Невесела геополітика та квартирне питання
Ігор Бондар-Терещенко // 6 травня 2008
Сергій Жадан
У журналі “Новый мир” вкотре переклали нашого Жадана. Раніше, пригадується, була “Дружба народов”, а тепер ось – багатообіцяючий світ нових геополітичних стосунків. Усе це неспроста, як сказав би Вінні Пух, адже російські пани не люблять малоросійських переможців. Чи Жадан для них не малорос-переможець, і тоді ми знову в глибокій Європі?
Слід визнати, що Сергій Жадан цікавить російських ідеологів культури в якості яскравого приклада невтішної геополітики. Так, можливо, “незалежність” в Україні й перемогла, але для Росії наш Жадан – представник “зіркових” аутсайдерів на маргінесі пам’яті про “мою зоряну УРСР”. Інакше чого б його перекладали? Ось чому він, спитаймося, вибравшись свого часу з провінційного Луганська, осів у нестоличному Харкові? Ні, зрозуміло, що, з одного боку, важив шлюб із місцевою дівчиною заради прописки по завершенню навчання, а також задля шлюбної прив’язки – вже з іншого, себто “жіночого” боку, але, все ж таки, чому? Невже через те, що Харків – “місто байстрюків” за свідченням з ранньої лірики самого Жадана – завжди був для Росії (і не лише) осердям бідних і убогих, ущербних і недолугих, але однаково “геніальних” зайд-одинаків?
Взяти того ж Жадана. Довчившись в університеті і захистивши за інерцією та завдяки рідній тітці-викладачці кандидатську дисертацію, він залишається прив’язаним до Харкова. З огляду, либонь, на свого старшого товариша і навчителя Ю.Андруховича. Той так само пишається власною “малою батьківщиною”, себто Івано-Франківськом, до якого повертається з усіх закордонних мандрів. Втім, ув Івано-Франківську згаданому патріарху “Бу-Ба-Бу” мешкати вигідніше - адже там прописаний “станіславський феномен”, чиїм “живим” учасником числиться Андрухович.
А ким числиться в Харкові наш Жадан? Зручним місцевим доважком до політичних оборудок і видавничих проектів? Згадаймо, що громадська слава Жадана тягнеться від часу поетичних фестивалів середини 1990-их, спонсорованих видавництвом “Смолоскип” і Фондом Сороса. Коли кредит “патріотичної” довіри в цих фундаціях вичерпали, для Жадана настав час загравання з “помаранчевими” революціонерами, під егідою та на гроші яких поет навіть встиг побувати комендантом наметового містечка у Харкові часів майданної ейфорії. З того ж конформістського пересаду Жадан і книжки Євгена Кушнарьова палив, і власну революційну “Антийолку” влаштовував. Прикро й гірко також бачити, як нещодавній студент-ворохобник Жадан, прозваний навіть “голосом покоління 90-х”, використавши майже всі різновиди виїзних закордонних грантів, змушений через брак грошей продаватися видавництву “Фоліо”. Мусить - заради безперебійного друку своїх безкінечно-ностальгійних писань. За це доводиться розплачуватися виснажливими турне, автограф-турами, принизливими передмовами до місцевих літературних антологій “Харків forever” і “Готелі Харкова” та іншим сурогатом письменницької “слави”.
Раніше Жадан майже не жив у Харкові, “подорожуючи” світами (себто відсиджуючись, від’їдаючись і відсипаючись під час “письменницьких” вакацій чи то в Польщі, а чи в Німеччині). Жити в Харкові йому, по суті, було й ніде: нелегкі обставини приймака в багатодітній родині заможних батьків дружини; складні умови співіснування “української” та, м’яко кажучи, “харківської” культур на одній, окремо виданій не-комунальній, але, тим не менш – території (а не письменницької лакуни, краю, світу чи краю світу, як волів би того вже уславлений поет).
Тепер, навіть розлучившись з дружиною і підживаючи з дівчиною по окремих, але чужих квартирах, Жадан змушений залишатися у Харкові в силу вже власних соціально-матеріальних причин. Більшість місцевих друзів-приятелів Жадана давно вже виїхали до Києва. Так само у столиці знаходяться знайомі, зв’язки і комерційні можливості.
Хоч як прикро, але не тільки Жаданові не вистачає грошей на будь-яке київське житло, на свою власну “останню територію”, як в Андруховича з його будинком у центрі Івано-Франківська. Більшість зайшлих до Києва знаменитостей віддавна знімають тут квартири за чималі гроші. Так, як Ірена Карпа чи Любко Дереш, які не встигли заробити на квартиру на політичному (як В.Цибулько), подружньому (як М.Бурмака чи А.Бондар спершу з К.Ботановою, а потім з С.Андрухович), але аж ніяк не літературному поприщі. Дехто живе наїздами до друзів, як Р.Скиба чи той самий С.Жадан.
До речі, друзі на кшталт киянина А.Кокотюхи – теж не з “місцевих”. Однак вони свого часу не погидували прогнутися під видавництвами в якості не знаменитостей, але завгоспів. Як, наприклад, той самий А.Кокотюха - родом з Ніжина, він на початку 1990-их отримав квартиру від видавництва “Смолоскип” за чудову організаційну роботу. Сьогодні вже ніяке “Фоліо” не купить не те що Жадану, але навіть Андруховичу квартиру, і не те що в Києві, але навіть у Харкові. Ліміт вислуги років, чи пак “дезорієнтованого” для зайшлих в Україну закордонних видавництв на зразок “Смолоскипу” періоду 1990-их вичерпано. Розраховуватись видавці воліють скромними, але постійними (контрактно-кабальними) гонорарами, як із Жаданом. Або ж нечастими, проте вагомими (“центральноєвропейськими”) виплатами, як із Андруховичем (за впровадження “центральноєвропейської” ідеї у малоросійське життя).
Раніше ж як було? Старі письменницькі кадри мали все: від квартир до пайків. Не минаючи решти неабияких побутових пільг, забезпечених Літфондом. І мова не про всесоюзних монстрів-партфункціонерів типу В.Сосюри або П.Тичини.
Покоління тих самих вісімдесятників, які, наче В.Герасим’юк, І.Малкович, Т.Федюк чи О.Забужко, “понаїхали” до столичної письменницької стайні зі своїх провінцій за комсомольськими путівками місцевих відділків Спілки письменників, були останніми з могікан номенклатурної епохи. Дев’ятдесятникам цього вже не дісталося. Тому дехто з них, озлобившись на перефарбовану з “червоної” на “жовто-блакитну” Систему, досить швидко наплював на власну “смолоскипівську” юність, занудьгувавши, як поет О.Яровий, за колишнім радянським ярмом. “Так, то була імперія, – гірко іронізує він у “Літературній Україні. – Хоча як подивитися. Вона тільки те й робила, що гнітила – копійчаним хлібом, безкоштовною медициною, добротною загальнодоступною освітою, мільйонами українських книжок, дармовими квартирами, письменницькою славою”. Мовляв, “незалежність” подарувала “свободу” бути письменником, лише пишучи, і забрала право на пільги без цього марудного обов’язку. Бо ж членам Спілки письменників України і писати особливо було не треба. Хіба що раз на п’ять років видавай яке-небудь куце “Вибране” та відвідуй спілчанські збори, і Партія тебе не забуде!
Шкода, але “патріотична” тенденція 1990-их років з гордим відкриттям своїх “малих батьківщин” – регіональних осередків культури в Харкові, Запоріжжі, Житомирі, Одесі, Львові, Луцьку та Івано-Франківську – довго не проіснувала. Начальство ж із сякими-такими пільгами, фондами і грантами залишилося в Києві. Йому на патріотизм начхати, воно й АУП, нібито “альтернативну” СПУ, не посоромиться для дезорієнтації письмаків створити. Ось і пручаються прозрілі літератори, ось і тягнуться до столичної годівниці. Зрозуміло, що Київ не гумовий, і на всіх “знаменитостей” у ньому місця не стане. Втім, не всі з сучасних “зірок” це розуміють. Столиця манить неофітів, помпуючи з провінційних джерел духовності нові кадри, і невдовзі від них уже буде, даруйте, не продихнути. Чи вже?
Ігор Бондар-Терещенко
фото звідси
Обговорити статтю на Форумі »»
(20 голосів, середня оцінка: 2.95 з 5)
Loading ...
Не думаю, що вони йшли “в письменники” за баблом, і навряд чи вони сподівалися афігєнних гонорарів
6 травня, 2008 о 16:06Це часом не брат Алєся Бузіни сачіняїт?
6 травня, 2008 о 16:26шо-то я не поняв - аффтару уже кисень перекривають чи в чому взагалі меседж статті??? тіпа нам бля поетам тяжєло??? хоцца за вербальний понос реальний баблос ??? чи шо взагалі малось на увазі? взагалі-то поезія (як на мене) … то зараз вона може бути хіба шо хоббі … чи це статті по темі “панаєхало тут всякіх”?
6 травня, 2008 о 16:46а це нормально обговорювати, хто з ким одружився через прописку і т.п., чи я чогось не розумію? якась навіть не жовтувата, а кольору спідньої білизни стаття…
6 травня, 2008 о 16:492 vickie: я так розумію, шо просто автор знає деякі подробиці і дозволив собі їх дещо згадати в статті, але… але то пусте (хай Бажан переймається). Я так розумію аффтара, шо хотілось йому висвітлити ситуацію в ретроспективі, але через сумбур іронії і чогось там іще сам меседж статті вийшов дещо … туманним
6 травня, 2008 о 17:02статья — “унылое говно, очей очарованье”…
6 травня, 2008 о 17:122 руслан
в сучукрліті взагалі все туманно, бо суцільні йожики в тумані:(
а Ви хотіли, щоби баблос лише за Ваш пронон-с?
2 vicikie
це нормально, бо страна должна знать своих героев в лицо (даже нижнее:)
2 тетяна монтян
вони пішли торгувати таблом, а за це платять баблом (бо бррренд:)
6 травня, 2008 о 17:142 t
Так это ж брат Алєся Бузіни сачіняїт!
6 травня, 2008 о 17:21От же ж хуманний, а міг би й бритовкою по очах.
6 травня, 2008 о 17:32Найкумарніше - це ініціали. Чому людей не можна називати іменами? Що за “А.Кокотюха”, “Ю.Андрухович”? Бридка радянщина.
6 травня, 2008 о 18:26Не, не радянщина: Винни Пух назван полностью!!!
6 травня, 2008 о 18:48зависть гложет автору, да?
6 травня, 2008 о 19:16можно только посочувствовать
2 zzz
Нє, автору гложет інша особа) Втім, можна й посочувствовать на пару)))
6 травня, 2008 о 19:47Автора душить неприхована жаба за успіх Жадана.
6 травня, 2008 о 21:21Браво автору за талановиту щирість в оригінальному жанрі “Монолог заздрисника у психоналітика”.
6 травня, 2008 о 21:34Автор багато у чому, м”яко кажучи, перебільшив…))
6 травня, 2008 о 23:09Пане Ігоре, а наскільки ви добре особисто знаєте того ж Жадана чи Скибу? Чи Герасим”юка або Забужко?
2 Бородай
У сухому залишку (після “перебільшення”) лишилося “живе” життя))
7 травня, 2008 о 6:32Фігурантів знаю настільки добре, що навіть пишу про них)) І друкують же ж! Втім, сьогодні що тільки не друкують! Навіть Ваші коментарі)))
за великим рахунком рєдкая язвочка ІБТ права. Квартирний вопріс (а пізніше - машинний, дачний і багамний) змушує письменника, який щиро вірив на початках, що прийшов в літературу не за баблом, - змушує його зробити власний маленький конвеєр консервованої літпродукції. А їмо це ми. Гадость рєдкая.
7 травня, 2008 о 6:452 liuba_liuba
Ну, по-перше, на здоров’я, бо ми того варті! По-друге, літпродукція Жадана це не “гадость”, а цілком необов’язковий “гаджет”. Себто цілком можна обійтися))
7 травня, 2008 о 7:34Текст а) занудний, б) ні про що. Перемивання кісточок сексуального життя Жадана і його квартирних нестатків; кому то цікаво взагалі?
7 травня, 2008 о 9:102 ІБТ: Треба буде подзвонити Скибі чи вуйку Василю, най посміються над вашою статтею))
7 травня, 2008 о 10:032 vickie:
+1000000
От чого я дійсно не чекав від “Інфопорну” так це ось такої фекально-жовтої писанини. Перетворюємося на “Таблоїд”? А так гарно починали…
7 травня, 2008 о 10:122 IБТ: баблосів за прононси не отримую)))) вам же бажаю творчої наснаги)
7 травня, 2008 о 10:222 руслан
Себто “творої натуги”, зрозумів)) Але русский прононс учіть, помагає))
2 mexeda
Так, обов’язково подзвоніть Скибі (в кафе “Полонез”) і вуйку Василю (теж кудись в батарею), оскільки дзвінкову організацію літпроцесу ще ніхто не відміняв)))
7 травня, 2008 о 11:00Литературные склоки:)
7 травня, 2008 о 11:21Ах!)))))
2 ІБТ: … особливо на донбасі
7 травня, 2008 о 12:062 Ирина Навольнева
Хіба ж це склокі? От про ДТП і долгострой на Infoporn - оце так склокі, да!
2 Руслан
на донбасі вже нічо не помагає)) а Ви ще водочкой перебиваєтесь?
7 травня, 2008 о 13:532 ІБТ: до чого тут водочка? взагалі-то п’ю її без того шоб перебиваться. ви ж з донбасу? то мож розкажете як воно помагає рос. прононс, чи мож ви там укр-ою говорити і ні разу мандюлєй від землячків не вигрібали за її вживання???))) якшо не вигрібали, то знач: 1). або ви володієте гарною технікою міжособистісного спілкування і здатні подолати агресію опонентів і говорячи укр-ою не вигрібти мандюлєй на донбасі 2). або якшо ви нею там і говорите то у вузьких колах, а не в громадських місцях
7 травня, 2008 о 14:26Якшо правдою є варіант 1, то вами слід пишатися, якшо варіант 2, то не треба мені триндіть про рос. прононси (не заганяйтеся зі своєю “українськістю”)
2 Руслан
А, Ви про спілкування! Тоді водка помагає, да)) Що ж до техніки, то хіба що гарною технікою рукопашного бою володію. Не знати, чи помагає це на Донбасі, бо мешкаю в Харкові, а це не Донбас, а Слобідщина)) Але наразі пишаюсь не цим, а Вашою щирою увагою)))
7 травня, 2008 о 15:072 ІБТ: короч автор з’їхав, і повчає мене географії рідного краю… всьо ясно
7 травня, 2008 о 15:49Так то воно так, а все ж Жадан - письменник, кілька сторінок того, що називається прозою, у його книжках можна надибати. Наприклад, майже увесь розділ “Ти міг померти і цього разу” в Anarchy in the UKR, с. 43-48. Нормально, це ж не Дереш, який бере довідник лікаря-нарколога, переписуючи, вставляє прізвиська персонажів і видає як роман (”архе”). Крім того, Жадан - з Лівого берега, не зизить під галичанина і ходить у кедах, а не в мештах. Отож, залишається пишатися тільки Жаданом та ще Вольвачем з Лівого берега, хоч і дивує, як Вольвач так довго тримається на РС “Свобода” (геніальний Володимир Бойко після двох місяців роботи на РС до сих пір рани зализує). Певно, запорозький гарт виручає.
7 травня, 2008 о 16:222 руслан
А що ж мені, шановний, з Вами водку пить, якщо Ви кароче Донецьк від Харкова не розрізняєте?
2 Тов. Лермонтов
Так, Жадан уже в слобідських кедах, але його гурт “Червона ФІРА” ще в галицьких мештах))
7 травня, 2008 о 18:33А цей вуйко Бойко теж у кедах? Бо з РС знав тіко Охрімовича. Вольвач із Запоріжжя ж, наче))
Давно відомо: якщо автор не може пояснити сенс його творіння трирічній дитині - значить, він шарлатан. Пане ІБТ, поясніть мені як трирічній дитині - про що ваша стаття? В трьох словах головну ідею, будь ласка. Ну, можна в чотирьох. Бо інакше ви шарлатан, щонайменше.
7 травня, 2008 о 19:532 Бородай
Пояснюю як трирічна дитина - трирічній дитині: стаття ні про що, бо в ній нема про ДТП, ментів і Кучму. Словом, не протокол, вибачайте. Щонайменше Вам можна не турбуватися: жертв і разрушеній нєт))
7 травня, 2008 о 20:15ІБТ:
7 травня, 2008 о 21:31Жадан не знімав кеди ще з дитинства, і спить у них, як і личить культовому письменникові. Мешти він ніколи не взував, тобто ЩЕ не взував. Стосовно “ФІРИ” не знаю, але якщо говорити про мешти, то тут треба вжити УЖЕ. Андрій Миколайчук принципово ходив босоніж, мешти ігнорував, і де отепер той Миколайчук? Тож і треба віддати належне Жадану за його кеди, пацан тримається, попри засилля і в літературі, і в музиці галицької бездарної попси.
Володимир Бойко у цю хвилину в кедах здійснює 19236-й стрибок з парашутом, поки що безуспішно намагаючись побити рекорд вільного польоту і кульбітів, встановлений кілька років тому знаменитою парашутисткою Тетяною М-н (чит.: “Книга рекордів Гінесса”).
аби т.зв. “ГЕОполітика” у заголовку фейлетона тов. І.Б.-Терещенка охоплювала би більше, ніж глобус кол. У.Р.С.Р., до списку українствующих борзописців і віршомазів, чиє “кв.питання” було нарешті розвінчано, варто було додати н.м.с.д. ще й таких, які перебувають на п.м.ж. у Є.С. чи С.Ш.А., наприклад кол. т.т. С.Пиркало, В.Діброва, В.Махно, О.Лущишина і т.д. і т.п.
7 травня, 2008 о 22:34P.S. Кв. питання О.Бережного розвінчуванню не підлягає за відсутністю кв-и.
2 Тов. Лермонтов
Мабуть, тому ІБТ свого часу пустив Жадана в кедах до свого журналу “Гігієна”)) Що ж до Бойка, то не знав, співчуваю. Щодо Монтян у космосі так само захоплений))
2 О.Бережний
З-поміж і т.д. з і т.п. Ви забули т.т. С.Матвієнко з Н.Й. та С.Либоня з Л.С.)) Усі ж туристи із заробітчанами ІБТ давно описані тут:
8 травня, 2008 о 5:43http://www.dt.ua/3000/3680/60370/
2 ІБТ: автор явно пришелепкуватий. пояснюю: 1. питання моє стосувалося вашої українськості і стосувалося воно саме цього через ваші закиди про прононс. 2. край і країна - є тут різниця? - де труси і де спідниця? труси вони до тіла ближче - так само рідний край він все рівно рідніший ніж вся рідна країна, а край мій рідний - то Слобожанщина, теж мені географ бля
8 травня, 2008 о 8:462 руслан
1. питання не побачив)) чи Ви знову за рибу гроші, себто про генотип і фенотип?
2. край і країна - це не труси і спідниця, а ті самі штани лише вузлом назад)) до тіла ж ближчі не труси, а сорочка (змирювальна))
Що ж до Вашого “теж мені географ бля”, то “Географ глобус пропив”, не читали? Отут-о:
http://www.bohdan-books.com/catalog/book_166_615/
8 травня, 2008 о 9:062 ІБТ. Як трирічна дитина з вашої відповіді я усвідомив лише те, що стаття ні про що. В принципі, цього досить навіть для не психіатра, щоби безпомилково поставити діагноз.
8 травня, 2008 о 10:042 Бородай
Це не Ви усвідомили, а ІБТ підказав)) Натомість про діагноз - Ви сказали. А де Вам його так безпомилково поставили, якщо, кажете, не ходили до психіатра?
8 травня, 2008 о 11:052 Бородай: не наїзжай (!) - аффтар морознуто-скользкій ))) очєнь дажє )))
8 травня, 2008 о 12:46справжній митець = х-проссиш
ІБТ:
Тов. Лермонтов
Мабуть, тому ІБТ свого часу пустив Жадана в кедах до свого журналу “Гігієна”))
Читав “За ширмою” (КК, №№208-209, 2007) про “Гігієну”, сам дивуюсь, як немитий Жадан туди втрапив. Юзери на “Інфопорн” чекають втілення ідей ЖЖ.
Що ж до Бойка, то не знав, співчуваю. Щодо Монтян у космосі так само захоплений))
Співчувати Бойку треба двічі. Місяць тому він побачив по телевізору кадри, як Тетяна М. під парканом Жовтневої лікарні у Києві, де проходило пікетування, відлупцювала трьох товстодупих міліціянтів. Бойко на грунті заздрощів до Тетяни М. через те, що не може побити її парашутний рекорд (Бойко - змс), зробив їй зауваження: мовляв, бити міліціянтів не культурно. На що Тетяна М. відповіла: “Вовік, будєш піздєть - сам в морду получіш”. Андрій О’кара колись в одній із своїх публікацій на тему есхатології в контексті дискурсу і екскурсу езотерії сказав: “Тетяна сказала - Тетяна зробить”.
8 травня, 2008 о 13:51Найвищим з мистецтв є ПЛІТКА.
8 травня, 2008 о 14:00Гратуляції автору за перехід до актуального формату. Жодна з велечисленних рецензій ІБТ, не кажучи вже про його власні книжки, ніколи не отримувала такої середечної уваги з боку публіки.
Дякую за увагу. Інфа про ЖЖ від ІБТ ще 1998-го року ось тут:
http://www.aup.iatp.org.ua/litplus/lit3.php
Що ж до “немитого Жадана”, то, крім “Гігєни”, оний студент був узятий ІБТ ще й до Білорусі 1993-го року на форум “Нові імена Східньої Европи” (куди ІБТ був одиноко запрошений від України), де він (Жадан, а не ІБТ) помився, нарешті, в хаті Славка Адамовича.
Ну а полтавцю з Москви тов.Окарі цілком можна вірити (щодо Монтян принаймні))
8 травня, 2008 о 14:07Товаришу Лермонтов! Попередній пост саме для Вас, а не для отари, неспроможної зловити плиткі пліткі. Навіть тих з неї, хто допіру переказував йому вітання зі свого сайту за 800 переглядів статті ІБТ за перші 3 години)))
8 травня, 2008 о 14:10ІБТ:
8 травня, 2008 о 15:39Все нормально; бачте, як цю “культову попсу” зачепило за живе. Крий , Боже, щоб їх тикнули у їхнє ж лайно - зразу ж стають у позу скунса. Втім, Жадан і Вольвач - наші, лівобережні клясики, тому їм багато у чому треба прощати. Вольвач справді з Запоріжжя, Ви ж колись писали, як він якогось поца налякав своєю бородою.
2 Тов. Лермонтов
Так, було. У статті “Життя в ЖЖ” ІБТ, взятої Іздриком за передмову до жежешного “Четверга” ч.28′ 2007)) А той кімнатний поц, що його Вольвач налякав бородою, зветься Ілля Стронговський. Він ще написав: “Поет я гівно.
8 травня, 2008 о 16:44Слемер - ще гірший, ніж поет.
А людина таки непогана”))
А що там принизливого у передмові до “Готелів Харкова” (яку Жадан, до речі, складав)?
12 травня, 2008 о 16:36А шо там принизливого у віршах Жадана в шкільній читанці, за шо він на Міносвіти до суду подавав? Мабуть, сам факт бронзовіння. Наразі вручну))
12 травня, 2008 о 16:47Лайняний матеріал.
23 травня, 2008 о 10:07Тут значно кращий - http://www.litakcent.com/index.php?id=490
дуже низько. неприємно читати.
28 травня, 2008 о 13:562 роман
Що ж поробиш, життя в письмєнніков таке. Низьке, неприємне… Але ж Ви читаєте!
28 травня, 2008 о 14:19Жаль, нема вже домкомів… Яка блискуча, щиро натхненна добірка “сигналів” пропадає - нікому, ох нікому вже ставіть вопрос по аморалкє… Авторові мої співчуття…
3 липня, 2008 о 20:37:)))
P.S. Жадана я читав і його стиль мені подобається. Ще до того, як дізнався про все його нехороше особисте життя від пильного Ігоря Бондаря-Терещенка.
А от хто такий сам Ігор Бондар-Терещенко? Не збавляйте темпу - тему в розвиток!!!
Стаття-то зрозуміло, про що - чи то проти чого. Проти кого. Рівень - нижче плінтуса. Читати = даремно гаяти час.
3 липня, 2008 о 20:42Хто такий сам Ігор Бондар-Терещенко, Іване? Та ж ось-о:
Якщо коротко, то ось-о:
Во всей украинской литературе на сегодняшний день он имеет наибольший рецепционный потенциал. Украинская литература не имеет более капризного и интересного зеркала, чем ИБТ.
Проза
Чи Джордж Ґрабович не ІБТ? Чи Соломія Павличко не ІБТ? Вони стовідсоткові ІБТ.
Книжник-Review
Не виключено, що ІБТ – це ніякий не Ігор Бондар-Терещенко, а літературно-критична маска Нестора Шуфрича.
Дзеркало тижня
ІБТ – напівлюдина, напівбетеер.
Форма(р)т
Он прекратил своё человеческое существование и стал провокационной компьютерной программой, у которой есть четкая и понятная, но не понятая, стратегия.
Проза
ІБТ – це велика говорюща риба-телескоп, яка ніколи не страждає на сплячку.
Кальміюс
Тут потрібне не обговорення “проблеми ІБТ”, а термінове скликання консиліуму, бо це навіть близько не літературознавство, це – клініка.
Книжник -Review
ИБТ – это критика в первую очередь для самих писателей.
Проза
Замість критики ІБТ пише сатирично-інтелектуальні новели, в яких діють вигадані персонажі із невигаданими іменами: Ю.Андрухович, В.Єшкілєв, С.Павличко, Н.Зборовська і т.ін.
Книжковий Огляд
Молодые литераторы не понимают, что современный ИБТ – это шутка, литературный фантом, цирковой номер, поп-провокация.
Проза
Це змушує ІБТ зовсім розчинитися в одній великій цитаті, нагадуючи машину, або ж людину-мультипль вербального світу, такого собі “газонокосильника”, розсіяного в мережі літературних смислів.
Дикое Поле
Коли зібрати весь комплекс звинувачень проти Ігоря Бондаря-Терещенка, то вимальовується такий йоханий бабай, що хочеться зателефонувати Юрію Винничуку і підказати йому цю автентичну постать для якоїсь наступної “книги симпатичних потвор, без якої не було б України”.
Книжник-Review
4 липня, 2008 о 6:11Дякую. Уважно все перечитав.
4 липня, 2008 о 7:26Вимальовується постать ІБТ - самозакоханого кретина (байдуже, реальна чи надумана).
Постать епатажна, але, як на мене, доволі неталановита. Так буває.
Зате не в міру писуча і без кінця мастурбуюча на чиїсь світлі горизонти.
Тому і далі краще читатиму Жадана та всіх, хто сподобається.
Як каже Шендерович, “Счастья Вам!”
2 Іван
Ну да, ну да все це ми вже чували, мішки вовни тягали)) А хто ж такий, цікаво, сам пан Іван, що любить самих лише жиданів з шендеровичами?
4 липня, 2008 о 9:27