Лікувати чи вбивати
Осман Пашаєв // 2 червня 2008
Лікувати чи вбивати
«Шановні, не збурюйте ситуацію. Хворі на ВІЛ-інфекцію - нещасні люди Скільки їм лишилося жити!»
Ці слова я почув тиждень тому від одного з високопоставлених чиновників Міністерства охорони здоров’я вже наприкінці інтерв’ю, коли телеоператор згорнув камеру, а я вимкнув мікрофон. Тема нашої бесіди стосувалася скандалу навколо АРВ-препаратів (ліки, що зводять ВІЛ-інфекцію до мінімуму і не дають розвинутися СНІДові).
Як би я був пересічним громадянином молодої демократії, можливо, слова відповідального за боротьбу зі СНІДом чиновника викликали б шок…Єдиний жаль, що його відчув я – відсутність аудіо доказу. Саме тому прізвище цього чинуші не можу розкрити навіть в Інтернеті. Це не просто слова. Це головна ідеологема чинної політики охорони здоров’я. Лікарів потрохи привчають звикати до такого підходу.
Україна 5 років отримує гроші міжнародних донорів на протидію ВІЛ. Наразі лікування можуть отримувати всі, хто в цьому має потребу. Проте з наступного року міжнародні організації згортатимуть програму допомоги, а гроші на всіх ВІЛ-інфікованих даватиме бюджет. Це півмільярди гривень. Це значить, що у рейтингу найзаможніших українців вихідці з медично-фармацевтичної мафії посядуть гідні сходинки.
Що ж в цій галузі робить Україна? Сьогодні ми маємо близько 1,6% українців, інфікованих на ВІЛ. Фахівці твердять: після перетину 2% межі зупинити інфекцію в популяції неможливо. Нам на подолання бар’єру лишилося близько чотирьох років. Таке твориться зараз в Африці - східніше Сахари - та деяких країнах Південно-Східної Азії. В Європі єдина країна на межі пандемії – Україна. Після 2% бар’єру хвороба потрапляє до всіх верств населення. Математична прогресія дозволяє лише вирахувати, коли більшість населення захворіє… (щоправда, на планеті є 1 % людей, яким через мутації вірус не страшний, ще 10% отримують вірус, але хвороба не розвивається). Тобто, решта 89% громадян має бути готовою до ВІЛ, навіть якщо навіть не колеться та використовує презервативи. Бо операції, стоматологів, переливання крові, пологи ніхто не скасовував. І це при тому, що ми донедавна були в набагато кращих умовах, ніж Румунія чи навіть Великобританія.
Західні країни на початку дев’яностих лікували ВІЛ дуже недосконалими препаратами, які викликали у багатьох хворих резистентність. А це означає, що в результаті мутації виникає такий вірус, що майже не підлягає знищенню. Я не медик, щоб зараз розписувати особливості ретровірусів. Лише у 1996 році з’явилися схеми лікування, які ефективно блокують розвиток вірусу.
У нас вже гнітюча ситуація з туберкульозом. Україна випестила такі різновиди цієї хвороби, які не лікують навіть американці. Часом взагалі не лікувати краще, ніж лікувати неякісно і дозволити хворобі в результаті мутації отримати нову міць.
СНІДові ми готуємо нове життя. Протягом останніх років МОЗ кілька разів потрапляв у халепу із закупівлями генеричних препаратів сумнівної якості. Генерики – це копії відомих брендових препаратів. Часто-густо генерики - це вкрадена формула, але через епідемію СНІДу у світі «великий фармацевтичний капітал» погодився не гнобити порушників авторських прав у цій царині.
Україна полюбила індійські препарати. І не питання в тому, що на тендерах індійці перемагають завдяки ціні, яка лише на 10-20 копійок нижча за швейцарські чи американські брендові ліки. Схема МОЗівського ґешефту: багато препаратів з Індії в Україну потрапляють без так званої прекваліфікації ВООЗ. Це безкоштовна експертна перевірка Світовою організацією охорони здоров’я на якість виробництва ліків. Діє вона для бідних країн, але справа у тому, що уряд має офіційно звернутися за такою допомогою. Україна уникає прекваліфікації ВООЗ.
Лише в індійців одна і таж партія препаратів може одночасно мати цілком придатний продукт і непотріб. Все залежить від того, як домовитися. Якщо вам треба лікувати людей, то ви замовите ліки , в яких 100% активної речовини. Але якщо ви хочете покласти до кишені якусь різницю, то виробник покладе до ліків 50, 40… а то й 10% активної речовини. Недокладене і є тими грошима, що фармацевтична мафія кладе до своєї кишені.
Препарати, з виробниками яких можна «домовитися», отримують українську реєстрацію протягом тижня. Робить це Фармакологічний комітет. Брендові виробники останнім часом навіть не намагаються реєструвати свої ліки в Україні. В результаті у тендерах беруть участь заздалегідь визначені фірми, які почергово виграють конкурс на постачання ліків.
Система закрита - і вміє добре себе захищати. Наразі у цієї системи заявилися навіть фахові піарники, велика інформаційна агенція і купа журналістів у минулому, що виправдовують наявні закупівлі.
Я пишу лише про СНІД, бо скандали навколо цієї проблеми виникають виключно через велику кількість громадських організацій та ВІЛ-інфікованих, що готові надавати інформацію журналістам. Утім, ще гірша ситуація з лікуванням онкологічних хворих. Українці помирають не через те, що хворіють, а через те, що їх не лікують, а вбивають… На всю столицю у нас лише один лікар в галузі СНІДу, яка дозволяє собі відмовлятися від сумнівних препаратів, і один дитячий онкогематолог, який так само воює з МОЗ і отримує у якості винятку для свої хворих потрібні ліки. Решта столиці і країна в цілому призначає хворим те, що закуповує МОЗ.
«Шановні. Не збурюйте ситуацію!!! спідознікі, раковие, туберкульозники, діабетики… Україна – це ж нещасні люди. Скільки їм лишилося жити!!!!»
Осман Пашаєв
малюнок звідси
Обговорити статтю на Форумі »»
(9 голосів, середня оцінка: 5 з 5)
Loading ...
автор не інформує про проблему використання дуже поширених і важливих препаратів для лікування інфекцій з групи антибіотиків - неефективних генериків, тобто фальсифікатів - як імпортних, переважно з країн третього світу, так і вітчизняного виробництва. і ніхто не вимагає при реєстрації в Фармкомітеті даних щодо їх клінічної ефективності. і ніхто не аналізує (не досліджує) результати застосування антибіотиків-генериків, хоча в цивілизованих країнах хворим призначаються лише якісні ліки із доведеною ефективністю, співставною із брендовими препаратами, і ця інформація безкоштовно надається по інтернету. а у нас можна і вакцину, виготовлену для Африки-Азії, застососувати, і безповідально брехати (пігмеї МОЗ мухарська- проданчук- кнізевич- корупціонер ГУОЗ бідний, керівник центру контроля імунобіол. препаратів моісеєва, донька ще однієї корупціонерши МОЗ, яка не відповіла за спалах холери в 90-х рр.). і ніхто із них не здатний відповісти за смерть хлопчика і хвороби понад сотні людей. і ганьба експертам ВОЗ, які свідомо брещуть, захищаючи себе, а не наше здоров”я
ацію
2 червня, 2008 о 22:14valent:
valent, Ви вкрали букви, тому весь написаний Вами текст є фальсифікатом.
Генерік - це всього-навсього препарат, який випускається без ліцензійних платежів фармакологічним концернам.
Чи може хтось хоче обговорити етичність і доцільність таких платежів? Ну так я маю дещицю знаннь в області авторського і патентного права (на якому ці платежі, власне, і базуються) і залюбки побалакаю на цю тему >:-)
Яка доля персональних банкрутств в США викликана неможливістю сплатити межичі рахунки? В них - ціна тих самих “брендових” препаратів, тобто ліцензійні платежі фарма-індустрії.
Будемо далі давати рекомендації як обухом сокири полагодити годинник? Особливо електронний годинник.
Чи може спочатку ознайомимось з матеріалами?
2 червня, 2008 о 23:032 akhavr: ліцензійні платежі - це плата певного виробника за використання не ним розробленої рецептури? (хотілось би прояснити, якшо ваша ласка
2 valent: якість імпортних генериків завжди на совісті не тільки виробників, а й наших хвахівців з фармцентру, бо (я думаю ви в курсі, шо) вони проходять клінічні випробування в порівнянні з еталонним препаратом… і як правило в заключенні пишуть, шо, мол, генерик еквівалентний еталону, але ж вміст акт. речовини і еквівалентність мають перевірятися і у нас теж (!!!) … чого не робиться, бо тіпа нема у нас стільки грошей на хроматографи і лабораторії, шоб все то аналізувати…. ((((
3 червня, 2008 о 8:37да, статья как раз о том, что наболело. расскажи мне про закупки! про какие про закупки? про закупки, про закупки, про закупочки твои! это скоро будет темой всех круглых столов с министерством здравоохранения. а потом еще о сисиеме зранения препаратов, а потом об отказе лечения этими вонючими в прямом смысле слова препаратами наших мамонтов, то есть просто граждан
3 червня, 2008 о 9:37люди которые пытпються заработать на жизни это НЕЛЮДИ, цена их бизнеса ЖИЗНЬ. Чикатило убил много людей об этом пишит весь мир. Сегодня умирает и заражаеться ВИЧ сотни людей каждый день.наверное обьявился новый чикатило, но его портрет несколько другой, СИСТЕМА в которой никогда человек не имел ценности, апетит победил не только совесть но и остаток здравого смысла. В украине в политике есть один способ загребать деньги ТЕНДЕРЫ это известный факт. в ней нечего будет делать если тендерный процесс открыть людям. Наверное только, тогда в неё пойдут те для кого люди это наивысшая ценность. Статья хороша тем, что чётко показала принцип которым руководствуеться политика “бедные люди, жить им мало осталось и не надо продлевать их мучение”
3 червня, 2008 о 11:02Я думаю именно президент, примьер-министр, министр здравоохранения это те люди которые напрямую отвечают за эпидемию в стране. именно они, но ни вкоем случае не жертвы эпидемии которых всегда хотят зделать крайними в бестолковости правительства, должны ответь перед Украиной за то, что они своим комерческим управлением вогнали страну в две эпидемии ТБ, ВИЧ. Люди долны понимать, власть отвечает за всю корупцию, за счёт её существует и богатеет. Может всех этих идиотов с коалиуии с апозиции пора назвать по их моральному лицу ЖИВОТНЫЕ.
3 червня, 2008 о 11:11Спасибо за честность, надеюсь буду жить когда нибудь в Украине без страха за своё здоровье, может всётаки прекратят эксперементирывать над людми.
3 червня, 2008 о 11:17Панове, не треба забувати про те, що корупція вимагає щонайменше дві сторони - тих хто бере хабарі і тих хто їх дає. Доки фармкомпанії та їх дистрибютори пропонуватимуть хабарі завжди будуть ті, хто їх бере.
3 червня, 2008 о 11:17руслан:
Сучасні ліки захищені інструментами так званого інтеллектуального права. В перекладі це означає, що держава (держави) для стимуляції досліджень, винахідництва та іншого видають гарантовані ними і обмежені в часі певні монопольні права. Наприклад право монопольно копіювати об’єкт захисту.
Формула препарату 100% захищається яким-небуть інструментом. Наскільки я розумію, найчастіше береться патент.
Тому компанія, яка хоче випускати препарат має домовитись з власником патенту. Найчастіше результатом цієї домовленності є угода про ліцензування в якій обумовлюються одноразові та регулярні ліцензійні платежі.
“Генерики” - це ліки, які не захищені такими монопольними правами, або випущені з їх порушенням.
Відповів на питання чи ще щось пояснити?
3 червня, 2008 о 12:552 akhavr: подякував. все ясно.
3 червня, 2008 о 13:15