Замість репортажу... типу роздуми з Тбілісі

В Тбілісі немає новин - і це дуже добре.

Ввечері прилетів Ющенко.
Через фізичну втому не пішов за ним бігати кореспондент Інфопорну. Зробив правильний вибір, виразивши сном свою громадянську позицію щодо президента.

Заяви Ющенка не несуть інформації, крім тої, що Україна з нинішніми її лідерами нездатна на дипломатичні зусилля, які б одночасно і убезпечили грузинів від російських авіаударів, і при цьому не погіршили стосунки з Росією.

Для цього треба розум, треба спромога інтелектуальних та адміністративних зусиль держави. А МЗС у нас може лише ефективно лобіювати загарбання земельних ділянок під своїм боком приватними особами (я про Пейзажну алею).

Алейні дипломати не зарадять друзям України, які сидять у грузинських селах під бомбами.

Вчора я хотів відлетіти евакуаційним рейсом, але не зміг додзвонитися у посольство, телефон консула був поза зоною, і до вечора в самому посольстві ніхто не знав, коли буде другий евакуаційний рейс - першим полетіли жінки та діти.

Власне, не велика проблема - додому я обов"язково потраплю пізніше, але читати браві повідомлення про те що усіх бажаючих вилетіти українців задовольнили - смішно, тому що мене в посольстві настійливо переконували летіти за свій рахунок. Мовляв, білети вже продають. Дрібниця, але неприємна і характерна.

Війна - подарунок Саакашвілі, грузини носять його фото на прапорах, переконують мене, що Росія не дає йому все робити - він-бо будує дороги, і т.п.

Справді, на відміну від повної пасивності Ющенка Саакашвілі поміняв багато чого. Поліція їздить на машинах не гірше Октавії, дорожні патрулі не беруть хабарів - якщо запропонуєш, арештують, армія на такому забезпеченні, яке є недосяжною мрією для переважної більшості українських військових.

Але в Осетії все виглядає як свідоме провокування Росії.
Про це пізніше напишу більше.

Ігор Луценко