Альтернативний прорив
Олександр Сіромаха // 29 лютого 2008
Альтернативний прорив
Біопаливо: правда і вигадки
Останнім часом в усьому світі пожвавилася дискусія щодо доцільності виробництва і використання біологічного пального. Автор цієї статті переконаний, що критика біопалива є реакцією нафтової індустрії на численні програми з розвитку альтернативного палива в багатьох країнах світу. Адже зобов’язання домішувати біопаливо до бензину чи дизеля відчутно скорочує прибутки нафтових корпорацій.
Втім, будь-яка дискусія має позитивні наслідки; в даному випадку вона провокує економічне і екологічне вдосконалення палива майбутьнього. Поступ же альтернативної енергетики не зупиниш – з одного боку, в людства нема інших можливостей подолати паливну кризу. З іншого, постала проблема глобального потепління внаслідок забруднення атмосфери парниковими газами.
Тож, виробництво біопалива має дві головні місії: знизити залежність від традиційних видів палива та їх експортерів, а також зменшити викиди парникових газів у навколишнє середовище. Якщо ж розглядати біопаливо у політико-соціальному розрізі, можна додати ще одну позитивну властивість цього продукту – він здатен підвищити незалежність окремих суб’єктів економіки від держави. Як показує досвід, не чекаючи допомоги від уряду, деякі українські фермери почали виробляти біопаливо у невеликих обсягах для забезпечення власних потреб і убезпечення бізнесу від непрогнозованих цін на дизель та бензин.
Чому потрібно виробляти біопаливо?
Торнадо, повіні, посухи, як наслідок – людські жертви, нові хвороби, зниження врожайності, пошкодження інфраструктури тощо – все це відбувається через так зване «глобального потепління». Все більше науковців визнають «внесок» людства у кліматичні зміни. Адже за останні сто років середньорічна температура Землі зростала паралельно із збільшенням викидів парникових газів в атмосферу. Так чи інакше, глобальне потепління – одна з головних проблем людської цивілізації 21 століття.
Ця проблема вимагає активних дій від кожного з нас. Це може бути використання енергозберігаючих приладів, економія електроенергії, мінімізація користування автомобілями, і, окрім іншого, використання біопалива.
Сьогодні потужне лобі від нафтової індустрії намагається поставити під сумнів екологічну доцільність виробництва біопалива. Треба визнати, для цього є усі підстави – безвідповідальне, «комерційне» виробництво біопалива часто завдає навколишньому середовищу велику шкоду. 
Отже, пинання не в тому, чи виробляти біологічне паливо, а в тому, як його виробляти. Однією з головних статей затрат під час отримання пального з рослин є теплова та електрична енергія. Приміром, при виробництві біоетанолу енергетичні затрати сягають 50 і більше відсотків. Звісно, якщо використовувати для цього енергію від спалення вугілля, то загальний баланс вуглекислого газу під час виробництва і використання біопалива може виявитися гіршим навіть у порівнянні із традиційними видами палива. Тому в країнах, які активно відстоюють використання біопалива, на перший план виходить питання його екологічності. Так, в Європейському Союзі розробляються критерії оцінки і сертифікації рослинного палива. Згідно з цими критеріями біоетанол та біодизель поввинні мати цілу низку показників, щоб бути допущеними на європейський ринок. Серед головних вимог – не використовувати на виробництві дитячу працю, не пошкоджувати тропічні ліси тощо. Ініціатива ЄС була підтримана і провідними виробниками біопалива – Бразилією і США.
Таким чином, біопаливо можна і треба виробляти екологічно. Результатом стане значне зниження викідів СО2 в атмосферу. За оцінками експертів, використання біопалива першого покоління замість традиційного пального здатне зменшити викиди парникових газів на чверть, а так зване друге покоління біопалива (перш за все під ним мається на увазі паливо з деревини) дасть можливість знизити забрудення на 90%.
Звісно, окрім екологічних причин для впровадження біологічного палива, існують і політико-економічні. Як відомо, Україна має найбільш енергозатратну промисловість у світі. Конкурентоздатність нашої продукції напряму залежить від цін на енергоносії, які постійно підвищуються. Окрім того, існує пряма залежність між цінами на нафту і динамікою світового ВВП: в періоди подорожчання палива на світовому ринку зазвичай знижуються темпи розвитку більшості країн. Звісно, до України, країни із найбільшими затратами енергії на одиницю ВВП, ці тенденції мають безпосереднє відношення.
Тому український уряд має добиватися зниження залежності вітчизняної економіки від імпорту енергоносіїв. Для цього існує три можливості, які слід використовувати одночасно: диверсифікація джерел енергопостачання, впровадження енергозберігаючих технологій і розвиток виробництва біопалива.
Що потрібно для виробництва біопалива в Україні?
Україна має усі необхідні передумови для ефективного розвитку біопаливної галузі. Про це, приміром, свідчать нещодавно оприлюдені результати дослідження американського інституту з вивчення проблем навколишнього середовища (University of Wisconsin-Madison Nelson Institute for Environmental Studies). Згідно з дослідженням, Україна здатна виробляти до 925 млн літрів біодизелю на рік із затратами виробництва 3,5 грн/літр, таким чином маючи один з найбільших потенціалів у Європі. Низькі затрати роблять виробництво біодизелю в Україні комерційно привабливим. Те ж саме стосується і біоетанолу. Кому, як не Україні, із її плодовитими грунтами, виробляти паливо з рослин?
Водночас, поштовх розвиткові зеленого палива має дати держава. Передумовою для виробництва у комерціних маштабах в Україні має стати потужний внутрішній ринок, гарантований обов’язковим примішуванням еколонічного палива до бензину та дизелю, а також впровадженням державних норм якості продукції, які, в ідеалі, мають збігатися з нормами ЄС. У комбінації із зростаючим попитом на біопаливо у Європі, ці заходи сприятимуть швидкому залученню західних інвесторів і технологій в цю галузь.
Потенційним розробникам вітчизняного законодавства щодо використання біопалива слід подбати не лише про інвестиційну привабливість галузі, але й про можливі наслідки для сільського господарства. Адже вирощування «паливних рослин» несе й певні загрози для аграрної галузі. 
Відсутність легалізованого ринку землі, абсолютно непрогнозована, а часом абсурдна аграрна політика уряду, штучне керування цінами на сільськогосподарську продукцію призвели до драматичного падіння рентабельності в сільському господарстві. Наслідок - хаотичне і часто безвідповідальне ставлення до землі. Намагаючись заробити хоч щось, українські фермери не дотримуються чергування посівів різних культур на одних і тих самих грунтах, а про використання якісних добрив і сучасної техніки більшість аграріїв можуть лише мріяти.
Наслідками розвитку біопаливної галузі без одночасних серйозних реформ сільського господарства можуть стати подальше виснаження грунтів та зниження виробництва важливих продуктів харчування. Запобігти цьому можна лібералізацією ринку землі (що матиме наслідком появу ефективних землевласників), розмежуванням «паливних» і харчових рослин, а також сертифікацією біологічного палива. Звісно, все це неможливо без існування відповідальної і послідовної державної політики як в аграрній, так і в біопаливній галузі.
Україна має достатньо землі і для забезпечення себе їжею, і для вирощування паливних рослин. Величезний аграрний потенціал нашої країни полягає в першу чергу в ефективному землекористуванні і можливості багаторазового підвищення продуктивності земель. Це дозволить не лише забезпечити себе в повному обсязі сільськогосподарською продукцією і суттєво знизити залежність від імпорту нафти та газу, але й експортувати їжу та біопаливо за кордон.
Олександр Сіромаха
Обговорити статтю на Форумі »»
(3 голосів, середня оцінка: 3.67 з 5)
Loading ...
А кто продает семена культур под битопливо? Только Монсанто, или есть альтернативный источник?
29 лютого, 2008 о 3:08В статье не раскрыта тема собственно производства биотоплива.
29 лютого, 2008 о 12:08Такое впечатление, что все знают: что для этого нужно. Как выглядит цикл производства и т.д.
2 Rudnik
я просто думаю, что особенности производства - это слишком специфическая тема, более интересная потенциальным производителям, но вряд ли заинтересует читателей инфопорна.
29 лютого, 2008 о 12:29ну, в комментариях ответьте:)
29 лютого, 2008 о 12:45что конкретно нужно, чтобы начать в Украине свой бизнес по изготовлению биотоплива?
Например, нужно довольны большие поля рапса.
Ровно как для налаживания производства рыжикового масла (крупнейший производитель - Россия, а в России - Томск), нужно иметь поля для рыжика.
29 лютого, 2008 о 12:49вопрос мягко говоря обширный
29 лютого, 2008 о 12:58Вас интересует промышленное производство или “для себя”?
я занимаюсь проектами промышленного производства. В Украине, прежде всего, необходимо “зарезервировать” зерно (в случае этанола) или рапс (биодизель) - купить земли, либо заключить прямые контракты с фермерами… Но надо помнить, что биотопливные установки дорогие, нужны инвестиции в размере десятков, а то и сотен миллионов евро.
Такие инвестиции, конечно, трудно привлечь в и без того рискованный бизнес без политической стабильности и законодательства по биотопливу. Производство энергозатратное, но в Украине это не главная проблема. Но в целом, производство этанола - вещь не сложная, его в Украине везде спиртзаводы производят, нужна лишь более высокая степень очистки.
по площадям под рапс: с 1.000 га можно получить около 3.500 т рапса, из которого получится 1.100 т биодизеля. Завод на 75.000 т стоит около 40-50 млн евро
29 лютого, 2008 о 13:09На сьогодні біопаливо може використовуватися хіба що для тракторів радянського виробництва, оскільки сучасні дизельні двигуни не можуть “переварити” таке пальне. Максимальний розмір часток у дизпаливі допускається (якщо не помиляюсь) 12 мікрон, у той час, як у біодизеля близько 60. Так що біодизель - справа далеко не найближчого часу.
29 лютого, 2008 о 13:36Хоча про це чомусь ніхто не каже. Цікаво, чому?
А я вообще думаю, что будущее за кислородно-водородными элементами. Кстати, такие я держал в руах и даже использовал их. Вот уж где действительно чистота!
29 лютого, 2008 о 13:38Андрій, Ви маєте рацію, але для більшості машин в с/г біодизель можна використовувати - це вже велика частка ринку, плюс біодизель можно домішувати до дизелю, 5-10% без проблем. Це вже величезні обсяги.
Досвід використання біодизелю засвідчує, що його можна однозначно застосовувати в тракторах та інших с/г машинах, які допущені їх виробниками до заправки біодизелем. Для тих машин, які не допущені виробниками, є як дуже позитивні приклади використання біопалива, так і негативні. До сих пір в експертів нема щодо цього спільної позиції.
В Європі з листопада 2003 року існує норма DIN EN 14214, яка встановлює певний стандарт якості біодизелю. Згідно цієї норми, для виготовлення біодизелю можна застосовувати не лише рапс, але й сою, соняшник, продуктові жири та тваринні жири. Втім, біодизель, виготовлений не з рапсу, має гірші властивості за дизель з рапсу і може призводити до блокади автомобільних фільтрів, тому в Німеччині застосовується додатковий знак якості організації UFOP, який гарантує, що паливо виготовлене виключно з рапсу.
В принципі, біодизель з рапсу (RME) можна застосовувати з дизельними двигунами, якщо враховані наступні фактори:
- біодизель пошкоджує певні синтетичні матеріали, перш за все еластомери. Ці матеріали застосовуються в паливних системах – передусім в шлангах та ущільнювачах інжекторів. Тому необхідно пересвідчитися, що виробник автомобіля офіційно дозволив використовувати біодизельне паливо. Якщо такого дозволу нема, застосування біодизелю може призвести в найгіршому випадку до пошкодження інжектора, а окрім того – до втрати гарантії виробника на автомобіль.
- біодизель має властивості розчинника, тому він при тривалому використанні також псує автомобільний лак. Це може призводити до більш швидкого забруднення паливного фільтру, який доведеться міняти вдвічи частіше.
- якщо в паливній системі присутні кольорові метали (приміром, мідь та латунь) або цинк, то застосування біодизелю призводить до їх пошкодження, а також до виникнення осадків.
- в окремих випадках використання біодизелю може призводити до поступового розрідження моторних масел, в таких випадках потрібна заміна масла.
Що стосується легкових авто, то лише невелика їх кількість офіційно допущена до використання біодизелю, яке не призведе до втрати гарантії.
29 лютого, 2008 о 13:45Поясніть яким чином використання біопалива дозволить зменшить викиди CO2. Адже біопаливо - це ті самі вуглеводні, при згорянні яких утворюються ті самі вода та СО2. Я не думаю, що енерговіддача від біопалива набагато більша ніж від звичайних видів пального, тому без енергозбереження (розробки ефективніших двигунів, легших транспотрних засобів, утеплення опалюваних приміщень тощо) рівень викидів буде такий самий.
На мою думку єдина перевага біопалива - зменшення залежності від поставок нафти та газу. Але це відбувається за рахунок виснаження землі.
29 лютого, 2008 о 13:53І ще одне питання.
>с 1.000 га можно получить около 3.500 т рапса, из которого получится 1.100 т биодизеля.
Які відходи (щонайменше 2.400 т. з 1.000 га) залишаются від виробництва і яка їхня подальша доля?
29 лютого, 2008 о 13:582 ford_prefect:
Перевага біопалива в тому, що кількість викидів в СО2 атмосферу відповідає кількості СО2, яку перед тим рослини, з яких робиться паливо, з атмосфери взяли. Тому біопаливо - теоретично - нейтральне щодо СО2.
Але, звісно, треба враховувати викиди, пов”язані із енергозатратами при виробництві біопалива. Приміром, виробництво біоетанолу з використанням енергії, отриманої спаленням вугілля, дає той самий, а то й гірший баланс СО2 біопалива, що й бензину.
Але екологічне виробництво біопалива дозволяє зменшити загальні викиди на 60-80% у порівнянні з бензином.
29 лютого, 2008 о 14:032 ford_prefect:
Відходи - під час виробництва рапсового масла залишається рапсовий шрот, який використовується для годування корів і свиней.
29 лютого, 2008 о 14:09При виробництві біодизелю з масла залишається гліцерин, який теж знаходить свій збут, приміром, у фармовиробників або в інших галузях промисловості (фармогліцерин, до речі, Україна імпортує)
Этот шрот вполне и человек есть может. Я ел! но я, вроде, не корова и уж точно - не свинья.
29 лютого, 2008 о 14:43ясно, хліб подорожчає, і решта їдла теж - гавтоматично. Вітаю.
29 лютого, 2008 о 14:452 Gioconda:
Поспішні висновки. В Україні землі пустують, ми можемо виробляти достатньо їжи і частково забезпечувати себе біопаливом, без жодних конфліктів
29 лютого, 2008 о 14:54Час покаже, хто правий. Раджу подивитися на американський досвід.
29 лютого, 2008 о 15:00Просте питання: якщо виробництво біопалива буде рентабельнішим за виробництво їдла за існуючим співвідношенням цін (а воно так і буде) - куди піде ресурс?
29 лютого, 2008 о 15:02Американський досвід??? Він суто позитивний. Там вже будують трубопроводи для транспортування етанолу.
Щодо співвідношення цін, не треба спрощувати. Наше с/г буде доти в жопі, поки штучно триматимуть ціни на хліб, виробництво зерна зараз часто просто нерентабельне через ручне керування цінами. Так що ціни на зерно зростуть так чи інакше, тим більше зі вступом до СОТ. Це тільки в нас вигідніше виробляти біопаливо ніж їжу без державних субсидій біопаливу.
29 лютого, 2008 о 15:082 Олександр Сіромаха:
Я проводив розрахунки - щоб виробити стільки паливомастильних матеріалів скільки споживає Україна потрібно засіяти всю орну землю України ріпаком. Відповідно щоб хтось більше їздив комусь прийдеться менше їсти
Якщо непамятаєте - літра олії літом коштувала 6 гривень - а зараз коштує 16
Вихід я бачу тільки в вирощуванні сіна та деревини і переробки їх в метан та етанол. Біопаливо з ріпака призведе до зменшення раціону харчування половини України і відповідно до більшої смертності.
29 лютого, 2008 о 15:112 krechet:
так ніхто не каже про 100% забезпечення біопаливом - це утопія. Але навіть 10-20% було б значним зниженням залежності. А 10-20% ми можемо виробляти без конкуренції з харчами. Врешті, як я писав, питання у держ. політиці - розмежування харчових і біопаливних рослин, квотування земель, є купа механізмів.
Олія подорожчала в 3 рази на світовому ринку в цьому році, треба звикати жити в ринкових умовах, інакше залишимось сировинним придатком і остаточно знищимо аграрний сектор.
29 лютого, 2008 о 15:16Так, не треба спрощувати. Наше с/г в жопі через те, що державні ціни на хліб є нижчими від світових, і держава ж забороняє с/г продавати хліб за кордон. Про квоти міністерства, яке прокляли всі, кому не ліньки, тільки глухий не чув. Держава вирішує власні проблеми за рахунок с/г. А тепер подумайте ще раз: біопаливом цікавимось не тільки ми, а нормальну ціну на сировину для нього хто дасть - та сама держава, яка нездатна закупити хліб у власного виробника? Бачу, ви любите стару народну розвагу: наступи на граблі.
29 лютого, 2008 о 15:17Бажаю успіху.
2 Gioconda:
Давайте не будемо перекручувати, я якраз і писав про те, що без реформ с/г нічого не буде. Цитую абзац зі статті вище:
Наслідками розвитку біопаливної галузі без одночасних серйозних реформ сільського господарства можуть стати подальше виснаження грунтів та зниження виробництва важливих продуктів харчування. Запобігти цьому можна лібералізацією ринку землі (що матиме наслідком появу ефективних землевласників), розмежуванням «паливних» і харчових рослин, а також сертифікацією біологічного палива. Звісно, все це неможливо без існування відповідальної і послідовної державної політики як в аграрній, так і в біопаливній галузі.
29 лютого, 2008 о 15:24Чи можете ви розказати щось про добування біопалива з водоростей?
29 лютого, 2008 о 15:34Про біопаливо з водоростей: тема цікава, але ще в процесі випробовувань і розробки. З водоростей отримують олію, з неї виробляють біопаливо.
Перевага - екологічність і, можливо, економічність, так як водорості швидко ростуть, багаті на олію, і можуть бути вироблені у морі, тобто потребують значно меншого використання продуктивних земель та питної води.
29 лютого, 2008 о 15:45Марк:
> А я вообще думаю, что будущее за кислородно-водородными элементами. Кстати, такие я держал в руах и даже использовал их. Вот уж где действительно чистота!
А водень звідки будете отримувати? У нас стільки термоядерних електростанцій немає.
29 лютого, 2008 о 17:00Заявляю всем ответственно, что у меня есть знакомый в Николаевской области, который выращивает рапс, а из него делает биотопливо. Большую часть этого топлива он продает в Германию, часть оставляет для своей сельхозтехники. Если кому интересно, могу напросится к нему в гости и пораспрашивать его об этом. Вообщем набрать материала на полноценную статью с фото и коментариями, если это кому интересно!? Готовте вопросы! А технология эта у нас уже есть и работает.
29 лютого, 2008 о 18:29Звісно, цікаво. Я думаю, всім, хто коментив цю статтю )
29 лютого, 2008 о 18:402 Crazy Max:
29 лютого, 2008 о 18:49дуже цікаво!
Александр, вы так и не ответили на мой вопрос о производителей семян этих технических культур. Существует л альтернатива Монсанто? Если да, то кто? С ув,
29 лютого, 2008 о 19:13Антон.
Чув, що ріпак дуже виснажує землю. Я не спеціаліст. Прокоментуйте будь ласка. Якщо, приміром, ріпак висівать три роки поспіль буде те саме йо й три роки поспіль висівать зернові?
29 лютого, 2008 о 21:402 Антон:
Антон, скажу честно, в украинском рынке семян я не очень силен. Посмотрю в понедельник на работе, возможно у меня есть какая-то информация об этом. Если найду, напишу.
29 лютого, 2008 о 23:572 ukr_salo:
саме так, ріпак виснажує землю, тому сіяти його рекомендується на одному й тому ж полі лише через 2-3 роки.
1 березня, 2008 о 0:00Водород мы получали из воды. Энергией служили солнечные батареи. Термоядерный же водород использовать так просто - не советую.
1 березня, 2008 о 12:20Марк:
Проблема з водневою коміркою полягає в тому, що вона відтворює всю олігополічну структуру бізнесу, що склалась навколо нафти. Тільки контролювати будуть не нафтові країни, а ті, хто вироблятиме багато електроенергії.
Особисте та мілке виробництво водню за допомогою, наприклад, сонячних батарей нереально. Тим більше в наших широтах та північніше.
З цієї причини я більше ставлю на спиртові комірки.
1 березня, 2008 о 12:44Совершенно всё реально.Например, в Сибири мой товарищ (правда совокупно с десятком других хозяев) использует именно солнечную энергию совокупно с ветровой. Правда, в качестве неединичного источника, а только для обогрева и освещения дома и теплиц.
Но если это можно делать в Восточной Сибири, то, простите, отчего ж нельзя на Украине? Другое дело, что никелевые катализаторы - штуканедешёвая. Это - правда. Но никеля на Украине пока предостаточно (кстати, как и в Сибири). Уж во всяком случае на это его точно хватит.
1 березня, 2008 о 13:18Кого цікавить альтернативий постачальник насіння - Вам сюди:
1 березня, 2008 о 13:55http://rapsoil.biz/
Бажаєте співпрацювати?
Допоможу!
Простите за вопрос: а как перевести на русский “рiпак”? - я никогда этим словом на Украине не пользовался. Оно, вероятно, не слишком часто встречается.
1 березня, 2008 о 14:192 Марк Болдырев:
рапс
1 березня, 2008 о 14:29ріпак-рапс
1 березня, 2008 о 14:32Извините, но у нас обижаются, когда говорят - на Украине
правильно - в Украине
Афтар!! Выпей йаду!
1 березня, 2008 о 14:56Ваша статья про “биопалыво” устарела года на 3. Сейчас производство биопалыва в Европе (да в США тоже, за исключением некоторых ньюансов) не то что не прибыльно, но глубоко убыточно. При нынешнем соотношении цен на растительные масла и минеральное топливо. Все, нету биодизеля, и уже не будет. Абсурд сжигать еду на топливо. Будете платить на 5% меньше за бензин? Заплатите на 50% больше еду! Афтару рекомендую посмотреть соотношение производства минерального топлива и растительных масел в мире. Прозреете. Если _всю_землю задействовать для производства биотоплива, то ее все-равно не хватит. Глубоко не хватит. При этом жрать будет НЕЧЕГО.
За перевод - спасибо.
Извините, но менять предложное управление русского языка я не могу. Всё-таки: на Кубе, но в Гренландии, на Ямайке, но в Калимантане (однако на Борнео! - а это одно и то же), в Белоруссии (именно так, с двумя “с” и через “о”, иначе получается название трактора), но на Украине.
Я не могу понять, отчего предложное управление русского языка может кого-то обижать. Язык не зависит от эмоций, и необходимо свои эмоции подстраивать под язык, а не наоборот. Надо говорить так, как это установлено в соответствующем языке.
Кстати, у Т.Г. шевченко: “на”
PS Имя Намсрал Намдрал - звучит для русского языка “странно”, но это ещё не повод требовать его изменения. То же касается и “Гамаль Абдель Насер”
1 березня, 2008 о 16:00Ещё могу добавить, например, что использование слова “годинник” в украинском повергает в смех болгар, потому что у них оно означает совершенно иное, нежели в украинском языке, к тому же является одушевлённым. Ну и что?
Пиар тексты писать не стану. По крайней мере пока не выясню для себя следующий:
2 березня, 2008 о 2:59Насколько квмпания “РапсОіл” конкурентноспособна в возможной борьбе с “Монсанто”? В перв.оч. с точки зрения объемов производства семян в случае массового внедрения биотопливных с-х технологий в Украине?
И еще один момент: раунд-ап технологии, используемые “Монсанто” крайне технологичны. Возможно, использование колоссального количества гербицидов делает ее более дорогостоящей, но зато она оказывается очень простой. Вообще, как вы себе представляете конкуренцию местных селекционный сортов с монсантовским ГМ. Ведь в области технических культур ГМ фактор оказывается менее существенным, и государство и лоббисты отечественного не смогут препятствовать экспансии Монсанто по санитсрным причинам.
Саша, вибач, але я вважаю, що рекламувати _масове_ виробництво біопалива з ріпаку в Україні та світі шкідливо. Хоча б з огляду на те, що цим мають займатися великі власники, внаслідок чого буде продовжуватися знищення дрібного товаровиробника. Плюс виснаження земель та ріст цін на продукти харчування. Чому ти не звертаєш увагу в перщу чергу на те, що треба засаджувати великі площі лісами, які дадуть і деревину для будівництва, і сировину для палива, і захист довкілля, і велику кількість робочих місць? В чому проблема? Можливу відповідь, що вирощування лісу потребує тривалого часу, я відмітаю з огляду безсумнівні переваги, описані вище.
2 березня, 2008 о 15:31“будущее за кислородно-водородными элементами” - это сильно вряд ли.
3 березня, 2008 о 10:38Сколько энергии требуется для получения водорода? Откуда её брать?
Дело не в чистоте или стоимости (бабловой), дело в энергоёмкости. Выращивание растений на спирт и масло - это трактора (выплавенная сталь (т.е. кокс, газ)), работающие на соляре (нефть), удобрения (энергия природного газа), работающие водокачки (эл. энергия (газ, уголь, мазут))
И вот такая штука: Энергии на производства биотоплива, тратится гораздо больше чем содержится в биотопливе. Плюс под лозунгом экологии угробляется природа - луга распахиваются, леса вырубается, то что там росло или бегало по этим лугам и лесам - дохнет. А потом всё это химией поливается. Рапс который там растет почву истощает на раз, плодородие за годы угробляется на десятилетия. Такое вот зелёное мышление.
6 березня, 2008 о 14:32—————————-
И еще один момент: раунд-ап технологии, используемые “Монсанто” крайне технологичны. Возможно, использование колоссального количества гербицидов делает ее более дорогостоящей, но зато она оказывается очень простой. Вообще, как вы себе представляете конкуренцию местных селекционный сортов с монсантовским ГМ.
—————————
В мене батько пасічник. Він би в принципі міг би засіяти ріпаком пару гектарів і зібрати додатково тону-дві меду. Але щоб зібрати мед з Генетично Модифікованого ріпаку обробленого гербіцидами потрібні Генетично Модифіковані бджоли. А їсти без шкоди для здоровя той мед зможуть хіба Генетично Модифіковані люди.
Думаю варто почекати поки зявляться ГМ бджоли і ГМ люди а тоді запроваджувати ці технології.
7 березня, 2008 о 17:28