Чорні справи у Білій Церкві

З Віктором Ющенком трапилася неприємна історія. Напевно, стоячи на Майдані-2004 під захоплений рев «Ю-ще-нко!» багатотисячного натовпу, Віктор Андрійович і подумати не міг, що лише кілька років потому він чутиме від тих самих людей зовсім, зовсім інші слова.

Відео, на якому мешканці Білої Церкви кричать президентові «Ганьба!», користується скаженою популярністю в інтернеті.

Бо президент тут публічно облажався. У розмові з протестуючими проти будівництва металопрокатного заводу він, як завжди, апелював до далеких і незрозумілих людям речей. Він звинуватив учасників мітингу у тому, що ними маніпулюють – тим самим натякнувши на «оплачуваність» присутності на зустрічі.

Президентові, який живе на державній дачі далеко від промислових районів, важко зрозуміти невдоволення людей від звістки про будівництво металургійного заводу на території їхнього міста. А от тим, хто бував, наприклад, у Кривому Розі, відомі усі принади такого стану справ. Метзавод у місті – це дим, сажа, кіптява, цілодобовий шум, роздовбані дороги через безкінечний рух перенавантажених машин і таке інше. При такій перспективі робочі місця, про які Ющенко говорив розгніваному натовпу, - це знущання. Тим більше, що багато жителів Білої Церкви вже давно пристосувалися до суворих реалій життя – і їздять працювати до столиці.

Окреме питання – що змусило президента, впевненого у «замовному» характері мітингу, вийти до людей? Причин могло бути дві: Ющенко свято вірить у власний авторитет, або він не міг не вийти через взяті на себе зобов’язання. І якщо перша причина лежить виключно у площині галюцинацій перевтомленої психіки, то друга стосується грошей, до того ж великих. Мова йде про те, що Віктор Ющенко разом з Вірою Ульянченко лобіюють інтереси замовника будівництва заводу. Головне питання – чи отримують вони за це гроші? Воно риторичне, як на мене.

Хто ж стоїть за будівництвом у Білій Церкві? Завод планують розташувати на території ВАТ «Київвтормет», до якої долучити ділянки додатково придбаної землі. Власником ВАТ «Київвтормет» (як і багатьох інших українських підприємств, що займаються металоломом) є ТОВ «Євро Фінанс ЛТД», яке, у свою чергу, належить зареєстрованій у Швейцарії компанії Euro Steel Holdings AG. Контролює цю швейцарську фірму громадянин Ірану Алі Мохаммад Кхані Омран. За інформацією деяких ЗМІ, ним, а також деякими його українськими партнерами, цікавився Інтерпол. Їх підозрювали у відмиванні грошей.

На рахунку Мохаммада Кхані і його подільників – кілька цікавих і перспективних для розслідування справ. Почати варто з того, що до минулого року ТОВ «Євро Фінанс ЛТД» було власником банку «Форум» (у 2007 році його продали крупному німецькому банку за $600 тис.). Співвласником банку і найбільшим діловим партнером Мохаммада Кхані в Україні був Леонід Юрушев. Він відомий тим, що змінив за життя громадянство кількох країн, і, за деякою інформацією, – і Інтерполі його добре знають. Саме через цей банк відмивалися гроші і проводилися різноманітні афери. Варто додати, що одним з акціонерів АКБ «Форум» був The Bank of New York, який проходив по справі щодо відмивання грошей російської мафії.

Одна з афер – будівництво аквапарку біля озера Тельбин на Березняках. Передбачалося, що тут буде зведено житлово-готельний та критий водно-спортивний комплекси, парк водних атракціонів, тенісні корти, футбольні майданчики… Для цього Юрушев заснував ТОВ «Аквапарк». Ця фірма з уставним фондом в 1 млн. грн. невдовзі випускає власні облігації вже на 20 млн. грн. Частину з них викуповує той самий банк «Форум». Навіщо він це робить – купує, по суті, сам у себе? Але нічого дивного тут нема – такі схеми часто використовують для відмивання великих грошей. При цьому деякі експерти казали, що інвестор від самого початку не планував будувати ніякого аквапарку - для цього і землі малувато, і коштує це задоволення дорого. Просто йому була потрібна земля. Так воно і сталося: сьогодні ТОВ «Аквапарк» навіть не згадує про будівництво якихось там басейнів чи водних атракціонів, натомість активно зводить житлові будинки біля озера.

У активі Юрушева – причетність до зведення скандального будинку по вул. Грушевського, 9а. Офіційним генпідрядником будівництва є ТОВ «Інвес». Серед його засновників – такий собі Володимир Панчук. Він, точніше, його англійська фірма Indimo Verto (U. K.) Ltd, є одночасно і інвестором будівництва. І ця сама фірма була інвестором «Крюківського вагонобудівного заводу», одним з власників якого був Юрушев, а іншим – Сергій Тигіпко. За чутками, Юрушев купив у будинку по Грушевського, 9а кілька квартир для Мохаммада Кхані і його молодших іранських партнерів, та ще одну – для сирійського бізнесмена Юссефа Хареса. Мохаммада Кхані та Юссефа Хареса пов’язує бізнес – один займається металоломом, а інший металургією.

Сам Харес відомий тим, що у 1996 році взяв у кредит півтора мільйона доларів у банку «Україна» і так їх і не повернув. Банк «Україна» і Віктор Ющенко – окрема тема, але зв’язок, як кажуть, «наліцо». Крім того, Харес має добрі стосунки з власником «РосУкрЕнерго» Дмитром Фірташем і, за деякими джерелами, слугував посередником у контактах Ющенка і власника «РУЕ». Харес двічі призначався радником Ющенка, у 2005 році возив його до Давосу, крім того сирієць фінансує фонд «Україна-3000» Катерини Ющенко і дружить із Андрієм Ющенко. Сирійський бізнесмен також товаришує із Михайлом Дорошенком, земляком президента і редактором пропрезидентської газети «Україна молода». Узагальнюючи, можна сказати, що Харес є добрим другом президентської родини. Враховуючи його зв’язки з Юрушевим та Мохаммадом Кхані, можна всерйоз припускати, що президент особисто «кришує» будівництво заводу у Білій Церкві.

Але потрібно сказати ще кілька слів і про невдоволених. А саме - про те, чому Юлія Тимошенко так активно протестує проти цього заводу. Звісно, мотиви у неї найблагородніші – турбота про людей, справедливість є і весна переможе. Трошки псує загальну ідилічну картину відверте намагання вставити Ющенкові палку у колесо – «що погано ворогу, те добре мені». Але у неї є іще одна причина, про яку не говорять відкрито. Щоб зрозуміти, про що йде мова, потрібно повернутися до «Крюківського вагонобудівного заводу», який належав Юрушеву та Тигіпко. За деякою інформацією, Сергій Тигіпко в останні два роки почав наступ на партнерів по бізнесу, в тому числі і Юрушева. Якщо до цього додати, що Тигіпко мав іти до Київради за списком БЮТ, вимальовується цікава картина протистояння двох бізнесових груп. У їхній грі політики відіграють ролі «важких» фігур, а люди, які протестують «проти» чи агітують «за» – пішаків. Навіть якщо вони щиро впевнені у правильності свого вибору – їхні пориви все одно використають, цинічно і безпардонно.

Будівництво заводу у Білій Церкві всупереч бажанню громади – це симптом відносин української влади з народом. Але разом з тим це ще і симптом хвороби влади, яка захищає не інтереси народу, а інтереси бізнесменів. Режисер і журналіст Майкл Мур у своєму фільмі «Фаренгейт 9/11» поставив одне резонне запитання. Якщо народ платить президенту зарплатню у 200 тисяч доларів на рік, а інші люди фінансують його фірми на мільярди – як ви думаєте, як скоро інтереси цих окремих людей стануть для президента важливішими від інтересів народу?

Олексій Бик

фото звідси

(15 голосів, середня оцінка: 4.87 з 5)

 Loading ...