Medice Cura Te Ipsum
Андрій Жолоб // 22 лютого 2008
Здоров”я — це найдорожче що є у людини… найдорожче і у прямому, матеріальному розумінні цього слова. На рахунок безкоштовного медичного обслуговування перелито вже безліч води з пустого в порожнє.
Отож, тепер напряму про кошти, які виділяє держава для лікування пацієнтів, які не мають можливості самостійно застрахуватися (це на прикладі Львова, можливо, в інших містах суми дещо інакші).
Терапевтичний пацієнт на харчування, лікування, загальні потреби на час перебування у лікувальному закладі отримає з державного бюджету 12 гривень на добу. Людина з хірургічною патологією отримає дещо більше — 16 гривень на добу. До пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, що лікуються у кардіодиспансерах, держава ставиться “серйозніше” - тут вже 24 гривні на добу. Проблеми з легенями — отримуйте 40 гривень. Онкохворому належить також 40 гривень на добу, хворому на туберкульоз — 60 гривень.
А тепер давайте розглянемо два приклади з хірургії: хворому, який готується до операції, необхідно заплатити за саму операцію, видаткові матеріали (бинти, скальпелі, шовний матеріал етс), за догляд, харчування, наркоз, післяопераційне лікування.
Приклад 1 Гострий апендицит (без жодних ускладнень)
Лікар оглянув пацієнта, провів додаткове обстеження і встановив діагноз: ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ. Хворий починає готуватися до операції, родичі біжать витрачати гроші. Отож, обстеження (аналіз крові, сечі етс.) витягне з їхньої кишені 60-80 гривень (+ витрати на шоколадку якщо є бажання отримати результат швидше). За годину наркозу, яка потрібна при цьому хірургічному втручанні, доведеться викласти ще 60 гривень (мінімум). Перев”язочні матеріали, шприци, скальпелі — 25 гривень (не дивуйтеся, скальпелі, точніше одноразові леза до них, теж необхідно придбати).
Операцію зробили, але це лише перший крок. Пацієнт після апендектомії в середньому перебуватиме в лікарні 5 днів. Необхідним елементом післяопераційного лікування буде антибактерійна терапія (мінімум 50 гривень), знеболення (мінімум 18 гривень). Скажімо, у відомчих лікарнях (залізнична, міліції, госпіталь етс) в касу за саме виконання операції піде ще приблизно 110 гривень.
Підсумково доведеться витратити майже 340 гривень (і це, додам — по мінімуму), не враховуючи витрат на “подяки”, суми яких коливаються у дуже великих межах, починаючи від приблизно 100 доларів. Також і погодувати вашого хворого потрібно…
Держава вам на час лікування апендициту виділить 16Х5=80 гривень. Феєрично, правда?
Рухаємося далі,
Приклад 2 (складна операція). Здухвинно-стегнове шунтування з встановленням судинного протезу.
Почнемо з того, що сам судинний протез коштує приблизно 3500 гривень. Обов’язковими є так звані травматичні нитки…вартість одної — 80 гривень, потрібно 10 штук… отож, додаємо ще 800 гривень.
Триває така операція 4-6 годин, наркоз вам коштуватиме 300 гривень. Протез обов’язково потрібно промити Гепарином для запобігання згортання крові, за 2 флакони гепарину у вас попросять 60 гривень.
Отож, операцію виконано, тепер потрібно пацієнта лікувати у післяопераційний період.
1. Антибіотикотерапія тут потягне більше, ніж при апендициті — приблизно 600 гривень.
2. Антикоагулянти (запобігання згортання крові) — мінімум 450 гривень.
3. Покращення мікроциркуляції крові (Вазоніт) — мінімум 120 гривень.
4. Пришвидшене відновлення травмованої тканини (наприклад Солкосерил) — мінімум 70 гривень.
5. Маєте бажання свого коханого родича поставити на ноги швидше — допоможе Вазопростан, 1 ампула його коштує 180 гривень, курс лікування — 20 ампул… отож, з кишені летить ще 3600 гривень.
Ось і прийшов час зробити підсумок…отримуємо 9560 гривень (знову ж таки, не враховуємо подяки). Але з державного бюджету на це серйозне оперативне втручання піде не більше, ніж на апендицит… хіба що кількість днів післяопераційного періоду, можливо, сягне двох тижнів. Ось вам соціальна допомога у кількості 224 гривні.
І останній приклад… якщо НЕ ДАЙ БОЖЕ у когось би трапилася тромобоемболія (блокування згустком крові) стегнової артерії, наприклад, у львівській лікарні невідомо, чи ви знайдете ЗОНД ФОГАРТІ, яким той згусток можна видалити. Заклади його не можуть дозволити собі придбати, адже один такий примірник винаходу пана Фогарті коштує 1500 гривень. А наслідки тромбоемболії, яку не встигли ліквідувати вчасно, страшні — від ампутації ноги до смерті…
Недарма мої колеги-лікарі часто повторюють — якщо не маєш знайомого медика, то двічі подумай перед тим, як ідеш лікуватися… неприємно це констатувати, але досить часто людині справді дешевше померти.
Андрій Жолоб
Обговорити статтю на Форумі »»






(5 голосів, середня оцінка: 3.8 з 5)





цифри вражаючі…
22 лютого, 2008 о 12:03а є якийсь розумний вихід? я добре розумію, що нереально просто збільшити видатки у бюджеті…і нефективно…і це якось не дуже підбадьорює…
збільшенням видатків уже навряд чи щось зміниш. по факту, медицина є платною. просто потрібно це усвідомити. у лікаря повинна бути матеріальна зацікавленість у тому, щоб вилікувати пацієнта. держава, яка платить лікарям мізерну зарплатню, такої зацікавленості не створює. тому лікарям мусять платити пацієнти - адже вони насправді зацікавлені у своєму оздоровленні.
22 лютого, 2008 о 15:14Але в якому вигляді? І що робити з малозабезпеченими категоріями населення?
22 лютого, 2008 о 15:45ну, це вже питання медичної реформи. потрібно зробити так, щоб забезпечені люди самі за себе платили. а бідних лікували за державний рахунок. але якість обслуговування щоб при цьому не знижувалась
22 лютого, 2008 о 15:51У бабці моєї дружини була тромобоемболія. Результат обстеження у Львові- необхідно оперативне втручання. Завірення лікарів про те що їй 80 і вона тої оперції не витримає. Кололи якісь препарати вд гангрени (не памятаю просто). Сказали що якщо не допоможуть - ампутація.
22 лютого, 2008 о 16:09Місцевий (не львівський) лікар був 1 раз.
Мене тільки цікавило як тат старенька операцію не перенесе, а ампутацію перенесе? Відповіді не отримав. Старенька від апутації відмовилась. В результаті померла за кілька місяців.
В свідотсві про смерть - інфаркт міокарда. При чому дуже так хитро. Забрали на “експертизу” і відмовлялись віддати тіло якщо не підпишуть папери.
Alis inserviendo consumor мать їх.
ще до речі вразив факт, що на забезпечення клініки “Феофанія” пішло стільки коштів, скільки становить річний бюджет української медицини…Азаров тоді видав фразу “треба ж з чогось починати”
22 лютого, 2008 о 18:03Рятуватися прийдеться самім, іншого нема. Але у нас є вибір: кинути палити, припинити пити гидоту і почати бігати, і з часом коли вам буде за надцять років помирати буде вже не так страшно. Щасти Вам
24 лютого, 2008 о 20:23Вихід один, з державних клінік потрібно робити відкриті акціонерні товариства, тоді все буде ок.
13 квітня, 2008 о 11:21Держава не є ефективним власником, і це вже доведено у всіх галузях економіки, окрім медицини. Тут і питання, чому?
Ніхто не хоче працювати безкоштовно, то чому це повинні робити лікарі?
Ростислав:
Це не (остаточний) вихід, це лише відстрочка.
Корень проблеми полягає в тому, що медична допомога є (а) видом економічної діяльності і (б) соціальною послугою, тобто активностю, що надається владою (місцевою або центральною - неважливо) всій громаді.
Відповідно, доки ці два поняття будуть змішуватись і будуть пропонуватись рішення, які вирішують лише половину, а не все - будемо мати головний біль.
14 квітня, 2008 о 17:19