Репортажи из косовского рейда
Андрій Манчук // 20 травня 2008
Репортажи из косовского рейда
Часть І Балканский транзит. Репортажи из косовского рейда
Часть II. Люди в высокой траве
В Вадул-Сирете, на румынской границе, наш поезд долго «переобували» в колеса европейских железнодорожных стандартов. Тем временем пограничники разносили на куски все его четыре вагона, простукивая стены и переборки, подобно стае голодных дятлов в червивом саду.
– Петро, тут пол сорван в купе. Это мы на прошлой неделе оторвали?
– Ага! Я еще там десять копеек положил, гербом вверх. Посмотри, лежат еще? – деловито переговаривались между собой эти таможенные пинкертоны, охотники за мелкими партиями контрабандных сигарет. Хитрые проводники еще до границы за магарыч рассовывали их по сумкам добросердечных пассажиров. Крупная контрабанда – наркотрафик, оружие из приднестровских складов, цистерны спирта, перевоз гастарбайтеров и проституток, торговля детьми, о которой рассказывал нам в Черновцах бывший сотрудник одного из охранных агентств, обычно находит другие дороги. И на них слишком редко появляются стражи правопорядка – негласные хозяева приграничной Буковины.
Впрочем, «живой товар» ехал и в нашем вагоне – два купе неразговорчивых девушек, которых оптом встретили на бухарестском вокзале такие же молчаливые люди в рубашках «апаш» и темных очках.
– Проститутки или заробитчанки. Но эти больше похожи на проституток. Обычное дело, – сказал нам попутчик из колоритной породы черновицких евреев. Его предки сумели спастись от Холокоста в зоне румынской оккупации, где от расстрела и лагеря можно было, по крайней мере, попробовать откупиться.
Румыния встретила нас безлюдьем и сплошными полями рапса. Они начались еще в Украине - и бесконечно тянулись за окнами, где некогда царствовали пшеница, подсолнух и бессарабская кукуруза – через Валахию, Трансильванию и дальше, в Венгрию и Сербию. Вся Восточная Европа будто бы натянула на себя желтый ковер растительного топлива, хищнически истощающего почвы – в то время, когда мировые цены на продовольствие стремительно идут вверх. За районом Плоешти, где в степи выросли трубы нефтеперерабатывающего завода с эмблемой «Лукойла», газгольдеры качали среди полей рапса низко залегающую здесь нефть. Топливо будто росло из топлива.
Я помнил эти места в девяностые, когда румынские поезда шли медленно и нехотя, как волы. Каждая станция тогда представляла собой людный, оживленный базар, где загорелые пацаны уговаривали сменять домашнее вино на сигареты – по курсу три литра за пачку. Нищие цыганские девочки предлагали себя за всем желающим за пять долларов, под музыку бродячего скрипача. Тогда в электричках встречались беглые шахтеры – участники грандиозных ребелий Мирона Козмы, и просили милостыню камуфляжные инвалиды, якобы покалеченные в боях на улицах Бендер.
Сегодня на старом вокзале Сучавы, под флагом Евросоюза, одиноко сидело несколько человек – пропойцы и подростки с неосмысленными лицами, чье выражение может передать только хорошее фото. Та же пустота встретила нас в Бухаресте, с его прекрасными виноградными двориками, которые дали бы сто очков хваленым дворам старой Одессы. Элитные кварталы для посольств и министерских особняков поражали роскошными ухоженными парками. По ним ездили велосипедисты и неспешно прогуливались богатые иностранцы, рассматривая расклеенные на урнах наклейки с рекламой портала romanism.net – латинскими буквами, но кириллическим шрифтом. Шовинисты на этом сайте требуют вернуть Румынии «отобранную» большевиками Бессарабию, заодно с Северной Буковиной, и мечтают о единой империи вместе с реликтовыми балкано-латинскими этносами арумын и мегленорумын. В том же духе недавно высказывался сам президент Басеску, носящий имя императора Траяна – завоевателя древней Дакии. Впрочем, эти экспансионистские планы, освященные мрачной тенью диктатора Антонеску, входят в некоторое противоречие с повседневной реальностью – например, с тем, что сегодня Бухарест не соединяет с Черновцами и Измаилом ни один автобусный маршрут.
Старый парк Победы, напротив, имел запущенный вид: в некошеной траве валялись куски барельефов, на гранитных бордюрах то и дело встречалась намалеванная свастика, а дверь в музей заколотили кусками фанеры. На пустых улицах с помпезной архитектурой королевских времен скучали чистильщики обуви, и только старики кучками стояли в очередях в дешевые продовольственные магазины. Это противоречие между парижским шиком бухарестских бульваров и патриархальной нищетой румынских крестьян живописал еще Лев Троцкий, кочевавший по военным Балканам в качестве корреспондента либеральной «Киевской Мысли».
Недавний саммит НАТО, выставивший на посмешище Ющенко, напоминал о себе граффити с изображением Буша, под тертуллиановым изречением: «Верую, ибо абсурдно» – Credo quia absurdum est. Эти слова можно считать своеобразным девизом европейской интеграции Румынии. За последние годы - и особенно после вступления в Евросоюз - массы румынской бедноты выехали на заработки, пользуясь языковым родством с жителями романских средиземноморских стран. Нация, чье самоназвание восходит к политическому термину «civis romanus» – «римский гражданин», оказалась на самых низких ступенях нынешней Европейской империи.
Открыв в Бухаресте свежий номер греческой «Комсомолки», мы сразу наткнулись на эхо этой трагедии – рассказ о том, как греческий фермер заживо поджарил румынского гастарбайтера за невыплаченный долг в сотню евро. Тогда как в прошлом году другой иммигрант из Румынии от безнадежности сам заживо сжег себя на площади испанского Кастильона.
Румынский истеблишмент, который обменял пропуск в Европу на лучшую, трудоспособную часть своего народа, и поделил землю своей страны, – чьи «корешки»-недра отошли российским нефтяным магнатам, тогда как вершки достались европейским производителям биотоплива, – не может предложить своему народу ничего, кроме местечковой имперской идеи и «внешних врагов» к востоку от границы Евросоюза.
Гуляя по кварталам старого Бухареста, где весело играла свадебная музыка, мы заглядывали в обжитые беднотой дворики и заросшие руины частных особняков, выставленных на продажу уехавшими в Европу владельцами. А потом вышли к грандиозному дворцу, строительство которого затеял Николае Чаушеску. Несостоявшийся «Дом народа» – второе по величине здание планеты после вашингтонского Пентагона, возведенное из белого карпатского мрамора и гранита, имеет шесть тысяч комнат, залов, салонов и кабинетов, обшитых панелями из ореха и вишни, а также бункер на девять подземных этажей. Чаушеску, желавший собрать в нем все органы государственной власти, бежал с крыши недостроенного здания на вертолете в кровавом декабре 1989 года, когда Буш-старший санкционировал свержение его ранее лояльного к Западу режима. А потом на террасе над площадью, где раньше стояла статуя Ленина, выступил поп-идол Майкл Джексон.
– Я приветствую вас, жители Будапешта! – крикнул он заполнившей площадь толпе - в лучших традициях легендарных бушевых ляпов.
Недавний саммит НАТО символически проходил в этом здании, где ныне расположен румынский парламент – причем, натовцы скандально потребовали установить в нем тысячу дополнительных туалетов - несмотря на протест архитектора дворца Анки Петреску, справедливо отметившей унизительность этого приказа. И действительно – Румынии еще раз недвусмысленно указали на ее место в евроатлантическом миропорядке.
Рядом с громадой «Дома народа» расположен прекрасный пустырь, густо заросший высокой травой. Проходя мимо, мы заметили выглядывающие из нее головы.
Они принадлежали несчастным цыганкам, которые, прячась от дежуривших в стороне полицейских, по очереди выходили на проспект просить милостыню у прохожих. Люди, подобно животным, на карачках перемещались в этом травяном царстве, выныривая из него, будто из зеленых морских волн с белой пеной цветов. Самый яркий образ этой провинции нового европейского Рима.
Андрей Манчук
Фото автора и Виталия Атанасова
Продолжение следует.
(5 голосів, середня оцінка: 4.4 з 5)
Loading ...
Ви мабуть тоді йшли пішки? Чи ваш потяг тягнув тепловіз, який працює на тому ж дизпаливі з того ж рапсу?
Ой-ля… “Прибой падал стремительным домкратом”
Ух! Яким саме розпорядженням Буш санкціонував? Номер документу?
Врешті-решт, якщо все так похмуро, то які будуть конструктивні пропозиції?
20 травня, 2008 о 11:10Чому ж, похмуро? Якраз навпаки. Країна вступила до ЄС, до НАТО, і її мешканці переконані, що це, зокрема, дозволить швидко вирішити питання повернення східних теренів.
Ті, хто не поїхав за кордон у найми, отримають робочі місця в армії - он вчора змі повідомили, що Пентагон наразі втюхує Бухаресту старих літаків на 4 мільярди долярів. Звісно, у мирних цілях, захищатися від грізного українського війська.
А те, що бабки й діди стають в чергу за дешевим хлібом, то рапс, звісно, в цьому не винен. Винні монополії, що хочуть вижати з цієї землі те, на чому можно найшвидче нажитися. А саме - паливо, у всіх його різновидах.
20 травня, 2008 о 11:44kermanich:
Ви пишете похмуро. Чи мені зацитувати саме ті місця, які і створюють таке враження?
Ви старано уникаєте моїх питань:
1. Ви йшли пішки, чи Вас віз потяг? Якщо потяг, то які претензії до палива і рапсу, з якого виготовляють це палови?
2. Що качають газгольдери?
3. Номер документу, яким Буш-старший санкціонував звергненя Чаушеску?
4. Які будуть конструктивні пропозиції?
Відповіді будуть?
20 травня, 2008 о 12:58Я пишу так, як є у житті - не краще, й не гірше. І це не моя вина, що реальність входить у певні протиріччя з вашими ілюзіями.
20 травня, 2008 о 13:15Будь ласка, виправьте слово “газгольдеры” на слово “вышки”, -бо це звичайно очепятка, і я б побачив її раніше, якщо б ви вказали на неї просто й по людські.
І не полінуйтеся почитати посилання на історію повалення Чаушеску, яке наведене в тексті.
А сперечатися з вами з пустопорожніх питань, вибачте, немає часу.
kermanich:
Я сподіваюсь Ви не хочете стверждувати що виключно Ваш погляд адекватно відображає реальність?
Якщо ні, то корректніше було б сказати, що Ваші іллюзії входять в певні протиріччя з моїми. З цим твердженням я залюбки погоджусь, більше, саме для того і задаю Вам питання щоб зблизити наші іллюзорне сприйняття світу.
Ви автор - Вам і виправляти.
Там наведені голослівні твердження. З таким же успіхом я можу стверджувати що Чаушеску повалили зелені чоловічки з Марсу.
Тим не менш,
1. Вам не подобається рапс і вишки, що качають нафту, але Ви залюбки їздите потягом що тягнеться двигуном внутрішнього згоряння. І споживаєте продукти, які доставляються Вам тими ж авто з двигунами внутрішнього згоряння.
Чи не хочете привести свої дії у відповідність зі своїми словами?
2. Ви публікуєте конспірологічні твердження, посилаючись при цьому на вебову публікацію невідомо кого (мені невідомо) і зроблену на незрозуміло яких джерелах.
3. Жодних конструктивних пропозицій Ви не виголошуєте.
Виходячи з (1), (2) і (3) я вважаю, що Ви, як мінімум, перекручуєте реальність, вип’ячуючи сторони, які Вам для чогось потрібно показати тут і зараз. При чому Ви особисто, з цими сторонами мало що збираєтесь робити і особисто своїм словам не слідуєте.
Питання - для чого Ви це робите?
20 травня, 2008 о 13:46kermanich - “Я пишу так, як є у житті - не краще, й не гірше. ”
для такого оптиміста, як я , Ви не показали іншу сторону, може просто настрій був поганий ?
20 травня, 2008 о 14:38to Алим
Інша сторона така сама, як у Києві. І я про неї згадав:
“Та же пустота встретила нас в Бухаресте, с его прекрасными виноградными двориками, которые дали бы сто очков хваленым дворам старой Одессы. Элитные кварталы для посольств и министерских особняков поражали роскошными ухоженными парками. По ним ездили велосипедисты и неспешно прогуливались богатые иностранцы”
Така картина, як у нас на Грушевського, чи біля “Хаяту”. Вам це додає оптимізму?
20 травня, 2008 о 15:29to akhavr:
Мені здається, ви непогана людина, але ще й до того ж, форумна людина. Тобто, вам до смаку тривалі дискусії навколо абстрактних питань, які, можливо, насправді здаються вам конкретними.
Звісно, що ніхто не скаже вам номери таємних наказів на втручання у румунські справи. Вам і номери наказів про втручання у справи Іраку та Афганістану ніхто не скаже, хоча це втручання є наявним до будь-кого. І номери наказів про утворення таємних повітряних тюрем для тортур вам теж ніхто не скаже - хоча про них заявляли не конспірологи, а чиновники Євросоюзу.
Чаушеску - це ж ще дрібниці. Он не так вже й давно ЦРУ офіційно оприлюднило архіви про свої численні спроби ліквідувати лідера іншої держави - Фіделя Кастро та його оточення. А позавчора через суд вдалося оприлюднити дані про те, що США збиралося скидати атомні бомби на китайські міста під час тайваньської кризи. Існують і документи плану Дропшот, згідно з яким найбільші українські міста ще на початку холодної війни мали перетворитися на хіросими, тощо. Отже, немає нічого конспірологічного у популярному припущенні, що американські та радянські спецслужби мали відношення до загибелі Чаушеску. Звісно, що ці спецслужби не могли стояти осторонь від подів 1989 року. Конспірологія починається з пліток, що він дотепер живий і мешкає десь у вілі на Лонг-Біч.
Що ж до рапсу, мушу із сумом констатувати у Вас вади у царині формальної логіки. Адже з моїх тверджень зовсім не виходить, що людству потрібно відмовитися від двигунів внутрішнього згорання. Я всього лише зазначив, що надмірне поширення біотопливних культур на тлі світової економічної кризи загрожує продовольчою кризою для бідних верств населення планети та континенту. І це не лише особисте хвилювання Андрія Манчука, але й відоме побоювання ООН та інших світових организацій гуманітарного спрямування.
Звісно, що я не нав`язую нікому свою думку і мої особисті переконання. Більш того, я не заважаю Вам гайнути просто завтра до Косово через Балкани і висвітлити цю подорож у іншому, “оптимістичному” дусі. Це Ваше право, яке я не думаю заперечувати. Але поки Ви це не зробили, не варто чиплятися до дрібниць - як, для прикладу, ніхто не чиплявся до них у Ваших цікавих статтях.
20 травня, 2008 о 15:52to kermanich:
20 травня, 2008 о 16:19я ніколи не був у Косово і мені цікаво почитати Ваші свіжі враження. Але якби я був косоваром та проїхався би до Києва таким рейдом, - навряд чи були б такі геополітичні висновки.
Боронь боже, я ще тільки про румун писав )
20 травня, 2008 о 18:14А враження дуже прості - на будь якій війні наживаються саме лише багаті, а гинуть й страждають - бідні.
Боімося - поборемо!
20 травня, 2008 о 18:23В смислі, БОРІМОСЯ - ПОБОРЕМО!
20 травня, 2008 о 18:37kermanich:
Ні, не до смаку. Я хочу просто-напросто дізнатись, що Ви можете запропонувати, критикуючи практично працюючу і ефективну систему економічних відносин?
Ага, очевидне. На відміну від “санкцій Бушу-старшого”.
Не змінюйте тему. Мене цікавить дуже конкретне питання - на підставі чого Ви стверджуєте, що Буш-старший санкціонував поверження Чаушеску?
Поки що, незважаючи на Ваші розмахування словами, це більше схоже на конспірологічні плітки.
Буш-старший != амерканські та радянські спецслужби.
За якими критеріями надмірне? Ціна на пальне як зростала, так і зростає.
Бідним завжди щось загрожує. І багатим теж загрожує, як не дивно. І людям взагалі теж.
Якщо Ви хочете щоб рапсу вирощувалось менше, а “їжі для бідних” більше - запропонуйте щось більш економічно вигідне, як для селян, так і для виробників палива, виробників двигунів і власників автомобілів і залізниць.
У Вас є такі пропозиції?
1. Для чого мені туди їхати? У мене немає там бізнес-інтересів. А відпочивати я краще буду в інших місцях.
26 травня, 2008 о 14:482. Я статей сюди не писав. Я лише коментую.
3. Що конкретно Ви пропонуєте для покращення ситуації?