Поневіряння Олександра-Алєксандра
Олександра Тимошенко // 6 червня 2008
Поневіряння Олександра-Алєксандра
Нещодавно у Харкові сталася оказія - кандидат фізико-математичних наук Олександр Смирнов через суд добився того, аби його ім’я записали у паспорті як Александр. До суду йому довелося звернутись через те, що у РАГСі таку просту операцію з його паспортом провести відмовилися. Мовляв, можуть змінити його ім’я на яке завгодно - тільки не на Александр. І пояснили - за традицією, імена, що вживаються російським, українським та білоруським народами, не транслітеруються, а перекладаються.
А змінити написання імені нашому Олександру-Александру було конче необхідно. Як науковець, свої праці англійською він підписував Alexander Smirnov. Запрошення на міжнародні конференції та інші події, відповідно, йому надходили саме на таке ім’я. Як вказує Смирнов у своїх поясненнях, у посольствах іноземних держав через розбіжності у написанні імені в паспорті та запрошеннях виникали незручності. До того ж, в ОВІРі оформити закордонний паспорт можуть тільки з тим написанням імені, яке вказане в українському паспорті. Отож, довелось Смірнову йти до суду, де й задовольнили його бажання перетворитися з Олександра на Александра.
Здавалося б, нічого страшного не сталося - за винятком того нюансу, що людині довелося звертатися до суду, який і задовольнив позов. Бувають і більш критичні випадки зі зміною імені - як, наприклад, описані ЖЖ-юзером oldo, коли люди міняють прізвище Дрищ на Платонов, або, скажімо, Бздюлев на Виноградов. Інша річ, що в зв’язку з перетворенням Олександра на Александра лідер “Русского блока” у Харкові Генадій (чи Геннадий?) Макаров розгорнув цілу антиукраїнську істерію.
У своїх дописах на сайті “Новий Регион” він веде мову про ономастичну асиміляцію - це коли силоміць змінюють національну самоідентифікацію особи шляхом зміни імені. Макаров недвозначно дає зрозуміти, що практика перекладу російських імен українськими відповідниками (до речі, розпочалася вона, коли люди змінювали радянські паспорти на українські) вочевидь вигідна владі. Причому йдеться чомусь про помаранчеву владу, хоча, як було сказано, переклад імен відбувся тоді, коли “помаранчевими” ще й не пахло. Так от, виявляється, таким чином хочуть скоротити кількість людей, що відчувають себе росіянами, яких “деякі владні кола записують в п’яту колону віроломної Росії”. За логікою Макарова, таким чином готується основа для того, аби зняти питання про статус російської мови як другої державної.
У дописі лідера “Російського блоку” в Харкові знаходимо ще багато подібної маячні. “Якщо ти дозволив відібрати у тебе ім’я - значить, у тебе можна поступово відібрати усе, оскільки ти втратив основу своєї духовної стійкості. Звідси - висновок, що боротьба за російське ім’я це не тільки боротьба за свою гідність, за психічне і моральне здоров’я, за свій духовний розвиток, це, в кінцевому рахунку, боротьба за свободу та демократію”. Десь нижче у коментарях Генадій Макаров також додає, що від написання імені людини залежить і те, як до неї поставиться янгол-охоронець. Як страшно жити, думаєш, коли читаєш ці рядки! Цікаво, а як ставиться мій янгол-охоронець до мене після того, як я спокійно вживаю своє ім’я і в тому, і в іншому варіанті?
Але подивіться лишень, що роблять зі звичними, рідними нашими іменами, наприклад, японці! Японською між Александром та Александрою різниці немає – і жінку, і чоловіка з цим іменем японці називатимуть однаково - アレクサンダ Арэкусанда – Александр, アレクサンダ Арэкусанда – Александра. Що відчуває при цій нарузі над святим – єдиним та неповторним іменем – янгол-охоронець, страшно навіть подумати. 
Не кажучи вже про те, що від довгого називання людини іменем Арэкусанда очі можуть стати вузенькими, а шкіра – пожовтішати.
Як на мене, і прихильники, і противники російської як другої державної часто вдаються до пересмикувань. Буває також, що наша влада створює для цього підстави. Однак у даному випадку йдеться про відверту маніпуляцію, і дискусія ця створена на рівному місці. Взяти хоча б те, що у поясненнях тепер вже Александра Смирнова ніде жодним словом не сказано ані про статус російської мови, ані про його побоювання за власну національну ідентифікацію - а йдеться про те, що людина просто хотіла уникнути деяких незручностей. Можливо, й ініціаторам подібних дискусій варто подумати про те, як зробити зручнішим життя тих, кого вони вважають своєю аудиторією - а не роздмухувати черговий скандал там, де підстав для нього немає…
Олександра Тимошенко
малюнок звідси
Обговорити статтю на Форумі »»
(8 голосів, середня оцінка: 4.5 з 5)
Loading ...
ані про його опасіння за власну національну ідентифікацію
******
э таке слово “опасистий” - огрядний, повний.
6 червня, 2008 о 15:03это он мыслит себя правоверным (МП), и от этого жиреет, значит
2Hammer: прослизнув-таки русизм:) дякую, що помітили. вже виправили
6 червня, 2008 о 15:09арЭкусандра - якось не дуже по-японськи
6 червня, 2008 о 16:28*поправляючи фофуддю на голові*ДОКОЛЄ???!!!
6 червня, 2008 о 16:28Не треба перекладати. Ніколай, Алєксандр, Іґорь, Анрєй і т.д. - гарно.
6 червня, 2008 о 19:05Хоть Акакій - як людина хоче, так і треба писати.
Мо” будуть діток називати так, щоб однаково звучало - Антон, Тарас, Оксана, Мотря, Соломія і т.д.
В Україні окрім цих безглуздих перекладів імен ( хоче людина писати чи вимовляти по-своєму - то нехай собі!) нав’язують недолугу транслітерацію латиною - що виходить Хрек замість Грек (Hrek, коли треба було б за більш розумним правилом писати Ghrek ) і ще різні непорозуміння. Людина ображається, коли неправильно вимовляють - але якщо так написано - що вона може зробити? Тому і повинен вибирати правопис свого імені кожен на свій розум, а чиновник тільки повинен дати правильну пораду.
6 червня, 2008 о 21:05“Русизм” - це один із совєцьких хибних термінів (правильно було б щось подібне до “москвізм”), що “узаконював” разом з іншими різноманітними “засобами” (як-то у псевдо-історії - вислів “Кієвская Русь” - а яка ж іще, як не Київська?!) злочин крадіжки імені, а разом з тим - крадіжки історії і міфу про давню сильну державу, міфу (міту), який довгий час працював на москво-ординське утворення. На жаль, ім’я таки добре згвалтовано і використовувати його нам зараз мало сенсу. Разом з тим не більше сенсу називати їм злодіїв, а історію треба таки донести кожному в своєму домі і також всім у світі - щоб не виникало непорозумінь, як їх не виникає з іменами “Румунія” ‘
6 червня, 2008 о 21:20А, що діється з закордоними паспортами! Ховайся. Нам з донькою дали одне призвище, чоловіку з сином інше. Коли запитала, чому ж так? Сказали, що все залежить від програми в комп., і ніхто не збирається щось змінювати. Як карта, кажуть, ляже, таке призвище і отримаєте. Укр-французька-англ. програма, отримаєте одне призвище, рос-англ., будете мати інше призвище. Але, десь читала, що зараз будуть зміни на краще, бо каб.мін надає понад 30млн. на те, щоб держслужбовці, нарешті, навчилися англ. Бо вони жаляться, що яка може бути Европа, коли вони не можуть балакати по телефону іноземною мовою. Тому держава буде їх вчити за свої гроші, бо по-перше соромно за них, а по-друге, дуже багато потрібно буде перекладачів.
6 червня, 2008 о 21:22“Русизм” - це один із совєцьких хибних термінів (правильним було б щось подібне до “москвізм”), що “узаконював” разом з іншими різноманітними “засобами” (як-то у псевдо-історії - вислів “Кієвская Русь” - а яка ж іще, як не Київська?!) злочин крадіжки імені, а разом з тим - крадіжки історії й міфу про давню сильну державу, міту, який довгий час працював на москво-ординське утворення. На жаль, ім’я таки добре згвалтовано, і використовувати “за призначенням” його нам зараз мало сенсу. Разом з тим не більше сенсу називати їм злодіїв, а історію треба таки донести кожному в своєму домі і також всім у світі - щоб не виникало непорозумінь, як їх не виникає з іменами “Румунія” й “Італія”.
6 червня, 2008 о 21:25http://exlibris.org.ua/nakonechny
http://www.freewebs.com/propovid/kyivrus.htm
Вся эта возня вокруг имён-яйца не стоит. Если Арсен Аваков продавал водяру всем желающим, и я так подозреваю, что не только водяру, но и “конфеты”, то, что же мне теперь ребёнка другим именем называть, только потому, что он спаивал молодёжь? Или, к примеру взять имя Валентина. Балдею от этого имени, ассоциации с Валентиной Толкуновой, Терешковой. А сейчас, как глянула на фото В.СЕменюк-Самсоненко на турецком пляже с её мужем, и главное-она- в панаме, но зато без косы, а он-в белых трусах, но без красного сердца, так уже и это имя разлюбила. Нет, дело не в имени и русизме с москвизмом. Что-то другое на горизонте.
6 червня, 2008 о 23:12“…как ви яхту назавьотє, так ана і папливьот..” Якщо, певною мірою спрощуючи, сказати в декількох словах: Під час вимовляння, слухання, впізнавання тощо чийогось імені (чи імені чогось) виникають певні асоціації, які відображають як семантику слова (вона може бути більшої або меншої “ваги” - в залежності також від знання особою цієї семантики - значення слова тобто) так і є пам’яттю всіх об’єктів(-носіїв імені) і явищ, пов’язаних з цим ім’ям. Так, вимовляючи (слухаючи тощо) чиєсь ім’я, особа може більшою або меншою мірою усвідомлювати (”помічати”) принаймні деякі найбільш виразні асоціації, але це не є надто важливим у механізмі впливу цих асоціацій на дії (ставлення, відношення тощо) цієї особи до носія даного імені - уся “глиба” “досвіду”, пов’язана з тим іменем, весь асоційований “позитив” і (або) “негатив” діють моментально - свідомо чи підсвідомо. Узагальнюючи - “карма” (”доля”) імені робить внесок у карму (долю) об’єкту-носія цього імені. Тому так важливо “вгадати” ім’я людині (батькам дитині) - щоби воно було в гармонії з її вдачею - тому часто імена міняють у зв’язку із професійною (на “псевдо”) або релігійною діяльністю. Тому, врешті (- щоб не плутатись в “об’єктах”), надзвичайно важливо називати всі речі своїми іменами.
7 червня, 2008 о 2:41(між іншим - це так, “на всяк випадок” - для декого - як я вже висловився, кожен має сам вирішувати, як називати своїх дітей і себе (якщо захотілося інакше; як те “сприйме суспільство” у повсякденності - інша річ ) - нормальна влада не повинна тому перешкоджати, як не може тому “до певної міри” перешкодити ані історична справедливість, ані якась “теорія”. Звичайно ж, що “не все так просто” і у певних випадках досить легко можуть виникнути моральні і (або) етичні проблеми, але цей приклад з Олександром-Алєксандром, як і дуже багато подібних до таких зовсім не відносятья)
7 червня, 2008 о 3:04Шановна Larysa, в міжналодному праві є навіт термін “право людини на ім’я”. Кожна людина має абсолютне право називатися тим ім’ям, яким бажає. Це також стосується і написання латиницею. В мене також ім’я та прізвище в різних закордонних паспортах (на протязі 18 років, починаючи ще з радянського) були написані (транслитеровані) по-різному. Але в березні цього року при оформленні нового паспорту (термін дії старого закінчився в лютому), коли мені знов запропонували підписати бланк з переведеним компьютером ім’ям як , я відмовився. Написав заяву на ім’я начальника ОВІРу, що хочу мати в паспорті написання . Без всяких заперечень мені зробили новий паспорт. Ви також маєте право отримати паспорти з таким написанням, як вважаєте за потрібне.
12 червня, 2008 о 16:49Шановна Larysa, в міжнародному праві є навіт термін “право людини на ім’я”. Кожна людина має абсолютне право називатися тим ім’ям, яким бажає. Це також стосується і написання латиницею. В мене також ім’я та прізвище в різних закордонних паспортах (на протязі 18 років, починаючи ще з радянського) були написані (транслитеровані) по-різному. Але в березні цього року при оформленні нового паспорту (термін дії старого закінчився в лютому), коли мені знов запропонували підписати бланк з переведеним компьютером ім’ям як Oleksiy, я відмовився. Написав заяву на ім’я начальника ОВІРу, що хочу мати в паспорті написання Alexey. Без всяких заперечень мені зробили новий паспорт. Ви також маєте право отримати паспорти з таким написанням, як вважаєте за потрібне.
12 червня, 2008 о 16:53