СНД

Нещодавно на мітингу президент Грузії Саакашвіллі заявив про вихід своєї країни з СНД та закликав до аналогічних дій інші держави Співдружності, зокрема і Україну. Грузія давно збиралася вийти з організації, враховуючи свої складні стосунки з Росією. Називали й конкретні дати - наприклад, 1 липня цього року. А введення російських військ на територію Грузії стали останьою краплею у цьому питанні. Таким чином, Грузія виходить з багаторічної зони російського впливу і входить у зону впливу Євро-Атлантики.

Зараз, після війни, навіть важко уявити на самміті СНД Мєдвєдєва поруч з Саакашвіллі. Тому цей крок Грузії є логічним та раціональним.

А чи можна назвати такими недавні заяви Президента Ющенка, міністра Огризка та інших їхніх ідеологічних соратників стосовно неефективності та сумнівної доцільності участі України в СНД? Сьогодні вже лунають заяви про неефективність та велику затратність цієї організації (1 млн доларів на рік для України).

14 серпня депутат від пропрезидентської НУНС Костенко подав до ВРУ законопроект про денонсацію договору про створення СНД та вихід України з Співдружності. Це рішення мотивується тим, що РФ зазіхає на територіальну цілісність країн-учасниць СНД. Десь на початку вересня Рада мала би його розглянути. Подібні заяви виголосили представники наших правих та націоналістичних партій, зокрема Олег Тягнибок.

Російські політики заявили, що ніхто силоміць тримати Україну в СНД не буде, проте Україна внаслідок такого рішення може втратити «преференції».

Незважаючи на те, що Україна є лише асоційованим членом СНД, ми там все одно рахуємося, і наші лідери їздять на їхні самміти. Деякі «преференції» наші громадяни від СНД мають - зокрема, безвізовий режим, визнання взаємних пільг, пенсій, звань та інші домовленості. Хоча більшість угод з Росією не варті паперу, на якому написані, певна користь для України є.

Домінування РФ у цій організації також не сприяє її конструктивному існуванню, але тут слід зважати на різне розуміння самого поняття СНД. Для республік Співдружність була способом мирного розлучення з Росією та зменшення негативних явищ в економіці внаслідок розвалу Радянського Союзу. А для Росії СНД - це спроба зберегти свій вплив на 1\6 планети та в майбутньому перетворити Співдружність на новий СРСР. Цього російські президенти ніколи не приховували.

Вихід України з СНД не тільки не сприятиме економічному розвитку, а й посилить деструктивні процеси в економіці. Зокрема - сприятиме автоматичному підвищенню цін на енергоносії. А перебування у Співдружності поки що нічим нам не загрожує та не шкодить.

Самі заяви про такий вихід насправді є просто вдалим електоральним гачком для дрібних політиків правонаціоналістичної орієнтації, які чудово знають про неможливість та недоцільність такого кроку. Вони використовують патріотичні та антиросійські почуття західних українців, розуміючи, що виконувати обіцянку не доведеться - зате можна набрати кілька відсотків на виборах.

Активна зацікавленість Президента та його соратників зовнішньою політикою дуже схожа на бажання зіграти на випередження на електоральному полі Тимошенко в Західній Україні. Усім добре помітні пасивність та небажання прем’єр-міністра говорити на теми зовнішньої політики, що пояснюється орієнтацією Юлії Володимирівни одночасно на Захід, Центр та Схід України. Висловившись на підтримку зовнішньополітичних настроїв одного регіону, вона втратить електоральні симпатії в іншому, тому й намагається ніколи не говорити зайвого стосовно НАТО чи ЄС.
З Секретаріату Президента недавно прозвучала заява про мовчання та обережність Тимошенко у грузинському питанні та симпатіях до Росії. Це була спроба дискредитувати її серед антиросійськи налаштованих виборців Заходу та повернути Президенту західноукраїнський електорат, що так несподівано перейшов до Тимошенко у 2005 - 2006 рр.

Населення дійсно цікавить компромісна позиція харизматичної лідерки, що не поспішає висловлювати настрої своїх прихильників зі Львова чи Тернополя. Справжні наміри Тимошенко знає лише вона сама - але для виборців така позиція незрозуміла. Як не зрозумілими є її російський акцент, несподівана поїздка до Москви після відставки з поста прем’єра, ставлення до питання УПА, наявність у партії правих і лівих депутатів, олігархів та націонал-патріотів, яких усіх покриває своїм авторитетом лідерка.

Використовуючи такі піар технодогії та порушуючи болючі для Тимошенко питання, зараз триває політтехнологічна операція: шляхом підняття зовнішньополітичних тем дискредитувати та усунути потужного конкурента на виборах. І чим далі, тим важчу артилерію кидатимуть на передову…

Петро Залевський

плакат звідси

(3 голосів, середня оцінка: 1.67 з 5)

 Loading ...