Обставини смерті А.Перепаді не розслідуються належним чином
Інфопорн // 31 липня 2008
Заява Асоціації велосипедистів Києва щодо розслідування загибелі видатного українського перекладача творів літератури, велосипедиста Анатоля Перепаді
Асоціації велосипедистів Києва стали відомі нові факти щодо розслідування обставин смерті видатного літератора та перекладача творів літератури Анатоля Перепаді. Ці факти викликають серйозні підозри щодо упередженості та суб’єктивності працівників органів МВС, які мають розслідувати смерть А.Перепаді, тому ми вважаємо за необхідне їх оприлюднити.
Як відомо, Анатоль Перепадя помер у лікарні 7 червня 2008 року внаслідок численних травм, отриманих в ДТП на просп. Героїв Сталінграда в Києві, яке сталося 3 червня 2008 року.
10 червня 2008 р. Оболонське районне управління внутрішніх справ в умовах таємності прийняло рішення не порушувати кримінальної справи за фактом смерті А.Перепаді. Підставою для відмови у порушенні кримінальної справи став рапорт, підписаний заступником начальника слідчого відділу Оболонського РУВС Заросинським О.Ю.
Не знаючи про відсутність кримінальної справи, 12 червня Асоціація велосипедистів Києва (АВК) направила листа Міністру внутрішніх справ Луценку Ю.В., в якому попросила взяти під особистий контроль розслідування кримінальних справ щодо трьох ДТП, які призвели до смерті велосипедистів в Києві з початку 2008 року та про які було відомо громадськості - серед них і справа Анатоля Перепаді. 21 червня в м. Києві було проведено громадянську акцію “Велонаїзд” з метою привернути увагу до розслідування кримінальних справ щодо загиблих велосипедистів. Завдяки засобам масової інформації акція одержала великий суспільний резонанс.
Внаслідок таких проявів суспільного інтересу, 7 липня 2008 року прокуратура Оболонського району скасувала рішення про відмову у порушенні кримінальної справи щодо загибелі А.Перепаді. Того ж дня справу було порушено та негайно передано до слідчого управління ГУ МВС у м.Києві.
Ми звертаємо увагу на те, що в офіційній довідці ДАІ Оболонського району від 30.06.2008 винуватцем ДТП проголошується сам Анатоль Перепадя. Цитата (орфографія збережена): “03.06 приблизно о 14:00 на вул. Героїв Сталінграда, е/о (електроопора - прим. АВК) 9, автомобіль ШЕВРОЛЕТ, д.н. АА 9381 ВК, під керуванням водія Хорамський Володимир Леонідович було скоєно наїзд велосипедиста Перепадя Анатолій Олексійович, 1939 р.н. Винним у ДТП є Перепадя А.О. (п.6.8., 12.1, 12.3 ПДР ), який від отриманих травм помер у лікарні”.
Крім того незрозумілою для нас є ситуація щодо документування дій водія автомобіля Хорамського В.Л. одразу після скоєння ДТП. Засоби масової інформації повідомляли, що водій автомобіля не зупиняючись залишив місце пригоди, не надавши допомоги потерпілому. Ці дії (якщо вони справді мали місце) самі по собі містять ознаки злочинів, передбачених чч. 3 ст.ст. 135, 136 Кримінального кодексу та вимагають порушення кримінальної справи, а також містять ознаки правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КпАПП. Але на сьогодні АВК нічого невідомо про наявність документальних підтверджень факту втечі водія у матеріалах кримінальної справи.
Асоціація велосипедистів Києва висловлює занепокоєння з приводу непрозорих дій органів МВС щодо розслідування обставин загибелі А.Перепаді. Ми маємо всі підстави вважати, що працівники слідчого відділу Оболонського РУВС та Оболонського ВДАІ підійшли до справи упереджено та намагалися уникнути всебічного розгляду справи, покладаючи вину за ДТП на самого Анатоля Перепадю і доводячи таким чином невинуватість водія автомобіля Хорамського В.Л.
Знаючи про багаторічний досвід А.Перепаді у керуванні велосипедом, ми висловлюємо сумнів, що саме його поведінка на дорозі стала причиною аварії. Той факт, що внаслідок ДТП А. Перепадя отримав тяжкі травми і не міг взяти участь в первинних слідчих діях на місці ДТП, дає підставу припускати, що ці дії проводилися з порушеннями, і їхні результати не відображають реальну картину ДТП та ступінь провини його учасників.
Асоціація велосипедистів Києва просить відгукнутися киян, які 3 червня 2008 року близько 14 години перебували на просп. Г.Сталінграда, в районі перетину з Московським проспектом та готові надати будь-яку інформацію стосовно описаної аварії. Це може допомогти відновити дійсні обставини загибелі людини.
Асоціація велосипедистів Києва
Обговорити статтю на Форумі »»
(4 голосів, середня оцінка: 5 з 5)
Loading ...
Вафли делу….. :(((( ТОлько суд Линча, больше ничего нет на этих фашистов от органов
31 липня, 2008 о 14:37Учитывая, что у злодеев всегда находится денежка на пряники правоохранительным органам, общественности остается действовать только кнутом.
31 липня, 2008 о 15:19у Києві мусить бути вулиця імені Анатоля Перепаді…
*
Перекладав українською з більшості романських мов — французької, італійської, іспанської, португальської, каталонської. У його перекладах на українську вийшли твори Бальзака «Лілея долини»; Моріака «Поцілунок, дарований прокаженому», «Мавпуля»,
«Агнець», «Старосвітський хлопчик», «Гадючник»; Сент-Екзюпері «Планета людей», «Нічний політ», «Маленький принц»; Камю «Чума», «Сторонній»; Клоделя «Благовіщення Діви Марії»; Фава «Достойні громадяни»; Шаша «Будь яким способом»; Моравіа «Увага до жінки»; Макіявеллі «Флорентійські хроніки»; Кальвіно «Розполовинений віконт»; Адаму «Велика пастка», «Малий боянець»; Сервантеса «Дон Кіхот» (у співавторстві); Карпентьєра «Розправа з методом»; Сеабра «Чи любиш ти Блеза Сандрара?»; „Проби” Мішеля Монтеня Петрарки «Канцоньєре» та ін.
Лауреат: двічі - премії «Сковорода», яку Амбасада Франції присуджує за кращий переклад, здійснений у рамках однойменної програми. Кавалер французького Ордену мистецтва й літератури Золотих пальм. Лауреат французько-української премії імені М. Зерова.
*
“Значущість цієї постаті й пустка, що утворилася після цієї смерти, ще потребують осмислення. Пішов у небуття останній з великих – культурний діяч такого масштабу, як Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Максим Рильський, Микола Лукаш чи Григорій Кочур. Цей чоловік був одним з тих не багатьох трудівників, котрі володіли справжньою, достеменною українською мовою, плекали і розвивали її, щоб зберегти для майбутніх поколінь
Як ніхто, володів він усім огромом української мови. За нашої доби меркантилізму та бездуховности мовна культура зазнала такого занепаду, що в певних середовищах, зокрема, поміж газетярів та телевізійників, побутує думка про те, що українська мова нічим не відрізняється від російської, „ото тільки у словах закінчення не такі”, як висловилася одна прицуцувата журналістка. Погортайте книги, що переклав Анатоль Перепадя, бодай „Проби” Мішеля Монтеня чи „Дона Кіхота” Сервантеса – ви відкриєте для себе таку многоту українського слова, що перед ним померхне убога писанина сучасних газет і недолугі потуги телевізійних дикторів. Перепадя настільки легко працював з мовою, обертаючи тяжкі іншомовні звороти на зграбні конструкції українською, що рівного йому, либонь, не було й серед класиків української школи перекладу. То була якась грайлива, моцартіянська легкість – у ній вчувався зоряний передзвін вишніх сфер і та бездоганність, що межує із непогрішністю.
Був собі він невисоким худорлявим чоловіком, що добротливо і трохи лукаво зирив на співрозмовника крізь шкельця окулярів. Його особистість була світла, зичлива, сповнена оптимізму. Він заряджав своєю енергією і своїм прикладом кожного, хто з ним спілкувався, – ще б пак, у сімдесят років цей чоловік почав вивчати італійську мову, а вже за рік переклав „Канцон’єро” Петрарки! Він любив життя, полюбляв мандрувати (перебуваючи в Европі, об’їздив на велосипеді всю Францію й Іспанію), не цурався друзів і чарки доброго вина, й радо консультував усіх колег, що зверталися до нього по допомогу…
Так тяжко і гірко усвідомлювати тепер, що його вже немає”.
(с)Леонід Кононович
31 липня, 2008 о 15:27нікуя не розумію, яким боком пункти 6.8., 12.1, 12.3 вказують на вину велосипедиста ???
31 липня, 2008 о 22:49Наші ментяри взагалі на голову йобнулись ??
1 серпня, 2008 о 10:39