Україна без Путіна
Олексій Бик // 10 березня 2008
Україна без Путіна
У Росії є дві проблеми: дурні та дороги. В України таких проблем три: дурні, дороги та Росія…
З анекдоту
Ні для кого не секрет, що між Україною та Росією ось уже багато років триває безжальна та безкомпромісна газова війна. Сьогодні Росія монополізувала постачання газу до України. Крім того, великі постачальники газу - Казахстан та Туркменістан, залежні від російської газотранспортної системи - йдуть у фарватері енергетичної політики Кремля. Головним принципом цієї політики є відсутність будь-яких принципів, коли йдеться про гроші. Україна опинилася у ситуації, коли навіть найлояльніший до Росії уряд змушений принижуватися і випрошувати у «Газпрому» милостиню (як, наприклад, це довелося робити урядові Януковича), а вміння вирішувати паливні проблеми стала мірилом професійності прем’єра та його команди.
Однак не тільки Росія винна у тому, що така ситуація стала нормою. Я берусь стверджувати, що за увесь час політичної незалежності в Україні не було жодного уряду, який би всерйоз прагнув здобути для нашої країни незалежність енергетичну. А вирішення проблеми – просте, як гвіздок, і лежить воно прямо перед носом.
Для початку – цікавий факт з економічної історії сусідньої нам Білорусі. Не володіючи достатніми власними запасами енергоносіїв, білоруси також змушені купувати у Росії нафту і газ. Але попри всі замашки дрібненького диктатора, Лукашенко продемонстрував уміння мислити стратегічно. Користуючись «братніми» цінами, Білорусь купувала у Росії більше нафти, ніж потребувала, переробляла її на власних НПЗ та продавала європейцям вже готовий бензин та дизпаливо. Така схема взаємовідносин дозволяла білорусам не тільки тримати надзвичайно низькі внутрішні ціни на пальне, але й приносила до бюджету мільярдні прибутки. Вигравала і Росія, яка перекладала витрати з переробки нафти та її транспортування на чужі плечі, зосереджуючись лише на видобутку. Крім того, Росія економила ще й на експортному миті, яке змушена була б платити при постачанні нафтопродуктів до європейських країн.
Я пропоную піти шляхом Білорусі, але у постачанні газу. У нас є майже все необхідне для цього, а найголовніше – Україна має газопроводи для постачання газу до ЄС. Давайте намалюємо умовну схему того, як це можна зробити.
Отже, сьогодні через територію України російський «Газпром» щороку транспортує до ЄС близько 110 мільярдів кубометрів газу. Припустимо, що увесь цей газ Україна купує ще на російському кордоні за тою ж ціною, що й зараз - $180 за тисячу кубометрів. Таким чином ми витратимо трохи менше $20 млрд. на рік на закупівлю. Далі – транспортування газу до ЄС. Якщо врахувати, що газотранспортна система у нас власна, то витрачатися нам доведеться лише на її амортизацію. Але припустимо, що транзит газу від російського кордону до європейського споживача коштуватиме нам ще $10 млрд. на рік, хоч насправді ця сума мною умисно завищена (Росія платить Україні щороку трохи менше $2 млрд. за транзит). Отож загальні витрати України можуть сягнути $30 млрд. на рік.
В країнах ЄС газ коштує значно дорожче. Наприклад, за даними російської Федеральної служби по тарифам, у 2007 році роздрібна ціна на «газпромівський» газ в Австрії становила приблизно 440-800 євро за тисячу кубометрів (для різних споживачів, з урахуванням усіх податків), у Великобританії – 320-490 євро, у Німеччині – 220-940 євро і так далі. Неозброєним оком видно, що різниця між ціною на газ для України і європейськими цінами буде дуже відчутною. А значить – на цьому можна непогано заробити. Скільки? Давайте порахуємо. Припустимо, що Україна продає Європі куплений у Росії газ за мінімальною ціною 200 євро за тисячу кубометрів. Отож за 110 мільярдів кубометрів газу можна виручити 22 млрд. євро. Якщо перевести це у долари за курсом Нацбанку, вийде приблизно $32 млрд. Як бачимо, навіть за найскромнішими підрахунками Україна на перепродажі російського газу щороку змогла б заробляти щонайменше кілька мільярдів доларів. Це – не менше 5% прибутків Держбюджету. Насправді ж ця сума ще більша.
Найважливіше питання – чи погодиться Росія? Це напряму залежить від професійності тих посадовців, які вестимуть переговори з російською стороною. Однак очевидно, що і Росії така схема вигідна. Вона зможе щороку економити $2 млрд. тільки на транзиті через Україну - а ціна за транзит може бути підвищена, і росіянам доводиться докладати неабияких зусиль, щоб цього уникнути. Значно дорожчий транзит європейськими країнами. Сюди ж треба додати усі мита. Також не варто забувати, що Москва платить нам і за використання наших газосховищ, бо не має власних. Росія зможе відмовитися від будівництва дорогих, малопотужних і, якщо бути чесними, нерентабельних газопроводів в обхід України. А це – десятки мільярдів доларів. Крім того, сам Кремль використовує подібні схеми у відносинах, наприклад, з Туркменістаном – скуповуючи увесь газ, який тільки може, щоб продавати його по завищеній ціні до ЄС. Врешті-решт, Україна може шукати виходи на інші джерела постачання: той-таки Туркменбаші, який продає газ Росії по $130 за тисячу кубометрів, за українські $180 з радістю продасть і Путіна, і Медвєдєва. І не треба говорити, що це аморально, адже сам «Газпром» без жодних мук совісті розриває договори на постачання газу, коли йому це вигідно, – як, наприклад, це було на початку 2006 року з Україною.
Але крім економічної вигоди, Україна змогла б ще отримати і численні політичні дивіденди – від зменшення впливу Кремля на внутрішні питання до зростання ролі на європейській арені як потужного постачальника газу.
І запитання останнє. Чому досі жоден український уряд, жоден президент не почав використовувати таку стратегію? Тут можливі два варіанти відповіді. Перший полягає у тому, що ми, за дивною і дурнуватою звичкою, на найвищі державні посади обираємо не менеджерів, а політиків. Точніше – політиканів. Вони не тільки не думають про інтереси держави чи народу, а й просто не тямлять у тих справах, якими займаються. Друга відповідь – нашій владі це не вигідно. Якщо українсько-російські відносини у питаннях постачання енергоносіїв будуть простими та прозорими, то зникнуть унікальні можливості для розкрадання, дерибану та відкатів. Ніхто не хоче різати курку, яка несе золоті яйця.
Яка з цих двох відповідей вірна – кожен читач може вирішити для себе сам. Проте з обох випливає простий і очевидний висновок: нами керують або бездари, або злодії. І доки ця ситуація не зміниться, нічого і сподіватися на «покращення вашого життя вже сьогодні».
Олексій Бик
Обговорити статтю на Форумі »»
(8 голосів, середня оцінка: 4.5 з 5)
Loading ...
1) До 2005 года Украина занималась частичным реэкспортом туркменского газа. И получала денег. После появления посредников лавочку прикрыли.
2)Туркменбаши-2 с лета 2008 года будет продавать газ России по 150 долларов.И дальше цена только вырастет, что, кстати, ударит по нам. А Украине напрямую никто вообще продавать не будет, поскольку есть 10-летний контракт Туркменистана с “Газпромэкспортом”. Не заинтересована в этом и Россия.
3) Новые газпромовские договора предусматривают запрет реэкспорта туркменского газа в Европу для наших посредников, которые будут покупать топливо у “Газпрома”. А “Нафтогаз” покупает только в притык - чтобы на кммуналку хватило.
10 березня, 2008 о 19:05Господа,объясните мне, глупому - отчего это разговор идёт о том, как следует продавать газ, если газ этот, строго говоря, принадлежит “Газпрому”? Отчего вообще не дать возможность именно собственнику газа продавать его конечным потребителям. Я что-то тут не догоняю
Украинский газ продаёт украинская компания, российский - российская. И на свободном рынке. Хочу - покупаю украинский, не хочу - российский.
Что-то тут мудрёного понавертели, честное слово.
10 березня, 2008 о 19:52А газопроводи, Марк, належать Україні. Ось скажемо ми Росії: “Не дамо вам гнати ваш газ по нашим газопроводам, і женіть свій газ в Європу хоч в балонах, хоч по повітрю, хоч будуйте інші газопроводи в обхід”! І що Росія робитиме? Консервуватиме свій газ, а також туркменський, узбецький та т.і.? Але не бійтеся - наші корупціонери та дєрібанщики такого не допустять!
10 березня, 2008 о 21:34Всё верно, но газопроводы - транспорт. Если вагон принадлежит Вам, то это не значит, что груз в нём не может быть моим.
Да, Украина может рахорвать транзит газа…. правда при этом, как мне кажется Европа разорвёт на фашистские знаки… словом, сказать это проще, чем сделать.
Кроме того в этом случае немедленно будет (и я уверен - в рекордные сроки!) построен газопровод в обход Украины, ведь она всё-таки не перекрывает всё западное направление, верно? А для России есть и иные рынки сбыта (точно есть! и есть весьма платёжеспособные государства, готоые вообще построить за свои деньги ветки и передать России даром,правда, не на западном направлении. Это не обсуждается - это точно факт). Впрочем, ситуация с отрезанием Европы от месторождений российского газа до такой степени пока что фантастична, что не надо даже и обсуждать её.
Но я не получил ответ на вопросы…
10 березня, 2008 о 22:11Просто ми втомилися від непрозорості та посередників на нашому газовому ринку, Марк. Я не економіст та міркую з точки зору банальної ерудиції. Крім того, я чула, що Лукашенко працює з Росією саме по такій схемі.
10 березня, 2008 о 22:43Марку, побудувати газопроводи в обхід України Росія, звісно, може. Навіть більше - вона це намагається зробити. Проте у всіх їх є один недолік - вони, довші, дорожчі, а крім того навіть усі разом нездатні покрити навіть половини обсягів, які сьогодні йдуть через Україну. Крім того, то не зовсім російські газопроводи, точніше, в них є відчутна доля європейських компаній. А ще потрібно сказати, що у “Газпрому” сьогодні 50 мільярдів доларів боргів… А ще - у нього нема газосховищ, окрім українських. А ще - Україна вже у СОТ, а Росія ні, і наші папіки будуть бовдурами, якщо Росію туди пустять…
10 березня, 2008 о 23:552Корнейчук.
1. Якщо займалась реекспортом - то чому б не спробувати знову? Коньюктура змінилася, у нас вже є чим давити на Росію
2. Туркменбаші підніме ціну - і ми піднімемо ціну за транзит. Так на так виходить. А про договір я вже писав - як тільки ми запропонуємо більше бабла, Туркменістан легко і невимушено зробить Росії “па-па”
3. Див.2
3.
Блин, как за… всякие афторы которые пишут о том чего сами не знают (в частности о Белоруссии и нефтепроводах).
11 березня, 2008 о 0:21Ось так любi малята вгамовайтеся зручнiше зараз будэ казочка.
Про бацьку - нафту - та золоту акцию.
Все это началось очень давно, когда собральсь три старца в Беловежской пуще. И порешили они что быть вместо одного государства, многим быть, чтоб каждый на своем месте сидел и своим управлял. Про все остальные говорить не будем разговор наш будет про Беларусь. Досталось при разделе Белоруси кроме всего прочего 2-а нефтеперерабатывающих завода один в г.Мозыре другой в г.Новополоцк и участок нефтепровода “Дружба” (смотреть карту) http://geoman.ru/geography/item/f00/s10/e0010555/index.shtml
в Белоруси к тому времени мягкотелого и нерешительного интеллигента Шушкевича сменил, бравый председатель колхоза Лукашенко. Но времена были тяжелые и вытянуть два нефтеперерабатывающих завода республика с 10млн. населением не могла.
И поэтому было принято судьбоносное решение один нефтеперерабатывающий завод оставить себе бацьке извиняюсь белоруссии, а второй акционировать и акции продать тому кто денег даст (и как показало время бацька об этом очень потом жалел да и сейчас жалеет). Решили сделали. Себе оставили Новополоцкий нефтепере. завод 100% принадлежат государству (т.к. он был ориентирован больше на нефтехимическую промышленность, а в Белоруси много различных нефтехимических предприятий, вот он их и обеспечивал сырьем), поэтому речь не о нем, одно скажу сейчас он в загоне, потому как нефтеперерабатывающий завод - это не схарный завод по переработке буряка, все время нужны капиталовложения, новые технологии, а деньги где брать.
11 березня, 2008 о 0:47Нет он и сейчас итересен как актив, просто если бы его не доили как корову в колхозе, а давали развиваться он стоил бы сейчас намного дороже. Об этом все.
Теперь перейдем к другому заводу, который в г.Мозырь (его направленность изначально была бензин и другие ГСМ). В результате всего его акционировали 49% акций досталось Белнефтехиму (государственная контора) 2% работникам предприятия, который организовали управляющую компанию и вложили в нее свои акции и 49% выкупила “СлавНефть” (Росиия) и понеслось. Завод работает, из нефти делают бензин, мазут, битум и другие ГСМ (хотя он и раньше это делал). Любой у кого была нефть то ли в цистернах, то ли в нефтепроводе мог ее загнать на завод и на выходе получить бензин и прочее. Вообщем завод процветал, ясное дело бензин то дороже стоит чем нефть. Россияне с нефтью помогали, да и частные лица нефть в цистернах подганяли, так что получалось что самая распоследняя уборщица на заводе получала столько же сколь ко руководитель области, а уж на зарплату директора НПЗ вообще можно было бы дюжину президентов содержать.
Макс, ви повністю підтверджуєте мої слова. Схема, про яку я писав, - працює! Те, що Лукашенко і сотоваріщі нечисті на руку - і так відомо. Але ж я у статті писав трохи про інше))
11 березня, 2008 о 0:57Так долго продолжаться не могло, это ж не правильно когда президент у себя в республике не хозяин, да еще и получает меньше чем какой-то директор НПЗ. Но тут дело тонкое ведь 49% акции у российской компании, а они типа друзья, но друзья друзьями а деньги деньгами. Было принято решение ввести новый вид акции “золотая акция”, т.е. она была одна, она была во всех обществах акционерных где есть госсобственность и “золотыми акциями” распоряжался непосредственно сам президент, через своих представителей. “Золотая акция” имеет право отменять/изменять/принимать любые решения не принимая во внимания всех остальных акционеров и количество их голосов - КРУТО! И понеслось, собранее акционеров постановляет выплатить всем акционерам дивидеты, “золотая акция” - против и принимает другое решение, дать свободные деньги в займы государству под минимальный процент. Осень/весна - президет лепши друг колхозов и совхозов. Посевная или уборочная, как всегда не хватка ГСМ. “Золотая акция” решает передать ВСЕ ГСМ на НПЗ в колхозы/совхозы, и это несмотря на то что ГСМ не собственность НПЗ или Белоруси, а принадлежат тому кто пригнал нефть на заваод. Рассчитаться с ними обещали когда закончится посевная/уборочная и по внутрибелорусским ценам. В результате всего поток нефти на НПЗ иссяк, кому охота отдавать свою нефть какому-то колхозу или совхозу, да еще и за копейки. Вообщем настали тяжелые времена.
11 березня, 2008 о 1:13Бацька это тоже смекнул, а резать курицу которая несет золотые яйца в его планы не входило (НПЗ является на 90% бюджетообразующим предприятием для г.Мозыря и на 35% для ВСЕЙ Гомельской области). Поэтому “золотую акцию” с НПЗ убрали, да и не только поэтому, Росиия за своих заступилась да и гайки начала закручивать, вообщем так действовать дальше было нельзя.
В Украине самый большой комплекс газохранилища в Европе. Почему Украина имея возможность концентрировать газ на своей территории для всей Европы не может стать “кошельком” Европы в газовых вопросах?
11 березня, 2008 о 1:22Западные страны пользующиеся транзитным газом формируют финансовые ресурсы для заготовки потребляемого газа и закупки газа на территории Украины. В итоге Украина закупает у России газ, за деньги Европейцев. Создав систему газовых отношений в Украине, аналогичной Швейцарии в банковской деятельности.
Началься небольшой подьем, местный фонд держателей акций сотрудников НПЗ предложил “СлавНефти” закупить новую технологию которая позволяла бы установке каталитического крекинга http://ru.wikipedia.org/wiki/Каталитический_крекинг получать с 1 тонны нефти не 65% бензина а 75% (это пример для смысла, цифры могут быть другиим). “СлавНефть” с этим согласилась и выделила на это дело 15млн.$, в принцепе впереди замаячило если не радужное то светлое будущее(постепенная модернизация производства с переходом на выпуск ГСМ по стандартам ЕВРО5 - очень переспективно в свете продажи ГСМ в Европу), большинство Белорусских предприятий убыточно и поэтому у них нет вообще никакого будущего. Но бацька тоже не дремал, и хотел всякими правдами и неправдами вернуть контроль над НПЗ, но рейдерскими атаками и беспределом в стиле “золотая акция” этого сделать было нельзя, поэтому созрел другой план. С 49% акций “СлавНефти” к тому времени тоже уже ничего сделать было нельзя, поэтому взялись за 2% акций которые принадлежат сотрудникам завода и которыми управляла специально созданная компания, для начала их изьяли под каким-то предлогом, а в конечном итоге собирались передать “БелНефтеХиму”, не знаю чем дело закончилось. Но согласитесь 51% акций это тоже сила и чего-нибудь это стоит.
11 березня, 2008 о 1:39Для чего я все это рассказал - для того что бы наглядно показать, что даже имея в своих руках все рычаги власти как это есть в Белоруссии мы не сможем заставить Росиию играть на нашем поле на невыгодных для нее условиях, вместо того что бы устраивать скандалы, устраивать истерики (газа хватит на 1-3 дня), заниматься рейдерством (ТатНафта), необходимо выработать ЕДИНУЮ позицию по нефте/газовым вопросам(а то у президента одна, а у премьера другая) и ТВЕРДО ее отстаивать(это не значит уперется как бараны и кричать что мы не накакие уступки не пойдем, а запасать и бережно расходовать энергоносители, что бы когда придется нам затянуть пояса мы их не затягивали на шее). Заниматься модернизацией и расширением своей газотранспортной системы, а не закапывать деньги в утопические проекты (Одесса-Броды). Россияне не дураки и если им выгодно будет транспортировать газ через нашу территорию, поверьте так они и сделают и никакая политика тут ничего не изменит (яркий пример тому СССР - продавал на Запад газ/нефть всегда несмотря на то какими бы плохими отношения у него с Западом не были, потому как деньги еще никто не отменял).
Но все это на мой взгляд утопия, потому как много разногласий в обществе, потому как много людей тянут одеяло на себя и хотят откусить кусок пожирнее для себя, потому как не смотрят в будущее или не хотят смотреть.
Поэтому варианта реальных на мой взгляд два или наша газотранспортная система заxepeeт и россияне от нее откажуться, как отказались от радаров, или они ее купят.
Может быть из всего вышенаписонного мной сформировать статью?!
11 березня, 2008 о 2:06Я б еще статей написал на тему Белоруси и жизни в ней!
Макс, пишіть!
11 березня, 2008 о 11:402Crazy Max: напишите по поводу жизни в Беларуси. А что касается того, что наши продадут ГТС русским - очень спорно. Надо быть дураком, чтобы не понимать, что это козырь, причем - очень серьезный, и тот, кто хоть попытается его продать, нарвется на большое сопротивление. Сколько длится информационно-газовая война между Россией и Украиной, столько не перестают и разговоры о сооружении ГТС-ок в обход Украины. Но толком ведь никто ничего не строит. Поэтому украинская ГТС как была козырем, так и остается, и надолго еще останется. К сожалению, наши державные мужи не умеют с выгодой воспользовать это приобретение, которое досталось им даром.
11 березня, 2008 о 16:32Понимаете, господа, Россия не просто пытается это сделать, а именно делает. А то, что дороже- да. Однако, если только цена за транзит станет слишком большой, то это как раз перестанет быть “дороже”. Вот такие дела…
А рубануть по трубе, как Вы понимаете, не дадут никому. Причём даже не с Востока, а впервую очередь - с Запада. Кстати, как показывает недавняя история, в этом случае останется надежда только как раз на Восток.
11 березня, 2008 о 20:51всех министров энергетики в турму! посредников стрелять! автора на их место!
9 травня, 2008 о 8:35