюм супергероя в обтяжечку із полиском — за вказівкою свого іміджмейкера. І люди вже оплесками його зустрічають — піар кампанія спрацювала.

Без коханої, треба думати, Хенкок би був, як Чіп без Дейла. Тож він знайомиться з дружиною піарщика Мері (Шарліз Терон), у якої при його вигляді з’являється тривожна гримаса, аби потім не покидати героїню всю першу половину фільму, а в другій половині просто замінитися другою і останньою (для одного фільму досить). Але не тільки застиглість фізіономій об’єднує красенів. Спершу вороже налаштована Мері згодом відкриває Хенкоку всю забуту ним внаслідок травми правду. Виявляється, вони вдвох — останні такі всесильні безсмертні люди-боги на нашій планеті, які були створені парами, всі решта знаходили один одного, одружувались і ставали смертними. Тому аби продовжувати жити вічно і творити дива, Хенкок і Мері повинні триматися подалі один від одного. Дуже зворушливо. І поки на терезах перед Хенкоком бовтаються кохання з одного боку, а з іншого — безсмертя (на вираз обличчя Вілла Сміта це не впливає), на нього чигають вороги і небезпеки. Але хвилюватись не варто. Адже справжні супергерої не помирають. Принаймні не в голівудських фільмах.

Стрічка тішить своєю динамічністю, скромні діалоги рука не здіймається звинуватити в глупоті. Взагалі вічний сюжет у свіжій подачі — це завжди безпрограшний варіант. Шкода, що гра Вілла Сміта додає образу Хенкока незмінний наліт отупіння в ті моменти, коли він має бути серйозним. Очевидно, що не для живчика Вілла Сміта роль останнього героя, приречного на вічну самотність. Але завдяки грі Шарліз Терон можна припустити, що за режисерським задумом саме так сучасні напівбоги і мають виглядати — вбогими на емоції))

Голівуд якщо і зворушує, то саме прозорістю своїх меседжів. А це завжди підкуповує, коли історію розповідають щиро - але як іще можна переповідати казку? Тим більше казку, кінець якої відомий наперед: добро переможе зло.

Галя Карпа

фото звідси

(8 голосів, середня оцінка: 2.88 з 5)

 Loading ...