Які бувають адвокати. Частина третя

(Частина перша і друга)

Адвокати – це звичайні собі люди, які просто обрали саме таку професію. Серед них трапляються справжні генії, але більшість, як і в будь-якій іншій частині людської популяції – є звичайними ремісниками, та й нездар вистачає. ”Юристом можешь ты не быть, но адвокатом быть обязан”. Деякі з них продадуть за “бабло” рідну маму, деякі – майже байдужі до грошей, але більшість – просто заробляють собі на хліб та вимагають справедливої оплати за свою працю.

Серед них є люди патологічно чесні чи патологічно брехливі, але в основному вони не проти трошки прибрехати, якщо їм це нічим не загрожує. Хтось з них – справжній відважний відморозок, а хтось – жалюгідний боягуз, але більшість – не схильні занадто ризикувати. В їхніх лавах також є справжні злочинці, а є – “потерпілі по життю”, яких “кидає” хіба не кожен клієнт… У когось з них амбіції “зашкалюють” та розвивається синдром “невизнаного генія”, а хтось чудово знає собі ціну та не завищує її, але й не дозволить себе недооцінити.

Є значна кількість адвокатів, яким до вподоби стабільне робоче місце з гарантованою зарплатнею, які не бажають особисто займатись пошуком клієнтів та самостійно нести ризики. За цю стабільність такі люди готові “жертвувати” своїм працедавцям – хазяям юридичних фірм – значну частину свого заробітку. Інші – “самотні вовки”, яких нудить від самої думки про наявність “босса”, але зовсім не лякає перспектива нестабільності та невпевненості в “завтрашньому дні”. Але, зрозуміло, як знайти першокласного спеціаліста та порядну людину, так і “нарватись” на нездару і покидька можна як серед одних, так і серед інших.

Всі вищеперераховані якості, а також інші риси характеру, про які я забула згадати, можуть бути наявними в кожній конкретній людині в будь-якій можливій комбінації.

То кого обрати? І як хіба не з “першого погляду” зрозуміти, хто перед вами?

Тобто, адвокати – це звичайні собі люди. “Торгівці мозком” – доволі специфічними послугами, справжню якість яких (і саме в цьому – головна проблема зносин з ними) – майже неможливо оцінити під час укладання угоди “купівлі-продажу”.То чи можливо взагалі “свідомо” обрати адвоката, чи це завжди лотерея та купівля “кота в мішку”?

Наймаючи адвоката, слід загалом керуватись тими самими правилами, якими зазвичай керується будь-яка мисляча людина, приймаючи рішення про купівлю будь-чого іншого.

Але справа в тому, що, купуючи, наприклад, м’ясо чи квартиру, покупець хоча б приблизно уявлє, чого саме він чекає від бажаного товару, та які його споживчі властивості. До того ж, погане м’ясо можна приготувати з часником ;) чи в крайньому випадку викинути, а невдалу квартиру перепродати. Тоді як невдало обраний адвокат може нанести непоправну шкоду вашому майну, здоров’ю чи навіть життю!

Що ж стосується адвокатських послуг, то, на відміну від того ж м’яса, пересічна людина зазвичай навіть приблизно не уявляє, що конкретно їй потрібно та яким саме повинен бути найбільш прийнятний для неї адвокат.

В розпорядженні адвоката, як і в будь-якої іншої людини – лише 24 години на добу. В залежності від працездатності та складності справ він може “вести” від одного до кількох десятків клієнтів одночасно. Але жодна людина не здатна працювати достатньо довгий час більше ніж по 10-12 годин на добу; до того ж, від сильного перенавантаження якість адвокатських послуг різко падає. Всіх грошей, як то кажуть, не заробиш.

Отже, перше, про що слід спитати адвоката, це – чи вистачить у нього часу на вашу справу?
Тому що, навіть якщо ви наймете найдорожчого, найталановитішого, найсміливішого та найпоряднішого, але у нього не вистачить на вас часу та сил – це може бути непоправним, тим більше, що ви віритимете в свого “най-най-най” і навіть не підозрюватимете, аж доки не стане занадто пізно, що з вашою справою щось негаразд.

Можу сказати зі власного досвіду, що деякі люди в принципі не розуміють слова “ні”, навть якщо їм чесно та чемно пояснюєш, що часу немає і взяти їхню справу неможливо фізично. При цьому деякі такі потенційні клієнти таки примудряються вмовити адвоката , але з умовою, що адвокат займатиметься ними “у міру сил”, за залишковим принципом, оскільки “старі” клієнти мають пріоритет. Закінчуються такі історії зазвичай не дуже добре. Особисто мені часто доводилося в таких випадках “перестраховувати” справи, тобто просити у інших адвокатів допомоги в написанні чернеток якихось скарг. Доробляти ці скарги “на чистову” доводилося під ранок, чи летіти на червоне світло на Головпоштамт, щоби в останні п’ять хвилин до закриття в останній день строку на, наприклад, апеляційне оскарження здати ці скарги на пошту, при цьому з підробленим підписом клієнта, перемальованим нашвидкоруч з його підпису на дорученні безпосередньо біля вікна “прийом кореспонденції”. Згадаю – здригнуся. На щастя (тьху-тьху-тьху), я ще ніколи не “гавила” строки та не підводила клієнтів, але якою ціною мені це давалося!

Отже, якщо адвокат вам каже, що “не потягне” вашу справу за браком часу – не наполягайте. На цьому адвокатові світ не зійшовся клином – більше того, саме у нього ви можете спитати поради – до кого ще можна звернутись з вашою справою.

Тетяна Монтян