Люди з дуже серйозними обличчями

Російський гуморист Максим Галкін завдав тяжкої образи українській нації. Болючим ляпасом для кожного з нас пролунало з його вуст слово «хохол»; потоптався він і по найсвятішому, натякнувши, що Президент України отруївся, поївши суші… Смішно? Еге ж.

«Хохлів», «салоїдів» та інших не найлюб’язніших епітетів не шкодують на свою власну адресу пересічні українці, в яких завжди було все гаразд із самоіронією, а в анекдотичному осмисленні вітчизняної політики Галкіну ох як далеко до нашого ж фольклору. Інше питання – якого дідька все це транслюється найрейтинговішим українським телеканалом у прайм-тайм. Але, судячи з тих-таки рейтингів, піпл із задоволенням хаває і Максима Галкіна із його концертом «Мы снова вместе», і бенефіси народного артиста Кіркорова, і їм подібне. До того ж, не здивуюся, якщо знайдеться чимало людей розумних і мною шанованих, які звинуватять мені в націоналістичній вузькочолості і наполягатимуть, що Галкін – це таки якісно, дотепно і класно. Гумор – це якраз та стихія, в якій Україна залишається цілковитою провінцією Росії. Після Павла Глазового успішно (так, щоб широкі маси сміялись) жартувати українською мовою вдавалось поки що єдиному Тернопільському Сірому. Тому, поки свого нема, ніде нам від Галкіна дітись.

Було це ввечері 3 травня, «Інтер» показував концерт Галкіна, а перший заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення не спав, і дивився чомусь саме «Інтер» (між нами кажучи, за теперішнього розмаїття телеканалів це досить дивний вибір для проукраїнськи орієнтованої людини, але то таке). Почувши в ефірі ОТАКЕ, пан Курус насилу опанував себе і чимскоріше набазґрав подання до Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі із проханням оцінити, чи є дотепи Галкіна образливими для української нації.

«Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови під редакцією Бусела, слово „хохол” є зневажливою назвою українця і неприпустиме для вживання у будь-якому контексті, особливо у засобах масової інформації, - писав улюбленій комісії пан Курус. - Подібні дії підпадають під ознаки порушень статті 6 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”».

І комісія поспішила засвідчити, що не дарма на неї щороку витрачають три мільйони бюджетних гривень: «надані на дослідження матеріали гумористичного пародійного виступу Максима Галкіна справді містять образливі вислови на адресу керівників нашої держави та демонструють зневажливе ставлення до України та до українців як до нації, і, таким чином, завдають шкоди суспільній моралі, особливо при використанні у засобах масової інформації».

Карати блазнів закон не велить. Воно ж очевидно: якщо самодержець не втримався й виписав блазневі підсрачника, значить, або самодержцеві бракує царської гідності, або правда у блазня вийшла занадто колюча. Українські ж чиновники не лише почали палити з гармат по горобцях, привернувши увагу завжди готових попащекувати на подібні теми російських ЗМІ, але й зробили своїм патронам ведмежу послугу, приплівши до цієї історії «образливі вислови на адресу керівників нашої держави». Вийшло, ніби проблеми з почуттям гумора і міри не в пана Куруса, а в оцих самих керівників. Зараз, коли народ, споглядаючи на діяльність Президента взагалі та його участь у збереженні влади мутантів у Києві зокрема, готовий втягнути в себе кожне викричане на Майдані 2004-го «ю-щен-ко!», Віктор Андрійович мав би щиро дякувати за кожен вияв уваги, хай це навіть буде знущальний дотеп. Бо коли перестануть жартувати, це знаменуватиме його остаточний перехід у стан політичного трупа, і ця перспектива, їй-богу, дуже близька. Але охоронці ментального кордону України про це не думають: їх так роздуло від честі, гідності й ділової репутації, що ось-ось луснуть.

Народна приказка «ішов хохол – насрав на стол, ішов кацап – зубами цап!» зреалізувалась із точністю до навпаки. «Ми поспішили звернути увагу громадськості і влади (sic! – О.Д.) на виступ Галкіна. Ми любимо цього гумориста, але навіщо ж над українцями знущатися? Нам не сподобалася, наприклад, така репліка Максима: “Раз ти хохол, то їж свої галушки і не думай про суші”. Це ж явне приниження», - по-лохівськи, даруйте, прокоментував цю історію керівник прес-служби Нацради, і поспішив «заспокоїти», що ніяких санкцій до «Інтера» застосовано не буде. Ще б пак, після нещодавнього попередження нові санкції мали б наслідком позбавлення цього каналу ліцензії, а це вже мільярдний бізнес, такі питання на рівні якоїсь там Нацради, без «політичної волі» з Банкової та інших центрів впливу, не вирішуються.

Що ж, позаяк женилка для таких серйозних справ у чиновників не виросла, залишається метушитися й генерувати шум. Непогано було б тепер оголосити кількох таких галкіних, палкіних і давалкіних персонами нон ґрата в Україні, натомість тих російських гумористів, які милосердно чіпають нашу країну у своїх скетчах, поробити народними артистами. А тоді сісти й дивитись, як на очах міцнішає інформаційна безпека нашої Вітчизни.

Отар Довженко

фото звідси

(8 голосів, середня оцінка: 3.75 з 5)

 Loading ...