Тюрма на 603 тисячі квадратних кілометрів
Артем Чапай // 21 травня 2008
Тюрма на 603 тисячі квадратних кілометрів
Якось досить давно не стикався з бамажками - а тим часом усе більше проникався духом нелюбові до всіляких обмежень, окрім самодисципліни та поваги до інших. Тож коли держава знову бере мене в свої кліщі, ставлюся до цього з іще більшою злістю, ніж раніше. Те, що нам за звичкою здається нормальним, насправді є нічим іншим, як виявом того, що людина у нас (та й на міжнародному рівні) по факту - хай про це і не говорять - вважається власністю держави. Я ненавиджу державу як таку. В тому числі й ту, що прагне називатися Батьківщиною.
Я вперше стояв у черзі по паспорт у ніжному 16-літньому віці з великим хвилюванням: лише тепер, отримавши папірець, я стаю повноцінною людиною. Тоді я ще не розумів, що сам факт стояння в черзі за тим, щоб вважатися повноцінним громадянином із папірцями — це приниження, на яке мене змушує держава, що прагне називатися моєю Батьківщиною.
Я вдруге стояв у черзі по паспорт для того, щоб мати право виїхати з цієї держави, що прагне називатися моєю Батьківщиною. Тоді я вже більше прочитав, більше відрефлексував і більше дратувався.
За кілька років я не раз стояв у чергах за право в’їхати до інших держав. При цьому я щоразу мусив надавати купу папірців на доказ, що я не прагну поміняти собі власника — що я повернуся до тієї держави, яка вважає мене своєю власністю, проте прагне називатися моєю Батьківщиною.
За кордоном мене не раз хотіли змусити почуватися неповноцінним, коли дискримінували при переїзді з однієї країни до іншої порівняно з моїми друзями, на яких від народження наклали свої брудні лапи інші держави, що прагнуть називатися їхніми Батьківщинами. Господарі подбали про те, щоб до їхньої власності ставилися дещо краще.
Після повернення у мене виходило доволі довгий час уникати бамажок. У принципі, можливо жити, досить мало стикаючись із державою: знімати хату без паперів, працювати без паперів, платити із податків лише ті, які закладено у ціни, і так далі. Проте для мене є обмеженням стіна тюрми — нехай це навіть і тюрма на 603 тисячі квадратних кілометрів.
Держава знову показала, що я її власність, коли я влаштувався на роботу офіційно. Мені виповнилося 25, тому я, як власність держави, «зобов’язаний» був з’явитися до її органів і відстояти чергу, щоб продовжити бамажку. Незважаючи на те, що це держава живе за мій рахунок, а не я за її — я ще й залишаюся їй винен. Я повинен приходити, щоб вона знала, де я. Я повинен сам ходити й брати довідки про те, що вона мене не засудила. Я повинен знов стояти перед нею в черзі на поклон. Щоб вона дала мені право жити далі.
Тепер я повинен прописатися, щоб ця держава дозволила мені користуватися дорогами, збудованими людьми, яких вона вважає теж своєю власністю. О ні, недостатньо вміти керувати vehicl’ом і здати іспит — я повинен не просто засвідчити, що не становлю безпеки для людей. Я повинен бути вірнопідданим цієї держави, яка прагне називатися моєю Батьківщиною.
А потім я повинен знову назбирати купу доказів, що не збираюся міняти цього власника на іншого. Так, я вже виїжджав десятки разів і повертався. Так, я збираюся повертатися знову. Так, мені, скоріш за все, дозволять в’їхати до чужих держав. Проте спочатку треба їм надати папірці. Всім треба відчувати свою лапу на власності. Щоб власність, Боже борони, не відчула себе людиною.
Але моя Батьківщина — це не та держава, в якій я народився, і не та, в якій мені не пощастило жити (так само, як усім не пощастило жити в якійсь із інших). Моя Батьківщина — це невеличке місто на Прикарпатті, де я народився й виріс. Моя Батьківщина — це місце, де я найбільше вдома у душі: село на Рівненщині та поля й ліси навколо. Моя Батьківщина — це країна, де я почуваюся вдома, тому що тут я як риба у воді. Країна — не держава. Ха, хоч тому, що саме в цій країні я найкраще знаю слабкі місця держави. Мені насрати на державу і державність.
Хто розумніший, той не буде пінитись, а скаже: «держава — необхідне зло». Імхо, не необхідне. Якби не клята звичка, індоктринація століттями — ми маємо достатньо розуму, щоб жити і вільніше, і безпечніше, і справедливіше. Я бачив сам: для того, щоб організуватися, не є обов’язковими організатори згори. Яких, до того ж, треба годувати — і годувати краще, ніж себе самих: верховні паразити.
Звичайно, можна — можна, так — проголосити незалежність. Пафосно. І стати вільною, невизнаною республікою. Але тоді — або долати всі кордони потай, або жити в тюрмі площею 603 тисячі квадратних кілометрів. Але ж практично всі вважають це нормальним. Бо звикли. Бо звичка є вбивство думки.
Артем Чапай
П.С. Довідка. Походження держави — аж ніяк не «суспільний договір», а насильство одних над іншими, яке лише змінює форму в історичному часі. Все почалось іще тоді, коли якісь варяги не домовилися із якимись древлянами про те, чи хочуть ті утримувати князя. Вони приходили і трахали. Так само й зараз верховні паразити роблять із сучасними древлянами. Але всі називають це Батьківщиною. Держава і тепер, як на початку — трахає і тих, хто її любить, і тих, хто її не любить. Може, хіба що в іншій позі.
малюнок звідси
Обговорити статтю на Форумі »»
(21 голосів, середня оцінка: 4.95 з 5)
Loading ...
Справа не в державі, а в простій бюрократії. От я вже більше року не можу отримати навіть не паспорт, а військовий квиток.
21 травня, 2008 о 13:35Нормальні люди “косять” від воєнкомату, а від мене косить ваєнкомат
Бо треба підписувати купу всяких папірців
Браво.
21 травня, 2008 о 13:38ше просто не було “патріотів” які плутають патріотизм до країни й людей із патріотизмом державницьким.
Аксептор: справа в тому числі в бюрократії - але вона лише видимий показик співвідношення людина/держава, імхо.
21 травня, 2008 о 13:422 Артем: це глобальна безвихідь. раджу шось вчудити для самозаспокоєння ))) (це без стьобу)… недавно я сам в черзі вистоював…. в загс … шоб подати заяву треба вбити півдня (!) це просто фініш… виходячи з кабінету і взявшись за голову, куже тихенько “піздєц” - люди в черзі заржали … хоча висловився я про бюрократію, а не про завершеність особистого життя)))…
21 травня, 2008 о 14:022 руслан:
21 травня, 2008 о 14:10ти ще не в такій черзі постоїш, коли вирішиш народити нову людину… і за законом муситимеш отримати свідоцтво про народження в місячний термін.
тоді черга для подання заяви буде здаватися тобі легкою прогулянкою в тіні смерек.
спокійніше! справа в тому, що жити у вільному космосі постійно навіть черновецькому не до снаги. тобто є ця чи інша держава. інша може опинитися ще гіршою, значно гіршою. тому потрібно цю удосконалювати наполегливо
21 травня, 2008 о 14:21все верно
21 травня, 2008 о 14:22Актуальная тема. Если бы Вы ещё с целью экономии средств, посчитали сколько денег уходит в суху зэмлю, чтобы сохранить эту прописку, то вообще было бы класс. Думаю, что не одну компанию можно было бы нанять для разработки добычи нефти, не говорю уже о других отраслях, включая и медицину с образованием.
21 травня, 2008 о 14:27За границей нет прописки. Номер один документом считается водительское удостоверение, где есть адрес, или медиц.пластиковая карточка. Люди меняют адереса, как перчатки, по разным причинам. Ближе к работе, чтобы не тратить деньги на бензин, или продал одно жильё, купил другое и т д. НО! Если в течении 6 дней, кто-то посмееет не поменять драйвер лайсенс /а это делается в течении 10 сек. в любом автомате в торговом центре/, штраф $5,000.
Меня удивляет другой момент. Ведь нельзя сказать, что тот же през. или премьер, или другие народные, не знают, как эта система работает за рубежом! Знают. Но не хотят ничего менять. Почему? Читайте внимательно закон Украины, а особенно поправки к нему. И станет ясно, почему. Бабло.
Згоден з тобою, Артеме. Сам багато над цим думав, сперечався з тими, хто зі мною не погоджувався.
21 травня, 2008 о 14:36Тому хто НЕ погоджувався і тому хто більш за всіх НЕ розумів, що я маю на увазі я написав таку от розгорнуту відповідь:
http://www.geocities.com/cunardoo/life/o-rodine.html
плутати державу з Батьківщиною - це верх верх лівацького невігластва
21 травня, 2008 о 15:38“действительное есть уничтоженное возможное”.
21 травня, 2008 о 17:03робот-людожер єдиний зациклений
я про те й пишу щоб не плутати.
21 травня, 2008 о 17:32Ла Ві, класний твір
21 травня, 2008 о 17:35згоден і поділяю цю думку
Да, Батьківщина у нас одна єдина Украіна!А держава це купа жидомасонів ,які “чистими рученьками “грабують кожного пересічного громадянина! А які щирі обіцянки - ганьба! Коли ж вони нажеруться ? Самі “гуляють” в Монте-Карло, Лас- Вегасі , а вдома “сірі”люди. Ой Тарасе, рідний батьку, що ж то сталося на Вкраіні милій ?
21 травня, 2008 о 18:51Як тільки людина заводить про “жидмасонів”, знай - це прихований москаль, навіть якщо він сам про це не здогадується.
21 травня, 2008 о 20:43На жаль бюрократія і бумаженція існують не тільки в Україні. Тут просто люди привикли при вирішенні будь-якого питання заглядати в кишеню. Вихід один - знати свої права і перти як танк, мені принаймі, вдавалося вирішувати таким чином проблеми.
21 травня, 2008 о 22:15Після тривалої відсутності на Батьківщині прийшов до чинуш вирішувати питання, а вже привик по-іншому відчувати себе і спілкуватися з держ.службовцями, так на безглузду вимогу дурепи з відділу влаштував такий скандал , що керівник установи особисто готувала документи в найшвидчі терміни.
“Жидомасони” - нехай будуть компрадорською буржуа - але факт доконаний.
Скажимо так, ну один раз я можу побути танком, а далі, як бути?
21 травня, 2008 о 23:13Only for Jam, тобто для Зями! Отакоі! Пока нарід тішиться чупранням з москалями, всілякі Арнольдовичі та Аврамовичі дерибанять бюджет та майно Укріни; “гарант” в цей час щось розповідає про бджілок…..
21 травня, 2008 о 23:20Чапай, такі як ви, відпрацьовують євросоюзівські гроші, які виділяються для того, щоб тут створити відстійник для всіх представників третіх країн, яких західна Європа не хоче приймати до себе. Тому то в Києві і зарясніли останнім часом надписи : “Всі різні - всі рівні”
21 травня, 2008 о 23:24Насправді - нічого іншого за статтями й поведінкою Чапая не стоїть. Якщо цього хочуть єврочиновники - то вони захищають інтереси й безпеку громадян своїх країн, - дійсно для чого свої країни наповнювати напівмавпами з Азії й Африки, хай вони краще будуть десь ( в Україні)
********
Стосовно Чапая - то я вже казав, що він за чоловік. Або в нього в голові клепки зовсім немає, або він чітко отримує брюссельські гранти, що видяляються для перетворення України у відстійник для африканців і азіатів.
*****
Чапай, кордони вам не подобаються? А що вам ше не подобається? Всі ваші мрії співпадають з планами світового масонства, про глобальний світ, який може управлятися з одного кабінету?
Вмм мабуть найбільше не подобається країна в якій ви живете? Так? Мало в нас кольорових мешканців, от горе так горе.
Але, Чапай, запам”ятайте таку річ, що всяка дія породжує протидію. І скінхеди в Україні з”являються не тільки завдяки роботі агентури ФСБ Росії. Скоро це явище стане масовим, причому буде абсолютно самодіяльне, і бажаючих там буде набагато більше, ніж ви собі можете уявити.
Голота = Golda?
21 травня, 2008 о 23:46Захланність не залежить від національності, спритність окремих ділків либонь - так.
Ouny for Jama. Не якийсь там Гершель чи Голдович, а нащадок козацького роду Голота
22 травня, 2008 о 5:09Браво!
22 травня, 2008 о 9:05ти забув про поліклініки, в яких лікують тільки якщо ти живеш там, де тебе прописала держава. гарна стаття
22 травня, 2008 о 10:15*щось розповідає про бджілок…*
22 травня, 2008 о 10:23а бджілки мовчки носять мед і не дзичать…
Не можу сказати, що зовсім не погоджуюсь (вже мала сxожий досвід і сxожі думки), проте ці думки швидко витіснялись згадкою про те, що це раніше означало для українців - не мати своєї вланої держави: їx можна було розстрілювати, морити голодом, забороняти мову прадідів і так далі.
22 травня, 2008 о 13:19Киянин, ти мене, як завжди, розкусив. ага, я жидомасон на гранти від ЄС бугога. учітє матчасть.
маленька дівчинка: совок ще гірший, річ не зовсім у тому. я пишу про державу “як таку” - там не раз було це сказано… всяка держава. і особливо “fortress europe” яка “дає мені гранти” ггг
22 травня, 2008 о 14:20Ребята, а вы еще не стояли в очереди в государственную нотариальную контору по вопросам принятия наследства. А если вы с умершим не были прописаны на одной площади, то даже если вы единственный его ребенок, но не смогли в полугодовой срок в эту контору прорваться, то продления срока принятия наследства вы уже будете добиваться через суд!
22 травня, 2008 о 15:55А если это наследство есть квартира, в которой вы живете (и даже прописаны! и она даже на 4/5 принадлежит вам!), и на 1/5 квартиры вашей умершей матери в суде претендует “териториальна громада”, то … Подать заявление в загс, зарегистрировать ребенка - это сопровождает радостные моменты жизни, равнодушно омрачая их, безусловно. А когда ты раздавлен горем, а Родина катит катком, и утюжит, утюжит. Оказывается, с горем своим надо справиться в полугодовой срок, и позже никак. Имущество прежде всего!
До чого тут совок? І до того жили люди)) Своєрідний принцип залежності був, є і буде, а форми суспільства, які існували раніше, показали себе з часом нежиттєздатними. Саме держава, попри всі свої недоліки, стала найвищим принципом політичної думки та дії.
22 травня, 2008 о 18:05прочитайте знову П.С. - чим стала держава… не будьте наївні.
23 травня, 2008 о 11:47Chapeye, запропонуй щось натомість!
24 травня, 2008 о 20:43Якісь реальні варіанти.
Держава - це зло, але бездержавність - ще більше зло.
а куда они денутся?..
и - вы посмотрите на комментаторов: да некоторых из них вообще классно было бы всегда за границей держать.
нет, дорогенькi, ни капли еврейской крови во мне нету. и европейских денег (или американских. или русских) ни полмонетки нет. и моя родина - действительно не ваша: мы - из разных миров. я - из мира, в котором любят, вы - из мира, в котором мучают.
для вас важно издеваться над другими.
конечно же, у вас - ваш мир, такой, каковы вы сами.
у них всегда будет “держава”. даже если наступит (з невідомого дива) коммунизм. тот, который бывал в замечательных детских книжках.
у них всегда будет “держава”, и границу они проведут сами. как они могут быть свободными? как они могут жить без держав, государств, границ?
26 травня, 2008 о 14:01“Помни что нет тюрьмы, страшнее чем в голове” )
28 травня, 2008 о 8:25О, Чапаю треба у Молдову, там у придністровській області нема держави
18 червня, 2008 о 21:05Дійсно, тема дуже актуальна… Тюрма
28 червня, 2008 о 16:00Не згоден. Наявність держави і бюрократії (так само як націй, мов і т.д.) - наслідок недосконалості людини. Цю недосконалість можна виправити: засовувати людей у прес і виготовляти з них диски. Гарні, тверді, мертві диски. Тоді прийде кінець стражданням людства. Це не я придумав, це Станіслав Лем.
24 липня, 2008 о 12:42Ура жидомасонам в етам чятє.
24 липня, 2008 о 13:30не згоден. Те, що держава галіма, не привід, щоб протиставляти її країні і вимагати мало не її скасування.
держава - це ціна за безпеку, за право самому визначати свій простір. через те, що не було держави, мою бабцю вивезли з її рідної Лемківщини (котра була так само їй цінна, як твоє Прикарпаття і Волинь). Мого прадіда-священника вивезли на Сибір, тому що він не хотів переходити в радянське православ”я, а нам забороняли молитися в той спосіб, в який ми хотіли. Так от - без держави кохану країну дуже легко втратити.
тільки в своїй державі - своя правда, і сила, і воля. зі всіми негативами і позитивами. і партіотизм - це також любов до держави і робота на її покращення.
а анархія - це утопія, імхо
24 липня, 2008 о 14:00