Надрукуйте, Христа ради!

У перші теплі весняні дні до редакцій багатьох газет та журналів надійшов лист із доданими до нього компакт-диском та симпатичною картинкою. «Просимо розмістити на шпальтах вашого видання в якості соціальної реклами безкоштовний одноразовий друкований макет з привітанням Президента України В.Ющенка з нагоди 8 Березня», - йшлося у ньому.
Розмістити пропонувалося отаке:

Лист був підписаний прес-секретарем Президента України Іриною Ванниковою та керівником Головної служби інформаційної політики Ларисою Мудрак. Завдки цьому листу ми, нарешті, знаємо, що таке у розумінні Банкової «інформаційна політика»: випрошування медійних подачок. Адже те, що ми бачимо, - ніяка не соціальна реклама, а звичайний особистий піар Віктора Ющенка, бо саме його ім’я стоїть під привітанням. Закон дає чітке визначення соціальної реклами: «інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку». Нічого схожого у запропонованому повідомленні немає. Це повторення тієї маніпуляції, яка розпочалась у червні 2007-го, коли на правах «соціальної реклами» телеканали так само «просили» (прохання від Президента - більше, ніж просто прохання, поки від глави держави залежать численні силові, наглядові та контролюючі органи, з якими всім хочеться жити в мирі) розмістити безкоштовно передвиборно-пропагандистський ролик Ющенка «Універсалів більше не буде…!». Ця маленька хитрість Банкової, підхоплена згодом Юлією Тимошенко (ролики про те, як правильно отримати повернуті Юлею «ваші гроші»), дискредитувала соціальну рекламу в очах публіки не менше, ніж сумнозвісні білборди «Мамо, чому я урод».

Звісно, зробити жінкам приємно - це суспільно корисна мета, але чому за це повинні платити комерційні структури - ЗМІ? Адже у перерахунку на вартість рекламної площі ввічливе прохання Банкової означає: подаруйте 10 тисяч гривень (приблизно стільки коштує розміщення такого обсягу реклами у кольоровому тижневику). Або 5 тисяч – у солідній газеті. Лариса Мудрак щиро дивується: але ж ніхто нічого не вимагав, ми просто попросили! Це справа видання – друкувати чи відмовити. Які проблеми?

А проблеми серйозні. Бо ні Президент, ні допоміжний орган із незрозумілими повноваженнями, який називається його Секретаріатом, не мають жодного морального права щось просити ані у громадян цієї держави, ані у підприємств, які сплачують податки. Бо громадяни та підприємства вже подарували Президентові на цей рік понад 1 200 000 000 (один мільярд двісті тисяч) гривень, закладених у бюджет на фінансування Державного управління справами. Деякі складові цієї суми, - наприклад, 13 мільйонів на утримання ДУСиного мисливського господарства, - вже обговорювались політиками, на жаль, у режимі телевізійного базару. Думаю, на регулярну публікацію у центральних друкованих ЗМІ на правах реклами привітань з нагоди усіх державних свят вистачило б на порядок меншої суми.
На жаль, навіть ці абсолютно аморальні й неетичні дії працівників ющенківської канцелярії наш народ схильний розглядати крізь призму політичних уподобань. Подобається Ющенко («помаранчеві» переконання) – «ну то й що, чому б Президенту не звернутись до ЗМІ з проханням?». Не подобається Ющенко («біло-блакитні» переконання) – тут тобі й помаранчева чума, і продажний Майдан, і бухгалтер-бджоляр із Хоружівки. Насправді ж бджоли не винні. Хіба що працьовиті мурашки, які за старою, ще кучмівською схемою, закладеною у генетичну пам’ять, обслуговують ізольовану від зовнішніх загроз м’якотілу матку. Але й вони роблять лише те, що ми їм дозволяємо.

фото звідси і звідси

Отар Довженко

(7 голосів, середня оцінка: 4.71 з 5)

 Loading ...