Джордж Оруэлл: стукачество, плагиат, социальный заказ (часть 2)
Віктор Шапінов // 28 липня 2008
Джордж Оруэлл
Читайте также: Джордж Оруэлл: стукачество, плагиат, социальный заказ (часть 1)
Океания – рядом?
Критика неоднократно писала, что сюжет «1984» вплоть до ряда мелких деталей списан из романа «Мы» Замятина. Впрочем, это не сильно скрывал и сам Оруэлл, прочитавший «Мы» за два года до выхода в свет своей антиутопии.
Замятина многое роднит с Оруэллом. В частности, он относится к тому же типу «раскаявшихся» революционеров – социал-демократ в 1905 году, он разочаровывается после поражения революции, а роман «Мы» проникнут столь же глубоким пессимизмом по поводу будущего человечества, как и «1984». Единственное, что Оруэлл привнес в сюжет «своего» - это весьма оригинальный язык повествования, до сих пор использующийся в журналистике. Такие термины, как «новояз», «двоемыслие», «пятиминутка ненависти» прочно вошли в наш язык, как бы доказывая, что все эти явления присущи не только гипотетическому «тоталитаризму», но и нашей с вами политической реальности.
Внимательный критик замечает, что Океания Оруэлла имеет больше общих черт с современной ему Британией, чем с Советским Союзом:
«В самом деле, – пишет Исаак Дойчер, – общество, описанное в «1984», воплощает все, что он ненавидел и терпеть не мог в собственном окружении: однообразие и скуку английского промышленного пригорода, «грязное, закопченное и вонючее» уродство которого Оруэлл передал в своем натуралистическом, однообразном, гнетущем стиле; нормирование продуктов и правительственный контроль, которые Оруэлл наблюдал в Англии военного времени; «дрянные газеты, в которых нет почти ничего, кроме спорта, криминала и астрологии, пятицентовые бульварные рассказы, фильмы, пропитанные сексом» и так далее. Оруэлл хорошо знал, что таких газет в сталинской России нет и недостатки сталинской прессы совершенно иного рода… Легко увидеть, какие именно черты партии в «1984» скорее высмеивают английскую партию лейбористов, чем советскую коммунистическую партию. Министерство правды является очевидной карикатурой на лондонское министерство информации военных лет».
Сам Оруэлл не признает родства Океании с Британией, страной «с относительно справедливыми законами, страна, в которой можно доверять официальным сообщениям и статистическим данным». Признавая, что «Англия не является стопроцентной демократической страной. Это капиталистическое государство, сохранившее классовые привилегии (даже теперь после войны, способствовавшей тенденциям к равенству), а также немалые различия в имущественном отношении», он, тем не менее, готов защищать свою родину в качестве общества гораздо лучшего, чем любой «тоталитарный» социализм.
Плагиат
Но вернемся к вопросу о плагиате. Многие знают о родстве «Мы» и «1984», но «Ферма животных» считается оригинальной задумкой Оруэлла. Однако, это не так. В этом случае Оруэлл также черпал вдохновение у другого автора, а именно – неизвестного публициста XIX века, написавшего рассказ «Скотской бунт». Рассказ приписывается историку Николаю Костомарову, поскольку он был найден после смерти среди его бумаг. На деле он, видимо, написан одним из публицистов «охранительного» направления, а не либеральным историком Костомаровым. В рассказе животные также восстают против хозяев, однако, на этот раз пародируется история не СССР, а освободительного движения середины XIX века.
Рассказ был впервые опубликован в 1917 году в правом журнале «Нива» в качестве антибольшевистской агитки. Быки, коровы, волы и лошади в рассказе символизируют крестьянство, свиньи – рабочих, а домашняя птица – интеллигенцию. В отличие от «Фермы животных» хозяевам удается подавить скотский бунт. Крупный скот получает свободу (реформа 1861 года), свиней подавляют силой, а курам и уткам объясняют, что они все равно летать не умеют и на воле не выживут. С наступлением зимы коровы и лошади также вынуждены были вернуться в хлев. Зачинщиков пустили под нож, остальные животные зажили по-прежнему.
Если «Скотской бунт» представляет собой развязную защиту крепостничества и царского деспотизма, то «Ферма животных» - это защита «демократических» деспотизма и эксплуатации «свободного» рынка. Но общая элитаристская, антидемократическая направленность обоих произведений очевидна. Стоит ли повторять, что подобное отношение к народу и есть действительное скотство?
Однако, если анонимный реакционный публицист Империи Романовых был оригинален в своем скотстве, то писатель Империи Виндзоров даже в этом был всего лишь плагиатчиком.
Стукачество
Но плагиат и следование социальному заказу богатых и сильных не исчерпывают картину морального падения Оруэлла. В условиях развернувшейся в послевоенные годы маккартистской охоты за действительным и мнимыми коммунистами, в особенности в сфере культуры и искусства, «борец с тоталитаризмом» принял в ней активнейшее участие. В недавно рассекреченном досье МИ-5 на Оруэлла есть текст его доноса на ведущих британских интеллектуалов того времени – всего великий гуманист вел досье на 130 человек. Вот фрагмент из его доноса на «коммунистов»:
«ЧАПЛИН, Чарльз. (Англо-американец). (Еврей?). РАБОТА: фильмы.
ПРИСТЛИ Дж.Б. РАБОТА: писатель, радиоведущий… Очень симпатизирует коммунизму, возможно, у него есть какие-то связи с коммунистами. Настроен против США.
ШОУ, Дж.Б. РАБОТА: драматург. С коммунистами не связан, но настроен прорусски по всем основным вопросам».
Характеристики коллег по работе не отличаются политкорректностью: «английский еврей», «имеет склонность к гомосексуализму».
Так, поступив на службу в «Министерство Правды» в качестве рядового информационной войны против СССР, Оруэлл через некоторое время оказался и в агентах «Министерства Любви». Коготок увяз – всей птичке пропасть.
Доносы Оруэлла опубликованы газетой «Guardian» в 1996 году, однако это не мешает отечественным журналистам писать об Оруэлле, ни полсловом не обмолвившись о его стукачестве.
Что же остается от репутации гуманиста Оруэлла? Плагиат? Следование социальному заказу? Стукачество? Ах да! Он воевал в Испании на стороне республиканских сил, против фашизма. Но именно испанская гражданская война стала отправной точкой ренегатства Оруэлла, отказа от социалистических убеждений молодости. Вероятно, испанские рабочие, крестьяне и интеллигенты, с которыми он воевал рука об руку, и стали прототипами презираемых свиней и баранов в «Ферме животных».
Борьба за свободу и равенство безнадежна, а жертвы этой борьбы бессмысленны, любая попытка организации общества на более справедливых началах ведет к тоталитарному кошмару, - вот нехитрая мысль Оруэлла. Именно эта идеология писателя, а вовсе не его сомнительнее литературное мастерство, привлекает сегодня сытых самодовольных хозяев жизни, считающих народ – баранами, а революционеров – свиньями. Вернувшиеся в нашу страну «Снежки» щедро оплачивают такую «борьбу против тоталитаризма».
Виктор Шапинов
фото отсюда
Обговорити статтю на Форумі »»
(9 голосів, середня оцінка: 3.44 з 5)
Loading ...
http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=14556
о скучачестве Оруэлла
28 липня, 2008 о 11:07Одна из немногих публикаций, где это упоминается. А вот, например, публикация (таких сотни), где говорится о слежке за Оруэллом, но ни полсловом не упомянуто, что Джордж сам был стукачом http://www.day.kiev.ua/187394/
28 липня, 2008 о 11:13Двоемыслие Оруэлла. Стукач Оруэлл осуждает стукачество в “1984″:
“Детей все время науськивали на родителей и учили шпионить и доносить на них. Фактически семья превратилась в филиал Полиции мысли. В результате каждого можно было… держать под контролем отлично знавших его доносчиков…
28 липня, 2008 о 11:25Редкая неделя проходила без того, чтобы “Таймс” не сообщала о каком-нибудь маленьком пакостнике (”мальчик-герой” или “девочка-героиня”, как обычно писала газета), который, подслушав компрометирующую фразу, донес Полиции мысли на своих родителей…
Знаешь, что сделала моя девчушка в прошлую субботу? Ее отряд ходил в поход… Она подговорила двух подружек, они отстали от группы и весь вечер следили за мужчиной, который показался им странным. Они два часа шли за ним через лес, а когда добрались до Амершема, сдали его патрулям… Малышка была убеждена… что это вражеский агент. Быть может, его сбросили на парашюте…
Каковы чертенята! Энтузиасты! Теперь их отлично натаскивают в отрядах Сыщиков, даже лучше, чем в наше время. Знаешь, что им выдали недавно? Слуховые трубки, чтобы подслушивать через замочную скважину! Моя дочурка притащила домой свою трубку и вечером опробовала в нашей комнате. Она говорит, что слышно в два раза лучше, чем просто ухом. Конечно, это просто игрушка. Но все же прекрасно развивает их… “
Разделал, как бог черепаху.
Вот только стоило бы подробнее написать об Орвелле в Испанской войне.
28 липня, 2008 о 12:26Там кто-то высмеивал его аристократическую реакцию на простые солдатские нужники, и прочие подобные моменты.
Кстати, про схожесть “Скотного двора” и рассказа Костомарова лично я читал еще в 198… точно не помню каком году в очень известной тогда газете “Московские новости”. Там, правда, было о том, что схожи сюжеты, а мораль разная. Это к вопросу о плагиате. Автор часом не плагиатор?
28 липня, 2008 о 12:52Но плагиат и следование социальному заказу богатых и сильных не исчерпывают картину морального падения Оруэлла.
*****************\
а ведь когда-то этот подонок тоже был нормальным человеком, и даже сочувствовал Советской Власти… он пел лживые дифирамбы Испанской Советсткой Социалистической Революции, скрываясь под личиной товарища и брата. Но Шапинов изобличил его звериную сущность! Поприветствуем алодисментами талант автора, и минутой молчания вспомним борцов За Свободу, Равенство и Братство, погибших в лесах Западной Украины, а также Неизвестных Васьков, Петек и Иванов, павших в джунглях Анголы, мангровых зарослях Вьетнама и съеденных крокодилами на Острове Свободы. Наши Герои, не пошли их Партия и Правительство воевать за порабощенные жидами темнокожие народы, они бы закончили жизнь, но они герои и пусть заткнется тот, кто говорит, что лучше они бы всю жизнь прожили в своей вятской глухомани! Пусть заглохнут робкие голоса поднявших голову бандерофашистов и их собратьев жидобандеровцев, пусть схватит их за яйца костлявой рукой Большой Брат! Да здравствует Великая Октябрьская Социалистическая Революция!
28 липня, 2008 о 12:57“Человек человеку - друг, брат и товарищ! Ты понял, скотина?!” -
из лагерного фольклора.
“Борьба за свободу и равенство безнадежна, а жертвы этой борьбы бессмысленны, любая попытка организации общества на более справедливых началах ведет к тоталитарному кошмару, - вот нехитрая мысль Оруэлла.” -
28 липня, 2008 о 13:39В.Шапинов.
А что понимает г-н Шапинов под словами “свобода”, “равенство” и “справедливая организация общества”?
“Свободу” лизать задницу “Великому вождю” и “Отцу народов”? “Равенство” рабочих, живущих в бараках и коммуналках, с окруженными десятками слуг, горничных, поваров и охранников секретарями ЦК ВКП(б)-КПСС?
А когда эти рабочие отказываются быть быдлом, правящая госбуржуазия расстреливает их танками и пулеметами - Восточный Берлин 1953, Будапешт 1956, Новочеркасск 1962… Восстания в ГУЛАГе 1942, 1954 и т.д.
Не даром же “Скотный двор” написан в 1943 г. Именно в этом году Сталин распустил Коминтерн и договорился с Черчиллем и Рузвельтом. Черчилль - старый враг Ленина и большевизма - прототип г-на Пилькингтона. Именно с Черчиллем и Рузвельтом Сталин делил мир на сферы влияния.
“Учитель атеїзму (до дiтей).
- Дєті, Сєйчас ми всє хором плюнєм на цього Фiлiна:
Раз-два-трі!
Дiти хором плюють i сразу ж запєвають весьолу пiсню про кузнєчiка. Обряд очищєнія на цьому заканчівається, i загiн, ламаючи на своєму путі дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички, консєрвнi банки i гандони…”
Лесь Подерв’янський.
28 липня, 2008 о 13:43“Павлік Морозов”
Разделаться лично с Оруэллом можно легко. Намного сложнее “разделаться” с его произведениями.
“Марксистский коммунизм в XX веке оказывается единственной рационально обоснованной доктриной, могущей предложить людям земной идеал их коллективно осуществляемой самодеятельности. Поэтому марксизму ныне противостоит не «другая» теоретическая доктрина, а отсутствие доктрины.
Этим вполне и объясняется то обстоятельство, что рационалистически ориентированные на реальность люди в конце концов, после более или менее продолжительных колебаний, либо принимают принципы коммунизма, либо впадают в социальный пессимизм, выраженный не только в теоретической литературе, но и в таких шедеврах искусства, как «1984» Джорджа Оруэлла или как «Молчание» Ингмара Бергмана”.
Ильенков, Марксизм и западный мир http://caute.net.ru/ilyenkov/texts/phc/marxww.html
28 липня, 2008 о 14:14там же
“Поэтому, скажем, кошмары Олдоса Хаксли и Джорджа Оруэлла на самом-то деле – независимо от иллюзий самих авторов этих антиутопий – рисуют вовсе не перспективу эволюции социалистического общества, а как раз грозную перспективу развития частнокапиталистической формы собственности. Рисуя – по внешним приметам и признакам – «современный коммунизм», эти авторы на самом деле прочерчивают, по существу, линию дрейфа товарно-капиталистического строя жизни. Потому-то эти кошмары так и пугают гуманиста-интеллигента «западного мира». Нас они не пугают. Мы понимаем эти тенденции как наш вчерашний, хотя и не до конца еще пережитый день.)”
28 липня, 2008 о 14:15Виталий:
Скільки не кажи “халва”, солодко не стане.
Яким чином Ви збираєтесь змусити сотні малознайомих людей приймати оперативні економічні рішення по спільній власності?
28 липня, 2008 о 14:26Яким чином Ви збираєтесь змусити сотні малознайомих людей приймати оперативні економічні рішення по спільній власності?
- Так само як ми зараз із Вами спілкуємося - через Інтернет. Хоча можна винайти й більш зручні форми спілкування. Життя не стоїть на місці…
А по поводу стукачества. Подлый стукач Штирлиц заложил Борману патриота генерала Вольфа и сорвал его переговоры с Даллесом, если конечно верить Юлиану Семенову.
28 липня, 2008 о 14:32Пролетар:
Бгг.. Який був Інтернет в сталінському СРСР?
Ок, “через Інтернет”…
Як через Інтернет?
28 липня, 2008 о 14:43кiберкалхоз - це круто
28 липня, 2008 о 14:46Яким чином Ви збираєтесь змусити сотні малознайомих людей приймати оперативні економічні рішення по спільній власності? Так само як ми зараз із Вами спілкуємося - через Інтернет.
Чудове рішення. Бо наш домовий комітет другий рік не може дійти згоди стосовно дверей. Може їм дійсно шкідливо спілкуватися наживо - краще через інет.
28 липня, 2008 о 15:04Кльово:
В точку.
Шановні теоретики нездатні створити й найменшу дієву спільноту, але амбіцій… “атнять і падєліть”
BTW, що у Вас з дверима? Може будемо ділитись досвідом?
28 липня, 2008 о 15:20Ответ на вопрос давно уже поступил - все выдвинут выдвиженцев (на Бандеровщине высунут высуванцев) и сольются в каллективном экстазе
28 липня, 2008 о 16:01“Разделал, как бог черепаху”.
28 липня, 2008 о 17:36Разделался как богочерепаха.
или как черепахабог
28 липня, 2008 о 17:37Андрій Хаврюченко:
<>
А яким чином зараз сотні людей приймають різні оперативні рішення (у тому числі й економічні), щодо чужої власності? - Напевно своєю вони будуть розпоряджатися ще ефективніше, ага?. А щодо “змушувати”, ви напевно смієтеся, це хто ж буде, Йосип Віссаріонович, чи хто? Мабудь у вас у голові не марксистський комунізм, а якась каша…
28 липня, 2008 о 23:27І за що пан-товариш Шапінов так не любить тварин?
“Вероятно, испанские рабочие, крестьяне и интеллигенты, с которыми он воевал рука об руку, и стали прототипами презираемых свиней и баранов в «Ферме животных».” -
Так само як люди були прототипами байок Івана Крилова та Леоніда Глібова, казок братів Грім чи Шатобріана. Всі вони також за Шапіновим, “презирали” трудящих?
29 липня, 2008 о 6:45Хто скаже, що Муравей з байки “Муравей и Стрекоза” - це не символ чесного трудівника? Чи Іван Крилов теж його зневажає?
Або Шапінов просто не читав Оруела, або вважає себе істотою божественного походження, якщо так ставиться і до людей, і до тварин.
Зря вы набросились на Шапинова, товарищи и господа. Как уже кто-то тут заметил (и я с ним полностью согласен), Виктор пишет хорошо. Так неужели вам не хватает простой житейской мудрости, чтобы понять: не все думают так, как вы? Лично мне обе статьи об Оруэлле понравились, хоть я и совершенно не разделяю мыслей автора.
29 липня, 2008 о 7:40Лени Рифеншталь - тоже была хорошая актриса. Только вот служил ее талант “нехорошей” системе - Третьему Рейху.
29 липня, 2008 о 8:242summersalmostgone: чому це раптом накинулися. факти, наведені в роботі “царя зверей” Шапінова, цікаві і повчальні. Черговий раз пересвідчуєшся, що порядних письменників було два - Чехов і Леся. Одному завадив фах, іншій хвороба.
29 липня, 2008 о 10:30А те, що писав Шапінов від себе - примушує згадати 37 рік - час чудовий, час розплати…
Красный:
По різному. Як правило, або за угодою про керування або дерибанять. Тобто привласнюють чуже.
Сурпрайз? При інших рівних умовах, своєю власністю розпоряджаються ефективніше ніж чужою.
Комуністи, ясна річ. Че прямо прописано в їх програмі.
Ось я і питаю як - бо більшості звичайних людей не вистачає ні часу, ні бажання, ні інших ресурсів щоб кваліфіковано займатись ще і спільною власністю.
У мене в голові мізки, а не марксистський комунізм.
29 липня, 2008 о 11:22Андрій Хаврюченко:
По перше, прошу вибачити за мою фразу щодо мізків - така в мене іноді буває реакція на заяви в яких явища властиві суспільним відносинам одного суспільства екстраполюють на суспільні відносини суспільства зовсім іншого.
По друге, Ви розумієте суспільну власність комуністичного суспільства так само, як й “суспільну” власність суспільства буржуазного - але це не вірно. У буржуазному суспільстві те, що ми називаємо суспільною власністю (пошта, залізниці т.ін.) належить державі, яка у свою чергу є представником панівного класу - крупних капіталістів, які й розпоряджаються цією власністю за допомогою держави як єдиний сукупний капіталіст в інтересах великого капіталу. Фактично тільки для них вона і є суспільною, а для інших громадян включаючи й дрібну буржуазію це не так. Вони на неї ніякого впливу не мають.
30 липня, 2008 о 1:04Комуністична ж власність є суспільною для усього суспільства. У зв’язку, із чим виникає свідоме розуміння життєвої важливості утримання цієї власності в належному стані. Наприклад візьмемо відношення команди до свого бойового корабля під час війни. Як відомо під час війни багато, звичних для цивільного часу суспільних відносин не діють, їх заміщують інші, більш відповідні до обставин. Тут, на війні справний стан “спільної власності” – бойового корабля стає запорукою життя всіх й кожного у команді. Навряд чи команда буде дивитись байдуже на свого члена, який спробує завдати шкоди цієї їхньої спільної власності, чи навряд знайдеться людина в здоровім глузді, щоб побажав скрутити для особистих потреб пару деталей з якогось важливого механізму або гармати. Тут ставлення до умовної власності – кораблю можна сказати майже комуністичні, за винятком того, що керуючого ним капітана та офіцерський склад призначили ззовні, натомість при комунізмові екіпаж сам би висунув на ці посади самих гідних своїх представників.
Тому відношення до суспільної власності при комунізмі більше схоже на відношення до своєї, особистої власності, з тією лише різницею, що цією власністю в даних умовах одноосібне володіння немає сенсу, так, як безглуздо бути єдиним власником корабля під час бою при відсутності команди.
До речі, в якій програмі ви вичитали про змушення людей, і у чому полягає це змушення?
Красный:
“Ага, канєчна” ™
Тільки не з тими homo sapinens, які останні десятки тисяч років живуть на цій планеті.
Думаю Ви живете в звичайному багатоквартирному будинку? Якщо Ваша гіпотеза стосовно сутності людей і відношення їх до спільної власності справедлива, то Вам буде елементарно просто організувати самоуправління під’їзду або будинку, зробити чистими всі сходи і ліфтові площадки, впорядкувати прибудинкову територію, в т.ч. і паркування на ній і стати кращим будинком в місті.
Покажіть будь-ласка дієвість Вашої гіпотези практикою?
30 липня, 2008 о 14:48така в мене іноді буває реакція на заяви в яких явища властиві суспільним відносинам одного суспільства екстраполюють на суспільні відносини суспільства зовсім іншого.
*************
Шановний, а на семінарах вам не розказують, що природа людини за останні кількасоттисяч років не сильно-то й змінилася? Якщо ні - йдіть звідти, робити там нічого :))))
У буржуазному суспільстві те, що ми називаємо суспільною власністю (пошта, залізниці т.ін.) належить державі, яка у свою чергу є представником панівного класу - крупних капіталістів, які й розпоряджаються цією власністю за допомогою держави як єдиний сукупний капіталіст в інтересах великого капіталу.
******************
А якщо залізниці взагалі приватні?
І чому державне по дефолту - обов*язково є власністю крупних капіталістів. Абсолютно не факт.
У СРСР все належало чиновникам. Чи значить це, що в СРСР поїзди, вокзали та колії належали і вам теж? Ні! Бо ви ніяк не могли впливати на рішення. (Якщо не були чиновником Мінтрансу). Якщо б спробували, і почали напр., зі збору якоїсь інформації про залізницю, то вас би уже “привлекли”, а то і гепнули, тощо.
______________
Комуністична ж власність є суспільною для усього суспільства. У зв’язку, із чим виникає свідоме розуміння життєвої важливості утримання цієї власності в належному стані.
**********************
Все чудово на папері (чи екрані).
31 липня, 2008 о 10:53Чому це розуміння не виникло в СРСР?
Hammer:
Та яка різниця чому не виникло? Може зорі не так склались
Краще хай реалізує свою гіпотезу на практиці в рамках поверху-під’їзду-будинку. Ідеалізм одразу зникне, а корисний досвід можна буде клонувати, чим реально покращити ситуацію в місті.
Агов, Красный? Скажіть де і як Ви реалізуєте свою гіпотезу? Якщо буде зацікавленість - я поділюсь досвідом і допоможу.
31 липня, 2008 о 11:34Корисного досвіду не існує.
31 липня, 2008 о 15:33Єдине корисне - чимраніше осягнути, що самоорганізація у наших умовах - це міф.
Hammer:
Hammer-а не існує. Єдине що слід - чимраніше осягнути, що Хаммери у наших умовах - це міф.
Коротше, я Вашу точку зору знаю
Мій досвід інший 
31 липня, 2008 о 16:02>Hammer:
Корисного досвіду не існує.
31 липня, 2008 о 17:00Єдине корисне - чимраніше осягнути, що самоорганізація у наших умовах - це міф
Не шкодять такі установки Вашому тілу “боротися” з ентропією?
(Мабуть не міф, принаймні, самоорганізація “організованої злочинності” й олігархічних кланів)
sadhak:
мафіозні структури саме тому ефективно виконують поставлені цілі, що у них є певна людина, яка керує, кілька капо, і ніякий низовий виконавець не сміє вякати “просто так”, аби тільки рота відкрити та висловити свою нікчемну думку (якби була не нікчемна - став би сам лідером або капо). Вякало розідруть. І тим більше ніхто не псує спільне майно “із принципу”.
31 липня, 2008 о 18:40Hammer: Так. “Надзадача” - створити “клан” в межах всієї держави, який був би якомога більш “справедливим” до кожного “виконавця”. Оскільки “справедливість” в межах всієї країни визначити досить складно, то починаються проблеми. (Останнє, однак, не означає, що якогось “поліпшення” системи не існує - про ‘існування взагалі’ зараз не говоримо - а також не означає необхідність панування хаосу (чи необхідність піддаватися впливові того хаосу))
31 липня, 2008 о 19:13Hammer:
- Так, так саме й говорять. Говорять, що винятково всі народжені в гріху й тільки через покаяння знайдеш царствіє господнє. Цікаві такі семінари, вже десяток сотень років одне й теж саме кажуть – ніякої фантазії. Знаєте, не ходжу я на семінари, тим більше на яких довбають одне й теж.
Кілька сот тисяч років тому, наші з вами далекі пращури бігали голі й їли один одного. Пару сотень років тому суспільство визнавало, що людина може належати іншій людини, сьогодні ви чи навряд стали б ходити на роботу в одязі вікової давнини, не боячись визнання божевільним, не кажучи вже про те, щоб повторити досвід предків кілька сот тисячолітньої давнини. У середньовіччя вас легко могли позбавити життя, щоб забрати ваші черевики, а сьогодні, щоб одержати бажане взуття, з погляду середньовічного громадянина, ви цілий місяць повинні страждати ідіотизмом на роботі, замість того, щоб піти і взяти. Людина завжди залишається людиною, в той же час віна завжди відповідає суспільству в якому існує, а суспільство якщо ви не помітили розвивається. Якщо сучасну культурну людину закинути в суспільство наших далеких предків, то це суспільство деформує її під себе.
Он, будь ласка, погляньте, англійці - культурна нації, але ж взяли манеру приїжджати в Латвію й ссати на їхній монумент незалежності, таким чином вони мабуть хочуть відповідати місцевій культурі у своєму розумінні. Людина живе так, як їй вигідніше та зручніше, і якщо їй в данім суспільстві буде вигідно й зручно дотримуватися загально визнаних норм спільного проживання, то вона їх буде дотримуватися.
Андрій Хаврюченко:
А що, навколо мого будинку вже комунізм? Ви ж самі казали що “…більшості звичайних людей не вистачає ні часу, ні бажання, ні інших ресурсів щоб кваліфіковано займатись ще і спільною власністю”.
Що поробиш – капіталізм, людина людині вовк і конкурент. Запропонуйте, як можна переконливо компенсувати людям витрачений не на себе особисто або свою сім’ю, а на суспільну працю час в умовах капіталізму, і я візьмуся за реалізацію ваших вимог. Через пануючі зараз економічні відносини, родини розпадаються, не те, що запропоноване вами ініціативне об’єднання. Мене утопії не цікавлять, комунізм неможливо ввести в одному під’їзді. Хоча, все ж навіть всупереч нашому буттю у звичайних домах я бачив чисті акуратні під’їзди із квітами на вікнах, рідкість, але таки є. Все ж таки полюбляють люди порядок
Hammer:
- Йшла мова про буржуазне суспільство, у буржуазнім суспільстві панівний клас – велика буржуазія, держава представляє інтереси панівного класу, це факт доведений до ще мене, тому доводити його тут я не маю наміру. Про СРСР розмови взагалі не було, там усе було набагато складніше.
Hammer:
А що, у СРСР був комунізм?
31 липня, 2008 о 22:39Красный:
Я не знаю де Ви живете.
Так би і сказали, що Ви - паркетний теоретик і з живими людьми Вам спілкуватись страшно. Тому і придумуєте відмазки про якісь “пануючі економічні відносини” і “команду бойового корабля”.
Так от, відкрию Вам “страшну таємницю” ™. Я знаю як створити комунізм. І в масштабах сім’ї і в масштабах будинку. І спосіб, який працює, з тим, що описаний в трудах лівих класиків не має нічого спільного.
А Ваш спосіб має масштабуватись починаючи з двох господарств (сімей, квартир, будь-що) до всього світу.
Чи Ви вважаєте що комунізм якимось чудом наступить за одну наносекунду і ніякого переходу не буде?
Коротше, покажіть практичні результати.
31 липня, 2008 о 22:57Красный:
Між іншим, скажіть як Ви в своєму комунізмі будете вирішувати просту проблему:
Мешканцю А було влом паркувати машину за 100м від під’їзду, де є місце. Тому він поставив машину на газоні в 5 м від під’їзду. Аргументація від А “залізна”:
1. Прибудинкова земля (і газон) - спільна власність мешканців.
2. Я - мешканець будинку, значить і власник газону теж.
3. Я вирішую запаркувати машину на газоні, бо я його власник.
Два питання:
31 липня, 2008 о 23:09- які Ваші комуністичні дії?
- де помилка в його міркуваннях?