Незважаючи на ейфорію єдності з жаданою Європою, після вступу до ЄС українцям доведеться узгодити, крім усього іншого, своє законодавство з європейським законом про реституцію.

Реституція – це відновлення майнових прав власників, їхніх нащадків чи правонаступників на землю, нерухоме майно, засоби виробництва, культурні цінності, що раніше були націоналізовані, конфісковані, вилучені проти волі власників у власність держави.

Внаслідок революції 1917 року, Другої світової війни, інших подій Україну змушені були покинути і залишити експропрійоване майно тисячі поляків, євреїв, німців, татар, росіян, румун, угорців, французів.

У Львові практично весь історичний центр міста (світова спадщина ЮНЕСКО) та околиці, не враховуючи радянських новобудов, належали століттями полякам, євреям та німцям. Після приєднання Західної України до СРСР цих «іноземців» виганяли з їхніх будинків, знищували чи депортували. Житло зайняли українці з сусідніх сіл та росіяни. Схожа ситуація і в Чернівцях, Тернополі, Івано-Франківську.

Поляки та єврейська громада вже давно ведуть розшук та купівлю архівних матеріалів щодо довоєнної власності та власників. З Львівського архіву такі документи недавно хтось вкрав. Цікавляться ними і адвокатські контори, в тому числі польські та німецькі.

Недавно поляк Єжі Броневський виграв у Європейському Суді справу про компенсацію йому Україною 60 тис євро за будинок, що належав його бабусі. Такі ж наміри мають ще 80 тисяч поляків.

Євреї претендують в Україні на 800 культових споруд, кладовищ, колишніх єврейських шкіл та лікарень. Член Всесвітньої Єврейської реституційної організації Йосиф Зісельс є радником президента. Ющенко не раз заявляв про необхідність такого закону.

Питання реституції торкається не лише західних областей. В Одесі дамочка з прізвищем Рено намагалася відсудити у мешканців свій родовий дім, що до революції їй належав. А мати С. Сталоне заявила про бажання повернути елітний одеський будинок «Три атланта», що колись належав її сім’ї. Така сама ситуація і в Криму, де реституції земель та будинків, причому на південному узбережжі, вимагають кримські татари. Вони домагаються повернення 997 тис гектарів землі та 30-40 млрд. доларів компенсації. Збирають підписи для подачі в Європейський Суд, ООН, ОБСЄ мусульманські організації.

Реституція зачепить всю Україну. Свої володіння на мальовничій Наддніпрянщині, у Львові чи в Києві мали Романови, Голіцини, Енгельгарди, Потоцькі. Десь в Парижі живе відомий бізнесмен Терещенко, предки якого, рятуючись від розгніваного народу, покинули особняки та заводи і втекли з України.

Окреме питання становить церковна реституція, згідно з якою Україна вже повертає церквам споруди, майно, культурні цінності. Пріоритет має московська церква, оскільки саме їй належали ці землі та храми до 1917 року. До речі, до церковної реституції Україну зобов’язали при вступі до Ради Європи.

В ЄС закон про реституцію давно діє. Після розвалу соціалістичного табору його змушенні були ухвалити майже всі країни Центральної Європи.

У країнах Прибалтики свою втрачену власність повернули «господарі» - фіни, німці, шведи, громадяни США, Ізраїлю, Австралії, які одразу використали її у комерційних цілях. Плата для «квартирантів» негайно зросла.

Деякі країни (Угорщина, Німеччина, Болгарія) розраховуються грошима з державного бюджету, акціями підприємств, землями. Німеччина, наприклад, повернула майна на суму 5 млрд євро – 500 тис реституцій.

У Чехії і Словаччині не повернули власність колабораціоністам і фашистам, а усім іншим віддали 99 % майна. В Польщі цей закон схвалили Сенат і Сейм, і тепер треба повернути 50 % власності (60 млрд доларів) єврейським, німецьким та польським господарям. В Іспанії був прецедент, коли власнику повернули майно, вилучене в середині XVIII століття.

Країни «молодої демократії» змушені були ухвалити невигідні для них закони під тиском сильних держав та лобістів.

Таке чекає й на Україну. Дехто з українських політиків виступить проти, запропонує статус-кво, проте, в обмін на якісь преференції або й погрози, влада, швидше за все, ухвалить закон. Звичайно, повернуть не все, багато чого залишиться у власності держави, армії, місцевого самоврядування, олігархів. Але комусь доведеться і посунутися – бо прийшли нові власники.

Частково реституція може бути й корисною: необхідно і справді вирішити проблеми житла і землі кримських татар, якщо ми хочемо зберегти мир і владу у Криму. Крім того, українці втратили багато майна на своїй землі і, наприклад, на Холмщині чи Лемківщині. Згадаймо про масові депортації, переселення до Сибіру, операцію «Вісла», після яких українці втратили свої домівки та майно. Згідно європейських норм та документальних свідчень, цю власність можна буде повернути.

Такий закон потрібно впроваджувати з найменшими втратами для своїх громадян – досвід Польщі, Чехії, Угорщини маємо. А в тому, що реституція буде запроваджена, не треба сумніватися – більшість постсоціалістичних країн ЄС змушені були її проводити. Недарма Україна зобов’язалася перед Радою Європи провести церковну реституцію. Крім того, вступу України до ЄС (і ухвалення європейського законодавства) чомусь дуже хоче Польща. А що вона з того матиме?

Петро Залевський

малюнок звідси

Обговорити статтю на Форумі »»