Про расистську неповноцінність

Чомусь будь-який пост проти расизму викликає "рубалово" в коментарях. Майже ніхто прямо не визнає себе расистом - але ця тема зачіпає багатьох людей, як видно, особисто. Ті, хто не говорить прямо про расизм, усе ж наводить аргументи на кшталт "чистоти нації" або принаймні "чистоти культури". Які ж передумови до формування подібних уявлень?

Явний та прихований расизм

(Поділ, звісно, умовний, бо всі три вказані види посилюють один одного та змішуються)

1. Класичний расизм дуже добре розглянув у книзі "Душа людини" Еріх Фромм. Зокрема, він пише: "Відсталий... обділений в економічному та культурному відношенні клас, без обґрунтованої надії на зміну свого становища... знає тільки одне задоволення: незмірно роздуте уявлення про самого себе як про найбільш значущу групу на світі. Вона відчуває свою перевагу над іншими расовими групами, які вважаються неповноцінними. Член подібної групи відчуває приблизно таке: Навіть якщо я бідний і неосвічений, я однак являю собою дещо важливе, адже я належу до найчудовішої групи на світі: Я — білий. Або: Я — арієць".

2. В Україні таких крайніх расистів менше, ніж тих, хто раціоналізує свої почуття по-іншому. Мовляв, я нічого не маю проти інших рас — але я проти змішання рас, моя раса має залишатися чистою. При цьому часто наводять псевдонаукові аргументи про "чистокровні породи" та "полукровок". Типовим прикладом є ось такий вислів (зі статті, посилання на яку надіслав відвідувач Інфопорну): "Сама по собі антипатія до представників інших рас, чи навіть (sic) до метисів не конструктивна. Але раси повинні зберігати свою чистоту, відповідно, повинні бути чітко розмежовані."

Однак ідеться про те саме. Цитую за тією самою статтею, яка є досить показовою: "це гордість за свою расу, змагання за її чистоту". Фромм називає це колективним нарцисизмом. Люди, що не почуваються досить самодостатніми — ототожнюють себе з якоюсь великою спільнотою, яку вважають кращою за інші спільноти.

3. Ще м"якішим є твердження про збереження чистоти вже не раси, а культури. Не пам'ятаю, кому належить фраза, але вона видається дуже слушною: "расизм живее всех живых — просто слово "раса" стали заменять словом "культура". Бажання плекати "чистоту культури" від "чужорідних елементів" - те саме бажання ототожнити несамодостатнього себе з сильною спільнотою (тут культурною) та тривога щодо її нестабільності. Адже загроза спільноті сприймається як загроза собі.

Звідки б не йшов расизм...

Питання про те, хто і як використовує расистські та ксенофобські настрої - інша тема. Я не згоден з автором Інфопорну Андрієм Манчуком, який у статті "Незаметный террор" однозначно прив'язує расистське насильство до правих поглядів чи тим більше Маршу УПА. Слід взяти до уваги, що дехто з правих проти расизму, а на марші УПА ходять і ліві. Більше того - не факт, що расизму на ксенофобії немає серед лівих. Тобто не можна беззаперечно прив'язувати расизм до певної ідеології.

Проте питання до політичних сил залишаються. Можна говорити і про віяння Москви, і про те, що різних Тягнибоків фінансує Партія регіонів, і про політичне користолюбство. Адже не секрет, що часто політики посилюють уже наявні тенденції, щоб отримати від них вигоду. Можливо, через ненависть до чужоземців каналізують незадоволення мас, щоб ті не звертали увагу на те, як їх оббирають свої ж співвітчизники однієї з ними культури, так звана "еліта". Чинників багато, і вони мають значення, якщо ти з ними борешся. Якщо ідеться про особисте ставлення - расизм один, незалежно від того, звідки він іде.

...расизм - це расизм

Я сам бачив чорний расизм, коли жив у Новому Орлеані, та латиноамериканський расизм, коли був у Нікарагуа. Річ не в тому, звідки він іде. Річ у тому, щоб відрізняти расистські упередження від особистого ставлення.

Хтось бачив, як кавказці чи азіати силоміць тягнули наших дівчат? Захисти дівчат. Хтось бачив, як білі гуртом били негра? Захисти негра. Принаймні словами, якщо ділом страшно.
Мусульманин до тебе нетолерантний, бо ти їси сало? Дай йому відкоша. Білий до тебе чіпляється, бо в тебе неформальний вигляд? Точнісінько так само.
Яка різниця, ХТО поводиться так-от і так-от. Важливо те, ЯК поводяться - хто б це не був.

Контраргументи

Згадані вище умовні три варіанти расизму - відкритого чи раціоналізованого - на практиці майже не існують в чистому вигляді, а змішуються і підсилюють одне одного. Підримання теорії чистоти культури призводить до часткового виправдання або поблажливості до насильства з боку махрових расистів. Таких, як скіни, які компенсують почуття власної несамодостатності, збираючись у зграї та шукаючи собі ворогів з іншим кольором шкіри. І так далі.

Певно, що більшість людей не переконаєш, оскільки необхідність відчувати колективну "матір" у вигляді родини, раси, нації - психологічна і навіть статистично "нормальна". Але якщо тим, хто б"є людей за "інакшість", допоможе тільки клініка - то для розумніших можна застосовувати і раціональні аргументи.

Невже не очевидно, що "чиста нація", "чиста раса", "чиста культура" - всього лише ідеальні типи? В межах української культури є поліська, галицька, слобожанська і так далі. Це з одного боку. З іншого - очевидні давні внески тюркської, російьської, пізніші - американської і європейських культур. (Про "націю" та "расу" це видається так само очевидним.)

Змішання чи то рас, чи то культур призводить не до зоднаковіння, як цього бояться - а навпаки, до урізноманітнення. Від того, що з"являються суміші, такі дорогі чисті (ідеальні, уявні) типи не зникають. Люди - це не хімічні речовини.
Від того, що в Києві їдять шаурму, танцюють танець живота, займаються йогою чи слухають джаз, ніхто Родіну завтра нє продаст.

фото звідси, звідси і звідси

Артем Чапай
lj-chapeye